Ухвала суду № 55611264, 02.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 р. Справа № 876/4290/15 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря - Бадівської О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Фреш» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Фреш» до Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступник Головне управління ДФС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Фреш» (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ГУ Міндоходів) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) від 04.09.2014 №№0000082209/23956445, 0000092209/23956445. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні ППР прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки контролюючий орган не мав права здійснювати перевірку правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти донарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 11.09.2012 №209140000/2012/031294 (далі - МД), так як митну вартість товару було визначено митним органом та відповідно з даної вартості ТОВ було сплачено податки і збори.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року у справі №813/7328/14 у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило ТОВ, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову про задоволення позову. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання. Також вказує, що судом першої інстанції не враховано, що у справі відсутні будь-які докази того, що картка відмови в електронному журналі автоматизованої системи митного оформлення митним органом не приймались.

Відповідач в письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Клопотання апелянта про відкладення розгляду, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки такий був завчасно повідомлений про розгляд справи, а саме 15.01.2016, а відтак мав можливість забезпечити явку іншого представника чи взяти участь у судовому засіданні особисто, через керівника чи уповноважену особу, однак таким своїм правом не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ГУ Міндоходів проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за МД, про що складено акт від 22.08.2014 № н 43/22-09/23956445 (далі Акт).

Як зазначено в Акті, відповідно до листів Львівської митниці Міндоходів (далі - Львівська митниця) від 28.07.2014 №13-70-53/30-6602 та від 11.08.2014 №13-70-53/30-7112 ТОВ 11.09.2012 за МД на митну територію України транспортним засобом реєстраційний номер - ВС7570ВО/ВС8768ХТ ввезено товар (маслини та оливки), торгової марки «ALUET», в загальній кількості 1854 картонних ящиків, загальною вагою 22579,15кг, задекларована вартість товару становила 6200,74 Євро, що станом на 11.09.2012 склала 63321,07грн згідно з офіційними курсом НБУ, що становив 10,211857грн за 1 EURO. Вказане митне оформлення здійснено за ВМД від 11.09.2012 №209140000/2012/031294 на митному посту «Малехів» Львівської митниці.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення ТОВ було надано наступні товаросупровідні документи: Carnet Tir від 10.09.2012 № JX70303071, CMR від 10.09.2012 №125563, Invoice від 04.09.2012 №342944, сертифікат про походження товару від 30.08.2012 №6442293 , packing list від 04.09.2012 на транспортний засіб р/н KR 113 PE/WOTYJ 27, копія CMR від 04.09.2012 №б/н на завантаження транспортного засобу р/н KR113PE/WOTLYJ 27, контракт від 01.08.2008 №81L (далі - Контракт), відповідно до яких відправником товару є компанія «Industrias Alimentarias De Navarra, S.A.U.», (Poligono Penalfons s/n Villafranca (Navarra) 31330 Spain).

За умовами Контракту поставка товару, згідно Інкотермс-2000, виконується на умовах EXW, FCA або DDU - Львів зі складу продавця в містах Касесд Ель Монте, Іспанія або Руггель, Ліхтенштейн. Згідно Carnet Tir від 10.09.2012 №JX 70303071 поставка товару здійснювалась з митних складів на території Республіки Польща (далі - РП) в місті Przemysl. Відповідно до графи №1 CMR від 10.09.2012 №125563 та invoice від 04.09.2012 №342944 відправником товару являється фірма «Eurovis Establishment» (Poststfach 365 FL-9491 Ruggell, Lichtenstein). Згідно CMR від 04.09.2012 №б/н на навантаження транспортного засобу р/н KR 113 PE/WOTYJ 27 відправником товару є компанія «Industrias Alimentarias De Navarra, S.A.U.», (Poligono Penalfons s/n Villafranca (Navarra) 31330 Spain), про що свідчать записи графи №1 даного документа.

В Акті зазначено, що в ході здійснення Львівською митницею митних процедур, у зв'язку з опрацюванням автоматизованої системи АСАУР, було відкориговано митну вартість товару до 10042,49 Євро, що станом на 11.09.2012 склала 102552,43грн згідно з офіційними курсом НБУ, що становив 10,211857грн за 1 EURO.

ТОВ за даною митною декларацією було сплачено до бюджету митних платежів на загальну суму 32816,77грн, а саме: ввізне мито в сумі 10255,24грн, податок на додану вартість (далі - ПДВ) - в сумі 22561,53грн.

За результатами опрацювання поданих товаросупровідних документів, а також інформації мережі «Інтернет» встановлено відсутність митних декларацій типу MRN країн Євросоюзу де проходило митне оформлення вантажу (Іспанія та Польща), а також відсутність відтисків печаток митних органів Євросоюзу на товаросупровідних документах (CMR, faktura VAT).

Департаментом митної справи Міндоходів України за ініціативою Львівської митниці з метою отримання товаросупровідних документів, які були підставою для здійснення вищевказаної поставки товару на Україну - скеровано запит від 09.10.2013 №14412/5/99-99-24-03-10-16 до митних органів РП.

На запит Державної митної служби України від 09.10.2013 №14412/5/99-99-24-03-10-16 Львівською митницею отримано відповідь митних органів РП від 03.01.2013 №450000-IMPW-0712-1351/13/2542/JC до якої додано завірені копії товаросупровідних документів, які були підставою для митного оформлення та вивезення товару з території Євросоюзу.

Митними органами РП на товар - оливки, вагою 22579кг, 1854 місць надано товаросупровідні документи, а саме: - Carnet Tir від 10.09.2012№ JX70303071, CMR від 10.09.2012 №125563, MRN 12PL40101138AE3B1 від 10.09.2012, документ контролю в місці виїзду MRN 12PL40101138AE3B1 від 10.09.2012, додаток до документу ZWU електронна митна декларація MRN 12PL401010E0172320 від 10.09.2012, транзитна нота NCTS до Carnet Tirвід 10.09.2012 №JX70303071.

Згідно з електронною митною декларацією MRN 12PL401010E0172320 від 10.09.2012 встановлено, що відправником вищевказаного товару є компанія «Industrias Alimentarias De Navarra, S.A.U.», (Poligono Penalfons s/n Villafranca (Navarra) 31330 Spain), а одержувачем товару є ТОВ і вартість товару - оливки, вагою 22579кг становить 20679,21 Євро, що на день ввезення становить 211173,14грн згідно з офіційними курсом НБУ, що становив 10,211857грн за 1 EURO.

Оскільки ТОВ за МД було сплачено до бюджету митних платежів на загальну суму 32816,77грн, а саме: ввізне мито - в сумі 10255,24грн, ПДВ - в сумі 22561,53грн, тому сума несплати митних платежів складала 34758,63грн, в тому числі ввізне мито - в сумі 10862,07грн, ПДВ - в сумі 23896,56грн.

04.09.2014 на підставі вказаних висновків контролюючим органом прийнято ППР №№0000082209/23956445 та 0000092209/23956445 про визначення сум податкових зобов'язань (із врахуванням штрафних санкцій) за платежами мито у розмірі 13577,59грн та ПДВ у розмірі 29870,7грн із ввезених на митну територію України товарів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка проведена з дотриманням встановлених вимог, в ході якої було використано інформацію митних органів РП, та встановлено, що вартість товарів в документах, поданих до митного оформлення на митному посту «Малехів» Львівської митниці, занижена, що вплинуло на рівень оподаткування товару, що підлягав перевірці, у зв'язку з чим оскаржуваними ППР було правомірно донараховані грошові зобов'язання з ПДВ і мита та застосовані штрафні санкції.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Згідно з п.4 ч.5 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - МК) орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Відповідно до частин 1, 2 ст.345 МК документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначенихст.102 Податкового кодексу України (далі - ПК).

За змістом ч.1 ст.351 МК предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Пунктом 2 ч.2 цієї статті передбачено, що однією з підстав для проведення документальних невиїзних перевірок є надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Згідно із п.5 ч.1 ст.352 МК посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для призначення документальної перевірки ТОВ стало отримання Львівською митницею від митних органів РП відповіді та завірених копій товаросупровідних документів, які були підставою для митного оформлення та вивезення товару за МД з території Євросоюзу.

Отже, відповідно до п.4 ч.5 ст.54 МК орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Відповідно до ч.8 ст.264 МК з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Відповідно до ч.1 ст.257 МК декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

При цьому, декларант за правилами п.2 ч.2 ст. 52 МК зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Таким чином, декларант, здійснюючи ввіз на митну територію України товарів, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації несе повну відповідальність за достовірність відомостей в ній, в тому числі щодо достовірності митної вартості.

У результаті перевірки на підставі співставлення документів, поданих ТОВ до митного оформлення, і документів наданих пізніше Міндоходів митними органами РП встановлено, що відомості, заявлені у товаросупровідних документах, поданих митним органам України та МД не відповідають даним, зазначеним в експортній документації, поданій при вивезенні вказаного товару з РП. Так, перевіркою встановлено невідповідність вартісних показників товару, зокрема, заявлена ТОВ при митному оформленні Львівській митниці вартість товару відрізнялася від її вартості, котра вказана в експортній митній декларації іноземної держави. Таким чином, встановлено, що товар відправлено із РП в Україну за ціною значно вищою, ніж заявлена при митному оформленні.

Отже, перевіркою встановлено порушення ТОВ вимог п.2 ч.2 ст.52, ч.1 ст.257 МК та п.190.1 ст.190 ПК, що призвело до заниження з боку декларанта податкових зобов'язань, загальна сума яких, з урахуванням штрафних санкцій становить 43 448,29грн.

Апеляційний суд вважає безпідставними покликання апелянта на те, що контролюючим органом самостійно визначено митну вартість товару при пропуску на територію України, тому в подальшому не було правових підстав для прийняття будь - яких рішень, оскільки за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недоплату.

Апеляційний суд також не приймає до уваги покликання апелянта на те, що відповідно до правових позицій Верховного Суду України митні органи мають право донараховувати платежі лише у випадку встановлення злочинної змови між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів з наступних підстав.

Так, відповідно до рішень Верховного Суду України у справах №21-223а11, №21-813во10 висловлена позиція, згідно якої митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів. В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Разом з тим, правильним є висновок суду першої інстанції, що правовідносини, які розглядалися у вказаних справах регулювалися чинним на той час Митним кодексом України від 11.07.2002 (далі - МК 2002 року) та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-III), які не наділяли митні органи компетенцією на винесення податкових повідомлень-рішень після проведення митного контролю.

Натомість, у даній справі спірні відносини врегульовані МК від 13 березня 2012 року.

Відповідно до п.54.4 ст.54 ПК у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, орган доходів і зборів має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Частиною 6 ст.345 МК передбачено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Це повноваження органу доходів і зборів конкретизовано у ч.12 ст.354 МК, відповідно до якої податкове повідомлення-рішення приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов'язки, з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому ПК для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.

З врахуванням вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що органи доходів і зборів наділені правом нараховувати грошові зобов'язання після випуску товарів у вільний обіг і це право не ставиться в залежність від наявності змови між декларантом і митним органом, або наявності інших зловживань з боку декларанта.

Крім того, суд першої інстанції слушно зауважує, що посилання позивача на той факт, що контролюючим органом було відкориговано митну вартість товару за МД не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Так, згідно вказаної митної декларації обрано 6 (резервний) метод визначення митної вартості товару.

Частинами 1 та 4 ст.64 МК передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Зазначена норма передбачає, що резервний метод визначення митної вартості товарів може застосовуватись як декларантом, так і контролюючим органом. Однак на підтвердження своєї позиції ТОВ не надано жодних документів (в тому числі рішення про коригування митної вартості), які б свідчили про коригування митної вартості контролюючим органом.

У свою чергу відповідачем, в порядку ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС), надано інформацію, що під час оформлення МД Львівською митницею не приймалось рішення про коригування митної вартості товару, метод визначення митної вартості товару обраний декларантом самостійно, картка відмови у митному оформленні митним органом не оформлялась.

Крім того, апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта про те, що постанова Львівської митниці від 20.06.2014 скасована Державною фіскальною службою України, оскільки як вбачається з рішення про результати розгляду скарги ТОВ, така скасована лише з підстав порушення органом доходів і зборів строків притягнення керівника ТОВ до адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийняття оскаржуваних ППР.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Фреш» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС України з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 08 лютого 2016 року.