Постанова № 55607346, 04.02.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2016 р.Справа № 916/3920/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Воронюка О.Л.

Суддів: Лашина В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі: Станковій І.М.

За участю у судовому засіданні 26.01.2016:

Від ТОВ "Ланжерон і К" - Шаркова Н.Р., довіреність № б/н, дата видачі : 13.09.15;

Від ФГ "Агрохолдинг 2007" - Стрельникова Л.Ю., довіреність № б/н, дата видачі : 20.01.15;

Представники ПАТ "Златобанк" та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Жукова Ю.В. в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

За участю у судовому засіданні 04.02.2016:

Від ФГ "Агрохолдінг 2007" - Стрельникова Л.Ю., довіреність № б/н, дата видачі : 20.01.15;

Представник ТОВ "Ланжерон і К", представник Публічного акціонерного товариства „Златобанк" та Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Жукова Юлія Вікторівна в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ланжерон і К"

на рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2015 р.

по справі № 916/3920/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ланжерон і К",

до відповідачів:

Фермерське господарство „Агрохолдинг 2007"

Публічне акціонерне товариство „Златобанк",

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Жукова Юлія Вікторівна,,

про визнання договору купівлі - продажу недійсним.

Встановила:

21.09.2015 до господарського суду Одеської області від ТОВ „Ланжерон і К" надійшла позовна заява про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 29.12.2014 укладений між ПАТ «Златобанк» та ФГ «Агрохолдинг - 2007» та стягнення із ФГ «Агрохолдинг - 2007» та ПАТ «Златобанк» на користь ТОВ «Ланжерон і К» витрати по сплаті судового збору.

17.11.2015 рішенням господарського суду Одеської області, з урахуванням ухвали господарського суду Одеської області про виправлення описки від 30.11.2015 , у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Ланжерон і К" про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 29.12.2014 - відмовлено.

Зазначене судове рішення обґрунтовано тим, що ПАТ „Златобанк" в повному обсязі дотримало процедуру звернення стягнення на предмет застави та укладення договору купівлі - продажу, внаслідок чого відсутні правові підстави для визнання договору купівлі - продажу від 29.12.2014 недійсним.

Не погоджуючись із вищевказаним рішення господарського суду Одеської області, до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ «Ланджерон і К» надійшла апеляційна скарга в якій скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове яким вимоги ТОВ «Ланжерон і К» задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтуванні своїх вимог скаржник послався на те, що рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2015 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

26.01.2015 до господарського суду Одеської області від ФГ «Агрохолдинг - 2007» надійшло заперечення на апеляційну скаргу в якому відповідач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2015 залишити без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків господарського суду Одеської області.

Заслухавши пояснення присутніх представників сторін дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених обставин та їх юридичну оцінку, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Кредитор у зобов'язанні на підставі п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як вбачається із матеріалів справи, 18.06.2013 між ПАТ „Златобанк" (Кредитор, Банк, Заставодержатель) та ТОВ „Ланжерон і К" (Позичальник) укладено Кредитний договір № 176/12/13-KL (далі - Кредитний договір), за умовами якого в порядку та на умовах, встановлених договором та чинним законодавством України, Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язався в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови кредитного договору (п. 1.1. Кредитного договору).

Згідно з п.1.2 Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит у формі відкриття відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного п. 1.3 договору, а саме, 2500000,00 грн., із кінцевою датою повернення кредитних коштів: не пізніше 17 червня 2015 р. включно (п. 1.4 Кредитного договору), повернення має відбуватися відповідно до погодженого сторонами графіку (п. 1.4.1 Кредитного договору).

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору надання кредитних коштів в межах Максимального Ліміту за кредитною лінією здійснюється Банком після набуття чинності цим кредитним договором, у разі дотримання та наявності сукупності певних умов, зокрема, укладення з Позичальником договору застави рухомого майна (обладнання для виробництва та зберігання вина) у кількості 267 одиниць, що належить ТОВ „Ланжерон і К" (код ЄДРПОУ - 31892908).

На підставі ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором 02.07.2013 між ТОВ „Ланжерон і К" та ПАТ „Златобанк" укладено договір застави № 176/12/13-KL/S-1 (далі - договір застави від 02.07.2013), за умовами якого цим договором забезпечуються вимоги Заставодержателя (ПАТ „Златобанк") щодо сплати Заставодавцем (ТОВ „Ланжерон і К") кожного і всіх його боргових зобов'язань у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Кредитному договорі зі всіма змінами та доповненнями до нього (п. 2.1 договору застави від 02.07.2013).

