Постанова № 55628810, 21.12.2015, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/5271/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Колодяжного С.Ю.

при секретарі Обертас Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова про зобовязання по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії,

встановив :

ОСОБА_1 29.07.2015 року звернувся в суд із адміністративним позовом, в якому просить встановити йому підвищення як реабілітованому громадянину в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що згідно довідки про реабілітацію від 11.01.1994 року № 4/4-37 його було реабілітовано на підставі ст.3Закону України від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», а тому у відповідності до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» він має право на підвищення до пенсії у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідачем виплата такого підвищення здійснюється у значно меншому розмірі, керуючись при цьому постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», а не зазначеним вище Законом, якиймає вищу юридичну силу.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового розгляду, в судове засідання не зявився, при цьому подав заяву, в якій позов підтримує і просить його задовольнити та розглянути справу за його відсутності, що відповідає ч.4 ст.122 КАС України.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова, яке було належним чином повідомлене про день, час та місце розгляду справи, не забезпечило явку в судове засідання свого повноважного представника, натомість представник відповідача ОСОБА_2 подала заяву, в якій просить розглядати справу за її відсутності. При цьому відповідачем подано письмове заперечення проти заявленого позову, згідно якого, відповідач вважає, що позивачу правомірно нараховується підвищення до пенсії в розмірі 43,52 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян». Також відмічає, що здійснений в позовній заяві розрахунок доплати не може братись до уваги, оскільки такий не ґрунтується на чинному законодавстві, так як не існує нормативно-правового акту, який визначив, що поняття «мінімальна пенсія за віком» та «прожитковий мінімуму» є аналогічними термінами. Вважає необґрунтованим застосування до спірних відносин положень ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Також посилається на рішення Конституційного Суду України від 26.11.2011 № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3-рп/2012, оскільки вважає, що висновки викладені у цих рішеннях, підтверджують правомірність його дій. Просить в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова та отримує пенсію за віком.

Згідно довідки про реабілітацію УВС Львівської області №4/4-37 від 11.01.1994 року (а.с.5), ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 25.07.1950 року в складі сімї батька ОСОБА_3, матері ОСОБА_4 та брата ОСОБА_5 був примусово виселений на спецпоселення з конфіскацією майна із м.Стрий. 23.02.1960 року звільнений і на підставі ст.3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 17.04.1991 року реабілітований.

Відповідно до п.«г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані призначені пенсії підвищуються на 50 процентів, а членам їх сімей, яких були примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Між тим, як встановлено та не заперечується відповідачем, позивач отримує підвищення до пенсії у розмірі 43,52 грн., відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», як примусово переселений член сімї реабілітованих.

Однак, дії відповідача щодо такого нарахування є протиправними, з огляду на таке.

Пунктом 6 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» встановлено, що з 1 вересня 2008 року громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.

Відповідно до частини 4 сттатті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_4 України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при обчисленні позивачу підвищення до пенсії застосуванню підлягає статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не Постанова Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

У відповідності до ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Положення ч.3 ст.28 цього Закону не є перешкодою для застосування величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. Підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати.

Отже, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі, у разі відсутності спору про право особи на отримання підвищення до пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не можна обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.

Тобто, органи Пенсійного фонду України зобов'язані проводити нарахування та виплати відповідних періодичних платежів, зокрема, реабілітованим громадянам до втрати ними такого права.

Виходячи з наведеного, суд приходить до переконання про підставність позовних вимог позивача щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії, починаючи з 01.08.2015 року, відповідно до п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», з врахуванням виплачених сум. Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» розмірі, суд не вбачає.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі територіальних управлінь, відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Судові витрати у справі підлягають розподілу у відповідності до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 90,94, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд

постановив :

Позов задовольнити.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Залізничному районі м.Львова здійснити нарахування і проводити виплатуОСОБА_6, починаючи з 01.08.2015 року, підвищення до пенсії, як члену сім'ї реабілітованого громадянина, в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком відповідно до п.«г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум.

Повернути ОСОБА_6 73,08 грн. судового збору за рахунок коштів Державного бюджету України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Залізничний районний суд м.Львова з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Колодяжний С.Ю.