Рішення № 55607820, 01.02.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2016 р.

Справа № 916/4816/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС""

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Савранський завод продовольчих товарів"

про стягнення 644 102,24грн.

Представники:

Від позивача: не з‘явився;

Від відповідача: не з‘явився

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС", звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Савранський завод продовольчих товарів", про стягнення 644102,24 грн., з яких 615059,88 грн. основного боргу, 20092,42 грн. пені, 7580 грн. 7 % штрафу, 1369,94 грн. 3 відсотки річних.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем 10.09.2015 р. договору про надання послуг транспортного експедирування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № Е-10/09/15-01, акти здачі-приймання виконаних робіт, невиконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати та на інші обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, тому справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між сторонами був підписаний договір про надання послуг транспортного експедирування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № Е-10/09/15-01 від 10.09.2015 р., відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов‘язався надавати транспортно-експедиторські послуги з організації та виконання доставки автомобільним транспортом ввіреного йому відповідачем вантажу, а відповідач зобов'язався сплатити за це встановлену договором плату.

За положеннями ч. ч.1, 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пункт 1 ст. 202 Цивільного Кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір є підставою для виникнення певних зобов'язань відповідно до ст.175 Господарського Кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), позивачем у жовтні 2015 року було надано відповідачу послуг на загальну суму 627121,95 грн.

Пунктом 2.3. Договору передбачено здійснення відповідачем оплати протягом п'яти банківських днів з дати підписання кожного акту здачі-приймання виконаних робіт.

Проте, зобов'язання щодо оплати послуг було виконано відповідачем не в повному обсязі, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 615059,88 грн.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов не, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 4.7 договору передбачено стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В зв‘язку з цим та з посиланням на умови договору та вказані правові норми позивачем обґрунтовано нараховано 20092,42 грн. пені згідно наданого розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, посилаючись на п. 4.7. Договору також заявляє до стягнення з відповідача штраф у вигляді 7 % від суми заборгованості в розмірі 7580 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно правової позиції Верховного суду України, висловленої ним у постанові від 21 жовтня 2015 по справі № 6-2003цс15, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

За таких обставин не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення на його користь 7580,00 грн. штрафу. Відмовляючи в цій частині позовних вимог, суд виходить з аналізу п.4.7 договору, який у хронологічній послідовності передбачає спочатку стягнення пені, а потім штрафу за одне й теж саме порушення, при цьому право на стягнення пені згідно договору виникає з моменту прострочки виконання зобов‘язання, тоді як право на стягнення штрафу - за прострочку понад 15 днів.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість розміру заявлених до стягнення позивачем 3 % річних у сумі 1369,94 грн.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення 615059,88 грн. - основного боргу, 20092,42 грн. - пені та 1369,94 грн. - 3 відсотків річних.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального Кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 61 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 11, 202, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 612, 626, 629, Цивільного Кодексу України, ст.175 Господарського Кодексу України, ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Савранський завод продовольчих товарів" " (66200, Одеська область, Савранський район, селище міського типу Саврань, вулиця Степова, будинок 1; код ЄДРПОУ 00686753) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик МТС" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, корпус "З"; код ЄДРПОУ 39209821) 615 059/шістсот п’ятнадцять тисяч п’ятдесят дев’ять/грн. 88 коп. - основного боргу, 20 092/двадцять тисяч дев’яносто дві/грн. 42 коп. - пені та 1 369/одну тисячу триста шістдесят дев’ять/грн. 94 коп. – 3% річних, 9 547/дев’ять тисяч п’ятсот сорок сім /грн. 84коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 01.02.2016 року.

Повний текст рішення складено 08 лютого 2016 р.

Суддя Р.В. Волков