Рішення № 55608121, 04.02.2016, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 р. Справа № 923/1990/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Зуденко Є.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод", м. Миколаїв,

до Військової частини-3056, м. Херсон,

про стягнення 127 828 грн. 18 коп.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, представник, дов. №2886 від 09.12.2015 р.;

відповідача - ОСОБА_2, юрисконсульт, посвідчення № 01015 від 25.10.15р.

Позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача: пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені від суми заборгованості протягом усього періоду порушення з 11.01.2014 року по 23.10.2015 року - п. п. 10.1., 10.2., 10.5. Договору у розмірі 56135,34 грн.; три проценти річних від простроченої суми за період з 01.01.2014 року по 23.10.2015 року - ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 4889,59 грн.; збитки від інфляції за період з 01.01.2014 року по 23.10.2015 року - ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 66803,25 грн., відповідно до умов договору підряду № 50 від 30.09.2013 року.

Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в ході судового розгляду справи заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на той факт, що відповідач є бюджетною установою і не має у власному розпорядженні грошових коштів, а також те, що відповідач повністю виконав усі умови та перерахував на розрахунковий рахунок суму у розмірі 90 000,00 грн. Крім того відповідач, посилаючись на положення п. 3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, просить суд зменшити розмір пені яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом. Відповідно до Договору підряду № 50 від 30.09.2013 року військова частина 3056 свої грошові зобов'язання за поточний ремонт транспортного засобу перед Державним підприємством «Миколаївський бронетанковий завод» виконала, що підтверджуються платіжним дорученням №1172 від 23.10.2015 року, але через те, що всі платежі повинні пройти реєстрацію у певні строки у Державній казначейській службі, у зв'язку з цим виникли затримки з оплатою, що, на думку відповідача, можна оцінити як істотними обставинами несвоєчасної оплати за договором, через що військова частина не може самостійно сплачувати свої фінансові зобов'язання.

У судовому засіданні 04.02.16 оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

30.09.2013 року між військовою частиною 3056 (надалі за текстом рішення Відповідач, Замовник) та Державним підприємством «Миколаївський бронетанковий завод» (надалі за текстом рішення Позивач, Виконавець) укладено Договір підряду № 50 (надалі за текстом рішення Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується на власний ризик виконати в порядку та на умовах цього Договору роботи з поточного ремонту транспортного засобу, які виконуються згідно із Графіком виконання робіт (Додаток 1) та Кошторисом на виконання робіт (Додаток 2). Робота виконуються на базі Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод».

У відповідності з п. 1.2. Договору Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи в порядку та у строки, передбачені Договором.

Згідно з Графіком виконання робіт (Додаток 1) предметом Договору є поточний ремонт транспортного засобу у кількості однієї одиниці.

Пунктом 3.1. Договору та Кошторисом на виконання робіт (Додаток 2) передбачена загальна вартість робіт 90 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 20% -15 000, 00 грн., яка включає відшкодування всіх витрат Виконавця та плату за виконану ним роботу.

Умови оплати передбачені п.4.1. Договору де зазначено: «оплата Замовником робіт здійснюється після їх приймання згідно умов Договору але не пізніше 31.12.2013 року. Попередня оплата за Договором не передбачається».

Свої обов'язки за Договором Виконавець виконав, що підтверджується актом № 56 від 26.12.2013 року приймання-передачі робіт.

13.12.2013 року Виконавець виставив Замовнику Рахунок № 16 на суму 90 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 20% -15 000, 00 грн.

У зв'язку з невиконанням Замовником умов Договору, а саме п. 4.1. Договору -04.09.2015 року за вихідним № 2090 відповідачу була направлена претензія з вимогою терміново здійснити оплату загальної вартості робіт в розмірі 90 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 20%) -15 000, 00 грн.

20.10.2015 року за вихідним № 2450 відповідачу було направлено два примірника додаткової угоди № 2 та рахунок на оплату № 106 від 20.10.2015 року на суму 90 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 20%) -15 000, 00 грн.

23.10.2015 року відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача кошти у розмірі 90 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 15 000, 00 грн., допустивши прострочку виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до умов п. 10.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до умов п. 10.2. Договору у випадку порушення більш ніж 10 календарних днів строку оплати робіт, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України (435-4) "неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання".

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, що вразі, "якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства".

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" (№ 543/96-ВР від 22.11.1996 р.) "платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня" (Стаття 3 Закону, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III (2921-14) від 10.01.2002 ).

Статтею 232 (ч. 6) Господарського кодексу України (436-4) встановлено, що "нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано".

За поданим позивачем розрахунком та згідно вимог зазначеного законодавства, розмір пені становить 56135,34грн.

Статтею 258 Цивільного кодексу України (435-4) для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність в один рік.

Частиною 1 ст. 259 ЦК України встановлено, що "позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін".

Пунктом 10.5. Договору передбачено, що неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом усього періоду порушення.

Судом не приймаються до уваги посилання позивача у тексті позовної заяви на згаданий пункт Договору, у якості збільшення за домовленістю сторін строку спеціальної позовної давності, оскільки у зазначеному тексті Договору відсутнє посилання на позовну давність, а "періодом порушення" можна вважати відповідний період в межах річного строку позовної давності.

Отже, відповідно до умов Договору сторонами позовна давність для вимог про стягнення пені не збільшувалась.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 261 ЦК України "за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання".

Строк виконання основного зобов'язання у спірних правововідносинах сплинув 31.12.13, отже строк спеціальної позовної давності для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) сплинув 01.01.15, а позов подано 10.12.15.

Відповідно до положень частин 3 та 4 ст. 267 ЦК України (436-4) "позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові".

Відповідна усна заява надійшла від представника відповідача, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України (435-4) "боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом".

За розрахунком позивача, розмір сум з урахуванням встановленого індексу інфляції і 3 % річних становить 66803,25грн. та 4889,59грн., відповідно. Разом з тим, за розрахунком суду, що додається до матеріалів справи, розмір суми з урахуванням 3% річних становить 4882,19грн.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України (435-4) "зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться".

З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині, щодо стягнення 66803грн. 25коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 4882грн.19коп. з урахуванням 3% річних, а заперечення відповідача проти вказаної частини позовних вимог не приймаються судом до уваги.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині, щодо стягнення пені у розмірі 56135,34грн. (у зв'язку зі спливом строку спеціальної позовної давності) та 7,40грн. з урахуванням 3% річних (у зв'язку з невірним розрахунком). З урахуванням викладеного клопотання відповідача про зменшення розміру пені не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (1917,43 : 127828,18 х 71685,44 = 1075,29).

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини-3056 (ідентифікаційний код - 23313931, адреса - 73039, м. Херсон, вул. Паровозна, 36) на користь Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод" (ідентифікаційний код 07856371, адреса 54017, м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 120) 66803грн. 25коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 4882грн.19коп. з урахуванням 3% річних, 1075грн.29коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.В задоволенні іншої частини позову відмовити.

(Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом).

Повне рішення складено 09 лютого 2016 р.

Суддя Ю.В. Гридасов