Рішення № 55627232, 29.12.2015, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/11207/15-ц

2/310/6238/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зобовязання здійснити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про зобовязання здійснити дії в якому зазначив, що 10.02.2010 р. він та ПАТ КБ «Приватбанк» уклали договір про мультивалютний вклад. На виконання умов договору він вніс на рахунок у ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в сумі 430 євро та 480 доларів США строком на 1 рік. Угодою було передбачено автоматичне продовження строку дії договору в разі, якщо він не заявить про бажання припинити його дію у вказаний термін. Він змушений був покинути Автономну республіку Крим внаслідок її окупації військовослужбовцями Російської Федерації і переїхав до м. Бердянська на тимчасове проживання. У Бердянському відділенні йому відмовили в наданні інформації про стан вкладу та розмір нарахованих процентів. Працівники банку повідомили, що кримські вклади банком не обслуговуються на підставі чинного законодавства. Він двічі звертався з офіціальним листом до головного відділення ПАТ КБ «Приватбанк» у м. Бердянську з проханням пояснити в якому статусі знаходиться його рахунок, чи нараховуються проценти на його вклад, чи має він можливість включити його в заповіт та вимагав точно вказати назви та номера статей нормативних актів на які спирається в своєму рішенні відповідач. Обидва рази він отримав формальну відписку, де не було жодних пояснень щодо статусу його вкладу, а лише вказівка на постанову правління Національного банку України №260 від 06.05.2014 р., згідно якої відповідач припинив свою діяльність в Криму.

Вважав, що заборона діяльності ПАТ КБ «Приватбанк» в Криму не стосується його вкладу, а відмова у наданні пояснень та доступі до вкладу є незаконною з наступних підстав. Договір укладено між ним та банком, а не його філіалом або відділенням і він дійсний на всій території України. У договорі не міститься вказівок на те, де саме він може отримати грошові кошти по вкладу. Вважав, що виходячи з того, що стороною угоди є ПАТ КБ «Приватбанк», а не конкретне відділення, тому він може отримати гроші в будь-якому відділенні банку без перешкод. Постанова Національного банку, на яку посилається відповідач не містить заборони на здійснення банківської діяльності відповідача взагалі, а стосується лише території Криму. В угоді не вказано, що його вклад повинен залишатись в Криму. Відповідач використовував та продовжує використовувати його грошові кошти в своїй фінансовій діяльності та отримує вигоду. Постанова Національного банку України не містить в собі заборони на видачу грошей по вкладам вимушених переселенців з АРК. Окупацію АРК не можна вважати поважною підставою для використання пункту угоди про форс-мажорні обставини, оскільки він та відповідач не знаходяться на окупованій території та немає обєктивних підстав для відмови щодо операцій з його вкладом. Він не повинен відповідати своїми грошима за втрати банку внаслідок захоплення півострову Російською Федерацією. Вклад є угодою між ним та банком і не стосується того місця, де вона буда укладена.

Посилався на ст. ст. 95, 317, 319, 651, 1058, 1066 Цивільного кодексу, ч. 4 ст. 64 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», розяснення Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав позивачів» №5 від 12.04.1996 р. та просив надати йому доступ до його мультивалютного рахунку №SAMDN 25000709428773, інформацію про його стан, статус та розмір вкладу, можливість згідно з угодою продовжити його дію або закрити вклад.

У судовому засіданні позивач вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився без поважних причин.

Зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Стаття 1066 ЦК України передбачає, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що 10.02.2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали договір банківського вкладу, за умовами якого позивач передав відповідачу 480 доларів США та 430 євро на 12 місяців по 10.02.2011 року включно (а.с.5).

Згідно умов договору ОСОБА_1 вніс 10.02.2010 року на рахунки відповідача 480 доларів США та 430 євро і станом на 01.05.2014 року на цих рахунках знаходилось 568,80 доларів США та 496,64 євро (а.с.4,6).

У ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

У ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що крім

інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Із листів від 29.07.2015 року та 24.11.2015 року видно, що ОСОБА_1 14.11.2015 року та 28.07.2015 року звертався до ПАТ КБ «ПриватБанк» про надання інформації щодо його рахунків, які було відкрито на території АР Крим, а також щодо суми депозитного вкладу №SAMDN 25000709428773, який було відкрито на території АР Крим та чи нараховуються відсотки, чи є можливість переоформити вклад на іншу особу, чи можливо заповісти вклад, але відповіді на ці запитання в листах відсутні (а.с.7,8).

Таким чином, судом встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» порушив права споживача, оскільки в порушення вимог ст. ст. 4, 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» не надав ОСОБА_1 необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про стан та розмір вкладу на мультивалютному рахунку №SAMDN25000709428773, тому ці позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про надання доступу до мультивалютного рахунку №SAMDN25000709428773 та про статус вкладу не містять конкретного змісту, а тому не можуть бути задоволені.

Крім того, із долучених до матеріалів справи листів відповідача видно, що ОСОБА_1 не звертався до ПАТ КБ «ПриватБанк» із вимогою про надання йому доступу до мультивалютного рахунку №SAMDN25000709428773 та інформації про статус вкладу, можливість згідно з угодою прододовжити дію договору або закрити вклад.

Суд вважає, що за вказаних обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог про надання доступу до мультивалютного рахунку №SAMDN25000709428773 та інформації про його статус, можливість згідно з угодою продовжити його дію або закрити вклад.

На підставі ст. 88 ЦПК України, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 487,2 грн.

Керуючись ст. ст. 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 1058, 1066 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобовязати публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» надати ОСОБА_1 інформацію про стан та розмір вкладу на мультивалютному рахунку №SAMDN25000709428773.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 487,2 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя