Рішення № 55606887, 02.02.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2016 р.Справа № 912/4666/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АТ Каргілл до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Прогрес-Плюс про стягнення заборгованості в сумі 901494,46 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „АТ Каргілл звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Прогрес-Плюс про стягнення заборгованості в сумі 901494,46 грн., посилаючись на наступне.

09 січня 2014 р. між ТОВ „АТ Каргілл та ТОВ Агрофірма „Прогрес-Плюс було укладено договір поставки № СVS 59540, відповідно до п. 1.1. якого позивач як постачальник зобовязувався поставити і передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин добрива, згідно специфікацій до цього договору.

Згідно п. 2.1, 3.1, 3.2, 4.2 договору загальна кількість, умови та місце поставки товару, ціна та порядок розрахунків за окремий товар визначається в Специфікаціях, які є невідємною частиною цього договору. Ціна товару підлягає коригуванню у відповідності з п. 3.4. договору. Підставою для коригування ціни товару є зміна курсу долару США до гривні більше ніж на 1% згідно з даними ПАТ „КІБ Креді Агріколь (п. 3.4.2.2). При цьому в п. 3.4. договору міститься декілька формул для коригування ціни товару в залежності від обраного сторонами порядку розрахунків та своєчасності оплати згідно з виставленим рахунком-фактурою.

Як вказує позивач, в момент підписання договору сторони погодились вважати процедуру коригування ціни товару чинною до повного виконання зобовязань за договором і не вважати таке коригування односторонньою зміною умов договору.

Так, 09.01.2014 р. на виконання умов договору сторони підписали специфікацію № 1/59540 на поставку аміачної селітри в кількості 200 тон загальною вартістю 788004,00 грн. з ПДВ, в якій визначили, що курс долара США до гривні складав 8,24 грн., строк поставки товару - до 16.02.2014 р., умови оплати: 100% оплата скоригованої вартості товару в строк до 20.08.2014 року.

Наразі позивач вказує, що з урахуванням сезонності виробництва покупця, постачальник погодився надати йому відстрочку для оплати отриманого товару майже на 6 місяців. Так, остання партія товару була поставлена 28.02.2014 р., а термін оплати наступив - 20.08.2014 р.

Однак, 18.08.2014 р. оскільки курс долару США до гривні згідно з даними ПАТ „КІБ Креді Агріколь збільшився більше ніж на 1%, позивач, діючи згідно з умовами договору здійснив коригування ціни товару та виставив рахунок-фактуру для оплати скоригованої вартості товару, яка на той час становила 1254685,98 грн. ОСОБА_1 відповідач, проігнорувавши положення договору щодо коригування ціни товару, а також порядку розрахунків, прострочивши строк, встановлений договором, не здійснив оплату отриманого товару. За таких умов, оскільки повної оплати вартості поставленого товару здійснено не було, а строк оплати за попередніми рахунками-фактурами давно було прострочено, позивач скоригував остаточну ціну товару та повторно виставив рахунок-фактуру на суму заборгованості відповідача, яка станом на дату складання даної позовної заяви становить 854469,52 грн.

Крім того, представник позивача зазначив, що у звязку з прострочкою відповідачем платежу позивачем було здійснено нарахування 3% річних за період з 21.08.2014 р. по 20.11.2015 р., що склали 47024,94 грн. Таким чином, загальна сума, заявлена позивачем до стягнення складає 901494,46 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.2015 р. позовну заяву ТОВ „АТ Каргілл прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/4666/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнає з підстав, зазначених у запереченнях на позов (а.с. 61-64). Зокрема, відповідач зазначає, що 09.01.2014 р. на виконання умов укладеного між сторонами по справі договору поставки № СVS 59540 від 09 січня 2014 року було підписано специфікацію № 1/59540 на поставку аміачної селітри в кількості 200 тон загальною вартістю 788004,00 грн. з ПДВ. Відповідно до умов вказаної специфікації загальна вартість товару з ПДВ - 788 004,00 грн. грн.; умови оплати: 100% оплата скоригованої вартості товару в строк до 20.08.2014 року. При цьому курс долара США до гривні складав 8,24 грн., а строк поставки - до 16.02.2014 р. У специфікації також визначені додаткові умови: у випадку, якщо покупець сплачує за простроченим рахунком - коригування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент повної оплати за товар згідно виставленого рахунку. Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 788 004,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними та актами приймання-передачі. Однак, як стверджує відповідач, він свої зобовязання виконав, що підтверджується платіжним дорученням № 211 від 18 серпня 2014 року на суму 788004,00 грн., оригінал якого надавався суду для огляду. Також відповідач наголошує, що позивач в порушення умов спірного договору не виставив відповідачу рахунок-фактуру із зазначенням скоригованої ціни товару та безпідставно скоригував ціну станом на 20.11.2015 р., а потім звернувся з позовом, чим змінив умови спірного договору в односторонньому порядку. При цьому відповідач зазначив, що в матеріалах справи відсутні первинні документи, які б підтверджували факт здійснення коригування ціни поставленого товару. Враховуючи наведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

