Ухвала суду № 55607483, 04.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5436/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

04 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ясенсвіт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ясенсвіт» до Київської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Київської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2015 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов зовнішньоекономічного Контракту № 13 від 01.04.2013 р. та додаткової угоди (специфікації) №42 від 13.05.2015 р. (надалі - Контракт), укладених між позивачем та Brodrene Hartmann a.s. (Данія), позивач придбав товар: 30-місні паперові горбкуваті ріфленки для яєць, що поставлений чотирма партіями.

З метою митного оформлення товару, позивач подав відповідачу електронну митну декларацію №125130005/2015/543865 від 19.05.2015 р. стосовно товару, визначеного в графі 31 МД та наступні документи: Картка акредитації СМР (транспортна накладна); Довідка про транспортні витрати Прайс - лист; Висновок ТПП про вартість товару Калькуляція витрат виробника товару Інвойс; Пакувальний лист; Додаткова угода №42; Контракт №13; Договір перевезення; Прибуткова накладна № 1414; Рахунок за надання транспортних послуг № 99; Переклад експертної декларації країни відправлення; Експортна декларація країни відправлення.

Митна вартість була визначена позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються з додаванням транспортних витрат.

Для додаткового підтвердження митної вартості Митним органом було витребувано від позивача додаткові документи, а саме: Копію декларації країни відправлення та висновок експертної організації про якість та вартісні характеристики товару, виданий уповноваженою експортною організацією; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).

Розглянувши митну декларацію, подану в електронному вигляді, відповідач ухвалив рішення щодо коригування митної вартості та застосував інший метод визначення вартості товару, ніж основний, та прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: Рішення про коригування митної вартості за № 125130005/2015/610043/1 від 19.05.2015 р., Картку відмови в прийнятті митної декларації № 125130005/2015/00076 .

Позивач скористався правом на випуск товарів у вільний обіг стосовно всіх партій товару, сплативши митні платежі за заявленою ним митною вартістю та одночасно надав гарантії щодо сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною позивачем та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, у відповідності до умов розділу X Митного кодексу України.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням Митного органу про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до адміністративного суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 544 Митного кодексу України, основними завданнями, що покладені на органи доходів та зборів є, зокрема такі: забезпечення правильного застосування, неухильного дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань державної митної справи, укладеними відповідно до закону; забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими актами законодавства України; застосування передбачених законом заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснення контролю за дотриманням усіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення окремих видів товарів через митний кордон України.

Митниця, у розумінні ст. 546 МК України, є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на органи доходів і зборів.

Керуючись ст. 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

При цьому, митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до Митного кодексу України та інших законів України (ч. 2 ст. 318 МК України).

До того ж, форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Не допускаються визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю (ч.1 ст. 320 МК України).

Виключність повноважень митниць щодо здійснення державної митної справи, тобто митного контролю та митного оформлення, закріплено ст. 8 МК України.

Митний контроль, відповідно до п. 24 ч.1 ст. 4 МК України, являє собою сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 23 ч.1 цієї ж статті, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Разом з тим, митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (п. 29 ч.1 ст. 4 МК України).

Згідно із ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі та транзиту через її території товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672, далі - Порядок 631).

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч.1 ст. 248 МК України).

Відповідно до ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.

Митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Митним кодексом України. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.6 ст. 257 МК України).

На виконання вказаної норми розроблено Положення про митні декларації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 (далі - Постанова 450) та Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за №1372/21684, далі Порядок 651).

Відповідно до ст. 334 МК України, митні органи вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою покладено на митні органами, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення контролю та встановлені цим кодексом.

А особи, які здійснюють переміщення товарів через митний кордон України, зобов'язані надавати митним органам такі документи та відомості, необхідні для здійснення контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі, (ч. 2 ст. 334 МК України).

Статтею 335 МК України, передбачено перелік документів та відомостей, які необхідні для митного контролю.

Розділом ІІІ МК України, визначено загальні положення та порядок визначення митної вартості.

Відповідно до ст. 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).

Керуючись ч. 1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Про це ж вказано у ч. 1 ст. 52 МК України.

При цьому, відповідно до ч.2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, (п. 1 ч.5 ст. 54 МК України)

Документи, які підтверджують митну вартість товарів, визначені у ч. 2 ст. 53 МК України. Однак, у разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов'язані надати такі додаткові документи (ч. 3,4 ст. 53 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості згідно із ч. 1 ст. 54 МК України.

При цьому, у п.1 ч. 4 ст. 54 МК України, визначено обов'язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів та зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 МК України.

За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 МК України (ч. 3 ст. 54 МК України).

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч. 1 ст. 55 МК України).

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч. 2 ст. 55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), далі - Правила 598.

При цьому у Рішенні про коригування митної вартості обов'язково зазначається про право декларанта на випуск товару у вільний обіг за умови надання гарантій, передбачених розділом X МК України у разі незгоди з таким рішенням. Строк дії таких гарантій складає 90 календарних днів (ч.7 ст. 55 МК України).

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може подати додаткові документи для підтвердження заявленої ним вартості (ч. 8 ст. 55 МК України). Орган доходів та зборів, у разі надання вказаних документів, розглядає їх та виносить письмове рішення щодо визнання чи невизнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.6 ст. 54 МК України, орган доходів та зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1)невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2)неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3)невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком 631.

Так, як встановлено судом першої інстанції, 18.05.2015 декларантом позивача заявлено до митного оформлення за електронною митною декларацією (далі - ЕМД) типу ІМ 40 ДЕ №125130005/2015/543833 товар «упаковки паперові бугорчаті для яєць: 30-місні, сірого кольору, артикул Т142044 124x80x263 CM/EUP EGGTEC-L». Країна виробництва DK (Данія), торгівельна марка - HARTMANN, виробник - Brodrene Hartmann A/S, який надійшов на адресу ТОВ «ЯСЕНСВІТ» від іноземного контрагента Brodrene Hartmann A/S за контрактом на поставку тари для пакування яєць від 01.04.2013 №13.

Декларантом позивача було обрано основний метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, як імпортуються.

У графі 44 ЕМД, відповідно до Порядку 651, декларантом позивача зазначено вичерпний перелік документів, які були надані декларантом позивача до митного оформлення, зокрема: -CMR від 13.05.2015 б/н; Довідка про транспортні витрати від 18.05.2015 №50; Прайс-лист виробника товару від 01.04.2015 б/н; Висновок Київської ТПП від 23.04.2015 №Ц-189; Калькуляція ціни від 01.04.2015 б/н; Комерційний інвойс від 13.05.2015 №400199/1; Контракт від 01.04.2013 №13; Додаткова угода від 13.05.2015 №42 до контракту; Договір про перевезення від 24.10.2014 №270; рахунок від 18.05.2015 №99; прибуткова накладна від 21.04.2015 №1414; Митна декларація країни-відправлення від 13.05.2015 №5604-2015213931367.

Під час розгляду вказаних документів митницею було встановлено наступні розбіжності.

Керуючись умовами контракту від 01.04.2013 №13, а саме п.2.1., умовами поставки мають бути СРТ с. Крушинка або м. Ставище згідно Інкотермс-2010.

Разом з тим, фактичними умовами поставки, які визначені Додатковою угодою від 13.05.2015 року №42 до цього контракту, є FCA м. Tonder (Данія).

Умовами поставки FCA згідно Інкотермс-2010 передбачено, що обов'язок щодо укладання договору перевезення та всі витрати на таке перевезення покладаються на Покупця товару, тобто на ТОВ „Ясенсвіт".

Відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, обов'язково додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

До того ж, розрахунки таких витрат мають здійснюватись на основі достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Це є обов'язковою умовою для застосування основного методу визначення митної вартості відповідно до ч.8 ст. 58 МК України та є обов'язком декларанта відповідно до п.2 ч.2 ст. 52 МК України.

Керуючись п.6 ч.2 ст. 53 МК України, декларант зобов'язаний для підтвердження транспортних витрат надавати транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість транспортування.