Предметом застави за цим договором є рухоме майно - виробниче обладнання, а саме: обладнання в кількості 267 одиниць згідно з додатком № 1, який є невід'ємною частиною договору застави. Предмет застави належить Заставодавцю на праві власності. Протягом строку дії цього договору предмет застави зберігається за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, смт. Лимарське, вул. Леніна,39. Утримувач ТОВ „Ланжерон і К" (п. 3.1., п. 3.1.1., п. 3.2. договору застави від 02.07.2013).

Відповідно до п. 3.3., 3.3.2. договору застави від 02.07.2013 заставна вартість предмета застави відповідає ринковій вартості та складає 7754906 грн. 00 коп. При цьому сторони погодилися, що при зверненні стягнення та реалізації предмета застави Заставодержатель не буде будь - яким чином обмежений зазначеною вартістю предмета застави. Сторони домовились, що Заставодержатель переглядає вартість предмета застави з урахуванням змін та кон'юнктури ринку не рідше одного разу на рік.

У відповідності до ст. 572, 574 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Аналіз положень ст.ст. 546, 572, 576-578 ЦК України, ст.ст.1, 4, 6 Закону України від 2 жовтня 1992 р. №2654-XII «Про заставу» дає підстави для висновку: суть застави полягає в тому, що кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Тобто право застави - це право на чуже майно, внаслідок установлення якого власник може бути примусово позбавлений права на своє заставлене майно. Отже, застава - це один зі способів забезпечення виконання зобов'язання, особливістю якого є передача майна: заставодавець передає майно у заставу заставодержателю. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і майновий поручитель - власник певного майна, який має право на його відчуження. Таким чином, майновий поручитель зобов'язується відповідати за боржника за основним зобов'язанням спеціально виділеною для цього річчю, якщо боржник не виконує свого зобов'язання і виникли підстави для звернення стягнення на предмет застави.

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ч. 1 ст. 576 ЦК України).

Аналогічне положення містить й Закон України «Про заставу», згідно ст. 4 якого предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про заставу» у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Відповідно до п. 6.1 Договору застави за рахунок предмета застави Заставодержатель може задовольнити у повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, такі вимоги: всі невиплачені боргові зобов'язання, і всі інші вимоги, які можуть бути задоволені із вартості Предмета застави, згідно з чинним законодавством, включаючи вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням зобов'язань за Кредитним договором та Цим договором, а також всіх витрат, понесених Заставодержателем у зв'язку із реалізацією його прав за цим Договором.

Відповідно до п 6.2 Заставодержатель має право задовольнити із вартості Предмета застави всі Фактичні вимоги негайно після виникнення будь - якої із таких обставин: несплата Заставодавцем Заставодержателеві будь - якої суми. що входить до складу Боргових зобов'язань у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і у такому порядку, як встановлено у Кредитному договорі, предмет застави втрачений і Заставодавець не поновив його, або за згодою Заставодержателя не замінив його іншим рівноцінним предметом згідно з вимогами цього Договору, у випадку порушення будь-яких умов до цього Договору, зокрема, але не виключно, зобов'язань передбачених п.4.1 цього Договору, інші обставини, встановлені Законодавством України, Кредитним договором та цим Договором.

Згідно п 6.3 жодне з положень цього Договору не може тлумачитися як таке, що обмежує права Заставодержателя звернутися до уповноважених органів за захистом своїх прав в порядку встановленому законодавством, на власний розсуд обрати один із таких позасудових засобів звернення стягнення на Предмет застави, передача Предмета застави у власність Заставодержателя в рахунок виконання Боргових зобов'язань в порядку встановленому Законодавством, продаж Заставодержателем Предмета застави шляхом укладання договору купівлі - продажу з іншою особою - покупцем або на публічних торгах, реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса, іншими способами, права сторін встановити інший порядок звернення стягнення на Предмет застави.

Відповідно до п 6.4 порядок реалізації Предмета застави для погашення заборгованості за Кредитним договором визначається Заставодержателем та може здійснюватися як із залученням Заставодавця, так і без нього, всіма можливими шляхами, зокрема через аукціони, біржі комісійні магазини тощо.

Згідно до п 6.6. у випадку та з моменту настання Заставного випадку, за заявою Заставодержателя, право володіння предметом застави переходить від Заставодавця (чи будь - яких третіх осіб) до Заставодержателя. Протягом одного банківського дня з дня настання Заставного випадку і здійснення Заставодержателем відповідної заяви, Заставодавець повинен передати предмет застави у фактичне володіння Заставодержателю. У випадку не отримання Заставодержателем Предмета застави у фактичне володіння протягом встановленого Заставодержателем строку, Застоводержатель має право застосувати заходи самозахисту свого цивільного права від порушення та протиправного посягання з боку самого заставодавця, так і з боку третіх осіб. Право володіння предметом Застави належить Заставодержателю з моменту настання заставного випадку та здійснення Заставодержателем відповідної Заяви і до припинення обставин, існування яких обумовлене настання Заставного випадку та здійснення Заставодержателем заяви про відмову володіння Предметом застави.

Рішенням (заочним) Київського районного суду м. Одеси у справі № 520/3850/14-ц від 14.07.2014 встановлено неналежне виконання ТОВ „Ланжерон і К" умов кредитного договору № 176/12/13-KL від 18.06.2013 та виникнення заборгованості перед ПАТ „Златобанк" у сумі 2350771 грн. 30 коп.

Так, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (далі - Закон) визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб щодо рухомого майна.

Відповідно до ст. 2 Закону рухоме майно - окрема рухома річ, сукупність рухомих речей, гроші, валютні цінності, цінні папери, а також майнові права та обов'язки. Звернення стягнення на предмет обтяження - вжиття обтяжувачем передбачених законом заходів щодо предмета обтяження для задоволення своїх прав чи вимог, які випливають із змісту обтяження.

Положеннями ч. 1 ст. 5 Закону визначено, що предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно чинного законодавством може бути звернене стягнення. Залежно від змісту обтяження предмет обтяження повинен належати боржнику або обтяжувачу на праві власності чи на праві господарського відання. Відносини щодо рухомого майна, яке належить особі на праві господарського відання, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин щодо рухомого майна, яке належить особі на праві власності.

На підставі ч. 2 ст. 22 Закону за рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Закону, якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Разом з тим, вимоги ст. 27 цього Закону не застосовуються при зверненні стягнення на предмет забезпечувального обтяження, яким є гроші, боргові цінні папери, строк платежу за якими настав або які підлягають сплаті на вимогу. Обтяжувач, який звертає стягнення на такий предмет обтяження, зобов'язаний надіслати повідомлення про це боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна. У разі якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, задоволення забезпеченої обтяженням вимоги обтяжувача здійснюється шляхом переказу йому грошової суми, достатньої для повного задоволення цієї вимоги. Такий переказ може здійснюватися банком в порядку договірного списання. Якщо на момент звернення стягнення грошові кошти, які є предметом забезпечувального обтяження, знаходяться у володінні обтяжувача і їх сума перевищує розмір забезпеченої обтяженням вимоги, обтяжувач зобов'язаний повернути надлишок боржнику.

27.11.2014 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано звернення стягнення за договором застави від 02.07.2013 №176/12/13-KL/S-1.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.11.2014 ПАТ „Златобанк" направило на адресу ТОВ „Ланжерон і К" повідомлення за № 026/1-БТ про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, яке містило вимогу про виконання порушеного зобов'язання по Кредитному договору № 176/12/13-KL від 18.06.2013 у строк, передбачений ст. 27 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", і яке було отримане ТОВ „Ланжерон і К" 28.11.2014, про що свідчить копія накладної кур'єрської служби доставки № 6338.

Протягом строку, встановленого п. 6 ст. 27 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та вказаного у вимозі від 27.11.2014 № 026/1-БТ, а саме, протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, ТОВ „Ланжерон і К" порушене зобов'язання по кредитному договору від 18.06.2013 не виконало.

Отже, колегія суддів погоджується із позицією господарського суду Одеської області що твердження Позивача про порушення ПАТ „Златобанк" вимог ст. 27 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" щодо не направлення письмового повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання та не проведення реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи копією Витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна від 29.12.2014 № 45998294, запис 5 та копією адресованого ПАТ „Златобанк" повідомлення ТОВ „Ланжерон і К" від 27.11.2014 № 026/1-БТ.

У відповідності до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинного правочину, встановлено приписами ст. 203 ЦК України. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.ст. 33, 34 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, 29.12.2014 між ПАТ „Златобанк" (Продавець) та Фермерським господарством „Агрохолдинг-2007" (Покупець) у зв'язку з порушенням ТОВ „Ланжерон і К" умов Кредитного договору № 176/12/13-KL від 18.06.2013, укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В., реєстровий № 2147.

