Рішення № 55624874, 01.02.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/14342/15-ц

Провадження № 2/760/722/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючий суддя - Демидовська А.І.

при секретарі - Шевченко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Міський комерційний банк» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до Відповідача ПАТ «Міський комерційний банк» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, мотивуючи тим, що 24 січня 2014 року між нею та Публічним акціонерним товариством «Міський комерційний банк» було укладено Договір банківського вкладу № 2630/100/155128 «Ваш стабільний» з виплатою відсотків щомісячно, згідно якого Банк прийняв грошові кошти в сумі 15600 дол. США на депозитний рахунок строком 90 днів до 24 квітня 2014 року з виплатою процентів в розмірі - 9, 7 % річних. 24 квітня 2014 року ОСОБА_1 було укладено Договір строкового банківського вкладу № 2630/100/175899 «Сонячний етюд» з виплатою відсотків щомісячно, згідно якого Банк прийняв грошові кошти в сумі 15 974 дол. США на депозитний рахунок строком 91 день по 24 липня 2014 року з виплатою процентів в розмірі - 11, 5 % річних. 24 липня 2014 року ОСОБА_1 було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору строкового банківського вкладу № 2630/100/175899 «Ваш сонячний етюд» згідно умов якої Договір було продовжено на 91 день, до 24 жовтня 2014 року. Сума Вкладу в день закінчення строку дії Договору переноситься на рахунок з обліку вкладу на вимогу. Разом з тим, по закінченню строку дії договору відповідач не повернув позивачу суму вкладу та нарахованих процентів. Тому, позивач просив суд стягнути суму вкладу в розмірі 15 974 доларів США, нарахованих процентів з розрахунку 11,5 % річних в розмірі 2330,23 доларів США з 24 квітня 2014 року по 31 липня 2015 року, збитки у вигляді відсотків, які б міг отримати позивач, розмістивши суму вказаного вкладу в іншу банківську установу в розмірі 2330,23 доларів США, 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 454,26 доларів США, пеню на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 165 810, 12 доларів США, 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, що проявилась в душевних стражданнях позивача з приводу неповернення вкладу у строк, визначений сторонами у договорі.

До судового засідання представник позивача з'явилась, надала до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до котрих просила стягнути з відповідача станом на 01 лютого 2016 року суму вкладу в розмірі 2720, 19 доларів США, нарахованих процентів з розрахунку 11,5 % річних в розмірі 3 266,35 доларів США з 24 квітня 2014 року по 01 лютого 2016 року, збитки у вигляді відсотків, які б міг отримати позивач, розмістивши суму вказаного вкладу в іншу банківську установу в розмірі 3 266,35 доларів США, 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 697,17 доларів США, пеню на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 254 465,82 доларів США, 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача надав пояснення відповідно до котрих, ОСОБА_1 отримала гарантовану суму вкладу у розмірі 200 000 грн.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Керуючись частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Керуючись ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 1 ст. 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.

Керуючись ст. 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Судом встановлено, що 24 січня 2014 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Міський комерційний банк» було укладено Договір банківського вкладу № 2630/100/155128 «Ваш стабільний» з виплатою відсотків щомісячно, згідно якого Банк прийняв від позивача грошові кошти в сумі 15600 дол. США з виплатою процентів в розмірі - 9, 7 % річних на депозитний рахунок строком 90 днів до 24 квітня 2014 року.

Відповідно до п. 1.7. частини № 2 договору повернення вкладу та нарахованих відсотків вкладнику здійснюється Банком шляхом видачі коштів готівкою через касу банку або безготівкового перерахування на власний поточний рахунок вкладника.

Згідно з п. 4.2.2. вкладник має право розпоряджатися коштами на рахунку в порядку та на умовах, встановлених цим договором та чинним законодавством України, включаючи нормативно-правові акти Національного банку України.

Керуючись п. 4.3.2. банк зобов'язується на вимогу вкладника повернути вклад та виплатити нараховані на суму вкладу проценти на умовах та в строки, що встановлені цим Договором.

Згідно п. 5.1. договору сторони за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та умовами цього договору.

Судом також встановлено, що 24 квітня 2014 року ОСОБА_1 було укладено Договір строкового банківського вкладу № 2630/100/175899 «Сонячний етюд» з виплатою відсотків щомісячно, згідно якого банк прийняв від позивача грошові кошти в сумі 15 974 дол. США на депозитний рахунок з виплатою процентів в розмірі - 11, 5 % річних строком 91 день по 24 липня 2014 року.

Відповідно до п. 1.3. договору у разі якщо вкладник за цим договором не витребує суму вкладу по закінченню строку, встановленого п. 1.1. статті № 1 частини 2 цього договору, сума вкладу в день закінчення строку дії цього договору переноситься на рахунок з обліку вкладу на вимогу, про що вкладник доручає банку здійснити таке договірне списання. Рахунок вкладу на вимогу відкривається вкладнику банком автоматично наприкінці дня закінчення строку, встановленого п. 1.1. статті № 1 частини 2 цього Договору. Банк забезпечує збереження суми вкладу на рахунку вкладу на вимогу до моменту звернення вкладника до банку із вимогою про повернення вкладу.

Відповідно до п. 1.7. Частини № 2 Договору повернення вкладу та нарахованих відсотків вкладнику здійснюється банком шляхом видачі коштів готівкою через касу банку або безготівкового перерахування на власний поточний рахунок вкладника.

Згідно до п. 4.2.1. вкладник має право вимагати повернення вкладу до закінчення строку, встановленого п. 1.1 статі № 1 частини № 2 цього договору, з урахуванням п. 2.6.3, 2.6.4., 2.6.5. статті № 2 частини № 2 цього договору.

Керуючись п. 4.3.2. банк зобов'язується на вимогу вкладника повернути вклад та виплатити нараховані на суму вкладу проценти на умовах та в строки, що встановлені цим договором.

Відповідно до п. 5.1. договору сторони за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та умовами цього договору.

Згідно п. 6.1. договору - договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і дії до повного виконання ними своїх зобов'язань за цим договором (якщо інше не передбачено цим договором).

Судом встановлено, що відповідачем не було виконано п. 1.3. договору, відповідно до якого сума Вкладу в день закінчення строку дії договору повинна бути перенесена банком на рахунок з обліку вкладу на вимогу. Рахунок вкладу на вимогу повинен бути відкритий вкладнику банком автоматично наприкінці дня закінчення строку, встановленого п. 1.1. статті № 1 частини 2 цього договору.

Банк не забезпечив збереження суми вкладу на рахунку вкладу на вимогу до моменту звернення вкладника до банку із вимогою про повернення вкладу, як того вимагав п.1.3. договору.

Судом встановлено, що позивачка 19.08.2014 року подала до банку заяву про повернення коштів. Вказаною заявою ОСОБА_1 зафіксувала обставину, що з незалежних від неї причин банк не видав належну їй суму депозиту, що закінчився та вимагала від банку видати грошові кошти по депозитному договору № 2630/100/175899 від 24 квітня 2014 року.

Судом встановлено, що 19.08.2014 року позивачка подала другу заяву на ім'я голови правління банку з вимогою видати кошти по депозитному договору № 2630/100/175899 від 24 квітня 2014 року.

В матеріалах справи відсутні докази, що банк здійснив повернення грошових коштів позивачці після закінчення дії депозитних договорів чи після написання нею заяви про повернення грошових коштів.

Також, судом встановлено, що між позивачкою та банком було укладено два договори банківського вкладу - від 24 січня 2014 року № 2630/100/155128 «Ваш стабільний» та від 24 квітня 2014 року № 2630/100/175899 «Сонячний етюд».

Надаючи оцінку доказу, поданому відповідачем, а саме заяві на видачу готівки № 62 від 01 квітня 2015 року згідно якої ОСОБА_1 просить виплатити гарантовану суму відшкодування в розмірі 200 000 грн., суд бере до уваги доводи представника позивача та погоджується з ними в частині, що дана заява не є належним, допустимим доказом отримання позивачкою гарантованої суми відшкодування саме в межах укладених договорів з ПАТ «Міський комерційний банк», так як згідно даної заяви банком отримувачем і банком відправником є АТ «Укрсиббанк», а графа зміст операції не доводить виплату суми депозитів саме по договорам, які є предметом даного спору.

Дані висновки підтверджує, подана як доказ позивачкою, довідка АТ «Міський комерційний банк» № 13.4/9303 від 07.06.2015 року, яка видана зі спливом двох місяців після зазначеної вище заяви ОСОБА_2, згідно якої залишок коштів на депозитному рахунку № НОМЕР_2 становить 16 121, 09 доларів США, залишок коштів на рахунку нарахованих відсотків № НОМЕР_1 становить 734, 03 доларів США.

