Рішення № 55607095, 08.02.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2016 р.Справа № 922/6454/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента", м. Одеса до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів в розмірі 56 513,93 грн. за участю представників сторін:

представник позивача - не з'явився;

представник відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 11.01.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача пеню, втрати від інфляції та проценти річних за Договором на посередницькі та консультаційні послуги №9/11 від 25.11.2013 року у сумі 56 513,93 грн., з яких: 20 887,40 грн. - пеня від суми боргу, 33342,16 грн. - втрати від інфляції, 2 284,37 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3% від простроченої суми.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач свої зобов'язання за Договором на посередницькі та консультаційні послуги №9/11 від 25.11.2013 року не виконав, послуги позивачеві не надав, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення пені, втрат від інфляції та процентів річних.

Ухвалою господарського суду від 21 грудня 2015 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12 січня 2016 року.

Ухвалою господарського суду від 12 січня 2016 розгляд справи відкладався на 26 січня 2016 року.

В судових засіданнях 26.01.2016 р., 04.02.2016 р. судом оголошувалась перерва до 04.02.2016 р., 08.02.2016 р. відповідно.

В судове засідання 08.02.2016 р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, свого повноважного представника не направив. Про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином у попередньому судовому засіданні.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в матеріалах справи № 922/6454/15 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) був укладений Договір на посередницькі та консультаційні послуги №9/11 від 25 листопада 2013 року (надалі - Договір), відповідно до предмету якого виконавець зобов'язався надати посередницькі та консультаційні послуги, пов'язані з представленням інтересів позивача у Харківській міській раді, в уповноважених органах із земельних відносин в місті Харкові, у відповідних органах Державної реєстраційної служби в місті Харкові, в Департаменті містобудування, архітектури та інших уповноважених органах та організаціях для укладення позивачем договору оренди земельної ділянки в місті Харкові по вул. Вишневій, 40, на якій розташовані належні позивачеві нежитлові будівлі, що включає в себе сприяння та оформлення необхідних документів, з метою отримання витягу з Державного земельного кадастру на означену земельну ділянку; доопрацювання технічної документації із землеустрою згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051; доповнення зазначеної документації довідкою, яка містить узагальнену інформацію про землі (території), викопіювання з кадастрової карти (плану) та Акту перенесення в натурі межових знаків; отримання витягу з Державного земельного кадастру для виконання робіт з отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права - договору оренди землі; отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за Харківською міською радою Харківської області для оформлення договору оренди зазначеної земельної ділянки за новою законодавчою та регіональною процедурою оформлення договорів оренди земельних ділянок.

За умовами п.1.2. договору термін надання відповідачем послуг, зазначених у п.1.1. договору, визначено до 01.03.2014 р. включно з моменту підписання сторонами договору, за умови своєчасного перерахування Замовником платежу відповідно до розділу 3 цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг, зазначених у п.1.1. договору, складає 43 700,00 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 3.2. договору в строк не пізніше 20-ти робочих днів з дати підписання цього договору Замовник перераховує вказану у п. 3.1. договору суму в якості 100% передоплати.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої договірні зобов'язання належним чином, на виконання умов пункту 3.1. Договору перерахував на рахунок відповідача передоплату в розмірі 43 700,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №2097 від 18.12.2013 р.

За умовами пунктів 4.1.-4.3. договору при виконанні цього договору Виконавець передає Замовнику акт приймання-передачі наданих послуг. Замовник на протязі 5 робочих днів з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг зобов'язаний направити Виконавцю підписаний акт приймання-передачі наданих послуг. У випадку дострокового виконання Виконавцем умов цього договору Замовник вправі достроково прийняти надані послуги.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач передоплату в розмірі 43 700,00 грн. отримав, але обумовлені у договорі послуги позивачеві не надав.

Позивачем на адресу відповідача було направлено лист щодо порушення умов Договору та повернення коштів вих. №27/04 від 23 квітня 2014 р., в якому вимагав від відповідача негайного повернення грошових коштів у розмірі 43 700,00 грн.