09 січня 2014 р. між ТОВ „ АТ Каргілл (постачальник) та ТОВ „Агрофірма „Прогрес-Плюс (покупець) був укладений договір поставки № СVS 59540, згідно п. 1.1 якого в порядку і на умовах, передбачених цим договором, позивач як постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а відповідач як покупець прийняти та оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин (ЗЗР), добрива згідно специфікацій до цього договору (надалі товар). Загальна кількість товару визначається в специфікаціях ,які є невідємною частиною цього договору (п. 2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна товару зазначається у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Ціна товару підлягає коригуванню у відповідності з п. 3.4 цього договору.

В п. 3.4 договору визначено, що порядок розрахунків за окремий товар, а також необхідність забезпечення виконання зобовязання покупця визначається у відповідній специфікації. Наразі сторони можуть обрати наступний порядок розрахунків за товар.

При цьому в п. 3.4. договору міститься декілька формул для коригування ціни товару в залежності від обраного сторонами порядку розрахунків та своєчасності оплати згідно з виставленим рахунком-фактурою.

В п. 3.5 договору сторони домовились вважати процедуру коригування ціни товару чинною до повного виконання зобовязань за договором і не вважати таке коригування односторонньою зміною умов договору.

Умовами п. 3.4.2.2 договору передбачено, що базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Вказані в специфікації в гривнях ціни і вартість товару підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс Банку змінився більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом Банку на дату підписання відповідної Специфікації. Під курсом Банку розуміється середній курс ПАТ "КІБ Креді Агріколь" долара США до гривні для здійснення розрахунків по безготівковим операціям купівлі-продажу іноземної валюти. Курс Банку підтверджується довідкою Банку довідкою Банку з печаткою Банку і підписом уповноваженої особи Банку, яка видається щоденно постачальнику. Якщо на дату, повязану з виконанням цього договору, на яку вимагається курс Банку (дату укладення цього договору, для підписання специфікації, дата виставлення рахунку-фактури для попередньої оплати, виплата штрафних санкцій, відшкодування шкоди тощо), такий курс відсутній, сторони домовились застосувати курс Банку на попередню дату, яка найбільш наближена до дати, на яку вимагається курс Банку.

Відповідно до п. 3.4.3.3 договору базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Вказані в специфікаціях в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника ( у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс Банку змінився більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом Банку на дату підписання відповідної специфікації.

Умовами п. 4.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється в строк, вказаний в специфікації, однак не раніше зарахування на банківський рахунок постачальника попередньої оплати в повному обсязі, якщо здійснення попередньої оплати передбачено у специфікації.

Умовами п. 7.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки товару є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, в межах виконання вказаного договору поставки № СVS 59540 від 09.01.2014 р. між сторонами було складено та підписано специфікацію від 09.01.2014 р. №1/59540 до вказаного договору на поставку аміачної селітри в кількості 200 тон загальною вартістю 788004,00 грн. з ПДВ, в якій визначили, що курс долара США до гривні складав 8,24 грн., строк поставки товару - до 16.02.2014 р., умови оплати: 100% оплата скоригованої вартості товару в строк до 20.08.2014 року.

Як зясовано судом та підтверджено сторонами, на виконання умов вказаного договору позивачем було передано відповідачу товар аміачну селітру в кількості 200 тон, про що свідчать видаткові накладні № 31610/459806 від 06.03.2014 р., № 30707/458473 від 13.01.2014 р., № 30733/458508 від 16.01.2014 р., № 30729/458504 від 17.01.2014 р., № 31185/459254 від 26.02.2014 р., № 31187/459256 від 25.02.2014 р., № 31408/459559 від 28.02.2014 р., за якими загальна сума переданого товару складає 788004,00 грн. з ПДВ.

