Ухвала суду № 55610841, 21.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2016 рокусправа № 804/14795/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

без представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 р. у справі № 804/14795/15

за позовом ОСОБА_2

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ "Актабанк" м. Дніпропетровськ Приходько Юлії Вікторівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

05.10.2015 ОСОБА_2 звернулась з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АктаБанк» Приходько Юлії Вікторівни , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, Фонд, відповідач-2), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність ФГВФО та Уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ «АктаБанк» Приходько Ю. В. при розгляді вимог щодо не включення ОСОБА_2 в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "АктаБанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі Договору № В-17-2492/Т/631345 банківського вкладу «Банківська класика» від 07.08.2014;

- зобов'язати Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ «АктаБанк» Приходько Ю. В. включити ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «АктаБанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати ФГВФО включити та затвердити ОСОБА_2 в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «АктаБанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та виплатити ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру, що можлива за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2, будучи вкладником ПАТ «АктаБанк» і, дізнавшись про ліквідацію вказаного банку, звернулась до Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «АктаБанк» Приходько Ю. В. із заявою про включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду та виплату гарантованої суми відшкодування за вкладами, чого відповідем-1 зроблено не було, що, на думку ОСОБА_2, свідчить про наявність протиправної бездіяльності відповідачів, яка позбавила позивача права на відшкодування належних їй коштів за рахунок Фонду.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 р. у справі № 804/14795/15 у задоволенні вищевказаних адміністративних позовів відмовлено.

Постанову суду мотивовано відсутністю порушення права позивача, оскільки на підставі аналізу положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», судом здійснено висновок, що дії Уповноваженої особи щодо здійснення заходів для перевірки законності банківських операцій на рахунках вкладників банку та з метою недопущення зловживань за рахунок коштів Фонду вчиненні у відповідності до норм чинного законодавства. Крім того, судом зазначено, що відшкодування коштів триває до внесення до ЄДР запису про ліквідацію банку як юридичної особи, а отже позивач має можливість отримати належне йому відшкодування до кінця процедури ліквідації банку.

Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржники просять скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 р. у справі № 804/14795/15 та винести нову, якою задовольнити позовні вимоги. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував, що відповідачем-1 протягом дії тимчасової адміністрації не приймалось рішення про визнання правочину - договору банківського вкладу позивача з ПАТ «АктаБанк» - нікчемним. Крім того, з посиланням на ст.204 та ч.3 ст.228 ЦК України, скаржник звертає увагу, що судом першої інстанції не встановлено обставин існування відповідного судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу № В17-2492/Т/631345 від 07.08.2014. Разом з тим, такі підстави, як «вчинення правочинів з метою штучного створення обов'язку Фонду гарантування щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд гарантування здійснюватиме за рахунок державних коштів» чи «правочини мають на меті збільшення гарантованої суми, що відшкодовується вкладникам Фондом гарантування вкладів фізичних осіб», що зазначено відповідачем-2, не відносяться до переліку підстав, за якими договір вкладу позивача можна вважати нікчемним, а твердження відповідачів про укладення договору банківського вкладу за обставин, що вказують на приготування до розкрадання державних коштів шляхом штучного створення умов для отримання компенсації вкладів, ґрунтуються на допущеннях без встановлення конкретних обставин та осіб щодо «дроблення» великого вкладу та переведення його на депозитні рахунки інших осіб (у тому числі позивача) за домовленістю з працівниками банку, оскільки по справі відсутні будь-які докази наведених висновків.

При цьому скаржник зазначає, що посилання суду першої інстанції на відсутність порушення прав позивача у зв'язку з незавершеністю процедури ліквідації банку та, як наслідок, наявністю можливості у відповідачів до завершення такої процедури включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, не можуть братись до уваги, оскільки не включення позивача у визначений законом час і спосіб до переліку вкладників без достатньої правової підстави порушує його права на своєчасне отримання відшкодування з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а потенційна можливість поновити порушене право згодом не скасовує факту порушення права, що вже відбулось.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. В справу надійшло клопотання представника позивача щодо відкладення розгляду справи, призначеного на 21.01.16 р., мотивоване тим, що представник позивача знаходиться у відрядженні за основним місцем роботи. На думку колегії суддів клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до копії довіреності від 28.09.15 р., долученої до клопотання, інтереси позивача представляють ОСОБА_5, та ОСОБА_6, які діють окремо один від одного. Виходячи з зазначеного, та при відсутності будь -яких доказів неможливості з'явитись в судове засідання іншого представника, суд вважає клопотання про відкладення справи таким,що не підлягає задоволенню.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін , не перешкоджає розгляду скарги.

Обставини справи в хронології розвитку свідчать про наступне:

ОСОБА_2, обіймаючи посаду головного бухгалтера ТОВ «ДАФМІ», звернулась на ім'я гендиректора даного товариства з заявою, з проханням надати їй матеріальну допомогу для виконання ремонту в квартирі у сумі 230 000 грн., з якої погоджено до видачі позивачу 190 000 грн. (а. с.23).

01.08.2014 між ТОВ «ДАФМІ» (Займодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) в простій письмовій формі укладений договір займу № 12, за умовами якого Займодавець передає Позичальникові безпроцентну позику у сумі 190 000 грн., а Позичальник повертає Займодавцю суму позики в строк до 01.08.2016 (а. с.21, 22).

07.08.2014 ОСОБА_2 (Клієнт) уклала з ПАТ «АктаБанк» (Банк) договір банківського рахунку № В14-0400/Т/631345, за яким Банк відкрив Клієнту поточний рахунок у гривнях НОМЕР_1 (а. с.25-27).

Також 07.08.2014 між ОСОБА_2 (Вкладник) та ПАТ «АктаБанк» укладений договір банківського вкладу «Банківська класика» № В17-2492/Т/631345, предметом якого є прийняття Банком від Вкладника грошових коштів в сумі 190000 грн. терміном на один місяць з 07.08.2014 по 07.09.2014 включно під 18 % річних (а. с.9, 10).

Цього ж дня з рахунку у цьому ж Банку ТОВ «ДАФМІ» перераховано на відкритий депозитний рахунок позивача згідно договору матеріальної допомоги № 12 від 01.08.2014 грошові кошти в розмірі 190 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, меморіальними ордерами та вищевказаною випискою по особовим рахункам товариства (а. с.20, 53-56) і не заперечується позивачем.

16.09.2014 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 576 про віднесення ПАТ «Актабанк» до категорії неплатоспроможних.

16.09.2014 Виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення № 90, яким запроваджено тимчасову адміністрацію в ПАТ «АКТАБАНК» з 17.09.2014 по 17.12.2014 та призначено Уповноваженою особою ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «АКТАБАНК» Приходько Ю. В.

18.11.2014 Уповноваженою особою за супровідним листом № 4980 передано Фонду Базу даних про вкладників ПАТ «АктаБанк» (файл D та файл Z), до якої включено ОСОБА_2 (а. с.49, 50).

01.12.2014 ВД ФГВФО прийняла рішення № 250/14 про погодження пропозиції Уповноваженої особи щодо тимчасового блокування коштів на 1094 рахунках вкладників ПАТ «АКТАБАНК» на загальну суму 159 596 365,66 грн. з метою недопущення протиправного відшкодування коштів за вкладами (а. с.51, 52).

15.01.2015 Правлінням НБУ прийнято постанову № 19 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «АктаБанк».

16.01.2015 ФГВФО прийняв рішення № 5, яким припинено здійснення тимчасової адміністрації з 16.01.2015, відсторонено з 16.01.2015 від виконання обов'язків Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «АктаБанк» Приходько Ю. В.

Крім того, 16.01.2015 ФГВФО прийняв рішення № 6 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «АКТАБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ «АКТАБАНК» Приходько Ю.В. строком на 1 рік з 16.01.2015 по 16.01.2016.

17.12.2014 ОСОБА_2 подано до Уповноваженій особі заяву з проханням надати пояснення про причини відмови у виплаті депозиту в сумі 190000 грн. за договором банківського вкладу № В17-2492/Т/631345 від 07.08.2014(а. с.16).

Уповноваженою особою позивачу на вказану заяву надано відповідь № 323 від 30.01.2015, згідно якої під час складання списку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок позики Фонду, виявлена група договорів банківського вкладу та банківського рахунку, укладених за обставин, що можуть вказувати на приготування до заволодіння державними коштами - коштами Фонду шляхом створення умов для отримання компенсації вкладів, з огляду на те, що протягом липня-серпня 2014 року клієнти банку, зокрема і юридичні особи, які мали на рахунках в ПАТ «АктаБанк» грошові кошти у сумі, що перевищує гарантовану суму, перерахували грошові кошти іншим фізичним особам на депозитів та поточні рахунки, штучно створивши умов для незаконного отримання відшкодування за рахунок позики Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Так, з метою встановлення наявності чи відсутності складу злочину в діях окремих осіб, до прокуратури м.Дніпропетровська Уповноваженою особою подано заяву про відкриття кримінального провадження за фактами можливого заволодіння коштами Фонду і в разі отримання від правоохоронних органів процесуальних рішень про закриття кримінального провадження за такими кримінальними провадженнями, рішення про виплату такому вкладнику суми вкладу в межах відшкодування гарантованої суми Фондом буде прийнято в найкоротші строки (а. с.65).

Разом з тим доказів отримання позивачем даної відповіді Уповноваженої особи матеріали справи не містять.

На підтвердження Уповноважена особа звернулася до прокурора м.Дніпропетровська з заявою про злочин, в якій зазначено, що значна кількість вкладників мала на вкладених рахунках депозити, які значно перевищують 200 000 грн., проте протягом липня-серпня 2014 року вказані клієнти розмістили належні їм грошові кошти в ПАТ «АКТАБАНК» від імені інших фізичних осіб в сумах близько 200 000 грн., чим штучно створені умови для незаконного отримання відшкодування (а. с.57, 58).

03.02.2015 за заявою Приходько Ю. В. до ЄРДР внесено запис про кримінальне провадження № 12015040030000067 (а. с.59-61).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів при розгляді вимог щодо не включення ОСОБА_2 в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "АктаБанк" за рахунок Фонду, ОСОБА_2 звернулась до адміністративного суду з даним позовом.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав:

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції у відповідності до вимог ч.2 ст.11, ч.1 ст.195 КАС України, колегія суддів бере до уваги, що спірним питанням у даній справі є наявність/відсутність бездіяльності відповідачів при розгляді вимог щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (далі - Перелік вкладників) та до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором банківського вкладу банківського вкладу «Банківська класика» № В17-2492/Т/631345 від 07.08.2014 в сумі 190000 грн. в межах якої і слід з'ясовувати обставини справи.

Спірні відносини регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452) та Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09.08.2012 № 14, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860, яким затверджено Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами (далі - Положення № 14).

Так, згідно ч.ч.1, 2, 6 ст.26 Закону № 4452 (в редакції на момент виникнення спірних відносин) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами в день внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

Згідно п.8 р.І Положення № 14 вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

У п.3 р.ІІ Положення № 14 зазначено, що Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду.

Відповідно до п.п.6, 7 п.4 р.ІІ Положення № 14 визначено, що Банк після отримання повідомлення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку повинен здійснити: формування файлів та архівування бази даних про вкладників відповідно до вимог розділу ІІ Правил; направлення до Фонду файлів бази даних разом із супровідним листом.

Згідно п.5 р.ІІ Положення № 14 Фонд здійснює аналіз та перевірку файлів «D» та «Z» на предмет відсутності помилкових записів та правильності розрахунку гарантованих сум у файлі «Z». Результати перевірки файлів разом із супровідним листом передаються уповноваженій особі Фонду. У супровідному листі вказується статус прийняття файла (прийнято без помилок/прийнято з помилками), а також зазначаються сума і кількість безпомилкових записів та сума і кількість записів з помилками. Файл з помилками передається уповноваженій особі Фонду для перевірки та доопрацювання, зокрема засобами електронної пошти Національного банку України.

Стаття 27 встановлює порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

Так, згідно ч.ч.1, 2, 5, 6 цієї статті Закону № 4452 уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

В свою чергу, частина 4 статті 26 Закону № 4452 визначає випадки, за наявності яких Фонд не відшкодовує кошти.

Таким чином, з приписів ст.27 Закону № 4452 вбачається, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку складає два переліки:

- перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду,

- перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

При цьому Фонд на підставі наданого Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат.

Тобто у відповідача-2 (Фонду) виникає обов'язок щодо включення позивача до Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за вищезазначеним договором банківського вкладу від 07.08.2014 лише у разі попереднього включення цієї особи до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Відповідачем-1 не спростовується не включення до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і відсутність їх у Переліку вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом, що пояснюється вчиненням Уповноваженою особою дій щодо виявлення правочинів, які мають ознаки нікчемних, за результатами яких (у т. ч. і стосовно позивача) встановлено ознаки злочинів, і, як наслідок, мало місце звернення до правоохоронних органів відповідно до повноважень, наданих Уповноваженій особи вищенаведеним п.6 ч.2 ст.37 Закону № 4452.

Ці пояснення відовідача-1 колегія суддів вважає обґрунтованими і підтвердженими матеріалами справи, а також такими, що вчинялись у відповідності до приписів чинного законодавства, оскільки:

Пункт 3 частини 1 статті 37 Закону № 4452 визначає повноваження Уповноваженої особи Фонду щодо обмеження або припинення здійснення банком будь-яких операцій.

Стаття 38 Закону № 4452 передбачає заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку.

Так, частина 2 вказаної статті встановлює, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина 3 статті 38 Закону № 4452 визначає підстави, з яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, серед яких така підстава, як банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

За положеннями п.п.1-3 ч.4, ч.5 ст.38 Закону № 4452 Уповноважена особа Фонду:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Аналіз наведених норм свідчить про наявність повноважень у Уповноваженої особи по складанню бази даних про вкладників, по виявленню правочинів, які мають ознаки нікчемних, і у разі виявлення ознак злочинів, - звернення до правоохоронних органів.

Таким чином, колегія суддів не вбачає незаконності не включення позивачів до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, і не вбачає ознак пасивної поведінки відповідача-1, яка б свідчила про наявність бездіяльності останнього, тобто безпідставного не вчинення суб'єктом владних повноважень обов'язків, які за законом мав би вчинити.

При цьому, приписи Закону № 4452 та Положення № 14 свідчать про наявність певних стадій порядку відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, серед яких і процедура здійснення тимчасової адміністрації і наступна за нею процедура ліквідації банку.

Зокрема, у пункті 12 розділу ІІ «Діяльність із забезпечення виконання зобов'язань банку з виплати коштів в період здійснення тимчасової адміністрації» Положення № 14 зазначено, що протягом процедури здійснення тимчасової адміністрації в банку уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, яким необхідно здійснити виплати за рахунок цільової позики, щодо: зменшення (збільшення) кількості; зміни розміру сум; зміни особи вкладника (на підставі свідоцтва про право на спадщину тощо); змін реквізитів вкладників.

Також у пункті 6 розділу ІІІ «Діяльність уповноваженої особи Фонду при здійсненні відшкодувань коштів за вкладами» Положення № 14 встановлено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Отже, списки (переліки) вкладників можуть змінюватись на протязі дій процедури здійснення тимчасової адміністрації та процедури ліквідації.

З вищенаведених обставин справи вбачається, що Тимчасова адміністрація у Банку діяла з 17.09.2014, а з 16.01.2015 - розпочалась ліквідаційна процедура Банку, яка за приписами ч.5 ст.44 Закону № 4452 повинна бути завершена не пізніше одного року з дня прийняття рішення про ліквідацію банку, а Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до одного року.

Тобто, чинним законодавством передбачена можливість додаткового включення вкладників як до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, так і до Переліку вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону, протягом дії і тимчасової адміністрації, і протягом процедури ліквідації банку.

Таким чином, після з'ясування обставин, що стали причиною не включення позивачів до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, Уповноважена особа має повноваження по доповненню Переліку шляхом включення до нього ОСОБА_2 і до закінчення таких повноважень, тому твердження про бездіяльність щодо не включення відповідача-1 є передчасними.

Позовні вимоги до відповідача-2 також є передчасними, оскільки, як зазначено вище, у Фонду виникає обов'язок з включенню позивачів до Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, лише у разі попереднього включення цих осіб до Переліку вкладників, які мають право на таке відшкодування.

Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що не включення позивача у визначений законом час і спосіб до переліку вкладників без достатньої правової підстави порушує його права на своєчасне отримання відшкодування з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а потенційна можливість поновити порушене право згодом не скасовує факту порушення права, що вже відбулось.

У ч.2 ст.38 Закону № 4452 визначено, що перевірка правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, проводиться протягом дії тимчасової адміністрації і так перевірку Уповноважена особа здійснила, а рішення щодо нікчемності правочинів приймається, як зазначено вище, і на стадії тимчасової адміністрації, і на стадії процедури ліквідації банку, і його відсутність на момент розгляду даної справи у суді не свідчить про наявність у даному випадку порушень відповідачем-1 приписів законодавства, яке регулює спірні відносини.

Посилання ж скаржника на те, що відповідачем-1 протягом дії тимчасової адміністрації не приймалось рішення про визнання правочину - договору банківського вкладу позивача з ПАТ «АктаБанк» - нікчемним, колегія суддів вважає таким, що не свідчить про те, що позивач за таких обставин повинен бути внесений до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки скаржником не наведено норму чинного законодавства, яка б передбачала, що відсутність прийнятого рішення про визнання правочинів нікчемними, є безумовною підставою для включення осіб до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Тим більш, що питання визнання правочинів нікчемними виникло і знаходиться на стадії розгляду і в залежності від його розв'язання прийматиметься рішення до якого з Переліків включати позивачів: до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду чи Переліку вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч.4 ст.26 Закону № 4452.

І ані Закон № 4452, ані Положення № 14 не встановлюють строк прийняття такого рішення, які б були порушені відповідачами, а лише визначають право Уповноваженої особи повідомляти сторони за договорами про нікчемність цих договорів положеннями (ч.2 ст.37 і ч.4 ст.38 Закону № 4452) і доповнювати Переліки (п.12 р.ІІ, п.6 р.ІІІ Положення № 14) як на стадії тимчасової адміністрації, так і на стаді процедури ліквідації банку.

Доказів же того, що процедура ліквідації Банку закінчилась, а позивача не включили в жоден з Переліків, матеріали справи не містять.

Також безпідставними є посилання скаржника на ст.204 ЦК України (правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним) та ч.3 ст.228 ЦК України (згідно якої у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним), оскільки в контексті даного спору зачіпаються питання щодо наявності у відповідача-1 повноважень щодо перевірки договорів (правочинів) на ознаки нікчемності, а не їх недійсності.

При цьому згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

І Закон № 4452, зокрема його стаття 38, визначає підстави, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Доводи ж скаржника про те, що таких підстав, як «вчинення правочинів з метою штучного створення обов'язку Фонду гарантування щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд гарантування здійснюватиме за рахунок державних коштів» чи «правочини мають на меті збільшення гарантованої суми, що відшкодовується вкладникам Фондом гарантування вкладів фізичних осіб», що зазначено відповідачем-2, не відносяться до переліку підстав, за якими договір вкладу позивача можна вважати нікчемним, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, по-перше, на момент розгляду даної справи відповідачем-1 не направлялось позивачу повідомлення про нікчемність договору банківського вкладу «Банківська класика» № В17-2492/Т/631345 від 07.08.2014 з визначенням певних підстав такої нікчемності, по-друге, питання правомірності/протиправності дій відповідача-1 з перевірки не являються предметом даного спору, як і безпосередньо питання нікчемності вказаного договору.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про те, що обставини звернення Уповноваженої особи до прокурора м.Дніпропетровська з заявою про злочин в порядку статті 214 КПК України відносно ОСОБА_2 спростовується довідкою МВС № 282-09112015/12210 та листом прокурора м.Дніпропетровська від 29.10.2015 №678с14, відповідно до яких ОСОБА_2 на території України до кримінальної відповідальності не притягується.

У листі прокурора м.Дніпропетровська від 29.10.2015 № 678с14 лише зазначено, що будь-які кримінальні провадження у провадженні даної прокуратури не перебувають з огляду на відсутність посад слідчих (а. с.63), а у довідці МВС № 282-09112015/12210 йдеться про те, що станом на 12.11.2015 ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягується (а. с.64), що не є належним доказом закриття вищевказаного кримінального провадження № 12015040030000067.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування спірної постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 р. у справі № 804/14795/15 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 р. у справі № 804/14795/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко