Ухвала суду № 55613533, 01.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/9216/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

01 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Чорної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітак» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.12.2014 №0006342201,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.12.2014 №0006342201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ітак» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності, повноти, своєчасності нарахування та сплати податків при фінансово - господарських взаємовідносинах з ТОВ «Компані Інвест ЛТД» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014; за наслідками перевірки складено акт від 10.12.2014 №9958/26-51-22-01/16476839.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за березень 2014 року на 118674,00 грн.

В обґрунтування заниження податкового зобов'язання контролюючий орган посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Компані Інвест ЛТД», оскільки згідно акту ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 12.06.2014 №1644/26-55-22-07/38750789 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компані Інвест ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2014 по 30.04.2014» у вказаного контрагента відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгове обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності; відсутні дозвільні документи на проведення діяльності, яка їх потребує.

22.12.2014 відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0006342201, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 178011,00 грн, у тому числі за основним платежем 118674,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 59337,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеними вище контрагентами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Компані Інвест ЛТД», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, суд першої інстанції, з яким також погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (замовник) та ТОВ «Компані Інвест ЛТД» (підрядник) укладено договір підряду від 20.01.2014 №1-0114/1, відповідно до якого останній зобов'язується виконати ремонтно - будівельні роботи; види робіт, що підлягають виконанню, обумовлюються сторонами як письмово, що зазначається у кошторисі, так і усно (п. 1.1). Ремонтно - будівельні роботи проводяться у нежитловому приміщенні будинку побутових приміщень головного механіка (літ. Б) за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 (поштова адреса: м. Київ, вул. Червоноткатська, 44); напрямок робіт - роботи, пов'язані з профілактикою підлоги у виробничому цеху (п. 1.2 ). Підрядник власними силами та за власний рахунок з будівельних матеріалів замовника виконує роботи, передбачені цим договором (п. 1.3). Підрядник з письмового погодження замовника вправі залучати до виконання робіт за цим договором третіх осіб (п. 1.6). Замовник зобов'язується передати, а підрядник прийняти будівельні матеріали згідно акту прийому - передачі (пп. а) п. 3.2, пп. 7) п. 3.3).

На підтвердження виконання умов договору позивачем наданий зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва №1 від 23.01.2014, акт здачі - приймання виконаних будівельних робіт від 31.03.2014, відповідно до якого контрагент позивача виконав ремонтно - будівельні роботи, пов'язані з профілактикою підлоги у виробничому цеху нежитлового приміщення будинку побутових приміщень головного механіка (літ. Б); також в акті визначено вартість виконаних робіт - 713042,16 грн, в тому числі ПДВ 118673,69 грн, та зазначено, що на момент підписання акту оплата робіт не проведена; податкову накладну від 31.03.2014 №506.

Під час апеляційного розгляду справи на вимогу колегії суддів позивачем надані локальні кошториси, згідно яких контрагент виконав роботи по шліфуванню мозаїчних поверхонь підлог, підсумкову відомість ресурсів, згідно якої на виконання робіт було використано камінь брусковий шліфувальний середньозернистий, вода, розчин металоцементний марки 500.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, висновки акту перевірки відносно позивача ґрунтуються виключно на даних акту Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 12.06.2014 №1644/26-55-22-07/38750789 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Інвест ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2014 по 30.04.2014», при цьому первинні документи по взаємовідносинам ТОВ «Ітак» з ТОВ «Компані Інвест ЛТД» контролюючим органом не перевірялись під час перевірки та не досліджувались.

Разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2014 у справі №826/9365/14, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2014, визнані протиправними дії щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки, за результатами якої складено акт від 12 червня 2014 року №1644/26-55-22-07/38750789 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компані інвест ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2014 року по 30.04.2014 року»; зобов'язано відповідача вилучити з інформаційної системи «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі вказаного акту, та відновити в інформаційній системі «Податковий блок» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларовані у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01 лютого 2014 року по 30 квітня 2014 року.

Отже, колегія суддів вважає, що висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем податкової дисципліни є необґрунтованими, не підтвердженими і ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб відповідача.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до складу податкового кредиту, зокрема, виданих постачальником та виконавцем послуг податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом першої інстанції встановлено, що на дату підписання договору, розрахункових та первинних документів контрагент позивача не був припинений та був платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, відповідно, висновки акту перевірки є необґрунтованими.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкового повідомлення - рішення від 22.12.2014 №0006342201.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону, в редакції Закону від 22.05.2015 №484-VIII (набрав чинності 01.09.2015), за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 1 січня складає 1218 гривень.

Як вбачається з адміністративного позову, предметом спору є податкове повідомлення - рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 178011,00 грн. Враховуючи, що даний спір може призвести до зменшення майна особи, колегія суддів вважає, що даний адміністративний позов має майновий характер.

Отже, в даному випадку ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Відповідно, судовий збір повинен складати 3916,24 грн (178011,00х2%х110%).

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.12.2015 у даній справі апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки апелянтом на час розгляду апеляційної скарги судовий збір не сплачений, колегія суддів вважає, що він підлягає розподілу шляхом його стягнення з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39479227, адреса: 02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 3) до Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3916 (три тисячі дев'ятсот шістнадцять) гривень 24 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 08.02.2016 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.