Ухвала суду № 55629766, 08.02.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/8245/14 Головуючий у 1 інстанції: Лозинський Б.М.

Провадження № 22-ц/783/1267/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Л. Д.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представника Львівської міської ради ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської міської ради на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 25 грудня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскарженою ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 25 грудня 2014 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_3, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії КА266417, виданий Галицьким РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 17.09.1996 року, надалі - позивач, з однієї сторони, ОСОБА_4, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 І.АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт серії КВ556656 виданий Франківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 17.01.2001 року, надалі - відповідач-1, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шрифт» (код ЄДРПОУ 22333771, місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17, оф. 4) в особі директора ОСОБА_5, яка діє на підставі Статуту, (надаліВідповідач-2), з іншої сторони (відповідач-1 та відповідач-2 надалі разом - відповідачі), згідно з умовами якої:

1) відповідачі визнають, що їх заборгованість перед позивачем згідно з договором позики та договором поруки, укладеними 04 жовтня 2013 року, що є предметом спору по цивільній справі №465/8245/14-ц, яка розглядається Франківським районним судом м. Львова, становить 1043750 (один мільйон сорок три тисячі сімсот пятдесят) гривень, в тому числі: заборгованість за договором 835 000 (вісімсот тридцять пять тисяч) гривень та штраф в розмірі 208750 (двісті вісім тисяч сімсот пятдесят) гривень;

2.) відповідачеві-2 належить на праві власності нерухоме майно, а саме: будівля під літ. «А-2», загальною площею 247,4 м2, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Рибна, 4 (надалі - майно);

3) зазначене майно належать відповідачеві-2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.02.2000 року та акту приймання-передачі до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.02.2000 року, що підтверджується реєстраційним посвідченням від 23.02.2000 року за №002372, виданого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки;

4) сторони дійшли згоди про припинення зобов'язання відповідачів за договором позики від 04.10.2013 року та договором поруки від 04.10.2013 року шляхом передання відповідачем-2 позивачеві відступного у вигляді нерухомого майна вказаного в пункті 2 мирової угоди, згідно ч.1ст.600 ЦК України;

5) відповідні органи управління відповідача-2 (рішення власника) надали згоду на передання позивачу відступного у вигляді нерухомого майна вказаного в пункті 2 мирової угоди;

6) судові витрати понесені позивачем та відповідачем-2, в тому числі витрати за надання правової допомоги та витрати зі сплати судового збору, сплачуються відповідачем-1;

7) право приватної власності позивача ОСОБА_3 (який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НО2767413816, паспорт серії КА 266417 виданий Галицьким РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 17.09.1996 року) на будівлю під літ. «А-2» загальною площею 247,4 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Рибна, 4 виникає з моменту набрання законної сили ухвали Франківського районного суду м. Львова про визнання даної мирової угоди;

8) дана мирова угода є беззаперечною підставою проведення державної реєстрації переходу права власності від відповідача-2 до позивача органами державної реєстраційної служби;

9) визнати, що сторони погодились з тим, що відповідно до умов даної мирової угоди вони дійшли згоди щодо повного та остаточного врегулювання спору, який виник стосовно стягнення боргу за договором позики від 04.10.2013 року та договором поруки від 04.10.2013 року;

10) сторони стверджують, що зміст цієї мирової угоди сторонам зрозумілий, питань, які залишилися б нез'ясованими і незрозумілими для них, немає;

11) ця мирова угода складена в чотирьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін та один примірник для Франківського районного суду м. Львова.

Провадження у справі закрито.

Роз'яснено сторонам наслідки закриття провадження у справі.

Ухвалу суду оскаржила Львівська міська рада

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржена ухвала є незаконною та необгрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що районним судом при постановленні ухвали про затвердження мирової угоди не враховано та не досліджено тієї обставини, що приміщення в будівлі під літ. «А-2» загальною площею 247,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Рибна,4 використовувались на підставі договору оренди № Г-7813-11 від 20.05.2011 року Львівським комунальним підприємством «Старий Львів». Вказане підтверджується актами обстеження приміщень від 07.04.2010 року, від 21.03.2011 року та листом ЛКП «Старий Львів» від 12.02.2015 року № 138. Згідно із вказаним договором оренди від 20.05.2011 року саме ЛКП «Старий Львів» був визначений балансоутримувачем приміщення загальною площею 247,6 кв.м на вул. Рибній,4 у м. Львові. Крім того, вказані нежитлові приміщення були передані в оренду ЛКП «Старий Львів» на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.01.2005 року №14 «Про надання в оренду нежитлових приміщень на вул. Рибній, 4», яке було прийнято із врахуванням рекомендацій комісії з підготовки пропозицій для надання в оренду майна територіальної громади м. Львова. Звертає увагу суду на те, що вимога про визнання права власності на нерухоме майно у даній справі позивачем не ставилась, а відтак мирова угода могла стосуватися лише грошових коштів, оскільки умови мирової угоди мають безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення у ній дій, коштів чи майна, які не належать до цього предмета. Апелянт вважає, що районний суд, затверджуючи мирову угоду, повинен був встановити, яка вартість спірних нежитлових приміщень і чи вона співмірна з сумою боргу. З врахуванням вищенаведеного, зазначає, що оскаржена ухвала завдала значної майнової шкоди Львівській міській раді в частині вибуття із власності територіальної громади м. Львова будівлі під літ. «А-2» загальною площею 247,4 кв.м, що відбулось з порушенням чинного законодавства України.

Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обовязків має право на справедливий судовий розгляд.

Постановляючи ухвалу від 25 грудня 2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що умови мирової угоди, яку просили затвердити сторони, стосується лише прав та обовязків сторін та предмета позову, її умови не суперечать закону та не порушують прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками районного суду, так як він дійшов до них з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 16.12.2014 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Шрифт» про стягнення боргу за договором позики.

18.12.2014 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 22.12.2014 року.

22 грудня 2014 року сторони зробили спільну заяву і подали суду укладену та підписану сторонами мирову угоду з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок.

За умовами мирової угоди: відповідачі визнають, що їх заборгованість перед позивачем згідно з договором позики та договором поруки, укладеними 04 жовтня 2013 року, становить 1043750 грн. Сторони дійшли згоди про припинення зобов'язання відповідачів за договором позики від 04.10.2013 року та договором поруки від 04.10.2013 року шляхом передання позивачеві у власність відступного у вигляді нерухомого майна, а саме: будівлі під літ. «А-2», загальною площею 247,4 м2, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Рибна,4, що належить на праві власності ТзОВ «Шрифт» підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.02.2000 року та акту приймання-передачі до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.02.2000 року, що підтверджується реєстраційним посвідченням від 23.02.2000 року за №002372, виданого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки.

Відповідно до вимог частини 1 ст.175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обовязків сторін та предмета позову.

Частиною 5 ст.175 ЦПК України передбачено, що якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Однак, у порушення зазначених вище норм права районний суд не врахував, що вимога про визнання права власності на нерухоме майно у даній справі позивачем не ставилась, а відтак мирова угода могла стосуватися лише грошових коштів, тобто предмета позову, та виключала зазначення у ній дій, коштів чи майна, які не належать до цього предмета.

Крім того, колегія суддів вважає, що затверджуючи мирову угоду, суд першої інстанції вирішив питання про права та обовязки осіб, які не брали участі у справі та з приводу майна, яке не належить сторонам.

Так, згідно довідки ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 01.12.2010 року згідно архівних даних будинок(в тому числі нежитлові приміщення площею 247,6кв.м), який знаходиться за адресою:м. Львів, вул. Рибна,4 в ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» не зареєстрований.

Не здійснювалась державна реєстрація права власності на дане приміщення і станом на 29.12.2012 року(а.с.61).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що нежитлові приміщення в будівлі під літ. «А-2» загальною площею 247,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Рибна,4 були передані в оренду ЛКП «Старий Львів» на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.01.2005 року № 14 «Про надання в оренду нежитлових приміщень на вул. Рибній, 4» і використовуються цим підприємством на підставі договору оренди № Г-7813-11 від 20.05.2011 року.

Наведене свідчить про те, що при затвердженні мирової угоди були вирішені питання про права та обовязки осіб, які не брали участі у справі, зокрема Львівської міської ради та Львівського комунального підприємства «Старий Львів».

Постановляючи оскаржувану ухвалу, районний суд не врахував також вимог ст.114 ЦПК України щодо виключної підсудності певних категорій справ, оскільки умови мирової угоди стосується нежитлових приміщень, розташованих у м. Львові по вул. Рибна,4, що не відноситься до юрисдикції Франківського районного суду м. Львова, так як розташовані на території Галицького району м. Львова.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції про визнання мирової угоди слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.4, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Львівської міської ради задовольнити.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 25 грудня 2014 року скасувати, асправу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: