Рішення № 55606915, 03.02.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2016 р.Справа № 916/3641/15

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 15.01.2016р.

Від відповідача: не зявився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Техно-Магістраль до приватного підприємства „Си-Трейд про стягнення 28 819,07 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Техно-Магістраль (далі по тексту ТОВ „Техно-Магістраль) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до приватного підприємства „Си-Трейд (далі по тексту ПП „Си-Трейд) про стягнення заборгованості в загальній сумі 28 819,07 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 20 417,24 грн., трьох відсотків річних в сумі 213,12 грн., збитків від інфляції в сумі 3 225,92 грн., десяти відсотків річних в сумі 710,41 грн. та пені в сумі 4 252,38 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором про надання транспортних послуг з перевезення вантажів № 1004/15 від 01.04.2014р. та заявки на перевезення № 1 від 05.04.2015р. до нього зобовязань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати наданих транспортних послуг.

Відповідач повністю заперечує проти позову, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

01.04.2014р. між ТОВ „Техно-Магістраль (Перевізник) та ПП „Си-Трейд (Замовник) було укладено договір про надання транспортних послуг з перевезення вантажів № 1004/15, у відповідності до п.п. 1.1, 1.3, 1.4 якого Перевізник зобовязується в інтересах, за дорученням і за рахунок коштів Замовника надавати транспортні послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, а Замовник зобовязується оплачувати вартість наданих послуг відповідно до умов цього договору. Перевізник надає послуги з перевезення вантажів Замовника на підставі письмових разових заявок за формою, наведеною в додатку № 1 до цього договору (далі заявка), підписаних уповноваженими особами сторін. Кожна заявка оформлюється як додаток до цього договору і його невідємною частиною. Конкретні умови перевезення вантажів, а також вартість послуг по їх перевезенню узгоджується сторонами і вказуються в заявці.

Підписанням додатку № 1 до договору № 1004/15 від 01.04.2014р. сторонами було погоджено зразок заявки на перевезення вантажів, зокрема обовязкові для її заповнення реквізити.

В матеріалах справи також наявна заявка на перевезення № 1 від 05.04.2015р., іменована як додаток до договору № 1004/18 від 01.04.2015р., у відповідності до умов якої ПП „Си-Трейд як замовником та ТОВ „Техно-Магістраль як перевізником погоджено надання послуг перевезення за маршрутом: ОМТП Київ, початок навантаження 09.04.2015р. о 21 год. 51 хв., митне оформлення 14.04.2015р., вивантаження 15.04.2015р. у м. Києві, номер контейнера, що перевозиться, вантаж у ньому, а також відомості про водія та задіяні транспортні засоби. Крім того, сторонами також було погоджено вартість послуг перевезення у розмірі 20 417,24 грн. та строк оплати: 10 банківських днів після отримання CMR.

Позивач наголошує, що заявка № 1 від 05.04.2015р. є додатком до договору № 1004/15 від 01.04.2014р. та вважає, що саме на підставі вказаних документів в їх сукупності виникли спірні правовідносини. В свою чергу, відповідач наголошує на тому, що заявка № 1 від 05.04.2015р. не може вважатись додатком до договору № 1004/15 від 01.04.2014р., оскільки по її тексту зазначено, що вона виступає додатком до зовсім іншого договору № 1004/18 від 01.04.2015р. При наданні правової оцінки наведеним твердженням сторін, суд виходить із наступного.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 7 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положеннями ст.ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Частиною 1 ст. 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Приписами ст. 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

При цьому, згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи документи та докази, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

1) в матеріалах справи відсутній договір № 1004/18 від 01.04.2015р., додатком до якого визначена заявка № 1 від 05.04.2015р., а докази укладення такого договору відповідачем всупереч вимогам ст.ст. 32, 33 ГПК України суду надані не були;

2) згідно з п. 8.1 договору № 1004/15 від 01.04.2014р. термін дії цього договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами і до 31.12.2015р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором. Оскільки в матеріалах справи відсутні припинення договору договору № 1004/15 від 01.04.2014р., суд доходить висновку, що станом на момент підписання заявки № 1 від 05.04.2015р. вказаний договір був чинним;

3) предмет договору № 1004/15 від 01.04.2014р. та заявка № 1 від 05.04.2015р., приймаючи до уваги юридичну направленість цих документів, у повному обсязі співвідносяться між собою як основна угода та її додаток з приводу правовідносин перевезення. Більш того, за формою заявка № 1 від 05.04.2015р. повністю відповідає зразку заявки, визначеного як додаток № 1 до договору № 1004/15 від 01.04.2014р..

В сукупності всі вищевикладені обставини свідчать про те, що визначення заявки № 1 від 05.04.2015р. додатком до договору № 1004/18 від 01.04.2015р. є помилкою технічного характеру, що стосується визначення номеру та дати укладання основного договору, в той час як зміст правовідносин сторін свідчить про те, що вказана заявка є невідємною частиною укладеного між сторонами договору № 1004/15 від 01.04.2014р.

У звязку з викладеним, суд доходить висновку, що заявка № 1 від 05.04.2015р. є конкретизуючим додатком до договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів № 1004/15 від 01.04.2014р.

Як свідчать матеріали справи, а саме міжнародна товарно-транспортна накладна та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-042003 від 20.04.2015р., на виконання умов договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів № 1004/15 від 01.04.2014р. ТОВ „Техно-Магістраль було надано відповідачу послуги із перевезення вантажів за маршрутом Одеса-Київ, а відповідачем вказані послуги були прийняті без будь-яких зауважень.

Згідно з п. 3.4 договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів № 1004/15 від 01.04.2014р. оплата за надані послуги здійснюється Замовником протягом 5 (пяти) календарних днів, якщо інший строк не узгоджений в заявці, з моменту здійснення доставки вантажу на підставі виставленого Перевізником рахунку-фактури. У разі, якщо рахунок-фактури не був своєчасно наданий Перевізником, це не звільняє Замовника від обовязку сплатити послуги протягом встановленого цим договором строку.

При цьому, заявкою № 1 від 05.04.2015р. сторонами також було погоджено вартість послуг перевезення у розмірі 20 417,24 грн. та строк оплати: 10 банківських днів після отримання CMR.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, в порушення умов договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів № 1004/15 від 01.04.2014р. вартість послуг перевезення відповідачем сплачена не була, у звязку з чим, суд доходить висновку про наявність простроченої заборгованості ПП „Си-Трейд перед позивачем в сумі 20 417,24 грн.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних ТОВ „Техно-Магістраль про стягнення ПП „Си-Трейд заборгованості за послуги із перевезення в сумі 20 417,24 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобовязань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих позивачем послуг перевезення, ТОВ „Техно-Магістраль було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції в сумі 3 225,92 грн., перевіривши розрахунок яких, суд доходить висновку про його правильність та обґрунтованість, у звязку з чим, позовні вимоги у названій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до положень п. 5.12 договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів № 1004/15 від 01.04.2014р. за прострочення оплати послуг Перевізника Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення, до повного погашення заборгованості та відшкодовує документально підтверджені збитки. Замовник, крім цього, сплачує 10% річних та суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції відповідно до вимог ст. 625 ЦК України.

З посиланням на наведений пункт укладеного між сторонами по справі договору, позивачем було нараховано до сплати ПП „Си-Трейд десять відсотків річних в сумі 710,41 грн., перевіривши розрахунок яких суд визнає його правильним та обґрунтованим, у звязку з чим, позовні вимоги у наведеній частині підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення із відповідача трьох відсотків річних в сумі 213,12 грн., то вказані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки закон виключає можливість задоволення вимог про одночасне стягнення як мінімальної ставки відсотків, визначеної ст. 625 ЦК України, так і договірної ставки із застосуванням наведеної норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З посиланням на положення п. 5.12 договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів № 1004/15 від 01.04.2014р. позивачем було нараховано ПП „Техно-Магістраль до сплати пеню в сумі 4 252,38 грн. Перевіривши здійснені позивачем розрахунки штрафних санкцій, заявлених до стягнення, господарський суд доходить висновку про їх правильність та обґрунтованість, у звязку з чим, із відповідача слід сягнути на користь позивача пеню в сумі 4 252,38 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ПП „Си-Трейд перед ТОВ „Техно-Магістраль в загальній сумі 28 605,95 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 20 417,24 грн., десяти відсотків річних в сумі 710,41 грн., збитків від інфляції в сумі 3 225,92 грн. та пені в сумі 4 252,38 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із ПП „Си-Трейд на користь ТОВ „Техно-Магістраль суми основного боргу в розмірі 20 417,24 грн., десяти відсотків річних в сумі 710,41 грн., збитків від інфляції в сумі 3 225,92 грн. та пені в сумі 4 252,38 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 612, 615, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємства „Си-Трейд /65082, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 30562827, п/р 26006054313574 в Южному ГРУ ПАТ КБ „Приватбанк, МФО 328704/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Техно-Магістраль /67661, Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, вул. Зелена, 20, код ЄДРПОУ 36796638/ суму основного боргу в розмірі 20 417 грн. 24 коп. /двадцять тисяч чотириста сімнадцять грн. 24 коп./, десять відсотків річних в сумі 710 грн. 41 коп. /сімсот десять грн. 41 коп./, збитки від інфляції в сумі 3 225 грн. 92 коп. /три тисячі двісті двадцять пять грн. 92 коп./, пеню в сумі 4 252 грн. 38 коп. /чотири тисячі двісті пятдесят дві грн. 38 коп./, судовий збір 1 208 грн. 99 коп. /одна тисяча двісті вісім грн. 99 коп./. Наказ видати.

3.В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 08.02.2016р.

Суддя С.П. Желєзна