Вирок № 55618603, 10.02.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/15307/15-к Провадження №11-кп/773/51/16 Головуючий в 1 інстанції Ковальчук В. О. Категорія:ч. 3 ст. 185 КК УкраїниДоповідач : Бешта Г. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Бешти Г.Б.,

суддів Силки Г.І., Польового М.І.,

з участю секретаря Леміщак Ю.О.,

прокурора Базярук І.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого - ОСОБА_2,

потерпілої - ОСОБА_3,

захисника потерпілої ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника потерпілого - адвоката ОСОБА_4 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 листопада 2015 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого вироком Луцького міськрайонного суду від 23.07.2013 року за ст. 289 ч.2 КК України, ст.69 КК України до 2 років позбавлення волі з конфіскацією майна та 13.06.2014 року Сокирнянським районним судом звільнено від подальшого відбування покарання на підставі ст.2 ЗУ Про амністію в 2014 році;

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання або роботи, періодично зявлятись для реєстрації в органи кримінально виконавчої інспекції.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді особистого зобовязання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь:

- ОСОБА_3 у відшкодування майнової шкоди в сумі 12343 гривень 54 копійки;

- Повного Товариства Ломбард Заставно-кредитний дім у відшкодування майнової шкоди в сумі 4312 гривень 52 копійки.

Вироком вирішено долю речових доказів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 біля 10-тої години 30 хвилин 17 вересня 2015 року, перебуваючи на вул.Бригадній в с.Сирники, Луцького району Волинської області, з корисливих мотивів, з метою крадіжки чужого майна, шляхом підбору ключа до замка від вхідних дверей, проник в будинок № 9, де проживає ОСОБА_3, звідки таємно викрав 500 доларів США, що в перерахунку на офіційний курс НБУ, становить 10911,30 гривень, 100 Євро, що в перерахунку на офіційний курс НБУ становить 2450,24 гривень, золотий ланцюжок з кулоном з образом Божої Матері, вартістю 10000 гривень, чим завдав потерпілій ОСОБА_3, майнову шкоду на загальну суму 23361 гривень 54 копійки.

Захисник потерпілої ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 у поданій апеляції, не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеності вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 вказує на невідповідність призначеного обвинуваченому покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Свою апеляцію обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 неодноразово засуджувався за вчинення умисних злочинів, відбував покарання у місцях позбавлення волі. Також обвинувачений за вчиненні ним раніше злочини двічі звільнявся від відбування покарання з випробуванням та один раз на підставі акта амністії, однак висновків не зробив, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність його особи та небажання стати на шлях виправлення. Призначаючи ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції цих обставин не врахував. Вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.75 КК України суперечить загальним засадам призначення покарань і є явно несправедливим через його мякість.

Просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України покарання у виді реального позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст вироку та основні доводи апеляції, захисника потерпілого та потерпілого, які апеляцію підтримали, обвинуваченого, його захисника та прокурора, які апеляцію заперечили і просили вирок залишити без зміни, а апеляцію без задоволення, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція підлягає до задоволення.

Суд першої інстанції дане кримінальне провадження, за згодою учасників судового розгляду, розглянув в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікував за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, шляхом проникнення в житло і така кваліфікація дій обвинуваченого в апеляції не оспорюється.

Оскільки, суд першої інстанції розглянув провадження за правилами ч.3 ст.349 КПК України, фактичні обставини справи та доведеність вини обвинуваченого в апеляції не оскаржуються, то колегія суддів судової палати вважає, що наведене у вироку ОСОБА_1 обвинувачення щодо місця, часу, мотиву злочину, форми вини та способу вчинення злочину відповідає фактичним обставинам справи і є повністю доведеними.

Відповідно ст. 65 КК України, суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобовязаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Згідно ч.1 ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України суд першої інстанції вказаних вимог закону не дотримався, не вказав, що саме свідчить про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, але в умовах контролю за його поведінкою.

Зокрема, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням суд першої інстанції виходив із того, що обвинувачений щиро розкаявся та сприяв розкриттю злочину, частково відшкодував заподіяну злочином шкоду.

Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1, який протягом 2010 - 2013 років тричі засуджувався за вчинення умисних злочинів, а саме крадіжку, хуліганство та незаконне заволодіння транспортним засобом, за які йому призначались покарання у виді позбавлення волі. Будучи засудженим за ці злочини ОСОБА_1 двічі судом звільнявся від відбування покарання з випробуванням, а відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі щодо нього застосовувався Закон України "Про амністію", що не заперечується самим обвинуваченим та обєктивно підтверджується вимогою про судимість останнього (а.п.35).

Судом також не враховано тих обставин, що ОСОБА_1 жодних висновків з цього не зробив і після останнього дострокового звільнення від відбування покарання на підставі акта амністії через незначний проміжок часу знову вчинив умисний злочини, який відноситься, згідно ст. 12 КК України, до категорій тяжких злочинів.

Також не в повній мірі взято до уваги і те, що ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується посередньо (а.с.34), злочин вчинив з корисливих мотивів.

Та обставина, що ОСОБА_1 раніше засуджувався за умисні злочини і знову вчинив умисний злочин свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи обвинуваченого та його вперте небажання стати на шлях виправлення. Тому висновки суду першої інстанції про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства є передчасними, не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону України, суперечать меті та загальним засадам призначення кримінальних покарань та вимогам ст. 75 КК України.

Крім того, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції безпідставно не враховано як обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочинів, оскільки правові наслідки попередньої судимості ОСОБА_1 за вироком Луцького міськрайонного суду від 23 липня 2013 року за ч. 2 ст. 289 КК України при вирішенні питання про призначення покарання за вчинення 17 вересня 2015 року нового злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, становлять рецидив злочинів, так як ця судимість не погашена і не знята в установленому порядку та повинна враховуватися при постановленні нового вироку.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України, суперечить загальним засадам призначення покарань і є явно несправедливим через мякість, а тому вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_1 покарання з випробуванням підлягає скасуванню, з постановленням судом апеляційної інстанції нового вироку.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання колегія суддів судової палати у відповідності до вимог ст.50, 65 КК України враховує характер та суспільну небезпеку вчинених ним злочинів, особу винного, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини у їх сукупності.

До помякшуючих покарання обставин апеляційний суд відносить щире каяття, активне сприяння у розкритті злочинів та часткове відшкодування завданої злочином шкоди. До обтяжуючих покарання обставин відносить рецидив злочину.

Також апеляційний суд враховує і дані про особу ОСОБА_1, який раніше неодноразово засуджувався за умисні злочини і знову вчинив умисний корисливий злочин, його посередню характеристику за місцем проживання, а також те, що він є працездатною особою і ніде не працює.

Враховуючи зазначені обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе лише у місцях позбавлення волі, оскільки інша, більш мяка міра покарання не досягне мети виправлення та перевиховання останнього.

Помякшуючі покарання обставини у сукупності з наведеними вище іншими даними, які характеризують особу обвинуваченого та те, що він частково відшкодував заподіяну шкоду дають підстави для призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, ближче до нижньої межі санкції статті, за яку він притягується до кримінальної відповідальності.

Таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарань, а також особі обвинуваченого, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 420 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу захисника потерпілої ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 листопада 2015 року щодо ОСОБА_1 скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий вирок.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до приведення вироку до виконання залишити у виді особистого зобовязання.

В решті вирок залишити без зміни.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ всіма учасниками судового провадження протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: