Рішення № 55623050, 09.02.2016, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2808/14-ц

номер провадження 2/695/14/16

09 лютого 2016 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд, Черкаської області, в складі:

головуючого судді Таратіна В.О.,

при секретарі Курченко В.М.,

за участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, Нечипоренко В.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог головний державний виконавець ВДВС Золотоніського міськрайонного управління юстиції Нечипоренко Вікторії Вікторівни про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_4 звернулась з позовом до ОСОБА_5 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

Під час судового розгляду до участі в справі в якості третьої особи залучений державний виконавець Нечипоренко В.В.

Позов мотивований тим, що 07.06.2002 р. позивачка уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_5, який було зареєстровано у відділі реєстрації актів громадянського стану Золотоніського МУЮ, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 від 07.06.2002 р. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 12.11.2005 року.

У зв'язку із тим, що відповідач протягом подружнього життя не виконував своїх обов'язків з утримання дочки в добровільному порядку, позивачка звернулася до суду із позовом про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої дитини та 13.11.2006 р. за рішенням Золотоніського міськрайсуду Черкаської області з відповідача було стягнуто на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_7 в розмірі 1\4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця починаючи з 24.10.2006 року до досягнення дочкою повноліття.

16.11.2006 р. судом видано виконавчий лист № 2-1467/2006, а 22.11.2006 р. за постановою державного виконавця ДВС у м. Золотоноша та Золотоніському районі відкрито виконавче провадження.

Також 07.10.2010 р. за рішенням Золотоніського міськрайсуду Черкаської області шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу дочка залишилася проживати разом із позивачкою.

Дочка хворіє на кардіоцатію (серцеве захворювання), хронічний некомпенсований тонзиліт, часто хворіє на простудні захворювання, у 2012 році перенесла операцію - двобічну тонзилектомію, внаслідок чого позивачка вимушена постійно витрачати кошти на медичні обстеження та огляди, придбання медичних лікарських препаратів, оздоровлення, санаторно-курортне та клінічне лікування дитини.

Однак, не дивлячись на викладені обставини та проблеми зі здоровим дитини, відповідач аліменти на утримання неповнолітньої дочки сплачував не регулярно.

Заборгованість відповідача утворилася з вересня 2008 року та на даний час залишається не погашеною, отже розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів розрахований позивачкою за формулою: сума заборгованості х ставка пені, у відсотках за день прострочення х кількість днів прострочення та становить відповідно 216334,44 грн.

В судовому засіданні позивачка та її представник надали уточнений розрахунок неустойки, з урахуванням останніх відомостей ВДВС щодо здійснення аліментних платежів за виконавчим провадженням №2542687 по виконавчому листу № 2-1467/2006. Сума пені визначена як 166867,03 грн., але наполягали на стягненні неустойки в первинно заявленому обсязі - 216334,44 грн.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти фактичних обставин справи не заперечували, але ставили під сумнів правильність визначених державним виконавцем суми заборгованості по аліментах та, відповідно, суми неустойки (пені), посилаючись на іншу довідку державного виконавця. При цьому не надали суду власного розрахунку заборгованості по спірному питанню (пені), а лише оперували таким поняттям, як недоведеність вимог позивача в заявленому обсязі, усунувшись від доведення своїх заперечень.

Третя особа - державний виконавець ВДВС Золотоніського міськрайонного управління юстиції Нечипоренко В.В. заперечувала проти задоволення позову без будь якого фактичного обґрунтування, але пояснила що довідку з іншими сум заборгованості №12783 від 19.11.2015 р. надала відповідачу ОСОБА_5 за відомостями, наданими ним за його заявою, без перевірки таких відомостей, сподіваючись на дійсну домовленість сторін у спірному питанні, зокрема щодо погашення кредиту позивачки.

Суд, вислухавши сторін та дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.181 СК України в разі відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той з подружжя, з ким вона проживає, має право звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів.

Відповідно до ст.150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров'я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя.

Відповідно до ст. 18 «Конвенції про права дитини» батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Отже утримання дитини, надання їй матеріальної допомоги, є природним обов'язком батьків.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Сторонами не оспорюються обставини справи щодо подружнього життя, батьківства дитини та необхідності сплати аліментів відповідачем, тому перевірки судом підлягають лише обставини обсягу та періодів фактичної сплати аліментів відповідачем, підстав, можливості та правильності нарахування пені у відповідності до ст.196 СК України.

Заперечення відповідача ОСОБА_5 правильності нарахувань пені у відповідності до постанову Верховного Суду України у справі № 6-94цс15 від 01.07.2015 року не є обґрунтованими, оскільки 1.10.2014 року ВСУ на засіданні Судової палати у цивільних справах ухвалив постанову у справі № 6-149цс14, за цивільним позовом про стягнення пені за прострочення сплати аліментів для утримання дитини та відповідний правовий висновок суду у справі було зроблено на підставі того, що, оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, то при розгляді справ за позовами про стягнення пені за прострочення сплати аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Зокрема у Постанові № 6-149цс14 від 01.10.2014 року зазначено: «Оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, то при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СЖ України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне т цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розлс: пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.»

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

При цьому, обставини справи свідчать, що відповідач аліменти сплачував нерегулярно, протягом тривалих періодів взагалі не сплачував аліментів, потім сплачував суми, що не відповідали ані заборгованості, ані сумі аліментів до сплати за відповідний місяць. За таких обставин, об'єктивно сума боргу по аліментам накопичувалася тривалий період, потім частково погашалася відповідачем, після його знову накопичувалася. Отже розрахунок пені за несплату аліментів у такому випадку повинен бути здійснений лише наростаючим підсумком.

Не знаходять свого підтвердження заперечення відповідача про застосування до пені за несплату аліментів спеціальної позовної давності в один рік, оскільки відповідно до ч.1 ст.196 СК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 22 постанови від 15 травня 2006 р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Згідно із ч. 1 ст. 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч. 2 ст. 129, ч. З ст. 138, ч. 3 ст. 139 цього Кодексу, а тому на правовідносини, які регулюються ст. 196 СК України, не поширюється дія норм ЦК України про позовну давність.

Зазначене підтверджується Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 1 квітня 2009 р. (витяг додається).

Щодо посилань відповідача на необхідність зменшення розміру неустойки з урахуванням того, що він також зобов'язаний виплачувати аліменти на іншу неповнолітню дитину від іншого шлюбу, а також він є учасником бойових дій, проходив службу в доні АТО, зазнав поранень, на даний час йому видано направлення в обласну консультативну поліклініку для проходження обстеження та становлення висновку для направлення на ЛКК ЛТЕК для подальшого оформлення статусу інваліда та отримувати пенсійні платежі як учасник бойових дій, то згідно ст. 196 СК, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Однак відповідач, виходячи з його заперечень проти позову, взагалі не визнає позовних вимог, що свідчить про відсутність у даному випадку підстав для зменшення розміру неустойки.

Розмір неустойки може бути зменшений, якщо відповідач визнає неустойку, але посилається на обставини матеріального та сімейного стану, що є підставою для зменшення розміру неустойки, однак не в тому випадку, коли відповідач взагалі заперечує проти позову та взагалі не визнає своєї заборгованості за аліментами та неустойки, зокрема і з тих підстав, що він не погоджується з розрахунком пені.

Щодо тверджень відповідача, що він проходив службу в доні АТО, зазнав поранень, на даний час йому видано направлення в обласну консультативну поліклініку для проходження обстеження та становлення висновку для направлення на ЛКК ЛТЕК для подальшого оформлення статусу інваліда та отримувати пенсійні платежі як учасник бойових дій, суд зазначає, що відповідно до ст.12 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій (статті 5, 6) визначений чіткий перелік пільг, на які відповідач має право, отже заперечення відповідача про те, що він не має достатніх коштів для сплати аліментів, є необґрунтованими та безпідставними, не відповідають чинному законодавству. Обставини для зменшення розміру неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів на даний час відсутні.

Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні посилання відповідача на те, що ним отримано від ДВС уточнений розрахунок заборгованості за аліментами від 19.11.2015 року № 12783, згідно якого розмір заборгованості за аліментами є меншим, оскільки відповідач був 12.11.2008 року зареєстрований як ФОП.

На виконанні ВДВС Золотоніського МРУЮ перебуває ВП № 2542687 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1476, виданого 13.11.2006 року, про стягнення з ОСОБА_5, на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі % частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 24.10.2006 року до досягнення дочкою повноліття.

Відповідно до ст.ст. 8, 9, 12 Закону «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження.

Позивачці за її заявою було надано довідку-розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_5 № 381 від 05.05.2014 року. В подальшому державним виконавцем було здійснено перерахунок заборгованості ОСОБА_5, оскільки останній надав декларації та документи про реєстрацію його як ФОП з 12.11.2008 року, та було надано перераховану довідку-розрахунок № 12783 від 19.11.2015 року.

Після цього позивачка звернулася до ДВС для надання їй відкоригованої довідки, оскільки в довідці-розрахунку мають місце явні невідповідності коштів, що зазначені як сплачені боржником, фактично сплаченим коштам.

На даний час позивачка звернулася з заявою про здійснення перерахунку боргу боржника ОСОБА_5 у виконавчому провадженні № 2542687, копія якого подана позивачкою та мається у матеріалах справи, та в розрахунку держвиконавця мають місце явні невідповідності фактичним обставинам справи.

Так позивачка повідомляла виконавця, що довідка-розрахунок необхідна для надання до Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у справі за її позовом до ОСОБА_5 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, тому всі первинні документи, які будуть застосовані державним виконавцем при складенні відкоригованого розрахунку будуть предметом дослідження та перевірки в ході судового засідання. Тому, з метою попередження зловживання боржника своїми правами у виконавчому провадженні та задля забезпечення вжиття необхідних заходів для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду, а також виходячи з необхідності захисту прав її неповнолітньої дитини, просила при розрахунку боргу особливо уважно досліджувати зміст наданих боржником платіжних документів та призначення платежів у квитанціях, на предмет того, чи відносяться ці платежі до коштів, сплачених саме в рахунок аліментів на дитину.

Відповідно до ст.11 Закону «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст.12 Закону «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право заявляти клопотання, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Однак до цього часу державний виконавець відкоригованої довідки-розрахунку не надав, як і не надав жодної відповіді на зазначену заяву.

Отже, заборгованість відповідача утворилася з вересня 2008 року та на даний час залишається не погашеною, а розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів розраховується за формулою: сума заборгованості х ставка пені, у відсотках за день прострочення х кількість днів прострочення та становить, відповідно до скоригованого розрахунку самої позивачки 166867,03 грн.

Такі обставини повність стверджуються наявними в матеріалах справи розрахунками з посиланням на всі матеріали виконавчого провадження №2542687 від 22.11.2006 р., копії яких маються у даному судовому провадженні.

Отже відповідно до ч.1 ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Суд стягує з відповідача на користь позивачки судовий збір в розмірі 2163,34 грн. за подачу позову до суду та 121,80 грн. за подачу заяви про забезпечення позову, що були сплачені позивачкою при звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, і.п.н. НОМЕР_1, проживаючого у АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_4, і.п.н. НОМЕР_2, що проживає у АДРЕСА_2, - 166867 грн. 03 коп. неустойки за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1

Стягнути з ОСОБА_5, і.п.н. НОМЕР_1, проживаючого у АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_4, і.п.н. НОМЕР_2, що проживає у АДРЕСА_2, -2163 грн. 34 коп. судового збору за подачу позову та 121 грн. 80 коп. судового збору за подачу заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову залишити в силі до виконання зобов'язань.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя В. О. Таратін