Постанова № 55607357, 03.02.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2016 р.Справа № 916/4426/15 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.,

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 03.02.2016р.:

від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення господарського суду Одеської області

від 15 грудня 2015 року

по справі № 916/4426/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Одесагаз

про стягнення 14048,28 грн., -

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 03.02.2016р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішення господарського суду Одеської області від 15.12.2015р. по справі №916/4426/15 (суддя Степанова Л.В.) частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Публічного акціонерного товариства Одесагаз про стягнення 14048,28 грн., з відповідача на користь позивача стягнуто: 2205,25 грн. пені, 441,04 грн. у якості 3% річних та 39,69 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено з посиланням на те, що з наданого позивачем розрахунку пені та 3% річних вбачається, що суму заявлених до стягнення грошових коштів було обчислено позивачем з урахуванням дня оплати поставки природного газу, що суперечить нормам чинного законодавства, отже вимоги про стягнення пені та 3% річних підлягають частковому задоволенню, при цьому, вимога про стягнення 11312,00 грн. штрафу задоволенню не підлягає, оскільки штраф та пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань свідчить про недотримання положень ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (постанова Верховного Суду від 21.10.2015р.).

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернувся позивач - Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 15.12.2015р. по справі №916/4426/15 в частині відмови позовних вимог про стягнення штрафу та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи це тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає частковому скасуванню з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення господарського суду частково скасувати.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.05.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (позивач, Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Одесагаз" (відповідач, Покупець) укладено договір №03-2012-В на купівлю-продаж природного газу відповідно до умов якого Продавець передає Покупцеві у період з 01.04.2012р.по 31.12.2012р. газ в обсязі до 645,000тис.куб.м. (п.2.1. договору).

До сплати ціна за 1000куб.м. природного газу 3797,98грн., крім того ПДВ до тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами 43,76грн., всього з ПДВ 3841,74грн. (п.5.2. договору).

Згідно з п.п.6.1., 6.2. договору оплата за природний газ проводиться Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Продавця та зараховується як оплата за газ. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків Покупця.

У разі невиконання Покупцем умов п.п.6.1., 6.2. договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу (п.7.2. договору).

Відповідно до п.9.2. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, але не раніше ніж через 14 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника та поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.04.2012р. і діє у частині поставки газу до 31.12.2012р. включно, а у частині розрахунків до їх повного здійснення (п.11.1. договору).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору, 30.04.2012р. сторони підписали акт приймання передачі природного газу на загальну суму 161602,79грн.

31.05.2012р. сторони підписали акт приймання передачі природного газу на загальну суму 14953,62грн.

31.05.2012р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1, якою вони виклали п.2.1. у наступній редакції:" "Продавець передає Покупцеві у період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 617,065тис.куб.м.".

З 01.05.2012р. п.п.5.2, 5.4. змінили п.5.2., 5.4. договору, зазначивши, що до сплати ціна за 1000куб.м. природного газу 3777,88грн., крім того ПДВ до тарифу на транспортування природного газу магістральним трубопроводом 39.74грн., а всього 3817,62грн.

06.07.2012р. сторони уклали додаткову угоду №2, за якою змінили п.5.2., 5.4. договору, зазначивши, що до сплати ціна за 1000куб.м. природного газу 3777,88грн., крім того ПДВ 20% 755,58грн., а всього 4533,46грн., ціна договору (сума договору) складається із сум вартості місячних поставок газу за договором та на дату складання угоди становить 174559,99грн., крім того ПДВ 1996,42грн., всього з ПДВ 176556,41грн.

Як стверджує позивач, на момент закінчення строку дії договору ним були виконані зобов'язання щодо поставки у повному обсязі, про що свідчать акти приймання передачі від 30.04.2012р. та від 31.05.2012р. на загальну суму 176556,41грн., проте, відповідач протягом періоду поставки відповідачем несвоєчасно проводились розрахунки за поставлений природний газ, чим було порушено умови п.6.1. договору.

Приймаючи до уваги В неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором щодо своєчасної оплати поставленого газу, позивач нарахував останньому 2280,07грн. пені, 11312,20грн. 7% штрафу та 456,01грн. 3% річних та звернувся до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як свідчать матеріали справи, 03.05.2012р. між сторонами укладено договір №03-2012-В на купівлю-продаж природного газу відповідно до умов якого позивач передав відповідачу у період з 01.04.2012р.по 31.12.2012р. газ в обсязі до 645,000тис.куб.м.

Відповідно до п.п.6.1., 6.2. договору оплата за природний газ проводиться Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Продавця та зараховується як оплата за газ. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків Покупця.

За положеннями ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з умовами договору відповідач за актом приймання передачі природного газу від 30.04.2012р. на суму 161602,79грн. повинен був здійснити оплату до 20.05.2012р. (п.6.2. договору), а відповідно до акту приймання-передачі від 31.05.2012р. на суму 14953,62грн. повинен був здійснити оплати до 20.06.2015р., однак як вбачається з виписки банку відповідачем грошові кошти у сумі 170556,41грн. 22.06.2012р. та у сумі 6000,00грн. 26.06.2015р.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідач виконав свої зобовязання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За положеннями ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені позивача, погоджується з судом першої інстанції, що позивачем неправильно визначено періоди нарахування пені та 3 % річних.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає правильним розрахунок місцевого господарського суду, а саме - стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 2205,25грн. та 3% річних у сумі 441,04грн. за період з 20.05.2012р. по 21.06.2012р, за актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2012р. та за період з 20.06.2012р. по 25.06.2012р. за актом приймання-передачі природного газу від 31.05.2012р.

Отже, враховуючи вищезазначені обставини, позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу у розмірі 11312,20грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 пункту 3 ст. 231 Господарського кодексу України, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За положеннями ч. 6 ст. 231 штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Колегія суддів зазначає, що ст. 231 ГК України передбачає право сторін встановлювати штраф та пеню у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) та не містить заборони на встановлення інших, ніж передбачених даною статтею, розмірів штрафних санкцій.

Як вбачається з Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», а саме з пункту 2.1. застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання Покупцем умов п.п.6.1., 6.2. договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Отже, апеляційний господарський суд, дослідивши обставини справи, вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що п. 7.2 договору суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки сторони заздалегідь встановили розмір та вид штрафних санкцій, що не заборонено законодавством.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення, оскільки вказані положення стосуються лише фізичних осіб.

Враховуючи вищенаведене, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 15.12.2015р. по справі №916/4426/15 слід частково скасувати, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задовольнити.

Керуючись ст. ст. 99, 101 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 15.12.2015р. по справі №916/4426/15 частково скасувати, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 2205,25 грн. пені, 441,04 у якості 3% річних, 11312,20 грн. штрафу та 1210,00 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.»

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1339,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Зобовязати господарський суд Одеської області видати накази із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 08.02.2016р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Головей В.М.