Постанова № 55607393, 03.02.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2016 р. Справа №920/2094/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача – не з’явився,

відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова група" (вх.№179С/1-41 від 14.01.2016р.), на рішення господарського суду Сумської області від 10.12.2015р. у справі №920/2094/14,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова группа", м. Суми,

про стягнення 29355,80 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 10.12.2015р. у справі №920/2094/14 (головуючий суддя Заєць С.В., суддя Соп'яненко О.Ю., суддя Джепа Ю.А.) позов задоволено повністю. Стягнутов з ТОВ "Юридична консалтингова группа" на користь ТОВ "Сумитеплоенерго" 22866,43 грн. боргу, 1665,14 грн. пені, 3632,67 грн. інфляційних втрат, 1191,56 грн. – 3% річних, 1827,00 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Відповідач не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 10.12.2015р. та прийняти нове рішення; судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.01.2016р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та її розгляд призначено на 03.02.2016р.

Відповідач надав уточнення апеляційної скарги (вх.№1184 від 01.02.2016р.), в яких просить рішення господарського суду Сумської області від 10.12.2015р. по справі №920/2094/14 скасувати повністю та прийняти нове рішення; розгляд справи проводити без участі представника ТОВ "Юридична консалтингова група".

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 03.02.2016р., у зв’язку з відпусткою судді Россолова В.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, свого представника у судове засідання 03.02.2016р. не направив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, зважаючи на заявлене апелянтом клопотання про розгляд справи без його участі та на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.11.2012р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №1751-Т.

Згідно з 1.1 договору виконавець (відповідач) зобов`язувався надавати споживачеві (позивачу) вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач (позивач) зобов`язувався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 1.3 договору сторони узгодили, що характеристика об`єкту надання послуг, обсяги та нормативи споживання – договірні навантаження теплової енергії вказані у додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього договору.

Так, у додатку № 1 визначено, що об’єктом надання послуг (опалення) є лабораторно-виробничий корпус, який розташований за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 24, максимальне теплове навантаження по договору визначено у розмірі 0,1138 Гкал/год.

Відповідно до п. 2.1 договору розмір тарифів на послуги встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, відповідно до чинного законодавства України. На момент укладення договору тарифи на теплову енергію встановлені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 03.02.2012 № 26 та становлять: з централізованого опалення – 598,15 грн/Гкал, з ПДВ – 717,78 грн./Гкал.

Пунктом 2.3. договору визначено, що розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладення договору згідно з нормативами (нормами) споживання – договірними навантаженнями вказаний в додатку № 1, який є невід’ємною частиною цього договору (0,1138 Гкал/год).

Згідно з п. 2.4. договору плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями за умови їх підключення та введення в дію у встановленому порядку.

Відповідно до матеріалів справи та наданих сторонами пояснень на об’єкті споживача наявний засіб обліку теплової енергії, відповідно до показань якого здійснювалось нарахування необхідних платежів.

Згідно з п. 3.2. договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п.3.3 договору, відповідач до 15 числа розрахункового періоду повинен був сплачувати вартість зазначеної в договорі кількості спожитої теплової енергії в гарячий воді, передбаченої на розрахунковий період. Остаточний розрахунок за фактичну спожиту теплову енергію здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до п. 3.3. договору відповідач до 15 числа розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що щомісячно 6-го числа відповідач отримує від позивача акт прийому-передачі теплової енергії, форма якого є невід'ємною частиною договору та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє відповідача від відповідальності щодо сплати за надані позивачем послуги.

Зі змісту п. 3.5 договору вбачається, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до п. 4.2.1 договору відповідач зобов'язаний оплачувати послуги у встановлені цим договором строки.

Відповідно до протоколу розбіжностей від 01.11.2012р. до договору №1751-Т від 01.11.2012р. сторони п. 10.1. договору виклали в наступній редакції "строк дії договору становить з 01 листопада 2012 по 31 січня 2013 року".

Вказаний договір, додатки до нього та протокол розбіжностей підписані обома сторонами та скріплені печатками товариств.

Позивач повністю виконав свої зобов'язання по договору, а саме здійснив відпуск теплової енергії в потрібних обсягах відповідачу.

Факт надання послуг за період з 01.11.2012р. по 31.01.2013р. на загальну суму 22866,43 грн., підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії, підписаними уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплені печатками.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, оплата за надані послуги з теплопостачання була здійснена частково, а саме відповідно до платіжних доручень №18 від 30.01.2013р. та №28 від 25.02.2013р. відповідачем сплачено 39180,65 грн.

У зв’язку з невиконанням відповідачем взятих на себе за договором зобов’язань щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги теплопостачання, позивач звернувся до господарського суду Харківської області із позовом про стягнення з відповідача, з урахуванням уточнених позовних вимог, заборгованості сумі 22866,43 грн., 1665,14 грн. пені, 3632,67 грн. інфляційних втрат, 1191,56 грн. – 3% річних.

Місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором щодо надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з листопада 2012 року по січень 2013 року. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів статті 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені строки. Заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 22866,43 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 22866,43 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо їх задоволення.

Щодо посилань відповідача на відсутність заборгованості по договору №1751-Т від 01.11.2012р., оскільки відповідно до довідки №9435260 від 03.12.2012, виданої КП "Сумське міське БТІ" та довідки №39926049 від 01.07.2015р., виданої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будівля – лабораторно-виробничого корпусу, яка розташована за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 24 має загальну площу 1763,3 кв. м та перебуває у спільній частковій власності, власниками будівлі є 24 фізичні особи, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, як вбачається із матеріалів справи окремі співвласники прийшли до згоди спільно використовувати свої частки площ, тому 08.10.2012 між ТОВ "Юридична консалтингова група" та з окремими співвласниками лабораторно-виробничого корпусу (п’яти фізичних осіб) були укладені договори "Про порядок та умови використання, володіння та розпорядження частиною площі лабораторно-виробничого корпусу, який знаходиться у спільній частковій власності", за яким п’ять співвласників передали, а ТОВ "Юридична консалтингова группа" прийняло за актами прийому-передачі частину лабораторно-виробничого корпусу в розмірі 63,15%, що відповідає 1113,6 кв. м. лабораторно-виробичого корпусу.

Разом з тим, предметом розгляду у справі №920/111/15 було визнання частково недійсним договору №1751-Т від 01.11.2012 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, укладений між сторонами, в частині максимального теплового навантаження та обсягів постачання теплової енергії споживачу згідно договірних навантажень, зазначених в додатку №1 до договору №1751-Т від 01.11.2012р, встановивши максимальне теплове навантаження в розмірі вартість 0,0724 Гкал/год по ціні 598,15 грн. за 1 Гкал/год за фактично поставлений та спожитий обсяг теплової енергії: за листопад 2012 року в кількості 11,858 Гкал/год. на суму 8511,43 грн., в тому числі ПДВ – 1418,57 грн.; за грудень 2012 року в кількості 19,323 Гкал/год. на суму 13869,44 грн., в тому числі ПДВ – 2289,61 грн.; за січень 2013 року в кількості 23,412 Гкал/год. на суму 16804,62 грн., в тому числі ПДВ – 2800,77 грн. Рішенням суду від 23.03.2015р. в задоволені зазначеного позову – відмовлено.

Також, предметом розгляду у справі №920/769/15 було зобов’язання ТОВ "Сумитеплоенерго" укласти з ТОВ "Юридична консалтингова група" додаткову угоду №1 від 01.04.2015р. до договору №1751-Т від 01.11.2012р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в редакції запропонованій позивачем - ТОВ "Юридична консалтингова група" зі строком дії з 01.10.2012р. Рішенням господарського суду Сумської області від 30.07.2015р. в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що договір №1751-Т про надання пологу з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.11.2012р. є дійсним та укладеним в редакції, що міститься в матеріалах справи, з урахуванням протоколу розбіжностей від 01.11.2012р., а отже підстави не здійснювати сплату за ним - не вбачається.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов’язань 1665,14 грн. пені, 3632,67 - інфляційних нарахувань та 1191,56 грн. - 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із положеннями статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, слід зазначити, що настання штрафних санкцій у вигляді пені може бути наслідком як безпосередньо домовленості між сторонами про можливість її застосування, так і витікати безпосередньо з положень законодавства, внаслідок неналежного виконання нормативних приписів.

Так, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони договору у повній відповідності до норм закону, цілком правомірно встановили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію, відповідачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення (пункт 5.1.5 договору).

За результатами перерахунку заявленого розміру пені до стягнення, з використанням калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга.Еліт 9" колегія суддів встановила, що сума пені за договором з урахуванням сум заборгованостей та строків оплати складає 1665,14 грн.

Матеріали справи не містять доказів, а відповідачем не спростовано того, що ним здійснено сплату за договором пені у сумі 1665,14 грн., контррзрахунок пені до суду відповідачем, також, не надавався, у зв’язку з чим висновок суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині є обґрунтованим.

Щодо посилань апелянта на те, що позивачем пропущений строк позовної давності щодо стягнення пені, оскільки пеня стягується за період листопад, грудень 2012 року та січень 2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач до суду першої інстанції клопотання про сплив позовної давності не надавав, у зв’язку з чим підстав для його розгляду в суді апеляційної інстанції не має.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищевказаної норми закону позивачем зроблений розрахунок та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1191,56 грн.

Враховуючи обставини справи, колегія суддів за результатами перерахунку розміру 3% річних заявлених до стягнення з використанням калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга.Еліт 9", встановила, що загальна сума 3% річних за договором складає 1191,56 грн., а отже судом першої інстанції зроблено правомірних висновок щодо стягнення зазначеної суми з відповідача на користь позивача.

Також, позивачем було зроблено розрахунок та заявлено до стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 3632,67 грн.

Колегія суддів, за результатами перерахунку їх розміру з використанням калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга.Еліт 9", встановила, що загальна сума інфляційних втрат за заявлений період (з 01.03.2013р. по 24.11.2014р.) на суму заборгованості у розмірі 22866,43 складає – 4964,91 грн., однак, враховуючи те, що позивачем заявлений менший розмір інфляційних втрат, що є правом позивача, а суду не надано право виходити за межі позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3632,67 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши всі належні докази, які мають відношення до даного спору, з урахуванням приписів ст.ст. 4-3, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом законно та обґрунтовано прийнято рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Сумської області від 10.12.2015р. у справі №920/2094/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст. 49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню відповідачу.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова група" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 10.12.2015р. у справі №920/2094/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 08 лютого 2016 року.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий