Постанова № 55611216, 09.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 751/9703/15 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа: Чернігівський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року адвокат Богданова Ірина Дмитрівна звернулася від імені ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа: Чернігівський обласний військовий комісаріат, в якому просить:

визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні, нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, належної йому на дату настання інвалідності III групи - 07.08.2014;

зобов'язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, належну йому на дату настання інвалідності III групи - 07.08.2014.

Ухвалою Новозаводського районного м. Чернігова від 19 листопада 2015 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії передано на розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

У судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити, постанову Чернігівського кружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року - скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вирішив за необхідне вийти за межі позовних вимог та прийняв рішення про визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_2 про виплату йому одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами; зобов'язав Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 про виплату йому одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами.

Такий висновок ґрунтується на тому, що позовні вимоги ОСОБА_2 не відповідають матеріально-правовому способу захисту порушеного права, оскільки судом встановлено, що Міністерством оборони України жодних рішень щодо призначення чи відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги не приймалось.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, наказом командира військової частини 06732 від 06.09.1995 № 2 ОСОБА_2 звільнено з військової служби у запас (за станом здоров'я) та виключено зі списків особового складу військової частини і всіх видів забезпечення.

Відповідно до витягу із Акту огляду у МСЕК до довідки Сер. МСЕ №116182 від 06.10.1995 ОСОБА_2 за наслідками первинного огляду встановлено ІІ групу інвалідності у строк до 06.10.1996, в наслідок травми, що отримана у зв'язку із проходження військової служби.

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВА № 004615 від 07.08.2014 за результатами повторного огляду з 01.08.2014 до 01.09.2016 ОСОБА_2 встановлено III групу інвалідності, в наслідок травми, яка пов'язана з виконанням позивачем обов'язків військової служби.

24.03.2015 позивачем на адресу військового комісара Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату направлено заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням позивачем обов'язків військової служби. До заяви позивачем було додано пакет документів: копія паспорту; копія ідентифікаційного коду; копія свідоцтва про хворобу; копії довідок МСЕК; копія наказу про звільнення; банківські реквізити.

Листом військового комісара Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату від 26.03.2015 № 1425 заява позивача з доданими до неї документами надіслана на адресу військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату.

Листом військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату від 30.03.2015 № 2043 заява позивача з доданими до неї документами надіслана на адресу директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

22.08.2015 Департамент фінансів Міністерства оборони України листом № 248/3/6/1967 повідомив Чернігівський обласний військовий комісаріат про те, що підстави для подання пропозицій Міністру оборони України для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 відсутні.

14.09.2015 Чернігівський обласний військовий комісаріат повідомив про вищевказану обставину позивача (лист від 14.09.2015 №4933).

Вважаючи, що відповідач протиправно відмовляє позивачу у призначенні, нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, останній звернувся до адміністративного суду з позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 № 2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011- XII).

Частиною 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Перелік випадків, при настанні яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, визначені пунктом 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ, в тому числі одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Вказана норма кореспондується із пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).

У відповідності до пункту 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Отже, одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, яка спрямована на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги.

Поряд з цим з матеріалів справи убачається, що позивачу у 1995 році за результатами первинного огляду була встановлена ІІ група інвалідності пов'язана із виконанням військового обов'язку, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки Сер. МСЕ №116182 від 06.10.1995 та не спростовується позивачем. Натомість довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВА № 004615 від 07.08.2014, якою встановлено III групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням позивачем обов'язків військової служби, видана за результатами повторного огляду.

Таким чином, у позивача право на отримання одноразової грошової допомоги виникло ще у 1995 році у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, яка, в свою чергу, є вищою ніж ІІІ.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією повідомлення Чернігівської обласної дирекції НАСК «Оранта» від 08.12.2015 №03-04/1167 позивачу у 1995 році була нарахована та виплачена страхова сума за встановлені 06.10.1995 25% втрати професійної працездатності.

Верховний Суд України в своїх рішеннях, в тому числі постанові від 10.03.2015, неодноразово наголошував, що законодавством визначені однакові умови для виплати військовослужбовцям як страхових сум, так і одноразової грошової допомоги.

Проаналізувавши положення зазначених редакцій статті 16 Закону № 2011-ХІІ та зміст постанов №№ 488, 499, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що «обов'язкове особисте державне страхування» та «одноразова грошова допомога» є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Тому, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Зважаючи на викладене, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що позивачем право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності було реалізоване у 1995 році, шляхом отримання страхової виплати, водночас, підстав для виплати такої допомоги у зв'язку із призначенням ІІІ групи інвалідності не встановлено.

Таким чином, відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні, нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, належної йому на дату настання інвалідності III групи - 07.08.2014.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх дій, відтак, правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у суду не має.

Слід зазначити, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про необхідність частково задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання прийняти відповідного рішення.

Згідно з пунктами 11-14 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (пункт 12 Порядку № 975).

Приписами пункту 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Суд першої інстанції обґрунтовуючи свою позицію зазначив, що згідно положень вищенаведеного нормативно-правового акту, рішення про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю військовослужбовців приймає головний розпорядник коштів, у даному випадку Міністерство оборони України, після отримання відповідного висновку із визначеним переліком документів, необхідних для призначення виплати.

Проте, судом не враховано, що за приписами вказаного нормативно-правового акту прийняттю рішення передує складання уповноваженим органом висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги. При цьому таким органом є Департамент фінансів Міністерства оборони України.

З матеріалів справи убачається, що позивачу було відмовлено у призначенні, нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги саме на підставі висновку, викладеному у листі Департаменту фінансів Міністерства оборони України віл 26.08.2015 №248/3/6/1967.

Наведене свідчить, що саме Міністерством оборони України, як суб'єктом владних повноважень, вчинено дії пов'язані із відмовою у призначенні, нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу, натомість останній жодних рішень Міністерства оборони України в цьому спорі визнати.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта на порушення судом першої інстанції приписів процесуального права в частині необхідності закриття провадження у справі у зв'язку із зверненням із позовною заявою особою від імені позивача, яка не має повноважень на ведення справи.

В матеріалах справи наявний договір про надання юридичних послуг (правовою допомоги) від 10.10.2015, згідно якого убачається, що Богданова І.Д. зобов'язується надати ОСОБА_2 правову допомогу у зв'язку із представництвом інтересів ОСОБА_2 за позовом до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. Також матеріали справи містять договір про надання юридичних послуг (правовою допомоги) від 15.12.2015, згідно якого убачається, що Богданова І.Д. зобов'язується надати ОСОБА_2 правову допомогу у зв'язку із представництвом інтересів ОСОБА_2 в Чернігівському окружному адміністративному суді у справі №751/9703/15за позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Наведене спростовує твердження Міністерства оборони України щодо звернення із позовною від імені позивача особою, яка не має повноважень на ведення справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не повно встановлено фактичні обставини справи, неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до ухвалення неправомірного рішення. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.