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобовязань перед відповідачем за укладеним договором поставки № 29, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями вищевказаних накладних та довіреності на отримання товару.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити такий товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з умов поставки згідно специфікації від 09.01.2014 р. №1/59540 до спірного договору, термін сплати відповідачем повної вартості товару було встановлено до 20.08.2014 р. Наразі, як зясовано судом, відповідач сплатив вартість поставленого товару в сумі 788004,00 грн. згідно платіжного доручення № 211 від 18 серпня 2014 року (а.с. 73).

Між тим позивач вказує, що саме з урахуванням сезонності виробництва покупця, постачальник погодився надати відповідачу відстрочку для оплати отриманого товару майже на 6 місяців. Так, остання партія товару була поставлена 28.02.2014 р., а термін оплати наступив - 20.08.2014 р. Однак, 18.08.2014 р. оскільки курс долару США до гривні згідно з даними ПАТ „КІБ Креді Агріколь збільшився більше ніж на 1%, позивач, діючи згідно з умовами договору здійснив коригування ціни товару та виставив рахунок-фактуру для оплати скоригованої вартості товару, яка на той час становила 1254685,98 грн. ОСОБА_1 відповідач, проігнорувавши положення договору щодо коригування ціни товару, а також порядку розрахунків, прострочивши строк, встановлений договором, не здійснив оплату отриманого товару. За таких умов, оскільки повної оплати вартості поставленого товару здійснено не було, а строк оплати за попередніми рахунками-фактурами давно було прострочено, позивач скоригував остаточну ціну товару та повторно виставив рахунок-фактуру на суму заборгованості відповідача, яка станом на дату складання даної позовної заяви становить 854469,52 грн.

Крім того, у Специфікації від 09.01.2014 р. №1/59540 сторони обрали порядок розрахунків, передбачений п.3.4.3 договору, яким встановлено часткову (повну) оплату після поставки товару, із застосуванням базової ціни товару. Покупець зобовязаний сплатити Постачальнику вартість товару платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника наступним чином: а) попередня оплата 0% від загальної вартості товару, вказаної в Специфікації; б) оплата після поставки 100% від загальної вартості товару, вказаної в Специфікації, скоригованої на дату виставлення рахунку-фактури згідно з п. 3.4.3.4.3 Договору, протягом строку дії рахунку фактури. Рахунок фактура може передаватися факсом чи електронною поштою, з наступним направленням оригіналу на адресу Покупця.

Як вказує позивач, діючи згідно з умовами договору здійснив коригування ціни поставленого товару та виставив рахунок-фактуру №59540/1256 для оплати скоригованої вартості Товару, яка на той час становила 1254685,98 грн. Проте, відповідач в порушення умов договору щодо коригування ціни товару, а також порядку розрахунків, прострочив строк, встановлений договором та не здійснив оплату отриманого товару.

Оскільки повної оплати вартості поставленого товару здійснено не було, а строк оплати за попереднім рахунком-фактурою давно було прострочено, позивач, керуючись формулою, вказаною в п.3.4.3.4.4 договору, скоригував остаточну ціну товару та виставив рахунок-фактуру на суму заборгованості відповідача, яка становить 854469,52 грн., розрахунок якої надано до суду (а.с. 113).

За умовами п.3.4.3.2 договору №СVS 59540 від 09.01.2014р. в будь-якому випадку, покупець зобовязаний сплатити постачальнику повну вартість товару, скориговану згідно умов цього договору, платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника не пізніше терміну, визначеному у відповідній специфікації.

Згідно п. 3.4.3.3 договору базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в специфікаціях, що є невідємними частинами цього договору. Вказані в специфікації в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс банку змінився більш, ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації.

Відповідно до умов специфікації від 09.01.2014 р. до спірного договору сторонами узгоджено термін сплати повної вартості поставленої продукції, а саме - 20.08.2014р. Крім цього, у вказаній специфікації сторонами було зафіксовано середній курс ПАТ «КІБ Креді Агріколь» долара США до гривні.

При цьому в п.3.4.3.4 договору №СVS 59540 від 09.01.2014р сторонами встановлено формули коригування ціни товару:

Зокрема, остаточна ціна товару = К1 * (( базова ціна товару/ К2 ОЧ1/К3/К-ть ОЧ2/К4/К-ть… - ОЧn/ Кn/К-ть) - ОЧ1/К3/К-ть * Зм* М ОЧ2/К4/К-ть…* Зм* М - ОЧn/ Кn/К-ть* Зм* М) + ОЧ1/К-ть + ОЧ»/К-ть … ОЧn/К-ть, де:

- Базова ціна товару = ціна товару, вказана в специфікації,

- К1 = курс банку долару США на дату виставлення рахунку-фактури на здійснення остаточного розрахунку,

- К2 = курс банку долару США на дату підписання специфікації.

- К3, К4… Кn = курс банку долару США на дату виставлення рахунку-фактури для здійснення часткової оплати,

- Зм коефіціент для розрахунку розміру знижки за кожний повний місяць дострокової оплати, як зазначено у відповідній специфікації,

- М кількість повних місяців дострокової оплати від дати часткової оплати до дати остаточного розрахунку, як зазначено у відповідній специфікації,

- ОЧ1, ОЧ2… ОЧn = часткова оплата суми специфікації,

- К-ть = кількість товару, вказана в специфікації.

П. 3.4.3.4.4.У випадку, якщо покупець сплачує за товар за простроченим рахунком, коригування остаточної ціни здійснюється за наступною формулою: остаточна ціна товару = К1 * (( базова ціна товару/ К2 ОЧ1/К3/К-ть ОЧ2/К4/К-ть… - ОЧn/ Кn/К-ть) - ОЧ1/К3/К-ть * Зм* М ОЧ2/К4/К-ть…* Зм* М - ОЧn/ Кn/К-ть* Зм* М) + ОЧ1/К-ть + ОЧ2/К-ть … ОЧn/К-ть, де:

- Базова ціна товару = ціна товару, вказана в специфікації,

- К1 = курс банку долару США на дату виставлення рахунку-фактури на здійснення остаточного розрахунку,

- К2 = курс банку долару США на дату підписання специфікації.

- К3, К4… Кn = курс банку долару США на дату фактичного зарахування коштів на поточний рахунок постачальника,

- Зм коефіціент для розрахунку розміру знижки за кожний повний місяць дострокової оплати, як зазначено у відповідній специфікації,

- М кількість повних місяців дострокової оплати від дати часткової оплати до дати остаточного розрахунку, як зазначено у відповідній специфікації,

- ОЧ1, ОЧ2… ОЧn = часткова оплата суми специфікації,

- К-ть = кількість товару, вказана в специфікації.

Відповідно до п.3.5 договору №СVS 59540 від 09.01.2014р. сторони домовились вважати процедуру коригування ціни товару в порядку, вказаному в п.3.4 цього договору, чинною протягом всього строку дії цього договору і не вважати таке коригування ціни односторонньою зміною умов договору.

Згідно п.3.6 договору при коригуванні ціни та загальної вартості товару за цим договором постачальник надає покупцеві розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на відповідну суму (якщо такий документ вимагається чинним законодавством). При оплаті товару частинами коригування до видаткової накладної надається постачальником після остаточної та повної сплати покупцем за товар.

Оплата товару вважається здійсненою в момент зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, з урахуванням положень цього договору (п.3.7 договору).

Як встановлено, позивачем при розрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу застосовано узгоджену у договорі №СVS 59540 від 09.01.2014 р. формулу, яка передбачена для випадку сплати покупцем товару саме за простроченим рахунком.

Проте, враховуючи сплату відповідачем попередньо обумовленої вартості товару 18 серпня 2014 року (хоча строк оплати до 20.08.2014 р.) та відсутність порушення строків оплати, відповідно відсутні й підстави для застосування позивачем при розрахунку суми боргу формули, встановленої для коригування ціни у разі сплати за простроченим рахунком.

Крім цього, судом також враховано умови п.3.6 договору №СVS 59540 від 09.01.2014 р., згідно якого при коригуванні ціни та загальної вартості товару за цим договором постачальник надає покупцеві розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на відповідну суму (якщо такий документ вимагається чинним законодавством). Згідно додаткової умови, зазначеної у специфікації у випадку, якщо відповідач сплачує за простроченим рахунком коригування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент повної оплати за товари згідно виставленому рахунку.

Так, виходячи зі змісту умов договору саме позивачем здійснюється коригування ціни товару та виставляється рахунок-фактура, в якому зазначається скоригована ціна товару.

Суд першої інстанції погоджується з доводами позивача про наявність у нього права на коригування ціни поставленого товару з огляду на передбачений ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України принцип свободи договору, відсутність імперативних правових норм щодо заборони зміни ціни після укладення договору. Проте, суд вважає помилковим здійснене позивачем коригування ціни договору станом на момент звернення до суду із заявленим позовом.

Відповідно до п. 3.4.3.3 договору вказані у специфікації в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс Банку змінився більше ніж на 1% в порівнянні з курсом Банку на дату підписання відповідної Специфікації.

Згідно зі Специфікацією № 1/59540 від 09.01.2014р. у випадку, якщо покупець сплачує за простроченим рахунком - коригування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент повної оплати за товар згідно виставленого рахунку.

В матеріалах справи наявні рахунки-фактури № 59540/1256 від 18.08.2014р. на суму 1254685,98 грн. (а.с. 50) та № 59540/3890 від 20.11.2015 р. на суму 854469,52 грн. Позивачем інших рахунків-фактур суду не надано, а коригування ціни товару на момент подання позовної заяви умовами спірного договору не передбачено та у формулах, за допомогою яких розраховується скоригована ціна, відсутній такий показник, як курс банку долара США на дату звернення з позовною заявою чи на дату складання позову.

Відтак, визначення позивачем дати коригування на 20.11.2015 р. суперечить умовам договору поставки № СVS 59540 від 09.01.2014 р.

Не можуть бути прийняті до уваги суду доводи відповідача про те, що з його боку підлягала оплаті саме сума вартості товару, вказана у специфікації № 1/59540 від 09.01.2014 р., Так, пунктом 3.4.3.3 договору передбачене коригування ціни і остаточної вартості товару на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника, тобто у даному випадку станом на 18.08.2014 р. (день здійснення відповідачем оплати). З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що відповідач мав оплатити поставлений товар за договором поставки № СVS 59540 від 09.01.2014 р. за ціною, скоригованою відповідно до рахунку-фактури № 59540/1256 від 18.08.2014 р., а саме в сумі 1254685,98 грн. а не на момент подання позову, як просив позивач. Таким чином, враховуючи часткову оплату відповідачем вартості товару, стягненню з ТОВ „Агрофірма „Прогрес-Плюс підлягає основний борг в сумі 466681,98 грн. (1254685,98 грн. 788004,00 грн.).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 47024,94 грн. суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо оплати всієї вартості поставленого йому товару не виконав, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в спірному договорі № СVS 59540 від 09.01.2014 р не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищенаведене та неповне виконання відповідачем зобовязання щодо оплати поставленого за договором № СVS 59540 від 09.01.2014 р. товару у встановлений строк, суд вважає правомірним нарахування відповідачу 3% річних на встановлену судом існуючу суму боргу за період з 21.08.2014 р. по 20.11.2015 р. (456 дн.), що складають за розрахунком суду 17490,98 грн. (466681,98 грн. /100% х 3%/365 дн. х 456 дн.).

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 484172,96 грн. (466681,98 грн. основного боргу + 17490,98 грн. 3% річних).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „АТ Каргілл частково обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у звязку з чим підлягають частковому задоволенню.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „АТ Каргілл до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Прогрес-Плюс про стягнення заборгованості в сумі 901494,46 грн. задовольнити частково.

2.СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Прогрес-Плюс (66800, Одеська область, Ширяївський район, смт. Ширяєве, вул. Калініна, буд. 64; код ЄДРПОУ 26542626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АТ Каргілл (01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3, код ЄДРПОУ 20010397) заборгованість в сумі 466681/чотириста шістдесят шість тисяч шістсот вісімдесят одна/грн. 98 коп., 3% річних в сумі 17490/сімнадцять тисяч чотириста девяносто/грн. 98 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 7262/сім тисяч двісті шістдесят дві/грн. 60 коп.

3.В задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „АТ Каргілл до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Прогрес-Плюс відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 08 лютого 2016 р.

Суддя В.С. Петров