Ухвала суду № 55624882, 10.02.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

2/2218/16

760/314/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Кицюк В.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

Ухвалою суду від 12 січня 2016 позовну заяву було залишено без руху. Так, судом акцентована увага позивача на необхідності приведення позову у відповідність до вимог ст. ст. 119-120 ЦПК України.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення 21 січня 2016 року позивач отримав дану ухвалу, проте до даного часу недоліки не усунув.

Так, з матеріалів позову вбачається, що позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 9 010,10 грн. збитків, 5 943,65 грн. пені, 450,00 грн. 3% річних, 6 035,98 грн. - інфляційних втрат та ___ не зазначив скільки, але «моральної шкоди», заподіяних внаслідок як наполягав позивач «неналежного виконання послуг страхування транспортного засобу».

Відтак, останнє визначення, на думку позивача, автоматично розповсюджує на існуючі між сторонами правовідносини Закон України «Про захист прав споживачів», а відтак і звільняє позивача від сплати судового збору, з чим суд погодитися не може, оскільки підстави позову полягають в тому, що рішенням суду з відповідача на користь позивача вже стягнуто страхове відшкодування, проте станом на час звернення в суд із цим позовом воно не виплачено.

Відтак позивачу належить сплатити судовий збір за ставками за вимоги майнового характеру - 1% ціни позову, але не менше 487,20 грн.

Відповідно до ч 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди. Всупереч п.3 ч.2 ст.119 ЦПК України зміст позовних вимог в цій частині взагалі не викладено.

В даному аспекті Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати в цивільних справах», зокрема, в пункті 10 зазначає, що в разі звернення до суду із позовами, які містять кілька самостійних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору, необхідно сплатити судовий збір за кожну вимогу.

Так, оскільки заявлено 2 вимоги, то кожна з них є самостійним об`єктом справляння судового збору. Відтак позивачу слід сплатити судовий збір і за вимогу про стягнення з відповідача суми моральної шкоди. При цьому, визначити в позовній заяві відповідно до вимог п.4 ч.2 ст.119 ЦПК України ціну позову.

Таким чином, позивачу необхідно було оплатити вимоги і по стягненню суми «збитків» і моральної шкоди.

Відповідно до ч.5 ст.119 ЦПК України до позовної заяви має бути долучений оригінал квитанції про сплату судового збору.

Щодо самої моральної шкоди, то суд зазначав про наступне.

Пунктом 4 Постанови пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи саме такий розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Натомість позивач цих вимог при заявленні вимоги про стягнення з відповідача суми моральної шкоди не дотримався.

Крім того, всупереч п.5 та п.6 ч.2 ст.119 ЦПК України не обґрунтована наявність збитків від того, що відповідач не виплатив страхове відшкодування, оскільки при цьому одночасно несвоєчасність виплати є підставою і для вимоги позивач про стягнення пені з відповідача. Тобто за одними й тими самими обставинами позивач і стягує і ці «збитки», і пеню.

Дотримання вимог статті 119 ЦПК України при пред`явленні позову в суд є імперативним правилом в тому числі і для суду на предмет перевірки позову і долучених до нього матеріалів і недопущення відкриття провадження і призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Згідно ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без дотримання вимог, викладених у ст. ст. 119, 120 ЦПК України постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача та надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Отже, суд приходить до висновку, що вищезазначені судом недоліки, в строк не були усунені, відтак позовна заява вважається неподаною і належить поверненню позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.119-121 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди - визнати неподаною та повернути позивачу.

Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення .

Ухвала можу бути оскаржена через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя В.С. Кицюк