Ухвала суду № 55628427, 08.02.2016, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/11750/15-ц

Провадження № 2/461/464/16

У Х В А Л А

08.02.2016 р. Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Фролової Л.Д.,

при секретарі Думичі Р.М.,

за участі позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача

ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Львівського регіонального відділення Публічного акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень», фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсними додаткових угод до договору доручення, договору банківського рахунку, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з вищезазначеним позовом.

01 лютого 2016 року до суду надійшло клопотання позивачів про збільшення позовних вимог (а.с.114-115), в якій ОСОБА_1, ОСОБА_2 додатково просять суд у відшкодування моральної шкоди:

1) стягнути з ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» на користь ОСОБА_1 суму 112500 грн.;

2) стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму 37500 грн.;

3) стягнути з ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» на користь ОСОБА_2 суму 112500 грн.;

4) стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суму 37500 грн.

Відповідно до рекомендацій Верховного Суду України, викладених у п. 3 постанови Пленуму N 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Аналогічна позиція висловлена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 13 постанови Пленуму від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Відтак, вимоги позивачів про відшкодування моральної шкоди є вимогами немайнового характеру.

Згідно з положеннями ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання позову немайнового характеру встановлена у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Крім того, у разі, коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до абзацу 2 ч. 6 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Враховуючи вимоги Закону, розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на 01 січня 2016 року, розмір судового збору, що підлягає оплаті за подання вищезазначених вимог визначається наступним чином:

- вимоги ОСОБА_1 974,40 грн. (487,20 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди з ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» + 487,20 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди з ФОП ОСОБА_4М.);

- вимоги ОСОБА_2 974,40 грн. (487,20 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди з ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» + 487,20 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди з ФОП ОСОБА_4М.).

В судовому засіданні 08 лютого 2016 року позивачі, посилаючись на тяжкий матеріальний стан, подали суду клопотання про зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати за збільшені позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення даного клопотання позивачів заперечував, оскільки ОСОБА_4 у березні 2015 року ОСОБА_1 була повернена сума платежу за договором доручення у розмірі 221500 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати (ч. 3 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до наданих позивачами довідок, що надані позивачами, ОСОБА_2 є отримувачем пенсії, як мати інваліда з дитинства, розмір пенсії складає 1327,95 грн. (а.с.125). ОСОБА_1 отримує пенсію за віком у розмірі 1275,73 грн. (а.с.124).

Позивачем не надано переконливих доказів на підтвердження незадовільного майнового стану, а посилання на відсутність коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від оплати судового збору, в тому числі зменшення його розміру. Крім того, як зазначив представник відповідача, грошові кошти, що сплачувалися за договором доручення, у розмірі 221500 грн. були повернені позивачам. Даний факт підтверджується наявним у справі платіжним дорученням (а.с.23) та не заперечувався позивачами.

Однак, враховуючи майновий стан позивачів, їх неможливість на даний час сплатити належні суми судового збору, розмір вже сплаченого ними судового збору у даній справі, суд вважає за можливе клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково, відстрочивши оплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 82, 210 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про зменшення суми судового збору або звільнення від його сплати, - задовольнити частково.

Відстрочити оплату судового збору позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 за подання позову до Львівського регіонального відділення Публічного акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень», фізичної особи підприємця ОСОБА_4 в частині вимог про відшкодування моральної шкоди до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвала постановлена в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 08 лютого 2016 року проголошено його вступну та резолютивну частини. Повний текст ухвали буде виготовлений 10 лютого 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Д. Фролова