Відповідачем було повернуто позивачу передоплату за Договором на посередницькі та консультаційні послуги №9/11 від 25.11.2013 р. в сумі 43 700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням @2PL3 від 27 листопада 2015 р. (т. 1, а.с. 18).

У зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за Договором на посередницькі та консультаційні послуги №9/11 від 25.11.2013 р., позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 20 887,40 грн., яка передбачена п. 5.4. Договору, а також втрати від інфляції в розмірі 33 342,16 грн. та 3% річних у сумі 2284,37 грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений Договір на посередницькі та консультаційні послуги №9/11 від 25 листопада 2013 року, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд вважає договір на посередницькі та консультаційні послуги №9/11 від 25 листопада 2013 року, як належну підставу у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків

За визначенням частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, позивач на виконання умов пункту 3.1. Договору платіжним дорученням №2097 від 18.12.2013 р. перерахував відповідачу передоплату в розмірі 43 700,00 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Із зазначеною нормою кореспондується частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням вимог чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позивач зобов'язання за Договором на посередницькі та консультаційні послуги №9/11 від 25 листопада 2013 року виконав в узгодженому порядку, що не спростовується відповідачем. Проте відповідач, в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов Договору, не надав обумовлені Договором посередницькі та консультаційні послуги, доказів на підтвердження виконання взятих на себе договірних зобов'язань в повному обсязі, а саме підписаних Актів приймання-передачі наданих послуг (п. 4.1. Договору) не надав.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором на посередницькі та консультаційні послуги №9/11 від 25 листопада 2013 року.

Згідно зі ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України та частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Положення частини шостої статті 232 ГК України щодо припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором. Отже, якщо умовами договору сторони передбачили, що пеня нараховується за весь період часу, протягом якого не виконано зобов'язання, то нарахування пені не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано (постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 р. у справі № 910/6379/14).

Відповідно до пункту 5.2. спірного Договору, у випадку неналежного виконання Виконавцем своїх зобов'язань відповідно до п. 1.1. та п. 1.2. Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної ставки Національної банку України, що діє на момент прострочення зобов'язання, за кожен день прострочення.

Отже, умовами Договору сторони передбачили строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, який відповідає вимогам частини шостої статті 232 ГК України.

Дослідивши наданий позивачем розрахунки пені, нарахованої у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором на посередницькі та консультаційні послуги №9/11 від 25 листопада 2013 року за період з 15.12.2014 р. по 27.11.2015 р., суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок здійснений відповідно до умов договору та положень чинного законодавства.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції, то суд не погоджується з доводами позивача, викладених у позовній заяві, та вважає їх помилковими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Позивач в своїх твердженнях щодо 3% річних та втрат від інфляції керувався ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прямо посилаючись на цю норму та заявляючи до стягнення позовні вимоги у частині стягнення 3% річних та втрат від інфляції, позивач не звернув уваги, що ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення 3% річних та втрат від інфляції за прострочення саме грошового зобов'язання.

Разом з тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплачених коштів за посередницькі та консультаційні послуги.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст.625 ЦК.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Отже, позивач дійшов неправильного висновку, застосувавши положення ч.2 ст.625 ЦК та заявивши до стягнення з відповідача 3% річних та втрати від інфляції, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми за ненадані послуги (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені ст. 536 Цивільного кодексу України.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 16.09.2014 у справі № 921/266/13-г/7).

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що правові підстави для стягнення 3% річних та втрат від інфляції по даній справі відсутні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаючи судові витрати в даній справі на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що ціна даного позову становить 56 513,93 грн., розмір судового збору, який мав бути сплачений позивачем, становить 1 218,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610-612, 625, 627, 629, 901 Цивільного кодексу України, статтею 173, 193, 217, 232 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61174, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" (65006, м. Одеса, вул. Вапняна, буд. 54 А, код ЄДРПОУ 33085814) пеню за Договором на посередницькі та консультаційні послуги №9/11 від 25.11.2013 р. у розмірі 20 887 (двадцять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 40 коп. та судові витрати в розмірі 450 (чотириста п'ятдесят) грн. 17 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення втрат від інфляції в розмірі 33 342,16 грн. та 3% річних у сумі 2 284,37 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.02.2016 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа №922/6454/15