Ухвала суду № 55603518, 04.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2016 р. м. Київ К/800/34003/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2015 року

у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення (далі - УПСЗН) Деснянської районної у м. Чернігові ради до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції (далі - ВПВР УДВС ГУЮ) у Чернігівській області про скасування постанови,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради звернулося до суду з позовом про скасування постанови старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Чернігівській області від 19 березня 2015 року про накладення штрафу за невиконання рішення суду.

Постановою Деснянського районного суду Чернігівської області від 02 червня 2015 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради порушує питання про скасування рішення апеляційного суду і направлення справи на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, зокрема Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV). Зазначає, що не залучення до участі у справі належного відповідача, не може обмежувати право на захист порушеного права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 07 травня 2014 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Чернігівській області відкрито виконавче провадження ВП №43239319 згідно виконавчого листа № 2-а/2506/406/12, виданого 07 травня 2014 року Деснянським районним судом Чернігівської області, яким зобов'язано УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради здійснити нарахування і виплату ОСОБА_4 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за відрахуванням виплаченої суми.

15 травня 2014 року розпорядженням УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради проведено перерахунок ОСОБА_4 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік в розмірі 3144 грн. Проте, виплату цієї допомоги не здійснено у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів.

Постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Чернігівській області від 25 лютого 2015 року на позивача накладено штраф у розмірі 680 грн за невиконання рішення суду.

19 березня 2015 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Чернігівській області прийнято постанову про накладення на УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради штрафу у розмірі 1360 грн за повторне невиконання рішення суду без поважних причин.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив з того, що ВПВР УДВС ГУЮ у Чернігівській області не може бути відповідачем в адміністративному процесі в порядку статті 181 КАС України.

Проте з такими висновками погодитись неможливо.

Згідно із статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом статей 3, 6, частини 3 статті 50 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, який на думку позивача порушив його права, свободу чи інтерес. Саме позивач зазначає особу, яка повинна відповідати за позовом.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби урегульовані статтею 181 КАС України, відповідно до частини 3 якої, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції; районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що ВПВР УДВС ГУЮ у Чернігівській області не відноситься до органів державної виконавчої служби, які можуть бути відповідачами у справах, що розглядаються в порядку статті 181 КАС України.

При цьому, притягнення до участі у справі як відповідача відповідного органу державної виконавчої служби не можна вважати заміною відповідача, яку необхідно погоджувати з позивачем згідно із статтею 52 КАС України.

В позовній заяві УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради відповідачем зазначило ВПВР УДВС ГУЮ у Чернігівській області, на виконанні у якого перебував виконавчий документ про зобов'язання УПСЗН Деснянської районної у м. Чернігові ради вчинити дії.

Приймаючи позовну заяву, суд першої інстанції в порушення вимог пункту 3 частини 1 статті 106 КАС України на це уваги не звернув.

Висновок апеляційної суду про те, що вирішення судом першої інстанції спору за участю відповідача - неналежного органу Державної виконавчої служби є підставою для скасування судового рішення та відмови в позові, не відповідає вимогам закону та означає, що справу розглянуто без сторони.

Таким чином, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив в позові з мотивів участі у розгляді справи неналежного органу Державної виконавчої служби - ВПВР УДВС ГУЮ у Чернігівській області.

Згідно із частиною 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду Чернігівської області від 02 червня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак