Рішення № 55606794, 12.01.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2016р. Справа№ 914/4082/15

Суддя О.Запотічняк при секретарі М.Зубрицькій розглянула справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Львівського обласного управління АТ Ощадбанк, м. Львів.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Світлана, м. Стрий, Львівська область,

про: стягнення заборгованості 1965,70 грн

За участю представників:

Від позивача : ОСОБА_1- представник;

Від відповідача: не зявився;

Суть спору: Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії Львівського обласного управління АТ Ощадбанк звернулося в Господарський суд львівської області з позовом до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Світлана про: стягнення заборгованості 1965,70 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він за умовами договору від 24.05.2012р. №3 на інкасацію грошових коштів, власними силами та засобами здійснював приймання готівкових коштів відповідача із забезпеченням їх подальшого своєчасного перерахування на поточний рахунок відповідача.

Згідно додатку №1 до договору, банк здійснював інкасацію двох обєктів відповідача і вартість інкасації складає 600,00 грн. за місяць.

Відповідач повинен був в силу положень п.4.2 договору проводити щомісячно оплату за надані послуги з інкасації, а саме протягом 3-х банківських днів з дня отримання платіжної вимоги-доручення.

Починаючи з 26.12.2014р. дію договору було припинено за заявою відповідача, однак всупереч умов договору, станом на дату подання позову до суду відповідачем не оплачено послуги надані позивачем в листопаді-грудні 2014р. на загальну суму 1200,00 грн.

За неналежне виконання договірних зобовязань відповідачу нараховано пеню в сумі 233, 49 грн., інфляційні нарахування в сумі 499,42 грн. та 3% річних в сумі 32,79 грн.

Обставини справи: Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 27.11.2015 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 09.12.2015року.

В судове засідання 09.12.2015р. зявився представник позивача.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, з заявами та клопотаннями до суду не звертався.

Поштовий конверт яким відповідачу направлялась ухвала суду про порушення провадження у справі, повернувся на адресу суду у звязку із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи неявку відповідача в судове засідання, з метою повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 12.01.2016р. та зобовязав позивача надати докази направлення відповідачу рахунків-фактур і докази перебування відповідача в ЄДР ЮО та ФОП.

В судове засідання 12.01.2016р. зявився представник позивача, надав пояснення по суті спору. Зазначив, що позивач за умовами договору від 24.05.2012р. №3 на інкасацію грошових коштів, власними силами та засобами здійснював приймання готівкових коштів відповідача із забезпеченням їх подальшого своєчасного перерахування на поточний рахунок відповідача. Згідно додатку №1 до договору, вартість інкасації складає 600,00 грн. за місяць. Відповідач повинен був проводити щомісячно оплату за надані послуги з інкасації, а саме протягом 3-х банківських днів з дня отримання платіжної вимоги-доручення.

Починаючи з 26.12.2014р. дію договору було припинено за заявою відповідача, однак всупереч умов договору, станом на дату подання позову до суду відповідачем не оплачено послуги надані позивачем в листопаді-грудні 2014р. на загальну суму 1200,00 грн.

За неналежне виконання договірних зобовязань відповідачу нараховано пеню в сумі 233, 49 грн., інфляційні нарахування в сумі 499,42 грн. та 3% річних в сумі 32,79 грн.

Також представник надав суду витяги з ЄДР ЮО та ФОП про перебування позивача та відповідача в реєстрі і просив суд витрати в сумі 121,80 грн. повязані з одержанням даних витягів покласти на відповідача.

Відповідач повторно не забезпечив явки уповноваженого представника в судове засідання, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подав.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

24 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України в особі філії Львівського обласного управління АТ Ощадбанк (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Світлана (замовник) було укладено договір на інкасацію готівкових коштів №3.

За умовами даного договору, виконавець зобовязався власними силами і засобами здійснювати збирання та доставку в касу виконавця готівкових коштів замовника для послідуючого переліку і зарахування на його рахунки. Список обєктів замовника та дні збирання готівкових коштів сторони погодили в додатку №1 до договору

Відповідно до п. 8.1-8.2 договору, його було укладено строком на 1 календарний рік з можливістю автоматичної пролонгації строку дії за умов відсутності попередження однієї із сторін щодо його припинення не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії.

Оскільки жодна із сторін не заявляла у письмовій формі про його припинення, строк дії договору було пролонговано зокрема і на 2014 рік.

Строк дії договору було припинено з 26.12.2014р. за ініціативою ТзОВ «Світлана».

Згідно із ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Позивач належним чином виконував взяті на себе договірні зобовязання та надавав відповідачу послуги з інкасації готівкових коштів відповідача із забезпеченням їх подальшого своєчасного перерахування на поточний рахунок відповідача.

Відповідно до п. 1.2 договору, відповідач, як замовник зобовязався своєчасно оплачувати надані послуги в розмірах і у строки передбачені договором.

Згідно із п. 4.1 договору, за послуги з інкасації грошової виручки замовник сплачує виконавцю суму в розмірі тарифу передбаченого в додатку №1 а саме 600,00 грн. за місяць.

В п. 4.2 сторони погодили, що виконавець направляє замовнику рахунок на оплату послуг не пізніше 25 числа поточного місяця. Оплата за надані виконавцем послуги в розмірах, передбачених в Додатку №1 цього договору, проводиться замовником щомісячно протягом 3 банківських днів з моменту отримання замовником від виконавця платіжної вимоги-доручення з вимогою сплатити вартість послуг за період (з 25-го числа попереднього місяця по 24-те число поточного місяця), впродовж якого послуги були надані та підлягають оплаті.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З метою оплати наданих в листопаді та грудні 2014 року послуг, позивач виставляв відповідачу рахунок-фактуру від 25.11.2014р. №11/75 за послуги надані в період з 25.10.2014р. по 24.11.2014р. та рахунок-фактуру від 26.12.2014р. №12/73 за послуги надані в період з 25.11.2014р. по 24.12.2014р. (а.с.19-20).

Оскільки згідно умов договору, момент настання у відповідача обовязку по оплаті отриманих послуг безпосередньо залежав від дати отримання від позивача платіжної вимоги-доручення, суд зобовязував позивача надати докази направлення відповідачу рахунків-фактур. В усних поясненнях представник позивача пояснив, що рахунки фактури №11/75 та №12/73 були вручені відповідача в день їх складення, однак первинних доказів вручення представник суду не надав, оскільки такі відсутні.

Оскільки виставлені рахунки-фактури оплачені не були, 21.07.2015р. позивач скерував відповідачу листа №37-05/5565 з вимогою погасити заборгованість в сумі 1200,00 грн., яка виникла по договору від 24.05.2012р. №3, в термін до 24.07.2015р.

Таким чином, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів вручення відповідачу рахунків-фактур на оплату послуг наданих в листопаді та грудні 2014 року, суд прийшов до висновку що відповідач повинен був оплатити їх до 24.07.2015р. згідно вимоги позивача.

Однак станом на дату подання позову до суду відповідачем не виконано свої договірні зобовязання і в нього числиться заборгованість в сумі 1200,00 грн.

Згідно із положеннями ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.4 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання грошових зобовязань, передбачених розділом 4 договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого грошового зобовязання за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання договірних зобовязань відповідачу нараховано пеню за період з 04.12.2014р. по 06.06.2015р. в сумі 233, 49 грн., інфляційні нарахування в сумі 499,42 грн. за період з грудня 2014р. по жовтень 2015р. та 3% річних в сумі 32,79 грн. за період з 04.12.2014р. по 19.11.2015р.

Судом проведено перевірку правильності здійснених позивачем нарахувань та встановлено, що при визначенні періоду за який здійснюються нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, позивач вважає, що відповідач зобовязаний був оплатити отримані послуги в грудні 2014р. та січні 2015р. відповідно. Однак в ході судового розгляду позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів які б підтверджували дату вручення рахунків фактур №11/75 та №12/73 відповідачу, тому суд прийшов до висновку, що відповідач повинен був оплатити їх до 24.07.2015р. згідно вимоги позивача.

Провівши перерахунок 3% річних за період з 25.07.2015р. по 19.11.2015р. та інфляційних втрат за період з 25.07.2015р. по 31.10.2015р. суд прийшов до висновку, що до стягнення підлягають:

-3 % річних - 11,64 грн;

-Інфляційні втрати - 1,95грн.

В задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення пені суд відмовляє в повному обсязі з огляду на наступне. Нарахування пені здійснено позивачем за період з 04.12.2014р. по 06.06.2015р. Оскільки суд прийшов до висновку, що відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги до 24.07.2015р. згідно вимоги позивача, право нараховувати пеню, як і 3% річних та інфляційні втрати виникло у позивача з 25.07.2015р. Тому нарахування пені за період з 04.12.2014р. по 06.06.2015р. є безпідставним.

В той же час, суд не наділений правом самостійно здійснювати донарахування пені за період який не охоплений позивачем в заявленому ним позові.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі в сумі 1213,59грн. з яких: 1200,00 грн. основна заборгованість, 11,64 3% річних та 1,95 грн. Інфляційні втрати.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України суд покладає на винну сторону відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 751,98грн.

Щодо клопотання позивача про покладення на відповідача витрат в сумі 121,80 грн. понесених позивачем у звязку із одержанням витягів з ЄДР ЮО та ФОП про перебування позивача та відповідача в реєстрі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач стверджує, що за одержання витягів з ЄДР ЮО та ФОП про перебування позивача та відповідача в реєстрі, він поніс витрати в сумі 121,80 грн. згідно платіжних доручень від 07.12.2015р. № 126547640 та №129225967. Однак дані платіжні доручення не можуть вважатись належним та допустимим доказом оплати вартості саме витягу про перебування в реєстрі позивача та відповідача, оскільки в призначенні платежу зазначено «плата за надання витягу з ЄДР» та немає жодної привязки позивача чи відповідача.

З огляду на викладене суд не вбачає підстав для покладення на відповідача витрат позивача у звязку із одержанням ним витягів з ЄДР ЮО та ФОП про перебування позивача та відповідача в реєстрі.

Керуючись ст.ст.28, 33, 43, 44, 48, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Світлана (Львівська область, м.Стрий, вул. Грабовецька,73-б, ідентифікаційний код: 22416149) на користь Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Львівського обласного управління АТ Ощадбанк, (79000, м.Львів, вул. Січових Стрільців,9, ідентифікаційний код: 09325703) 1213,59 грн. та 751,98 грн. судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

5. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.01.2016р.

Суддя Запотічняк О.Д.