Ухвала суду № 55610089, 09.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/26745/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

09 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Петрика І.Й.,

Собківа Я.М.,

за участю секретаря Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МІА» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МІА» до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІА» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, у якій просять суд:

1) визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 18.11.2015;

2) визнати протиправною і скасувати постанову від 20.11.2015 №51/15/1/10/26-38/2011/0214, якою ТОВ «МІА» про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності;

3) визнати протиправною і скасувати постанову від 20.11.2015 №52/15/1/10/26-38/2011/0214 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії припису департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 18.11.2015.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року в задоволенні клопотання - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, товариством з обмеженою відповідальністю «МІА» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову по справі - задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції винесена при невідповідності висновків суду обставинам справи. Апелянт вважає, що зупинення виконання будівельних робіт заподіє шкоду правам та інтересам ТОВ «МІА» , оскільки таке зупинення має наслідком порушення строків здійснення забудови, що, на думку апелянта, беззаперечно свідчить про заподіяння шкоди майновим права ТОВ «МІА». Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки очевидної протиправності рішення суб'єкта вкладних повноважень - припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 18.11.2015.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2016 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 03 лютого 2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та продовжити строк розгляду справи №826/26745/15. Розгляд справи призначено на 09 лютого 2016 року.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що воно є необґрунтованим з тих підстав, що не вбачається очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Даючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами чинного законодавства, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 " Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову " та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 року № 2 " Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 р. застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування необхідності застосування забезпечення адміністративного позову позивач посилається, по-перше, на те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ТОВ «МІА» до ухвалення рішення в адміністративній справі. По-друге, очевидними, на думку апелянта, є ознаки протиправності оскаржуваного припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 18.11.2015 (далі по тексту - Припис), що є підставою для вжиття заходів забезпечення позову,

Аналізуючи норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до статті 41 Закону України " Про регулювання містобудівної діяльності " державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною четвертою статті 41 зазначеного Закону передбачено, зокрема, що посадові особі органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт;

Аналогічні норми містяться у Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 11 вказаного Порядку, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, видавати обов'язкові для виконання приписи щодо зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт;

Таким чином, видача обов'язкових для виконання приписів щодо зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт відноситься до повноважень відповідача.

Слід зазначити, що зазначений перелік норм містобудівного законодавства, за невиконання яких посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю можуть винести припис щодо зупинення будівельних робіт, не є вичерпним. Тому помилковим є твердження апелянта, що невідповідність даних про замовника, які містяться в декларації про початок виконання будівельних робіт, інформації про замовника, яка міститься в журналі авторського нагляду, не можуть стати наслідком реагування перевіряючої особи шляхом винесення припису щодо зупинення будівельних робіт.

На наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного припису, на думку апелянта, вказує те, що нормативно-правове обґрунтування Припису прямо суперечить вимогам діючого законодавства, а саме пункту 11 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року №294.

Дане твердження суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим та не бере його до уваги у зв'язку з тим, що вказаним пунктом 11 зазначеного Положення регулюються повноваження Голови Держархбудінспекції, до повноважень якого не входить видання приписів щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Крім того, колегія суддів зауважує, що на час розгляду судом апеляційної інстанції заяви про забезпечення позову, оспорюваний припис вичерпав свою дію і відповідно об'єктивних підстав для забезпечення позову шляхом зупинення його дії не існує.

Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає що доводи апелянта щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з врахуванням закінчення терміну до якого апелянту слід було усунути виявлені правопорушення (згідно припису до 18.12.2015р. ), є необґрунтованими, оскільки вони не є належними доказами та не свідчать про очевидність протиправності дій відповідача та наявність очевидної небезпеки заподіяння істотної шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160,199,200, 205,206, 211 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МІА» - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та підписано 09.02.2016.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: І.Й. Петрик

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Собків Я.М.

Петрик І.Й.