Вирок № 55628742, 17.12.2015, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/5338/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Колодяжного С.Ю.

при секретарі Обертас Н.М.

з участю прокурора Нанівського В.І.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014140000000388 по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженої, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, 1999 і 2004 рр. народження, працюючої викладачем спецдисциплін Львівського технікуму мясної та молочної промисловості Національного університету харчових технологій, зареєстрованої і проживаючої на ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України,

встановив:

ОСОБА_2, працюючи на посаді викладача спецдисциплін Львівського технікуму мясної та молочної промисловості Національного університету харчових технологій, будучи відповідно до наказу по Національному університету харчових технологій № 82-К від 27.02.2014 року призначеною на період літньої вступної кампанії 2014 року головою фахової атестаційної комісії по спеціальності «Виробництво харчової продукції», тобто службовою особою, тимчасово за спеціальним наказом наділеною організаційно-розпорядчими функціями, 26.06.2014 року, перебуваючи в приміщенні аудиторії № 9 Львівського технікуму мясної та молочної промисловості Національного університету харчових технологій на вул.Бортнянського, 30/32 у м.Львові, під час розмови з ОСОБА_3 погодилась на пропозицію останньої вирішити питання щодо позитивного результату прийому вступного іспиту для подальшого зарахування її на денну форму навчання в технікумі по напрямку харчова промисловість та переробка сільськогосподарської продукції. При цьому зазначила, що сидить в комісії, сама перевіряє екзаменаційні роботи. Крім цього, висловила прохання про передачу їй за вчинення вказаних дій грошових коштів в сумі 3000 грн., написавши дану суму на аркуші паперу. Розуміючи, що ненадання вказаної суми коштів може ускладнити вступ до навчального закладу, ОСОБА_3 погодилась на вказані умови. Вони домовились про наступну зустріч приблизно за тиждень, коли у ОСОБА_3 буде наявна вказана сума коштів. 04.07.2014 близько 12.00 год. ОСОБА_2, перебуваючи в тій же аудиторії навчального закладу, з метою успішного складання ОСОБА_3 вступного іспиту і, відповідно, позитивного вирішення питання про зарахування її до навчального закладу, надала ОСОБА_3 для копіювання екзаменаційний білет, номер якого остання мала повідомити при здачі іспиту. В свою чергу ОСОБА_3 надала ОСОБА_2 раніше обумовлену суму неправомірної вигоди в розмірі 3000 грн. В той же день ці кошти були виявлені і вилучені у ОСОБА_2 працівниками правоохоронного органу.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 своєї винуватості у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, не визнала і дала суду показання, що працює викладачем спецдисциплін Львівського технікуму мясної та молочної промисловості Національного університету харчових технологій. Також наказом по навчальному закладу вона була призначена головою фахової атестаційної комісії по спеціальності «Виробництво харчової продукції», до її повноважень, зокрема, входила підготовка питань і формування екзаменаційних білетів, проведення вступного іспиту, перевірка і оцінювання екзаменаційних робіт. 26.06.2014 року вона вже була у відпустці, однак перебувала на робочому місці в аудиторії № 9 на другому поверсі технікуму на вул.Бортнянського, 30/32 у м.Львові. Викладач біології ОСОБА_4 привела до неї ОСОБА_3, яка розповіла, що в 2010 році закінчила училище по спеціальності кухар-кондитер, але все забула і нічого не памятає, запитала чи вона може їй допомогти. Вона зрозуміла, що ОСОБА_3 хоче, щоб вона допомогла їй підготуватись до вступного екзамену. ОСОБА_3 повідомила, що дасть їй 3000 грн., на що вона нічого не відповіла. При цьому, вона сказала ОСОБА_3, що коли та поступить, то вона допоможе у навчанні, підтягне, щоб ОСОБА_3 мала стипендію. Потім запитала ОСОБА_3, чи вона буде до неї підходити, на що та відповіла, що буде. Вона дала ОСОБА_3 свій номер телефону, вони домовились зустрітись 01.07.2014 року, щоб ОСОБА_3 повідомила чи буде у неї займатись. ОСОБА_3 телефонувала 01.07.2014 року, проте вона була в м.Києві, тому вони домовились про зустріч на пятницю 04.07.2014 року. В той день в аудиторію № 9 прийшла ОСОБА_3, запитала, що з білетами. Вона витягла з шафи і показала як виглядає білет, це був білет № 15 за 2012 рік, при цьому, вона повідомила ОСОБА_3, що саме такого білета під час іспиту не буде. Вона пояснила ОСОБА_3 як проходить іспит, що дають номерок і абітурієнт тягне білет. Після того, як ОСОБА_3 сфотографувала білет і відповіді на нього, витягла гроші в сумі 3000 грн., перерахувала і поклала на парту, на аркуш паперу. Вона гроші руками не брала, завернула в папір і написала «Білик». Після цього вона переглянула документи ОСОБА_3 необхідні для вступу, оскільки багато всього не було, то вони домовились, що ОСОБА_3 донесе решту документів 11.07.2015 року. Зазначила, що на той час білети вона сформувала і передала в приймальну комісію, їх у неї не було. Вона не знала, чи буде приймати іспит, який мав проходити 28 чи 29.07.2014 року, оскільки її з відпустки на цей період не відкликали. Вона жодних обіцянок щодо результату вступного іспиту ОСОБА_3 не давала і не могла давати, лише погодилась підготувати абітурієнта до такого іспиту, оскільки професіонал у своїй професії і вміє навчати учнів. Суму коштів за підготовку в розмірі 3000 грн. при зустрічі 26.06.2014 року запропонувала сама ОСОБА_3, на що вона погодилась. До того ж вона попереджала ОСОБА_3, що усі питання є на сайті і можна їх підготувати, і що діти поступають самі, не витрачаючи гроші на підготовку. Вважає, що в її діях складу злочину немає, працівниками правоохоронного органу відносно неї вчинено провокацію, а ОСОБА_3 виконувала їх прямі вказівки стосовно створення обстановки вчинення злочину, навязувала їй отримання коштів, від чого вона неодноразово відмовлялась, попри це ОСОБА_3 повторно пропонувала і вмовляла отримати такі кошти, що свідчить про провокативні дії ОСОБА_3 у інсценуванні вчинення злочину. Просить суд ухвалити виправдувальний вирок, оскільки жодного допустимого доказу її вини стороною обвинувачення не представлено, а обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях.

Не зважаючи на невизнання ОСОБА_2 своєї винуватості у вчиненні злочину, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої обєктивно підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.

Так, допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_3 дала суду показання, що в червні 2014 року прийшла у Львівський технікум мясної та молочної промисловості, що на вул.Бортнянського у м.Львові, хотіла вступати до цього навчального закладу на спеціальність «кулінарія», бо перед тим у 2010 році закінчила ліцей за спеціальністю кухар-кондитер. В приймальній комісії їй дали брошуру щодо вступу. Вже біля виходу вона зустріла незнайому їй дівчину, яка, як зясувалось, працює в технікумі викладачем біології, і якій повідомила, що вона кухар-кондитер і хоче вступати до технікуму. На це дівчина відповіла, що може допомогти і завела її в аудиторію, де була ОСОБА_2 Вона пояснила ОСОБА_2, що хоче поступати і запитала, як здати екзамени, на що та відповіла, що може допомогти зі вступом і в подальшому під час навчання. ОСОБА_2 вийшла з аудиторії, повернувшись за кілька хвилин, написала на аркуші паперу «3000». Вона уточнила, чи це 3000 грн., що ОСОБА_2 підтвердила і запитала чи зможе вона принести таку суму коштів, на що вона погодилась. ОСОБА_2 розповіла, які документи потрібно принести, вона це записала. Вони домовились зустрітись приблизно за тиждень, коли в неї буде обумовлена сума грошей. Вона хотіла поступити, тому взяла у батьків гроші. Проте, її обурила така поведінка викладача, їй було це неприємно, тому вона вирішила повідомити правоохоронні органи про те, що в неї вимагають неправомірну вигоду за сприяння у вирішенні питання вступу в технікум. З відповідною заявою вона офіційно звернулась в УБОЗ ГУ МВС України у Львівській області і дала добровільну згоду на конфіденційне співробітництво з працівниками міліції, принесла власні кошти в сумі 3000 грн. 6 купюр по 500 грн., які помітили з балончика якоюсь речовиною. Вона зателефонувала за номером телефону, який при першій зустрічі їй дала ОСОБА_2 і вони домовились про зустріч. Вона зайшла в ту ж саму аудиторію, де за останньою партою сиділа ОСОБА_2, більше в приміщенні нікого не було. Вона повідомила, що принесла гроші, на що обвинувачена відповіла «Добре», при цьому боялась брати гроші, хвилювалась, але не відмовилась. Вона витягла гроші і протягнула їх ОСОБА_2, котра не хотіла руками брати гроші, дала їй аркуш паперу, на який вона поклала гроші. Обвинувачена взяла інший аркуш, обгорнула гроші і щось написала, поставила біля себе, після цього витягла з шафи питання і відповіді на них на аркушах А4. Вона сфотографувала на телефон частину запитань і відповідей на ці запитання, на які вказала ОСОБА_2, пояснивши, що саме ці питання і відповіді будуть потрібні для здачі іспиту, що їй попадуться тільки ці питання і їй потрібно підготувати тільки цей білет. Потім вони вийшли з аудиторії і підійшли під інший кабінет, де вона віддала ОСОБА_2 документи, потрібні для вступу, проте, в кабінеті нікого не було, тому ці документи залишились в ОСОБА_2, а решта документів, яких не вистачало згідно вимог для вступу, ОСОБА_2 сказала їй донести 11.07.2014 року. Тоді вони розпрощались і вона залишила навчальний заклад. Свідок ОСОБА_3 на своїх показаннях настоює, до обвинуваченої упереджено не відноситься, особисто ніколи не була знайома з ОСОБА_2, не має підстав її оговорювати.

Свідок ОСОБА_5, допитана в судовому засіданні, показала суду, що до неї на вулиці, де вона гуляла, підійшов працівник міліції, який, представивши, попросив пройти з ним. Вони зайшли в приміщення коледжу на вул.Бортнянського, піднялись на другий поверх в аудиторію, де були інші працівники міліції, ще одна понята і обвинувачена. ОСОБА_2 на запитання працівників міліції повідомила, що ОСОБА_3 знає, однак грошей від неї не отримувала. Був проведений обшук, в ході якого виявлено на парті під медичною карткою ОСОБА_3 в згортку паперу гроші, які при освітленні лампою світились зеленим кольором. ОСОБА_2 повідомила, що не знає що це за гроші.

Свідок ОСОБА_6 дала суду показання, що на прохання міліціонерів зайшла з ними в коледж чи технікум, який знаходиться на бічній вулиці від вул.Шевченка, де в кабінеті на парті між документами знайшли гроші, завернуті в аркуш паперу. Ці купюри освітлювали і вони світились. Що з приводу цих грошей пояснювала ОСОБА_2 не памятає. Після цього ще в шафі знайшли якісь гроші, про які обвинувачена повідомила, що це зібрані гроші на якісь потреби. Працівник міліції все, що відбувалось і вилучалось, записував, потім зачитав. Все вказане в документах відповідало дійсності, зауважень у неї не було, тому вона їх підписала.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав суду, що є директором Львівського технікуму мясної та молочної промисловості Національного університету харчових технологій і що про обставини подій, які є предметом судового розгляду, йому нічого не відомо, оскільки він сам дізнався про них по телефону від одного зі своїх працівників. Може лише повідомити, що ОСОБА_2, як фаховий викладач і кваліфікований працівник, спеціаліст, була призначена у вступній кампанії 2014 року головою фахової атестаційної комісії, в обовязки якої входило в тому числі формування білетів, приймання іспиту і перевірка екзаменаційної роботи, яка є зашифрованою. Після цього екзаменаційні роботи передаються приймальній комісії, яка займається їх розшифровкою і приймає рішення про результати іспитів щодо певної роботи. Йому відомо, що ОСОБА_2 перебувала у відпустці з 26.06.2014 року до кінця серпня, про що ним був підписаний відповідний наказ, проте безпосередньо на час проведення іспиту по її спеціальності 28-29.07.2014 року він мав намір відкликати її з відпустки, що є звичною практикою і що з нею узгоджувалось.

Свідок ОСОБА_8, допитана під час судового розгляду, дала показання, що вона в 2014 році була секретарем приймальної комісії Львівського технікуму мясної та молочної промисловості Національного університету харчових технологій і їй відома процедура формування білетів і здачі вступних іспитів. Зокрема, викладачем щороку формується новий перелік питань на вступний іспит, які після затвердження є в загальному доступі, в подальшому з цих питань викладачем формуються білети, які затверджуються приймальною комісією і опечатуються, зберігаються в сейфі і відкриваються вже на іспиті. Завдяки шифруванню викладач не знає, чию роботу перевіряє. В технікумі передбачено, що викладач, який приймає вступний іспит, відкликається з відпустки і приходить для проведення іспиту.

Свідок ОСОБА_4, будучи допитаною в судовому засіданні, дала показання, що у 2014 році працювала викладачем біології та хімії в Львівському технікумі мясної та молочної промисловості Національного університету харчових технологій. Памятає, що влітку до неї в технікумі підійшла дівчина, яка попередньо вийшла з приймальної комісії, як тепер їй стало відомо - ОСОБА_3 Вона зрозуміла, що її цікавить спеціальність «харчові технології», тому відвела ОСОБА_3 до ОСОБА_2, яка є викладачем з цієї навчальної дисципліни, оскільки думала, що абітурієнту потрібний репетитор.

З продемонстрованого в судовому засіданні в порядку ст.359 КПК України відеозапису, який отриманий в результаті проведення негласної слідчої дії аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_2 і міститься на цифрових носіях інформації картах micro sd інв.№ 01217т та інв.№ 01218т, які були розсекречені на підставі постанови прокурора від 08.07.2014 року (матеріали кримінального провадження, арк.162-163), вбачається, що на такому зафіксовано зустріч 04.07.2014 року о 11.45 год. в аудиторії Львівського технікуму мясної та молочної промисловості Національного університету харчових технологій обвинуваченої з ОСОБА_3, які на той час вже знайомі між собою. ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_2, що принесла їй гроші, на що остання каже, що їй «страшнувато» їх брати від ОСОБА_3, так як її не знає, проте врешті погоджується. При цьому, обвинувачена пояснила ОСОБА_3, що при здачі іспиту та буде тягнути номерок, але його насправді там не буде, ОСОБА_3 буде тримати потрібний номер відразу в руці. Потім дає ОСОБА_3 сфотографувати на телефон певний екзаменаційний білет і відповіді на нього. Зробивши на телефон фотографії, ОСОБА_3 витягла гроші купюрами по 500 грн., перерахувала, уточнила у ОСОБА_2 чи сума мала бути 3000 грн., на що обвинувачена ствердно кивнула головою. ОСОБА_2 простягнула ОСОБА_3 аркуш паперу, на який остання поклала гроші у вказаній сумі, тоді обвинувачена взяла ще один аркуш і обгорнула вказані купюри, написала щось на згортку і поклала біля себе. Залишивши згорток на парті, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 спустились на перший поверх до кабінету приймальної комісії, де зясували, що частини необхідних документів у ОСОБА_3 з собою немає, тому ті, що були в наявності, ОСОБА_2 залишила в себе і домовилась, що решту ОСОБА_3 принесе 11.07.2014 року. Після цього о 12.05 год. ОСОБА_3 залишила приміщення навчального закладу.

Згідно протоколу № 24/8-808т/вн від 07.07.2014 року про результати аудіо-, відеоконтролю особи і протоколу № 24/8-809т/вн від 07.07.2014 року за результатами візуального спостереження за особою (матеріали кримінального провадження, арк.154-159, 160-161), які також були розсекречені на підставі постанови прокурора від 08.07.2014 року, отримано дані, які відповідають відеозапису на вказаних цифрових носіях інформації.

Відповідно до даних протоколу ідентифікації та помічення грошових коштів від 03.07.2014 року (а.с. 25-26), в приміщенні службового кабінету УБОЗ ГУ МВС України у Львівській області було оглянуто грошові кошти в сумі 3000 грн. - 6 купюр номіналом 500 грн., які добровільно надала ОСОБА_3 Купюри з такими номерами і серіями: ЗЗ 6518083, ЗН 9805020, МБ 6169765, ВЕ 8093617, ЛД 2416320, ЛЗ 2330221. Вони були з обох сторін оброблені спецхімпремаратом «Промінь-1», що в ультрафіолетовому світлі світяться світло-зеленим кольором і при дотику до них залишають сліди аналогічного кольору. Після ідентифікації, огляду і оброблення, відібрання взірця спецхімречовини, вказані кошти були повернуті ОСОБА_3 для проведення негласних-слідчих дій щодо підтвердження злочинних дій ОСОБА_2

Згідно даних протоколу обшуку від 04.07.2014 року (матеріали кримінального провадження, арк. 32-37), 04.07.2014 року, на підставі ухвал слідчого судді від 03.07.2014 року, було проведено особистий обшук ОСОБА_2 і обшук за місцем її праці в аудиторії № 9 Львівського технікуму мясної та молочної промисловості Національного університету харчових технологій на вул.Бортнянського, 30/32 у м.Львові в присутності двох понятих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 На запитання, чи отримувала вона неправомірну вигоду, відповіла, що має лише особисті кошти в сумі 150 грн., а також в шафі має ще 3500 грн., які вона збирала для потреб української армії. При освітленні рук ОСОБА_2 за допомогою лампи ультрафіолетового світіння на одному з пальців правої руки було виявлено світіння. Пізніше на останній парті в середньому ряді під журналом обліку теоретичного навчання було виявлено медичну картку ОСОБА_3, в якій знаходились три складені аркуші паперу, в середині яких грошові кошти в сумі 3000 грн., а саме: 6 купюр номіналом 500 грн. з наступними номерами і серіями: ЗЗ 6518083, ЗН 9805020, МБ 6169765, ВЕ 8093617, ЛД 2416320, ЛЗ 2330221, що збігається з номерами і серіями купюр, помічених і наданих ОСОБА_3 згідно протоколу ідентифікації та помічення грошових коштів від 03.07.2014 року. При освітлюванні вказаних виявлених купюр лампою ультрафіолетового світла вони світяться світло-зеленим кольором і при дотику до них залишають сліди аналогічного кольору. Дані купюри були опечатані і вилучені, як і документи ОСОБА_3, надані для вступу в технікум.

В судовому засіданні відтворено відеозапис, який проводився при проведенні обшуку від 04.07.2014 року, на якому відображені обставини вилучення у ОСОБА_2 зазначених грошових коштів, які постановою слідчого від 29.07.2014 року визнані речовими доказами. Зокрема вбачається, що ОСОБА_2 перед обшуком повідомила слідчому, що інших коштів, окрім власних в сумі 150 грн. і зібраних на потреби армії, які знаходяться в шафі, в неї немає, а після виявлення коштів в сумі 3000 грн. заявила, що вона виходила, в аудиторії залишалася ОСОБА_3, яка мабуть і залишила знайдені гроші, вона ці гроші не рухала. Після обшуку, на запитання слідчого «Що це за виявлені кошти в сумі 3000 грн.?» відповіла: «Не знаю, що говорити». Також з даного відеозапису видно, що на паперовому згортку, де були кошти в сумі 3000 грн., міститься напис «Білик Анна Степанівна», а також напис «кваліфікований».

Із контракту № 41 від 01.09.2012 року, наказу директора Львівського технікуму мясної та молочної промисловості Національного університету харчових технологій № 12-к від 10.07.2012 року і довідки № 87 від 04.07.2014 року (матеріали кримінального провадження, акр. 113, 135, 138) вбачається, що ОСОБА_2 в червні-липні 2014 року працювала в цьому навчальному закладі за контрактом викладачем спецдисциплін: технологія виробництва кулінарної продукції, устаткування закладів ресторанного господарства.

Згідно наказу по Національному університету харчових технологій № 82-К від 27.02.2014 року обвинувачену призначеною на період літньої вступної кампанії 2014 року головою фахової атестаційної комісії по спеціальності «Виробництво харчової продукції» (матеріали кримінального провадження, арк. 116-117).

З довідки № 98 від 17.07.2014 року Львівського технікуму мясної та молочної промисловості Національного університету харчових технологій (матеріали кримінального провадження, а.с.115) вбачається, що фахові вступні випробування в технікумі проводяться в письмовій формі, голова фахової атестаційної комісії розробляє перелік питань для фахових вступних випробувань, формує екзаменаційні білети, проводить консультації з вступниками, проводить фахове вступне випробування, перевіряє екзаменаційні роботи, заповнює екзаменаційні відомості, екзаменаційні листи.

Між тим, суд визнає недопустимим доказом та не приймає до уваги аудіозапис розмови між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 26.06.2014 року, оформлений стенограмою такої розмови (а.с. 21, 22-23), оскільки такий запис здійснений з порушенням порядку, встановленого КПК України, і одержаний шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо збирання і фіксації фактичних даних особою, не уповноваженою за законом на здійснення такого запису, і обвинувачення, згідно рішення Конституційного Суду України від 20.10.2011 року у справі № 1-31/2011 щодо офіційного тлумачення положення ч.3 ст.62 Конституції України, не може грунтуватись на таких фактичних даних.

Проте, оскільки судом достовірно встановлено на підставі досліджених доказів обставини події 04.07.2014 року, з чого вбачається, що обвинувачена дає неправдиві показання з приводу обставин зустрічі з ОСОБА_3 в цей день, то суд не надає віри показанням ОСОБА_2 з приводу зустрічі з ОСОБА_3 26.06.2014 року, зокрема, що вона не висловлювала під час такої прохання про передачу їй 3000 грн. за вирішення питання вступу у технікум, а приймає до уваги показання свідка ОСОБА_3, які в цій частині є послідовними і спроможними, підтверджуються іншими доказами.

Статтею 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд зобовязаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього кодексу, інших актів законодавства. Зобовязаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно вимог ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

З врахуванням фактичних, встановлених під час судового розгляду, обставин вчинення злочину і досліджених доказів в їх сукупності, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2 прийняла пропозицію та одержала на своє прохання від ОСОБА_3 неправомірну вигоду в розмірі 3000 грн. за вирішення питання щодо зарахування останньої на державну форму навчання у Львівському технікумі мясної та молочної промисловості Національного університету харчових технологій, яке полягало у прийнятті рішення про позитивне оцінювання екзаменаційної роботи, написаної ОСОБА_3

З приводу клопотання захисника про визнання недопустимим доказом спеціального слідчого експерименту без міни обстановки злочину та з використанням заздалегідь ідентифікованих та помічених коштів, аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_2 за місцем її діяльності і перебування, візуального спостереження за ОСОБА_2 у піблічних місцях з використанням відеозапису, фотографування та спеціальних технічних засобів для спостереження за особою, то суд вважає таке безпідставним, оскільки контроль за вчиненням злочину шляхом проведення спеціального слідчого експерименту було проведено без порушень закону, а докази за його результатами отримані в порядку КПК України і є допустимими доказами в розумінні ст.86 КПК України.

Судом не можуть братись до уваги доводи сторони захисту, що ОСОБА_2, як голова фахової атестаційної комісії, не могла в силу своїх повноважень вирішувати питання зарахування вступника, а таке рішення ухвалюється на засіданні приймальної комісії, і що в звязку з шифруванням робіт вона ніяк не могла вплинути на результат іспиту, оскільки, як встановлено, саме голова фахової атестаційної комісії формує екзаменаційні білети, перевіряє їх і заповнює екзаменаційні відомості, які передаються в приймальну комісію. Крім цього, як підтверджується показаннями свідка ОСОБА_3 і продемонстрованим відеозаписом зустрічі обвинуваченої із свідком ОСОБА_3 04.07.2014 року, в їх розмові йшлося про підготовку ОСОБА_3 на вступний іспит лише одного білету, питання якого ОСОБА_2 показала ОСОБА_3 і дала сфотографувати, як і відповіді на питання цього білету. При цьому, ОСОБА_2 пояснила ОСОБА_3, що коли та на екзамені буде тягнути номерок, то його там просто не буде, ОСОБА_3 буде мати його зразу в руці, що свідчить про те, що обвинувачена на той час достовірно знала і була впевнена в тому, що зможе у відомий їй спосіб забезпечити позитивне оцінювання екзаменаційної роботи ОСОБА_3, за що отримала неправомірну вигоду в сумі 3000 грн.

Не приймається судом до уваги також і твердження обвинуваченої, що в період літньої вступної кампанії вона перебувала у відпустці і на той час не була службовою особою, наділеної організаційно-розпорядчими функціями, оскільки це спростовується показаннями директора технікуму - свідка ОСОБА_7, що безпосередньо на час проведення іспиту 28-29.07.2014 року він мав намір відкликати ОСОБА_2 з відпустки, що є звичною практикою і що з нею це питання узгоджувалось, і показаннями свідка ОСОБА_8 що в технікумі викладач, який приймає вступний іспит, відкликається з відпустки і приходить для проведення іспиту. Окрім цього, суд звертає увагу на те, що згідно наказу № 82-к від 27.02.2014 року обвинувачена була призначена головою фахової атестаційної комісії і станом на 04.07.2014 року будь-яке рішення щодо зміни голови комісії іншим викладачем не приймалось, і лише протоколом № 7 від 24.07.2014 року ОСОБА_2 виведено зі складу комісії у звязку з виробничою необхідністю.

Щодо тверджень ОСОБА_2, що вона домовилась з ОСОБА_3 не про позитивне вирішення нею питання вступу в навчальний заклад за отримання неправомірної вигоди, а насправді лише погодилась за винагороду 3000 грн. підготувати ОСОБА_3 до вступного іспиту і для цього дала абітурієнту 04.07.2014 року на вивчення відповіді на білет вступного іспиту 2012 року, то суд оцінює такі критично, оскільки такі доводи повністю спростовуються вказаними дослідженими судом доказами. Зокрема, при встановленні обставин події, судом, в тому числі з показань обвинуваченої, не встановлено, що ОСОБА_2 чітко запропонувала свою допомогу абітурієнту саме в підготовці до вступу, що обвинувачена і свідок протягом двох зустрічей обговорювали і узгоджували кількість, тривалість, місце проведення і графік занять по підготовці до вступного іспиту, та що вони домовились, в тому числі 04.07.2014 року про час проведення першого заняття з підготовки. Натомість, прощаючись 04.07.2014 року, вони домовились, що ОСОБА_3 принесе решта документів, необхідних для вступу, 11.07.2014 року і при цьому ні про яку підготовку, не зважаючи на те, що до іспиту залишалося небагато часу, не йшлося. Даючи ОСОБА_3 певний білет і відповіді на нього, обвинувачена не обумовлювала, що робить це з метою перевірити її знання і що ОСОБА_3 в певний строк має підготуватись до перевірки знань, а про цей білет, який свідок сфотографувала, ОСОБА_2 говорила лише в контексті здачі ОСОБА_3 вступного іспиту. До того ж, згідно показань обвинуваченої, вона не готувала ні в 2014 році ні перед тим нікого до вступу.

З приводу позиції захисту, що в даному випадку мала місце провокація на вчинення злочину, суд, виходячи із аналізу обставин справи, сукупності досліджених доказів, приходить до висновку, що умисел обвинуваченої ОСОБА_2 на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 виник ще 26.06.2014 року при отриманні пропозиції і ознак провокації за встановлених судом обставин не вбачається, оскільки суду представлено стороною обвинувачення обєктивне підтвердження конкретних послідовних дій ОСОБА_2, що свідчать про вчинення нею злочину.

Крім цього, така позиція захисту не узгоджується з доводами обвинуваченої про те, що в неї жодної домовленості з ОСОБА_3 про позитивне вирішення нею питання вступу до технікуму за умови надання їй абітурієнтом неправомірної вигоди не було і ніякою неправомірної вигоди вона не отримувала, відтак позиція захисту є неузгодженою.

До того ж, як встановлено під час судового розгляду, обвинувачена, досягнувши ще при першій зустрічі 26.06.2014 року з ОСОБА_3 домовленості щодо розміру неправомірної вигоди, яку вона мала отримати від останньої за позитивне вирішення питання вступу до технікуму, дотримується такої домовленості, її позиція і наміри щодо отримання неправомірної вигоди є послідовними і прослідковуються протягом усього часу її спілкування з ОСОБА_3, що зокрема підтверджується її поведінкою і ходом їх розмови 04.07.2014 року, що вбачається із продемонстровано в судовому засіданні відеозапису.

При цьому, певне зволікання ОСОБА_2 з отриманням 04.07.2014 року від ОСОБА_3 обумовленої при першій зустрічі суми неправомірної вигоди суд розцінює як природну поведінку, зумовлену відповідними особистісними характеристиками, повязану з побоюваннями отримувати злочинним шляхом кошти від незнайомої, сторонньої людини, з одночасним бажанням продемонструвати свою значимість, як викладача, і спроможність вирішити проблему ОСОБА_3, що не свідчить про відсутність протягом всього їх з ОСОБА_3 спілкування умислу на отримання таких коштів, адже ОСОБА_2 жодного разу в категоричній формі не заперечила ОСОБА_3 щодо отримання коштів, хоча на кожному етапі розмови могла, але, на переконання суду, не бажала своєю категоричною, чіткою відмовою припинити певну навязливість ОСОБА_3, а навпаки своєю поведінкою і розмовами про ніби-то сумніви в отриманні грошей, вона сама мотивувала ОСОБА_3, щоб та просила взяти гроші.

Враховуючи наведене, правових підстав для виправдання ОСОБА_2 суд не вбачає. Доводи захисту є суб'єктивними, містять припущення щодо подій та обставин вчинення злочину, спростовані матеріалами кримінального провадження.

Таким чином, аналіз досліджених доказів дає підстави для висновку про те, що вина ОСОБА_3 у прийнятті пропозиції та одержанні службовою особою неправомірної вигоди, а так само проханні надати таку вигоду для себе, за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища доведена повністю і її дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.368 КК України.

При призначенні обвинуваченій виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 судом також не встановлено.

Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, вчиненим умисно, з корисливих мотивів; особу винної, яка раніше не судима (матеріали кримінального провадження, арк. 220), одружена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 1999 і 2004 рр. народження, які обоє знаходяться на обліку в окуліста і потребують постійного лікування, працює, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває (матеріали кримінального провадження, арк. 223, 224, 226), виключно позитивно характеризується за місцем праці і проживання (матеріали кримінального провадження, арк.228, 229).

Виходячи з викладеного, беручи до уваги обставини вчинення злочину, суд приходить до висновку, що обвинуваченій слід обрати покарання, достатнє і необхідне для її виправлення та попередження скоєння нею нових злочинів, у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.368 КК України, з позбавленням права обіймати посади, повязані із організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями строком на 2 роки.

Відповідно до ч.5 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, значених у цій статті, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю) або призначені для відшкодування шкоди, завданої злочином.

Враховуючи наведене та те, що гроші в сумі 3000 грн., які належать ОСОБА_3, підлягають поверненню останній, як законному володільцю, суд приходить до висновку про недоцільність застосування спеціальної конфіскації, передбаченої за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України.

На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

З огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченої протягом судового провадження, суд не вбачає підстав, передбачених ст.ст.176, 177 КПК України для обрання щодо неї запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-375 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 1300 (однієї тисячі трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 22100 грн., з позбавленням права обіймати посади, повязані із організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями строком на 2 роки, без спеціальної конфіскації.

Речові докази:

- цифровий носій на якому зафіксована розмова ОСОБА_2 та ОСОБА_3 26.06.2014 року (матеріали кримінального провадження арк.24), цифрові носії інформації карти micro sd інв.№ 01217т та інв.№ 01218т, які приєднано до матеріалів кримінального провадження (арк. 162-163) залишити при матеріалах кримінального провадження;

- диски фільтрувального паперу зі змивами з пальців та долонь правої і лівої рук ОСОБА_2; гумові рукавиці, в яких проводились змиви з долоні та пальців правої і лівої рук ОСОБА_2; гумові рукавиці, в яких проводився обшук в аудиторії; медичні гумові рукавиці, в яких проводилася ідентифікація та поміщення грошових купюр; диск фільтрувального паперу із зразком спецхімпрепарату «Промінь 1», які передано в камеру зберігання речових доказів (матеріали кримінального провадження, арк.197) знищити;

- медичну карту, видану на прізвище ОСОБА_3, в якій знаходяться табель досягнень у навчанні та відвідування школи ОСОБА_3; табель успішності ОСОБА_3, додаток до атестату про повну загальну освіту ОСОБА_3, атестат виданий на прізвище ОСОБА_3, додаток до диплому кваліфікованого робітника ОСОБА_3, диплом виданий на прізвище ОСОБА_3, 4 кольорові фотокартки ОСОБА_3 та медичну довідку Ф-086, видану на прізвище ОСОБА_3, мобільний телефон марки «Нокія», які передано на зберігання ОСОБА_3, а також грошові кошти в сумі 3000 грн. - 6 купюр номіналом по 500 грн., які передано на зберігання в камеру зберігання речових доказів (матеріали кримінального провадження арк.197) повернути ОСОБА_3, як законному володільцю.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м.Львова.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Колодяжний С.Ю.