Рішення № 55621841, 09.02.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/3399/15-ц Номер провадження 22-ц/786/69/16Головуючий у 1-й інстанції Середа А. В. Доповідач ап. інст. Мартєв С. Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі:

головуючого - МАРТЄВА С.Ю.,

суддів - КУЗНЄЦОВОЇ О.Ю., ХІЛЬ Л.М.,

за участю секретаря - ГНАТЮК О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 жовтня 2015 року та на додаткове рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, визнання припиненим права іпотеки,-

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулась з позовом, в якому зазначала, що 26.12.2008 року уклала з відповідачем договір позики, відповідно до якого отримала кошти в сумі 65 000 грн. із строком повернення до 26.12.2009 року.

Згідно п.4 цього договору зобов'язувалась сплачувати за користування грошовими коштами 3% в місяць, що становило 36% річних.

На забезпечення своїх зобов'язань передала в іпотеку квартиру в якій проживала.

Згодом укладалися додаткові угоди, якими змінювалась сума боргу та процентна ставка. При цьому зазначає, що кошти від відповідача отримувала одноразово 26.12.2008 року.

Просила стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти у сумі 71 269 грн., визнати припиненим право іпотеки , що виникло на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 жовтня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер 252812307 кошти у сумі 71269 (сімдесят одна тисяча двісті шістдесят дев`ять) грн.

Визнано припиненим право іпотеки на квартиру АДРЕСА_2, на підставі договору іпотеки від 26 грудня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ВЕСЕЛОВСЬКИМ А.Г. зареєстрованим у реєстрі за № 16921 від 26 грудня 2008 року.

Стягнуто з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер 252812307 понесені нею судові витрати у розмірі 243 грн. 60 коп.

Додатковим рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 грудня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у розмірі 712 грн.69 коп.

В апеляційних скаргах порушено питання про скасування рішення та додаткового рішення з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права і ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, вважає, що останні підлягають задоволенню.

Виходячи з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального й процесуального права.

Місцевим судом вірно встановлено, що 26.12.2008 року сторони уклали договір позики, у відповідності до якого ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 в борг 65000 грн. і з строком повернення до 26.12.2009 року під 36 % річних ( 3% на місяць)( а.с.6).

В забезпечення зобов`язання за нотаріально посвідченою угодою передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 ( а.с.7-8).

У подальшому, до зазначеного договору позики укладались додаткові угоди.

Так, згідно додаткової угоди від 26 грудня 2009 року позивачка була зобов'язана повернути відповідачу вже 80000 гривень зі сплатою 4% в місяць від 80000 гривень за користування грошовими коштами( а.с.9).

Як убачається з відміток відповідача на тексті договору, ОСОБА_3 сплатила йому проценти за користування грошовими коштами по 26 листопада 2010 року. Як убачається зі змісту договору, сума сплачених процентів становить 65000 х 36% + 80000 х 32% = 23400 + 25600 = 49000 гривень.

Згідно додаткової угоди до договору позики від 24 грудня 2010 року позивачка була зобов'язана сплачувати відповідачу за користування грошовими коштами вже 5 % в місяць( а.с.10).

23 грудня 2011 року сторони підписали нову додаткову угоду до договору позики, у відповідності до якої сума боргу зросла до 128 000 гривень, а грошове зобов'язання було прив'язано до курсу долара США, зокрема сума боргу стала еквівалентна 16 000 доларів США. При цьому, позивач мала сплачувати вже 6% в місяць за користування грошовими коштами ( а.с.11).

З цих підстав 22 грудня 2012 року підписано додаткову угоду до договору позики, у відповідності до якої сума боргу зросла до 240 000 гривень або еквівалент 30000 доларам США зі сплатою 6% в місяць (72% в рік)(а.с. 12).

Проценти позивачем сплачено по 20 травня 2013 року( а.с. 12 на звороті).

З урахуванням змісту договорів, в період з 26 листопада 2010 року по 20 травня 2013 року було сплачено проценти в розмірі 264360 гривень.

Згідно з договором від 20 грудня 2013 року сума боргу була визначена в 228 000 гривень зі сплатою 5% щомісяця та з вимогою повернути борг в розмірі 28 500 доларів США( а.с.13).

Задовольняючи позов місцевий суд прийняв до уваги лише підвищення процентної ставки по додатковим угодам за користування грошима та фактично визнав їх безгрошовими.

Проте, такий висновок не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Дійсним змістом правовідносин у справі є повернення коштів за частково виконані договори позики як набуте майно кредитором без законних на те підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

У відповідності з ст.ст. 1047, 1049 ЦК України позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Із справи вбачається, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 лютого 2015 року у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним відмовлено з підстав недоведеності позивачкою тяжких обставин за відсутністю яких взагалі не було б вчинено правочин.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням , що набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, що до якої встановлено ці обставини.

Будь-яких вимог про визнання цих додаткових угод недійсними з інших підстав або визнання їх безгрошовими позивачкою не заявлялось.

За таких обстави, у суду були відсутні підстави для застосування часткового повороту виконання даних угод.

Таким чином, рішення та додаткове рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановлення нового про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 задовольнити, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 жовтня 2015 року і додаткове рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 грудня 2015 року скасувати.

У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення 71 269 грн. і припинення права іпотеки на АДРЕСА_3 згідно договору іпотеки від 26 грудня 2008 року відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі: С.Ю. МАРТЄВ

Судді : О.Ю. КУЗНЄЦОВА

Л.М. ХІЛЬ

З оригіналом згідно:

суддя МАРТЄВ С.Ю.