Відповідно до п. 1 договору купівлі-продажу від 29.12.2014 Продавець передає у власність, а Покупець приймає у власність (купує) рухоме майно - виробниче обладнання, а саме - обладнання в кількості 267 одиниць згідно з додатком № 1 до договору застави від 02.07.2013р. №176/12/13-KL/S-1, що належить Боржнику (ТОВ „Ланжерон і К") на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна цілісного майнового комплексу 101-11 від 20.11.2003, акту приймання-передачі від 25.11.2003, який є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу. Наявність обладнання підтверджується даними бухгалтерського обліку, обладнання обліковується на балансі Боржника, що підтверджується балансовою довідкою Боржника № 2008 по рахунку № 10 „Основні засоби" станом на 02.07.2013 та зобов'язується оплатити вартість обладнання в порядку та строки, визначені цим договором.

Пунктом 2 договору купівлі-продажу від 29.12.2014 передбачено, що за домовленістю сторін вартість обладнання, яке є предметом цього договору визначається в сумі 1803559 грн. 00 коп.

Згідно з висновком про вартість об'єкта оцінки, наданого ТОВ „Експерт-Альянс" у звіті з незалежної оцінки від 03.11.2014, ринкова вартість рухомого майна для відчуження - обладнання в загальній кількості 267 одиниць, що є предметом застави за договором застави від 02.07.2013 №176/12/13-KL/S-1, станом на 03.11.2014 з округленням - становить 1803559 грн. 00 коп.

Оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються Законом України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна, що не суперечать йому (ст. 2 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Відповідно до ст. ст. 3,12 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна та майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Посилання скаржника своїй апеляційній скарзі на те, що занижено вартість предмету застави судовою колегією не приймається, оскільки невідповідность нормам чинного законодавства Висновку про оцінку об'єкту нерухомості, з урахуванням рецензії на звіт про оцінку майна скаржником до суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтями 589, 590 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено вище, відповідно до п 6.3 Договору застави жодне з положень цього Договору не може тлумачитися як таке, що обмежує права Заставодержателя звернутися до уповноважених органів за захистом своїх прав в порядку встановленому законодавством, на власний розсуд обрати один із таких позасудових засобів звернення стягнення на Предмет застави, зокрема як продаж Заставодержателем предмета Застави шляхом укладення договору купівлі - продажу з іншою особою покупцем або на публічних торгах.

Пунктом 6.4 Договору застави порядок реалізації Предмета Застави для погашення кредитної заборгованості за кредитним договором визначається Заставодержателем та може здійснюватися всіма можливими шляхами.

Із умов Договору вбачається, що в момент порушення Заставодавцем умов кредитного договору, а саме прострочення сплати платежів за аким договором у Заставодержателя виникло право звернення стягнення на предмет застави.

Крім того, відповідно до умов Договору застави звернення із заявою про перехід права володіння предмета застави є правом Заставодержателя і відповідно до п 6.6 вищезазначеного договору є механізмом захисту прав Заставодержателя.

Отже, колегія суддів вважає помилковим посилання ТОВ "Ланжерон і К" у своїй апеляційній скарзі на те, що ПАТ „Златобанк" зобов'язаним був звернутися із вимогою про перехід права володіння предметом застави, оскільки повідомлення ПАТ „Златобанк" про порушення забезпеченого обтяження зобов'язання від 27.11.2014, направлене ТОВ „Ланжерон і К" містить саме вимогу виконати порушене зобов'язання.

Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду Одеської області про те, що в договорі купівлі-продажу від 29.12.2014 сторонами узгоджено всі суттєві умови, встановлені законодавством з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 647 Цивільного кодексу України договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Договір купівлі - продажу від 29.12.2014 укладено сторонами в м. Києві, тобто за місцем реєстрації продавця.

Умовами договору купівлі - продажу від 29.12.2014 встановлено, що передача обладнання здійснюється в день виконання зобов'язання Покупця щодо сплати Продавцю грошових коштів шляхом підписання сторонами Акту приймання - передавання Обладнання, який є невід'ємною частиною цього договору.

В матеріалах справи є акт приймання - передавання обладнання, підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, відповідно до якого Продавець передав у власність (продав), а Покупець прийняв у власність (купив) рухоме майно - обладнання у кількості 267 одиниць згідно із додатком № 1 до договору застави № 176/12/13-КL-S-1 від 02.07.2013 та додатку № 2 до договору купівлі - продажу від 29.12.2014. Сторони зазначили, що цим Актом приймання - передавання Обладнання вони підтверджують повне передавання майна від Продавця до Покупця та відсутність претензій у сторін одна до одної.

Отже, колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Інші доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, судовою колегією не приймаються, оскільки вони спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2015 р. по справі № 916/3920/15 було прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а тому підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. 85, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

Постановила :

Рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2015 р. по справі № 916/3920/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ланжерон і К"- без задоволення.

Головуючий суддя О.Л. Воронюк

Суддя В.В. Лашин

Суддя М.А. Мирошниченко