Рішення № 55606872, 01.02.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2016 р.Справа № 916/4767/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.М. Ільєвій

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не з'явився,

від третьої особи - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Експрес", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, про зобов'язання провести державну реєстрацію змін до установчих документів, -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 25.01.2016 р. оголошувалась перерва до 01.02.2016 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

30.11.2015 р. ОСОБА_3 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" про зобов'язання відповідача провести державну реєстрацію змін до установчих документів у зв'язку зі зміною складу учасників товариства - виходом зі складу учасників товариства ОСОБА_3, посилаючись на наступне.

07.04.2000 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було створене ТОВ „Експрес". Відповідно до статуту ТОВ „Експрес" частка ОСОБА_3 становить 4828700, що складає 50% статутного капіталу товариства.

Як вказує позивач, відповідно до законодавства України учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства. Відтак, позивач, скориставшись своїм корпоративним правом на вихід з ТОВ „Експрес", 10.11.2014 року склав заяву про вихід зі складу учасників ТОВ „Експрес" та 30.12.2014 р. подав її Товариству. Однак, статутом ТОВ „Експрес" не визначено строк повідомлення товариства його учасником про свій намір вийти з товариства, тому позивач з огляду на приписи ст. 148 ЦК України вважає, що у відповідача було три місяці для вчинення дій у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (скликання зборів, вирішення питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію). Проте, за ствердженнями позивача, з моменту подачі заяви позивача про вихід зі складу учасників ТОВ „Експрес" минув майже рік, проте загальними зборами учасників ТОВ „Експрес" не було вчинено будь-яких дій щодо вирішення питання про вихід позивача зі складу учасників ТОВ „Експрес", хоча Законом України „Про господарські товариства" передбачено, що товариство зобов'язане протягом трьох робочих днів повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Наразі позивач зазначає, що вже звертався до господарського суду з позовом про зобов'язання відповідача провести державну реєстрацію змін до установчих документів. 11 червня 2015 року господарським судом Одеської області прийнято рішення в справі №916/219/15-г за позовом ОСОБА_3 до ТОВ „Експрес" про зобов'язання провести державну реєстрацію змін до установчих документів, яким було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 повністю, через те, що на час звернення до суду права позивача не були порушені. 10 вересня 2015 року Одеським апеляційним господарським судом було винесено постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_3 було залишено без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 11.06.2015 р. у справі №916/219/15-г залишено без змін.

Однак, як стверджує позивач, на теперішній час вже відбулось порушення його прав. Адже з моменту подачі заяви минув майже рік, проте загальними зборами учасників Товариства не було вчинено будь-яких дій щодо вирішення питання про вихід позивача зі складу учасників ТОВ "Експрес", що і зумовило звернення ОСОБА_3 до суду з даним позовом про зобов`язання ТОВ „Експрес" провести державну реєстрацію змін до установчих документів у зв'язку зі зміною складу учасників товариства - виходом зі складу учасників товариства ОСОБА_3.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.12.2015 р. позовну заяву ОСОБА_3 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/4767/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду на 16.12.2015 р.

Разом з тим, під час розгляду справи у судовому засіданні 16.12.2015 р., враховуючи те, що власником решти частини статутного капіталу ТОВ "Експрес" у розмірі 50% є ОСОБА_4, суд дійшов висновку, що рішення суду по даній справі може вплинути на права або обов'язки вказаної особи як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю„Експрес".

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 16.12.2015 р. до участі у справі № 916/4767/15 було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, яка є власником 50% статутного капіталу ТОВ "Експрес".

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців. Проте, надіслана судом копія ухвали суду про порушення провадження у справі була повернута до суду без вручення разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи, за закінченням терміну зберігання згідно довідки Укрпошти ф.20. Інші судові ухвали про відкладення розгляду справи були повернуті до суду без вручення з відміткою про вибуття адресату і закінчення терміну зберігання згідно довідки Укрпошти ф.20.

Як передбачено приписами ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами), в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Третя особа з позовними вимогами не погоджується з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 62-63). Зокрема, третя особа вказує, що подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників. Таким чином, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства. Відповідно до п.п. 5.11. статуту ТОВ „Експрес" учасник товариства може вийти з товариства не раніше закінчення фінансового року і складання відповідного звіту по наслідкам роботи товариства. Але, як стверджує третя особа, умова, передбачена статутом, виконана не була. Відповідно до статуту ТОВ учасник товариства, який володіє більш ніж 20% голосів, має право вимагати скликання позачергових зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Однак, за ствердженнями третьої особи, позивач не скористався своїм правом на скликання позачергових зборів учасників, що вказує на його бездіяльність у реалізації захисту своїх прав та законних інтересів. Крім того, на момент звернення до суду у позивача відсутня підстава вважати, що його права і охоронювані законом інтереси порушуються або оспорюються. Вихід позивача зі складу товариства на значний строк, як стверджує третя особа, буде блокувати роботу товариства та може призвести до втрати прибутку товариства, не дотримання позасудової процедури виходу позивача зі складу товариства призведе до порушення прав і охоронюваних законом інтересів ОСОБА_4, як співзасновника ТОВ „Експрес". З огляду на викладене, третя особа просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Крім того, заявлене третьої особою клопотання про припинення провадження по справі на підставі ст. 80 ГПК України (а.с. 64-66), оскільки є рішення господарського суду у справі № 916/219/15-г між тими ж сторонами, про той же предмет спору і з тих же підстав, яке вже набрало законної чинності, судом залишено без задоволення з огляду на його безпідставність.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

07.04.2000 р. на підставі рішення засновників Київською райадміністрацією було зареєстровано Статут ТОВ "Експрес", відповідно до якого засновниками товариства виступили ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із частками у статутному капіталі, які дорівнювали 50% у кожній.

В процесі діяльності Товариства його учасниками до статуту вносилися зміни.

Так, відповідно до змін до статуту Товариства, зареєстрованих 25.12.2009р. учасниками було збільшено статутний капітал до 8657400 грн., по 4328000 грн. у кожного учасника.

10.11.2014 р. ОСОБА_3 оформила у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Похиленко Л.М. заяву на ім'я учасників (засновників) ТОВ „Експрес" та державного реєстратора про її вихід із складу учасників (засновників) Товариства (а.с. 32).

30.12.2014р. вищезазначену заяву про свій вихід ОСОБА_3 вручила головному бухгалтеру Товариства ОСОБА_6, яка обіймала посаду головного бухгалтера Товариства.

Так, в обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначає, про те, що в порушення приписів ч. 2 ст. 7 Закону України "Про господарські товариства" ТОВ "Експрес" не здійснило жодних дій, пов'язаних із проведенням державної реєстрації змін до установчих документів у зв'язку зі зміною складу учасників товариства - виходом зі складу учасників товариства ОСОБА_3.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно з п. "в" ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", п. 3 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України учасники товариства мають право вийти з товариства в установленому порядку.

При цьому ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Відповідно до ст. ст. 41, 59 Закону України "Про господарські товариства" вирішення питання про вихід учасника з товариства віднесено до компетенції загальних зборів товариства.

Вищий господарський суд України у Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України № 04-5/14 від 28.12.2007 р. "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" зазначив, що відповідно до статей 126, 135, 148, 151 ЦК України учасники повних товариств, створених на невизначений строк, командитних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю мають право вийти з цих товариств. Учасники товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю повинні повідомити товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці або у інший передбачений статутом строк. Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників. Враховуючи викладене, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства. Заява про вихід учасника з товариства є формою реалізації передбаченого законом права учасника на припинення корпоративних відносин шляхом виходу з товариства, а не правочином. Враховуючи це, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання заяви про вихід з товариства недійсною, оскільки законом не передбачено застосування такого способу захисту права. (пункт 3.5 Рекомендацій).

Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу України та Закону "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю чи товариства з додатковою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

У разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі ст. 7 Закону України "Про господарські товариства".

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 повідомила ТОВ "Експрес" про своє рішення вийти із складу засновників, подавши нотаріально посвідчену заяву відповідній посадовій особі Товариства 30.12.2014 р.

Як вбачається із Статуту Товариства в ньому не визначені строки повідомлення Товариства його учасником про свій намір вийти із Товариства.

Таким чином, суд доходить до висновку, що ОСОБА_3 є такою, що вийшла зі складу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" з моменту подання заяви про добровільний вихід, а саме з 30.12.2014 р. Вказаний факт був також встановлений рішенням господарського суду Одеської області від 11.06.2015 р. у справі № 916/219/15-г, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду.

З урахуванням наведеного, суд доходить до висновку, що відповідач - Товариство в силу приписів ст. 148 ЦК України з вказаного моменту протягом 3-х місяців мав вчинити дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (скликання зборів, вирішення питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію). Наразі відповідачем не було надано до суду жодних доказів на підтвердження вказаних фактів. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відтак, через тривалу бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" станом на дату звернення позивача до суду із заявленим позовом його не виключено зі складу учасників товариства, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 22-23) та не спростовано відповідачем.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із заявленим позовом), зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Установчі документи повинні також містити відомості, передбачені статтями 37, 51, 65, 67 і 76 цього Закону.

Зміни до установчих документів юридичної особи підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із заявленим позовом).

Отже, чинне законодавство України передбачає обов'язок товариства вчинити певні дії, пов'язані з поданням учасником товариства заяви про вихід з товариства, а саме вирішити питання про внесення змін до установчих документів товариства та про їх державну реєстрацію.

Як випливає з матеріалів справи, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес" не зверталося до державного реєстратора щодо внесення змін до установчих документів, пов'язаних з виходом позивача зі складу учасників товариства.

Вказані обставини є підставою для задоволення позову про зобов'язання товариства до державної реєстрації відповідних змін в установчих документах товариства. Аналогічної правової позиції дотримується ВГСУ в постанові від 14.06.2011 р. у справі N К30/9-11 та постанові від 25.09.2013 р. у справі N 901/777/13-г.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Експрес", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, про зобов'язання провести державну реєстрацію змін до установчих документів задовольнити.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Експрес" (65121, м. Одеса, пр. Маршала Жукова, 32, корп. Б; код ЄДРПОУ 30863986) провести державну реєстрацію змін до установчих документів у зв'язку зі зміною складу учасників товариства - виходом зі складу учасників товариства ОСОБА_3 АДРЕСА_1; ідент.номер НОМЕР_1).

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 08 лютого 2016 р.

Суддя В.С. Петров