Ухвала суду № 55620341, 04.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/2091/15-ц Головуючий у І інстанції Мора О. М.Провадження № 22-ц/780/1008/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 04.02.2016

УХВАЛА

Іменем України

04 лютого 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів Мельника Я.С., Олійника В.І.,

при секретарі Петленко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про захист прав споживачів, визнання кредитного договору, договорів поруки та договору іпотеки недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2015 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та просив ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що 29.06.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №K2А3GK00260001, згідно якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 55 000,00 доларів США, а вона зобов'язалася повернути кредит в строк до 29.06.2021 року шляхом сплати щомісячних платежів, що складаються з заборгованості за кредитом, відсотками та інші витрати в строки та порядку, встановлені договором кредитування.

Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі, встановленому договором, натомість відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого станом на 03.04.2015 року за договором утворилась заборгованість в розмірі 236 871,47 дол. США, яка складається з: 53 844,51 дол. США - заборгованість за кредитом; 57 838,17 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 13 860 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 111 328,79 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором №K2А3GK00260001 від 29.06.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено договори поруки, відповідно до умов яких останні зобов»язались відповідати перед банком за неналежне виконання позичальником ОСОБА_2 зобов»язань згідно умов кредитного договору.

Оскільки відповідачі в добровільному порядку заборгованість не погасили, позивач просив суд стягнути з них в солідарному порядку на свою користь заборгованість за договором кредиту в розмірі 236 871,47 дол. США, що за офіційним курсом НБУ дорівнює 5566 479,54 грн., та понесені по справі судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору, договорів поруки та договору іпотеки недійсними, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що укладений в іноземній валюті кредитний договір суперечить вимогам законодавства, крім того грошові кошти за даним договором вона не отримувала, що є підставою для визнання його, а також договорів поруки та договору іпотеки недійсними.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» борг за кредитним договором №K2А3GK00260001 від 29.06.2006 року в розмірі 161 499 доларів США 66 центів, що за курсом НБУ на день розгляду справи становить 3 708 032 грн. 19 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати по справі по 1218,00 грн. з кожного.

Зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала на нього апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення зустрічного позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь доповідача, пояснення представника ПАТ КБ «ПриватБанк», перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.06.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №K2А3GK00260001, згідно умов якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 55 000,00 доларів США, а вона зобов'язалася повернути кредит в строк до 29.06.2021 року шляхом сплати щомісячних платежів, що складаються з заборгованості за кредитом, відсотками та інші витрати в строки та порядку, встановлені договором кредитування.

Відповідно договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно умов договору, у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором №K2А3GK00260001 від 29.06.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено договори поруки, відповідно до умов яких останні зобов»язалися відповідати перед банком за виконання позичальником її обов»язків за кредитним договором.

Також встановлено, що позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору, що підтверджується заявою на видачу готівки №1 від 30.06.2006 року.

Відповідач, в порушення умов кредитного договору, стала неналежним чином виконувати умови договору, в результаті чого за договором утворилась заборгованість, розмір якої станом на 03.04.2015 року становить 236 871,47 доларів США, та складається з: 53 844,51 дол. США - заборгованість за кредитом; 57 838,17 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 13 860 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 111 328,79 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнення заборгованості з позичальника та поручителів, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог банку, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов»язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм та враховуючи те, що відповідачем ОСОБА_2, як позичальником, порушено умови договору в частині своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування ним, що привело до утворення заборгованості, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову банку та стягнення з відповідачів на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором, оскільки вона утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, укладеного між нею та позивачем.

Правильним є і рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про захист прав споживача та визнання недійсними кредитного договору, договорів поруки та договору іпотеки в зв»язку з недоведеністю відповідачем підстав визнання вищевказаних договорів недійсними.

Доводи апеляційної скарги про неотримання позичальником грошових коштів спростовуються наявними в справі письмовими доказами та тим фактом, що відповідач, як позичальник, погашала суму кредиту та відсотків за користування ним, визнаючи таким чином своїми діями наявність у неї боргових зобов»язань перед банком.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування рішення суду, законності та обґрунтованості рішення суду не спростовують, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду лише, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно зясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді: