Рішення № 55620366, 04.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/2073/15-ц Головуючий у І інстанції Пухна О. М.Провадження № 22-ц/780/1237/16 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О. В.Категорія 23 04.02.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

04 лютого 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді - Білоконь О.В.,

суддів: Даценко Л.М., Савченка С.І.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства Броварської міської рада Київської області "Броваритепловодоенергія" на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2015 року у справі за позовом комунального підприємства Броварської міської рада Київської області "Броваритепловодоенергія" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ,-

встановила:

У березні 2015 року КП Броварської міськради Київської області «Броваритепловодоенергія» звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2, посилаючись на таке.

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1. Вказана квартира знаходиться у багатоповерховому будинку комунального житлового фонду, централізоване опалення та централізоване постачання гарячої води, якого здійснює позивач.

Відповідач щомісячно отримує послуги, що надаються позивачем та зобов'язаний проводити відповідну їх оплату, своїх зобов'язань щодо оплати не виконує у зв'язку з чим за період з 01.02.2011 року по 01.01.2013 року у нього утворилася заборгованість у сумі 3 563 грн. 64 коп.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач КП Броварської міськради Київської області «Броваритепловодоенергія» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, незаконність та необґрунтованість судового рішення.

Зокрема в доводах апеляційної скарги зазначається про те, що суд дійшов неправильного висновку про припинення між сторонами договірних відносин по наданню послуг, оскільки звернення відповідача до позивача з заявою про розірвання договору надання послуг з теплопостачання без відключення у встановленому законом порядку об»єкта надання послуг позивача від усіх систем не є розірвання договору. Крім того вказано, що відповідач в порушення вимог закону самовільно відключився від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги із наступних підстав.

Відповідно до ст..213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову за їх безпідставністю, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач 27 липня 2010 року направив на адресу КП «Броваритепловодоенергія» заяву про розірвання договору, тобто договірні відносини між сторонами були розірвані.

Також суд мотивував рішення тим, що за період з 01 лютого 2011 року по 01 січня 2013 року відповідач не отримував послуг з централізованого опалення та підігріву води, в належних йому житлових приміщеннях не проводилися планові роботи КП «Броваритепловодоенергія».

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками, так як вони не відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1. Вказана квартира знаходиться у багатоповерховому будинку комунального житлового фонду, централізоване опалення та централізоване постачання гарячої води, якого здійснює позивач.

13 липня 2010 року між КП «Броваритеплоенергомережа», правонаступником якого є КП «Броваритепловодоенергія» та ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води № 4234/4, відповідно до якого споживач зобов»язаний оплачувати послуги.

Відповідно до пункту 35 укладеного договору, він укладається на невизначений строк строком на один рік і його дія припиняється у випадках, визначених цим договором чи законодавством України.

У пункті 36 договору зазначено, що він може бути розірваний достроково у разі зникнення потреби у отриманні послуг або відмови споживача від користування послугами виконавця при умові повного відключення об'єкта надання послуг з дотриманням чинного законодавства щодо відключення.

Встановлено, що 27 липня 2010 року відповідач звернувся КП «Броваритепловодоенергія» із заявою про відмову від надання послуг, в якій просив припинити теплопостачання та укласти договір на постачання підігріву води, а також зазначив, що труби в квартирі від'єднані від системи та ізольовані ( а.с.55).

06 серпня 2010 року КП «Броваритепловодоенергія» надали на цю заяву відповідь про те, що вони не мають права на відключення квартири позивача від мереж централізованого опалення відповідно до Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», затвердженого наказом Міністерства з питань житлового-комунального господарства 28 листопад 2007 року № 169 ( а.с.56).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.ч.1,3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі одностронньої відмови від договору у повному обсязі або часткова, якщо право на таку відмову встановлено договром або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005року №4.

Згідно із п.п.2.1 - 2.7 Порядку для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води його власник повинен звернутись до постійно діючої міжвідомчої комісії по розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП, у якій зазначає причини відключення. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких йому слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі ЦО. Відключення приміщень від внутрішньо будинкової мережі ЦО виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінчення робіт складається акт про відключення від мережі ЦО і подається заявником до Комісії на затвердження.

Отже, висновок суду про розірвання укладеного між сторонами договору від 13 липня 2010 року шляхом направлення ОСОБА_2 відповідної заяви 27 липня 2010 року не ґрунтується на вимогах п.п.35,36 зазначеного договору від 10 липня 2010 року та вимогах ст.ст. 651, 654 ЦК України, оскільки встановлено, що згоди КП Броварського міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» на розірвання договору не було, а ОСОБА_2 відмовився від користування послугами виконавця всупереч п. 36 укладеного сторонами договору, без повного відключення об'єкта надання послуг з дотриманням чинного законодавства щодо відключення.

Колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_2 не дотримався встановленого Законом порядку відключення квартир від системи централізованого опалення, подана ним заява від 27 липня 2010 року не відповідає п.36 Договору №4234/4 від 13 липня 2010 року, який регулює порядок розірвання договору, а тому договір є діючим.

Крім того, дії сторін свідчать про наявність договірних правовідносин, оскільки позивач продовжував надавати послуги із теплопостачання, а відповідач у лютому 2011 року частково проводив оплату наданих послуг, як слідує із розрахунку суми боргу ( а.с.10).

Оскільки встановлено, що договірні відносини між сторонами не припинились, КП "Броваритепловодоенергія" в період з 01 лютого 2011 року по 01 січня 2013 року надавала ОСОБА_2 в приміщення квартири АДРЕСА_1 надавали послуги із теплопостачання, а відповідач обов'язки по оплаті вказаних послуг належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 3563 гривні 64 копійки.

Наявний в матеріалах справи акт обстеження житлово-побутових умов, складений депутатом Броварської міськради Іваненко О.Г. 23 квітня 2013 року про те, що у АДРЕСА_1 відсутнє опалення у зв»язку з відключенням від централізованої системи опалення( а.с.51) колегія суддів не вважає доказом того, що відповідач не отримував від позивача послуг із теплопостачання, оскільки позивач просить стягнути заборгованість за отримані та не оплачені відповідачем послуги за інший період - з 1 лютого 2011 року по 1 січня 2013 року.

При цьому суд виходить із такого.

Відповідно до ст..1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа- сукупність енергетичних установох, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мержі до теплового вводу споживача.

Згідно з п.22 Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води та водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення, а відповідач зобов»язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання.

Отже, підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем.

Крім того, матеріали справи не містять даних що таке відключення від централізованої системи обігріву будинку відповідач здійснив відповідно до норм чинного законодавства. Самовільне ж від»єднання ОСОБА_2 приладів опалення від центральної мережі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати наданих послуг.

Саме до такого висновку дійшов Верховний суд України у справі № 6-1192цс15, який є обов»язковим до застосування в силу вимог ч.1 ст. 360-7 ЦПК України.

Таким чином, висновки суду про припинення договірних стосунків між сторонами та ненадання послуг відповідачем не відповідають обставинам справи, суд першої інстанції допустив порушення вказаних вище норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, враховуючи положення укладеного між сторонами договору від 13 липня 2010 року, вимоги п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, п.п.22,30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України № 630 від 21.07.2005 року, Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року №4, положення ст.ст. 526, 530, 651 ЦК України суд дійшов необґрунтованого висновку про відмову в позові.

Відповідно до положень ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є зокрема порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням вимог матеріального права, а тому апеляційну скаргу комунального підприємства Броварської міської рада Київської області "Броваристепловодоенергія" слід задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів , -

вирішила:

Апеляційну скаргу комунального підприємства Броварської міської рада Київської області "Броваристепловодоенергія" задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов комунального підприємства Броварської міської рада Київської області "Броваристепловодоенергія" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь комунального підприємства Броварської міської рада Київської області "Броваристепловодоенергія" (АТ «Ощадбанк» МФО 322669, код 13711949, р/р 26031302215941) заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та підігріву води за період з 01 лютого 2011 року по 01 січня 2013 року в сумі 3563 гривні 64 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь комунального підприємства Броварської міської рада Київської області "Броваристепловодоенергія" (АТ «Ощадбанк» МФО 322669, код 13711949, р/р 2600930015941) сплачений судовий збір в сумі 511 гривень 56 копійок.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий

Судді