При цьому, керуючись Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 599 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за N 984/21296), а саме гр.20, до таких документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

З метою виконання цих вимог законодавства, декларантом позивача подано до митного оформлення довідку про транспортні витрати від 18.05.2015 №№50 та рахунок від 18.05.2015 №99, складені ФОП «Горбаченко Юлія Анатоліївна».

Разом з тим, відповідно до відомостей транспортних (перевізних) документів, а саме СМК. від 13.05.2015 фактичним перевізником (виконавцем умов договору) щодо спірної партії товару визначено «АVTOVIN» LTD.

З умовами договору про перевезення від 24.10.2014 h/ №270 ФОП «Горбаченко Юлія Анатоліївна» є лише експедитором, який має право, відповідно до п.п. 2.2.9, укладати договори й угоди із транспортними компаніями для виконання зобов'язань за цим договором.

Керуючись ст. 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-ІУ «Про транспортно- експедиторську діяльність», у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Таким чином, законодавством встановлено, що належним підтвердженням суми оплати за транспортування товару, у разі залучення сторонніх організацій, є рахунки таких фактичних перевізників.

Крім того, за наданим рахунком відсутнє підтвердження нарахування/сплата суми ПДВ, що не дає можливості впевнитись, що суми, які зазначені у графах транспортування від м. Ягодин до с. Крушинка та експедиційна винагорода понесені саме на території України.

Тобто, вимогами Митного кодексу України передбачено включення до митної вартості всіх витрат, які фактично понесені на транспортування поза митною територією України.

Таким чином, у спірному випадку залишається непідтвердженою така складова митної вартості, як транспортні витрати.

Надання неповної інформації про заявлену вартість транспортування підтверджується також наданням неповного договору про перевезення.

Так, п.п. 1.2, 2.1 договору про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 24.10.2014 №270, передбачено обов'язок замовника (Позивача) оформлювати письмову заявку, що є невід'ємною частиною договору та відображає істотні умови кожного конкретного перевезення.

При цьому, у довідці про транспортні витрати міститься посилання на таку заявку від 06.05.2015року, але до митного оформлення її не надано, тому митниця не мала об'єктивного джерела інформації щодо істотних умов перевезення, до яких відноситься, зокрема, і розмір провізної плати.

Разом з тим, відсутність хоча б однієї складової митної вартості, що є обов'язковою при її обчисленні (у спірному випадку транспортні витрати) унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору, про що вказано у ч.2 ст. 58 МК України, норма якої має імперативний характер.

Окрім транспортних витрат відповідно до умов поставки FСА згідно Інкотермс- 2010 Покупець має нести витрати на страхування товару у разі його здійснення.

При цьому, відповідно до п.7 ч.10 ст. 58 МК України, витрати на страхування є обов'язковою складовою митної вартості, яка підлягає включенню до неї.

До того ж, п.8 ч.2 ст. 53 МК України, страхові документа та документи, що містять відомості про вартість страхування віднесені до переліку обов'язкових документів, що подаються для підтвердження митної вартості,

У спірному випадку до митного оформлення не подано жодного документу, який би підтверджував наявність/відсутність витрат на страхування, їх розмір.

Що стосується інформації, яка міститься у довідці про транспортні витрати від 18.05.2015 №50, що страхування вантажу не проводилось не може бути прийнята до уваги через те, що обов'язок щодо страхування відповідно до правил Інкотермс-2010 покладається на покупця, тобто на ТОВ «Ясенсвіт», а не на перевізника.

Таким чином, в даному випадку не підтверджено документально та вартісно така обов'язкова складова митної вартості, як витрати на страхування, що відповідно до ч.2 ст. 57 МК України унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості.

Крім того, митницею на підставі наданих документів було встановлено, що надано неповну інформація про митну вартість товару, зокрема щодо ціни товару.

Керуючись п. 7 контракту від 01.04.2013 №13 та п.3 додаткової угоди від 13.05.2015 №42 продавцем має бути здійснено пакування та маркування товару, вартість якого має включатися до ціни товару.

Крім того, п. А.9 спірних умов поставки FСА вказує на зобов'язання Продавця рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару. Упаковка повинна містити належне маркування, тобто всі ці витрати мають бути включені до ціни товару.

Однак, досліджуючи відомості калькуляції виробника товару від 01.04.2015 б/н, яку було надано до ЕМД від 18.05.2015 №125130005/2015/543833, митницею встановлено та не спростовано позивачем, що такі витрати фактично до ціни товару не додані.

При ньому ч. 10 ст. 58 МК України, прямо передбачено обов'язок декларанта включити до митної вартості такі витрати. якщо їх не було включено до ціни товару. що сплачена або підлягає сплаті.

В той же час, відсутність документального підтвердження використаних декларантом або уповноваженою ним особою відомостей, не визначеність їх кількісно і достовірні, а також відсутність обов'язкових складових митної вартості є підставами, що унеможливлюють застосування основного методу визначення митної вартості відповідно до ч.2 ст. 58 МК України, норма якої має імперативний характер.

Встановлено , що в усіх наданих до митного оформлення документах містяться різні умови оплати вартості товару.

Так, п.3.1 контракту від 01.04.2013 №13 передбачає оплату протягом 60 банківських днів з моменту оформлення митної декларації, інвойс від 13.05.2015 №№400199/1- 60 днів з моменту отримання товару.

Надана прибуткова накладна №1414 не стосується спірної партій товару, оскільки містить відомості про товар з іншим найменуванням та датована 21.04.2015, тобто складена в той час, коли навіть не існувало додаткової угоди на поставку спірної партії товару.

Наданий декларантом прайс-лист наданий виключно на продукцію (один артикул), митне оформлення якої здійснювалось, тобто має суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців.

Також, встановлено , що наданий до спірних митних оформлень висновок Київської ТПП від 23.04.2015 №Ц-189 також не містив достовірної та об'єктивної інформації про заявлену вартість товару, з огляду на те, що вони не містять аналізу відповідності заявленої вартості ринковій вартості товару, а лише стверджують, що контрактна вартість «може становити».

Згідно зі ст.9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні», методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів).

Відповідно до Національний стандарт №1 та Методика оцінки майна має здійснюватись дослідження відповідності ціни товарів ринковій вартості, тобто вартості, за якою здійснено відчуження об'єкту оцінки (товару) на ринку подібного майна на дату оцінки.

За змістом висновку експертом фактично не здійснено аналіз цін на подібні (аналогічні) товари.

Разом з тим, у разі застосування порівняльного методу, відповідно до п. 48 Національного стандарту № 1, інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям: умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості; продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати; умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані.

Експертом не зроблено жодного розрахунку, який би давав змогу свідчити про достовірність, об'єктивність наведеної інформації.

На підставі вищевикладеного, митниця була позбавлена можливості перевірки того факту, чи відповідають товари, що взяті експертом для порівняння зі спірним товарам поняттям «ідентичні» та «подібні/аналогічні» у розумінні Митного кодексу - залишається нез'ясованим чи збігаються їх фізичні характеристики, умови поставки, виробник та країна походження, якість та ділова репутація на ринку.

При цьому, варто зауважити, що п.7.3 цих висновків, експерт самостійно вказує на те, що використана ним інформація вважається досить вірогідною, однак експерт не гарантує у будь-якій формі факт її достовірності.

Таким чином, сам експерт вказує на те, що надана ним інформація є недостовірною, що суперечить п. 2 ч. 2 ст. 52. ч. 2, 8, 4 ст. 58 МК України, відповідно до якої позивач зобов'язаний надавати лише об'єктивні, достовірні та документально підтверджені дані про заявлену ним митну вартість та її складові, яка має піддаватись обчисленню.

Крім того, відповідно до Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2013 №1440, оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел, їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому, зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатись у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього.

Однак, вказуючи у п.8 висновку, що проведено пошук та аналіз максимально можливої кількості інформації, експерт не здійснює посилання на жодне таке джерело, що свідчить про проведення експертизи виключно за наданими позивачем документами без аналізу ринку.

Більш того, аналіз цін, про які йдеться у висновку, стосується інвойсу від 15.04.2015р. №398482/1, а не спірного.

Враховуючи той факт, що експерт сам вказує на те, що ціни змінюються протягом часу, надання неактуального висновку свідчить про неможливість використання його у якості джерела інформації, що підтверджує заявлену митну вартість.

Вищевикладене однозначно свідчить на користь того факту, що декларантом не надано об'єктивної, повної та достовірної інформації про ціну товару, що є підставою, яка унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості товару - за ціною договору, про що вказано у ч. 2 ст. 58 МК України.

До митного оформлення надано митні декларації країни відправлення від 18.05.2015 №№5604-2015213939211, 5604-20153939249, які не відповідають ст. 254 МК України, тобто надані без перекладу.

При цьому, ідентифікувати спірні поставки з тими, що здійснюються за наданими деклараціями країни відправлення неможливо, оскільки в них не визначено ані умов поставки, ані номеру договору чи інвойсу.

Таким чином, на підставі вище перелічених фактів, у документах, що були надані позивачем до митного оформлення містилися розбіжності. Крім того, вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (зокрема, вартості транспортування, страхування), чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ні товари.

Відповідно до 4.2 ст. 52 МК України, декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 53 МК України, декларант подає разом з митною декларацією документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а у разі якщо ці документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, декларант зобов'язаний на письмову вимогу митниці подати протягом 10 календарних днів додаткові документи.

Керуючись вимогами вищевказаних норм, посадовою особою митниці направлено декларанту Позивача електронне повідомлення з письмовою вимогою надати протягом 10 календарних днів наступні документи:

- якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Тобто, надання визначеного митницею переліку документів є обов'язком декларанта, який визначений Митним кодексом України, та не ставиться у залежність від бажання декларанта чи його власної думки щодо доцільності надання таких документів.

Листом від 18.05.2015р. №ЯС-19/05/15-607 позивач повідомив, що страхування товару не здійснювалось, інші документи відсутні та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених ст. 53 МК України.

Наведене вище, спростовує доводи позивача, викладені у позові, про те, що ним надано усі документи, що підтверджують усі числові складові заявленої митної вартості.

Враховуючи вищевказане, декларантом не виконано вимоги ч.2 ст. 53 МК України, тобто не надано обов'язкові для підтвердження заявленої митної вартості документи, залишились непідтвердженими такі складові митної вартості, як ціна товару, транспортні витрати.

Надана неповна інформація щодо заявленої митної вартості, не доведено, яка ж фактично ціна підлягає сплаті за товари.

Крім того, декларантом позивача порушено вимоги ч.3 ст.53 МК України, оскільки надані додаткові документи не стосуються спірної поставки товару, в тому числі не надано належного висновку про якісні та вартісні характеристики товару.

Відомості ж у наданих до митного оформлення документах викликають сумніви щодо їх достовірності та не дають можливості підтвердити числові значення складових митної вартості, а в цілому - не дають змоги підтвердити відомості щодо ціни товару.

Якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні - метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, як імпортуються, не застосовується. (ч.2 ст. 58 МК України).

Зважаючи на відсутність достовірних відомостей щодо числових значень таких складових, митниця не мала можливості визнати заявлену декларантом митну вартість, оскільки розрахунки можуть здійснюватися лише на основі достовірних та об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України).

Тому, керуючись ч.2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються не може бути застосований.

Керуючись ч.4 ст. 57 МК України, з декларантом Позивача проведено процедуру консультації, що передує застосуванню другорядних методів та проводиться з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статтей 59 та 60 МК України. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Інформація, яка наявна у митниці повідомляється декларанту або уповноваженій ним особі лише за умови дотримання конфіденційності, оскільки відповідно до ст. 11 МК України, органи доходів та зборів несуть відповідальність за поширення інформації, що стосується державної митної справи, отримана органами доходів і зборів.

При цьому, інформація щодо підприємств, громадян, а також товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються ними через митний кордон України, що збирається, використовується та формується органами доходів і зборів, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для інформації з обмеженим доступом та може надаватися лише у знеособленому вигляді.

Крім того, варто зазначити, що оскільки відповідно до ч.6 ст. 55 МК України консультація у письмовому вигляді проводиться лише на вимогу декларанта, а такої вимог не було заявлено, то у спірному випадку консультація здійснювалася в усному порядку.

При цьому, факт проведення такої консультації зафіксовано у графі 33 спірного Рішень про коригування митної вартості товарів від 19.05.2015 №125130005/2015/61004/1.

Що стосується послідовного застосування методів визначення митної вартості суд зазначає наступне.

Основний метод (ст. 58 МКУ - за ціною договору (контракту) щодо ідентичних товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв'язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Другорядний метод 2а (ст-59 МКУ - за ціною договору щодо ідентичних товарів). У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

В спірному випадку у митного органу та декларанта була відсутня інформація щодо митного оформлення ідентичних товарів за ціною договору, що не давало змогу застосувати другорядний метод (2а) визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Другорядний метод 2б (ст. 60 МКУ - за ціною договору (контракту) щодо подібних (аналогічних) товарів. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.ст. 58 і 59 МКУ, за митну вартість береться прийнята митним, органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих

компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, - що й оцінювані товари.

В даному випадку у митного органу та декларанта відсутня інформація щодо митних оформлень за ціною договору (контракту) щодо подібних (аналогічних) товарів.

Другорядний метод 2в (ст. 62 МКУ - на основі віднімання вартості). У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 нього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

У разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, певних компонентів, передбачених ст. 62 МКУ.

У митного органу і декларанта відсутня вищезазначена інформація, тому застосування вказаного методу було неможливим. Для застосування вказаного методу усі складові митної вартості мають бути документально підтверджені, чого у спірному випадку немає. Декларантом до митного оформлення надано калькуляцію ціни товару, яка не містить всіх складових, в тому числі не підтверджено вартість страхування та транспортування, без яких застосування вказаного методу є неможливим.

Другорядний метод 2г (ст. 63 МКУ - на основі додавання вартості (обчислена вартість). Для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Така інформація не надана декларантом, митний орган також не має вказаної інформації щодо складових вартості, тому використання вказаного методу неможливе. Декларантом до митного оформлення надано калькуляцію ціни товару, яка не містить всіх складових, в тому числі не підтверджено вартість страхування та транспортування, без яких застосування вказаного методу є неможливим.

Другорядний метод 2ґ (ст. 64 МКУ - резервний метод). У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і т тішеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ/ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях.

У Київської митниці Міндоходів наявна інформація для застосування другорядного (резервного методу) відповідно до ст. 64 МК України.

Джерела інформації по товару - митна декларація від 12.05.2015 №125130005/2015/543628 з рівнем митної вартості 0,81 євро/кг.

Така одиниця виміру, як кілограм, (код 166) є основною одиницею виміру відповідно до розділу «Одиниці виміру та обліку» Закону України «Про Митний тариф України».

На підставі викладеного та керуючись ст. 54, 55 МК України, посадовою особою митниці прийнято Рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару від 19.05.2015 за №125130005/2015/610043/1, яким визначено митну вартість товару за другорядним методом відповідно до ст. 64 МК України з урахуванням наявної у митного органу інформації щодо вартості подібних товарів.

Враховуючи, що митна декларація, яка була взята за джерело коригування, оформлена 12.05.2015р., то в даному випадку дотримано 90-дений термін до спірного митного оформлення, встановлений ст. 5 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

При цьому, митна вартість за МД від 12.05.2015 №125130005/2015/543628 є визнаною митницею, що відповідає ч. 2 ст. 64 МК України, відповідно до якої митна вартість має ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування резервного методу в даному випадку повністю відповідає вимогам чинного законодавства з питань державної митної справи.

Керуючись ч. 6 ст. 54 МК України, митницею відмовлено у митному оформленні у зв'язку з неподанням органу доходів та зборів всіх додаткових документів та відсутності у наданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості за №125130005/2015/610043/1 від 19.05.2015 року.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ясенсвіт» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

Ю.А. Ісаєнко

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Коротких А. Ю.