Суд бере до уваги ту обставину, що позивачка просить стягнути заборгованість саме за Договором банківського вкладу № 2630/100/175899 від 24 квітня 2014 року.

Враховуючи, що уточнення позовних вимог є правом позивача як сторони по справі, суд розглядає вимоги саме з врахуванням їх уточнення представником позивача в судовому засіданні 01.02.2016 року, відповідно до яких по тілу депозиту позивач просить стягнути 2720, 19 доларів США.

Постановою Правління Національного Банку України від 20.11.2014р. №732 ПАТ «Міський комерційний банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних, з 21 листопада 2014 року введено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на період дії якої задоволення вимог вкладників не допускається згідно п.1 ч.5 ст.35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Під час винесення рішення суд враховує ту обставину, що строк дії договорів банківського вкладу закінчився задовго до введення тимчасової адміністрації в банк.

За період з дня звернення позивачем з вимогою про видачу грошових коштів з депозитного рахунку до дня запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Міський комерційний банк» у відповідача було достатньо часу для здійснення повної видачі грошових коштів і нарахованих відсотків. Банк свої зобов`язання не виконав з моменту звернення позивачем до нього 19.08.2014 року із відповідною заявою до 21.11.2014 року, коли на підставі постанови Правління НБУ від 20.11.2014р. №732 ПАТ «Міський комерційний банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до п. 1 частини 6 статті 36 ст.35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлене п.1 ч.5 ст. 35 Закону, не поширюються на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Суд бере до уваги посилання позивача в частині, що застосування судами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, ніяким чином не перешкоджає вкладнику звернутися до суду за захистом порушеного права та вимагати стягнення сум, які йому не повернуті за системою гарантування, виходячи із наведених норм ЦК України та умов договорів банківського вкладу.

Відтак, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача як заборгованості за Договором банківського вкладу № 2630/100/175899 від 24 квітня 2014 року по тілу депозиту суми в розмірі 2720, 19 доларів США.

Оскільки у день закінчення строку дії договору кошти позивачу повернуті не були, то на суму вкладу нараховуються проценти відповідно з розрахунку 11,5% річних за період з 24 квітня 2014 року по 01 лютого 2016 року у розмірі 3 266,35 доларів США.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України при розгляді справи № 6-39цс13, судам необхідно стягувати відсотки за вкладом за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів вкладника, а також 3% річних та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі ч. 2. ст. 625 ЦК України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних за період з 20.08.2014 року по 01 лютого 2016 року в розмірі 697,17 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 01.02.2016 року становить 17812,70 грн.

Разом з тим, позовні вимоги про стягнення збитків, моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки умовами договору банківського вкладу не передбачено їх стягнення.

Також, суд дійшов до висновку і про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідно до вказаної норми у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Тобто, зазначені положення Закону застосовуються до правовідносин щодо захисту прав споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг), а не до правовідносин, що виникають з договору банківського вкладу.

Загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 5986, 54 доларів США (сума вкладу в розмірі 2720, 19 доларів США + нараховані проценти на вклад в розмірі 3 266,35 доларів США), а також 3% річних в розмірі 697,17 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 01.02.2016 року становить 17812,70 грн.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Частиною 2 п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК України).

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

З наведеного вбачається, що у даному випадку суд може стягнути в іноземній валюті лише суму банківського вкладу та відсотки, тоді як 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання стягуються в іноземній валюті з переведенням в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 697,17 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 01.02.2016 року становить 17812,70 грн. ( з розрахунку 100 доларів США = 25.55 грн.).

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, при поданні позову позивач був звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1070, 1066, 533 ЦК України, ст. 10, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Міський комерційний банк» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Міський комерційний банк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором банківського вкладу № 2630/100/175899 від 24 квітня 2014 року в сумі 5986, 54 доларів США (в тому числі суму вкладу в розмірі 2720, 19 доларів США та нараховані проценти на вклад в розмірі 3 266,35 доларів США).

Стягнути з ПАТ «Міський комерційний банк» на користь ОСОБА_1 3% річних в розмірі 697,17 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 01.02.2016 року становить 17812,70 грн.

Стягнути з ПАТ «Міський комерційний банк» на користь держави судовий збір у розмірі 1 707, 69 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя А.І. Демидовська