Ухвала суду № 55614465, 11.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 січня 2016 рокусправа № 804/8930/15

Суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Прокопчук Т.С., перевіривши на відповідність нормам КАС України матеріали апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року

по адміністративній справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2015 року позивач Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (далі по тексту - ДП «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова») звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі по тексту - СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року адміністративний позов ДП «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» до СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення задоволено частково.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів оскаржив її в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 КАС України, отримавши апеляційну скаргу, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її відповідність вимогам ст. 187 КАС України.

Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам ст. 187 КАС України, було встановлено, що зазначену апеляційну скаргу було подано з порушенням вимог закону, що полягає в наступному.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи, апеляційну скаргу було подано з порушенням вимог ч. 6 ст. 187 КАС України, а саме: апелянтом СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору або документ в підтвердження звільнення апелянта СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом майнового характеру до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2015 року апеляційна скарга СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року залишена без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 187 КАС України та апелянту СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів надано строк до 15 грудня 2015 року на їх виправлення.

Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що копія ухвали судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2015 року про залишення апеляційної скарги без руху отримана уповноваженою особою апелянта СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів - Юрченко 09 грудня 2015 року, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах адміністративної справи, однак ухвала судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2015 року в строк до 15 грудня 2015 року апелянтом СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів не виконана, зазначені недоліки в строк до 15 грудня 2015 року апелянтом СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів не усунені, клопотання про продовження строку, встановленого судом для усунення недоліків апеляційної скарги, відповідно до ч. 4 ст. 189 КАС України, від апелянта СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів на адресу суду апеляційної інстанції станом на 11 січня 2016 року не надійшло.

Натомість, 14 грудня 2015 року від апелянта СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшла заява, відповідно до змісту якої апелянт СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів звертається до суду апеляційної інстанції з проханням про звільнення апелянта СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом майнового характеру до суду апеляційної інстанції, відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», вказуючи, що апелянт СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів має скрутний матеріальний стан та відсутність коштів на рахунках.

Розглянувши заяву апелянта СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів про звільнення апелянта СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом майнового характеру до суду апеляційної інстанції в порядку ст. 8 Закону України «Про судовий збір», а також вивчивши наведені у ній підстави, приходжу до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані ст. 88 КАС України.

Так, відповідно до ст. 88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Особа, яка вважає свій майновий стан незадовільним, через що в неї існують перешкоди для доступу до правосуддя, має подати до суду відповідне клопотання і документи, які свідчили би про важкий майновий стан (податкова декларація про доходи, довідка про заробітну плату, пенсію, стипендію, тощо).

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік осіб, звільнених від сплати судового збору.

Дійсно, статтею 5 Закону України «Про судовий збір» в редакції до 01.09.2015 року, органи Державної фіскальної служби України були звільнені від сплати судового збору. Разом з тим, Законом України № 484-VІІІ від 22.05.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набув чинності з 01.09.2015 року, статтю 5 Закону України «Про судовий збір» викладено в новій редакції, де відсутні пільги державним органам щодо звільнення від сплати судового збору. Тобто, відповідальність за сплату судового збору державними органами держава взяла на себе. Відтак, посилання суб'єкта владних повноважень на відсутність фінансування є безпідставними.

З огляду на викладене, апелянт СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору та повинен сплачувати судовий збір.

У розумінні приписів ст. 8 Закону України «Про судовий збір», відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

До того ж, вважаю за можливе наголосити на тому, що даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору.

Посилання апелянта СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів на відсутність фінансування для сплати судового збору є необґрунтованими, оскільки дана обставина не є встановленою законом підставою для звільнення від сплати судового збору.

Суддя критично оцінює надану апелянтом СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів заяву про звільнення апелянта СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом майнового характеру до суду апеляційної інстанції в порядку ст. 8 Закону України «Про судовий збір» з огляду на те, що у спірних правовідносинах апелянт СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів виступає як орган державної влади, тобто як представник держави через якого вона набуває і здійснює свої права та обов'язки. За таких умов, вказані обставини, тобто неналежне фінансування державою апелянта СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів, як свого представника у спірних правовідносинах, не можуть вважатись підставою для звільнення від сплати судового збору.

Крім того, наведені підстави для звільнення від сплати судового збору не є поважними, у зв'язку з тим, що обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати. Аналогічна правова позиція висловлена і в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду від 23.01.2015 року № 2, про що також було зазначено в ухвалі судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Прокопчук Т.С. від 06 листопада 2015 року.

Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке право мають і бюджетні установи. Водночас, якщо ці бюджетні установи діють, як суб'єкт владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Враховуючи наявність вказаних недоліків, відсутність документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом майнового характеру до суду апеляційної інстанції станом на 11 січня 2016 року, а також відсутність клопотання про продовження строку, встановленого судом апеляційної інстанції для усунення недоліків апеляційної скарги, відповідно до ч. 4 ст. 189 КАС України, дана адміністративна справа не може бути розглянута Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 189 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 187 КАС України, застосовуються правила ст. 108 КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишили без руху.

За таких обставин апеляційна скарга СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року у даній адміністративній справі вважається неподаною та підлягає поверненню апелянту СДПІ з обслуговування ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ Міндоходів.

Керуючись ст. 108 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року по адміністративній справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення - вважати неподаною та повернути апелянту Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п`ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Суддя Т.С. Прокопчук