Постанова № 55607398, 04.02.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2016 р. Справа № 922/4871/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Курченко В.А.,

за участю представників:

прокурора Горгуль Н.В. (посвідчення №036152 від 29.10.2015р.),

позивача ОСОБА_1 (довіреність №01/01-25/08-18 від 04.01.2016р.),

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 15.01.2016р.),

третьої особи не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Богодухівський молзавод (вх.№5701Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 23.11.2015р. по справі №922/4871/13

за позовом Заступника прокурора Харківської області, м. Харків в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Богодухівської міської ради, м.Богодухів,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод", м. Богодухів

про відшкодування збитків у сумі 3602399,93 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.11.2015р. у справі №922/4871/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шарко Л.В., суддя Бринцев О.В., суддя Добреля Н.С.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Богодухівський молзавод" на користь Державного бюджету України збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного користування надрами, в розмірі 3602399, 93 грн.

ТОВ Богодухівський молзавод звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.11.2015р. у справі №922/4871/13 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2015р. вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.01.2016р.

24.12.2015р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№17445).

16.01.2016р. на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2015р. відповідачем надано належні докази відправки апеляційної скарги сторонам у справі (вх. №395).

21.01.2016р. від прокуратури Харківської області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№679).

21.01.2016р. від відповідача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх. №680).

Ухвалою суду від 21.01.2016р. розгляд справи було відкладено на 04.02.2016р.

В судовому засіданні 04.02.2016р. сторони підтримали свої вимоги, апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, прокурор просив оскаржуване рішення залишити без змін. Позивач підтримав доводи прокурора, просив суд залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Богодухівська міська рада повідомлена належним чином про час та місце судових засідань 21.01.2016р. та 04.02.2016р. (докази повідомлення долучено до матеріалів справи), не направила представника для участі у вказаних засіданнях та не повідомила суд про причини його неявки.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У листопаді 2013 року заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Державної екологічної інспекції у Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Богодухівський молзавод" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного користування надрами, в розмірі 3602399,93 грн., оскільки відповідачем порушені ст. ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра, ст. ст. 44, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України, ст. ст. 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в зв'язку зі здійсненням забору води зі свердловин без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) за адресою: Харківська обл., м. Богодухів, пров. Харківський, 6.

Ухвалою суду від 14.07.2014 р. було припинено провадження у даній справі в частині першого відповідача - Харківської міської ради.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.07.2014 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 р., в задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності позовних вимог, а саме відсутності доказів на підтвердження обємів використаної відповідачем підземної води без спеціального дозволу.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2014р. рішення господарського суду Харківської області від 29.07.2014 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 р. у справі № 922/4871/13 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Судом касаційної інстанції зокрема зазначено, що попередні судові інстанції, наголошуючи на відсутності доказів щодо підтвердження об'єму використаної відповідачем підземної води без спеціального дозволу за період з 08.08.2011 р. по 30.09.2012 р. та розміру завданої шкоди, не звернули уваги та не надали належної правової оцінки наступним матеріалам справи: звіту № 2-ТП, листу від 01.10.2013 р. № 05/2-252вих-13, листу від 24.10.2013 р. № 5313, згідно яких відповідачем з артезіанських свердловин на виробничі потреби з 08.08.2011 р. по 31.12.2011 р. використано 28725 м3 води, у період з 01.012012 р. по 30.09.2012 р. 52000 м3 води, а загальна кількість забраної води з артезіанської свердловини з 08.08.2011 р. по 30.09.2012 р. становить 80725 м3 води (т.с. 1, а.с. 50). Також, без належної уваги попередніми судовими інстанціями залишені факти, встановлені ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 р. у справі № 820/12441/13-а, якою встановлено правомірність дій Держекоінспекції у Харківській області під час здійснення розрахунків шкоди (їх скасуванні) та пред'явленні (відкликанні) претензій (т. 1, а.с. 149). Крім того, відмовляючи в задоволенні позову, суди не звернули належної уваги на податкові декларації збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за 2011-2013 роки, не зясували та не зазначили у судових рішеннях про наявність чи відсутність у відповідача в період з 21 вересня по 30 вересня 2012 року спеціального дозволу на спеціальне використання надр. Між тим, перевірка даних обставин та належна правова оцінка наявним доказам має істотне значення для вирішення спору та правильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В ході нового розгляду справи місцевим господарським судом на підставі наданих сторонами доказів, а також висновку комісійної судової інженерно-екологічної експертизи №2062 від 12.05.15, призначеної судом ухвалою від 09.02.2015 за клопотанням відповідача та проведеної ХНДІСЕ ім. Засл. проф. ОСОБА_3 (т.3, а.с. 194), встановлено наступне.

В період 14, 17-21, 24-28.09, 01-04.10 2012 року позивачем була проведена планова перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, за наслідкам якої у вказані вище дати було складено акт №764/09-18 (т. 1 а. с. 32-37).

Перевіркою встановлено, що відповідач здійснює водокористування від двох артезіанських свердловин глибиною 90,0 м (№ 5651 та № 5591) (т. 1 а. с. № 9), маючи дозвіл на спеціальне водокористування № 4839 А/Хар від 25.06.2010 терміном дії до 04.06.2013 р. Ліміт водозабору складає 243,41 куб. м. на добу або 74,45 тис м. куб на рік. Відповідно до дозволу на спеціальне водокористування, вода з артезіанських свердловин використовується відповідачем на виробничі та госппобутові потреби.

Разом з тим, прісні підземні води є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 р. №827. Спеціальне використання прісних підземних вод включає в себе використання як водних ресурсів (підземних вод відповідної території), так і надр (мінеральної сировини). Відповідно до ст.ст. 19, 21 Кодексу України про надра видобування підземних вод здійснюється на підставі спеціальних дозволів.

Необхідність отримання водокористувачами двох дозвільних документів визначено також у постановах Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабміну від 10.08.1992 №459" від 13.03.2002 №321 та "Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" від 30.05.2011 №615.

Зазначені постанови вимагають отримання таких двох дозволів:

- на спеціальне водокористування, відповідно до ст. 49 Водного кодексу України (видається Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Харківській області);

- на користування надрами для видобування корисних копалин, на підставі ст. 16 Кодексу України про надра (Державна служба геології та надр України).

Таким чином, здійснення однієї і тієї ж дії - видобування (забору) прісної підземної води потребує оформлення двох різних дозволів, а тому місцевим господарським судом в ході розгляду справи обґрунтовано, із посиланням на вищенаведені норми чинного законодавства, зроблено висновок про те, що відповідач, який має дозвіл на спеціальне водокористування, зобов'язаний отримати також і спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами (прісними підземними водами).

Однак спеціального дозволу на використання надр (підземних вод) на момент перевірки отримано не було. Дана обставина не заперечувалася відповідачем в ході провадження в суді першої та апеляційної інстанції. Отже, в ході розгляду справи встановлено факт допущення відповідачем порушення чинного законодавства про надра, внаслідок чого державі було завдано збитків.

За наслідками перевірки Держекоінспекцією, відповідно до "ОСОБА_3 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389 (надалі ОСОБА_3), проведено розрахунок збитку, заподіяного державі внаслідок самовільного використання відповідачем надр (підземні води) з артезіанської свердловини.

Матеріали справи свідчать, що розмір вказаного збитку неодноразово перераховувався позивачем. Так, відповідно до претензії № 275 від 17.12.2012 р. до сплати було нараховано суму 3411558,26 грн., в подальшому вказану претензію відкликано і предявлено претензію № 172 від 01.07.2013 р. на суму 31032,32 грн. (яку було сплачено відповідачем 09.07.2013р.). Вищевказані зміни у розрахунках повязані зі зміною відповідачем даних про обєм самовільно використаної води, що містилися в довідках, які надавалися ним позивачеві.

Остаточний розмір суми, яка, на думку позивача, підлягає стягненню з відповідача і яка є предметом спору у даній справі, а саме - 3602399,93 грн., було визначено Держекоінспекцією у претензії № 281 від 06.11.2013 р. та у розрахунку шкоди (т.1, а. с. 48-50).

Із вказаного розрахунку вбачається, що суму 3602399,93 грн. нараховано позивачем відповідачу згідно з Методикою, на підставі даних, зазначених у первинних документах, зокрема, у звітах за формою №2-ТП (водгосп), які є документами суворої звітності та щоквартально надаються до державних органів статистики та податкової служби для нарахування збору за спеціальне водокористування, у Журналі обліку забраної води з артезіанської свердловини за формою ПОД-11, у податкових деклараціях, що складалися відповідачем. Відповідно до вказаних доказів, обєм води, використаний відповідачем, дорівнює 80725 м.куб. - що також підтверджується висновком судової експертизи (т.3, а.с.200, зворотний бік).

Колегія суддів також погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що вказаний обєм води було використано відповідачем саме на виробничі потреби, оскільки зазначене підтверджується вищенаведеними доказами. А відтак, на діяльність ТОВ "Богодухівський молзавод" не поширюються положення ст.23 Кодексу України про надра, відповідно до якої землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб підземні води для власних господарсько-побутових потреб, не централізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра-для господарських і побутових потреб.

Тобто розрахунок спірної суми 3602399,93 грн. (з урахуванням вже здійсненої відповідачем оплати в розмірі 31032,32 грн.) виконано позивачем виходячи із документально підтвердженого обсягу прісних підземних вод - 80725 м.куб. - що було використано відповідачем для виробничих потреб за відсутності спеціального дозволу на використання надр (підземних вод).

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на наявність різних даних щодо обємів забраної води враховуючи, що розбіжності між даними, які містяться у вищенаведених документах первинного обліку та у довідках, які надавалися відповідачем (зокрема, у довідках від 24.09.12, від 26.02.13), повязані із недоліками у веденні обліку та в інформуванні позивача про обєми використаної підземної води, допущені самим відповідачем.

Посилання апелянта на розпорядження про проведення службового розслідування від 15.01.2013 р., наказ про звільнення головного інженера ТОВ "Богодухівський молзавод", акт службового розслідування від 11.02.2013р., листування відповідача із Харківським регіональним управлінням водних ресурсів та із податковими органами стосовно зміни даних про обєми використаної води тощо - на думку колегії суддів, також свідчать виключно про недоліки у діяльності відповідача і не спростовують висновків місцевого господарського суду (зроблених на підставі наявних у матеріалах справи первинних документів обліку, а також висновку судової експертизи) про використання відповідачем 80725 м.куб. прісних підземних вод без спеціального дозволу на використання надр.

В апеляційній скарзі відповідач також зазначає, що позивачем не наведено підстав для зміни розрахунку суми шкоди у сторону збільшення без проведення додаткової перевірки, а також не надано доказів встановлення факту неправомірності дій Держекоінспекції або Харківської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері при визначенні розміру шкоди в сумі 31032,32 грн. (яку було сплачено заявником на момент розгляду даної справи).

На думку колегії суддів, вищевказане твердження спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а саме - ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 р. у справі № 820/12441/13-а (т. 1, а.с. 149). Вказаною ухвалою залишено без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 р., якою встановлено правомірність дій Держекоінспекції у Харківській області під час здійснення розрахунків шкоди (їх скасуванні) та пред'явленні (відкликанні) претензій, у тому числі, і при здійсненні остаточного розрахунку на суму 3602399,93 грн. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.07.15 у справі №820/12441/13-а касаційну скаргу ТОВ "Богодухівський молзавод" відхилено, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 р. у цій справі залишено без змін. Отже, вищевказані судові акти набрали законної сили на момент повторного розгляду господарськими судами першої та апеляційної інстанції даної справи № 922/4871/13.

Згідно з ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тому колегія суддів вважає, що правомірність дій позивача при визначенні суми позовних вимог у даній справі (3602399,93 грн.) не потребує доказування з огляду на вищенаведені преюдиційні обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративній справі №820/12441/13-а, що набрали законної сили.

В ході апеляційного провадження, заперечуючи проти позовних вимог у заявленому позивачем розмірі, ТОВ "Богодухівський молзавод" посилалося на п.1.2 ОСОБА_3, відповідно до якого ця ОСОБА_3 встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_3 уточнює дозвільні документи (вказуючи два конкретні документи), наявність або відсутність яких повинна враховуватися при визначенні розміру шкоди, а також через встановлення сполучника "та/або" вказує на варіативність такої відсутності (можуть бути відсутні: а) один із дозвільних документів; б) обидва дозвільні документи). Відповідно, на думку апелянта, передбачається різний обсяг відповідальності у разі відсутності обох дозвільних документів або ж лише одного.

Однак вказане твердження колегія суддів вважає довільним тлумаченням змісту ОСОБА_3, оскільки і пункті 1.2, і у пункті 9.1 ОСОБА_3, на які посилається відповідач, варіативний сполучник "та/або" вказує на застосування однакового обсягу відповідальності (розмір якого визначається за наведеною в п.9.1 ОСОБА_3 формулою) у разі відсутності як обох необхідних дозволів, так і хоча б одного з них.

Тому розрахунок відповідача (т.5, а.с.77), здійснений виходячи виключно з обємів води, використаних ТОВ "Богодухівський молзавод" понад ліміти, встановлені частиною 1 статті 23 Кодексу України "Про надра" або наявним у відповідача ОСОБА_4 на спеціальне водокористування (305 + 382 м.куб. та 9314 м.куб.), колегія суддів розцінює як необґрунтований, оскільки зі змісту ОСОБА_3 вбачається, що у разі відсутності хоча б одного з двох необхідних дозволів, сума шкоди визначається виходячи з усього обєму води, використаного без вказаного дозволу. У даному випадку, як уже зазначалося, відповідний обсяг становить 80725 м.куб., а сума шкоди, розрахована згідно з п.9.1 ОСОБА_3 (з урахуванням вже здійсненої відповідачем оплати в розмірі 31032,32 грн.), складає 3602399,93 грн.

В апеляційній скарзі відповідач також посилається на те, що місцевий господарський суд, в порушення норм процесуального права, відмовив ТОВ "Богодухівський молзавод" у клопотанні від 13.11.2015 р. про доручення Харківському Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України проведення в даній справі експертизи (яку ухвалою від 23.07.2015 р. судом було доручено провести ХНДІСЕ ім. Засл. проф. ОСОБА_3, але не було проведено у звязку з неоплатою відповідачем надісланого експертною установою рахунку).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до норм чинного ГПК України, проведення експертизи є правом, а не обовязком суду.

Окрім того, як вказує сам відповідач в апеляційній скарзі, ухвалою від 23.07.2015 р. суд призначив експертизу з власної ініціативи, а не за клопотанням ТОВ "Богодухівський молзавод" отже апелянтом не обґрунтовано, в чому полягає порушення його процесуальних прав як сторони у справі, враховуючи також, що в даній справі вже було проведено судову експертизу, призначену ухвалою від 09.02.2015 за клопотанням відповідача, та на підставі отриманого висновку, у сукупності з іншими наявними у справі доказами, встановлено обставини, що мають значення для вирішення даного спору, зокрема обєми води, використаної відповідачем без спеціального дозволу на користування надрами.

Інших обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, апелянтом не наведено. За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Богодухівський молзавод" не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Богодухівський молзавод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.11.2015р. у справі №922/4871/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 09.02.16

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.