Ухвала суду № 55603455, 03.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2016 р. м. Київ К/800/59695/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів: головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є., секретар судового засідання Корецький І.О., за участю: представника позивача: Білоножка Р.В., представника відповідача: Кинали Д.С.,розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду 04 листопада 2014 рокуу справі№826/19336/13-а за позовомДочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - позивач, ДП «Нафтогазобслуговування») звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 16 жовтня 2013 року №734 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»; визнати протиправними дії щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ДП «Нафтогазобслуговування», оформленої актом документальної позапланової невиїзної перевірки від 30 жовтня 2013 року №1080/26-53-22-01-21-31059253 із висновком на заперечення від 15 листопада 2013 року №112/1080-26-53-22-01-21/31059253; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 20 листопада 2013 року №0005382220.

Внаслідок оскарження ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2014 року про закриття провадження в адміністративній справі №826/19336/13-а в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 16 жовтня 2013 року №734 «Про проведення документальної позапланової перевірки», її було скасовано ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду в цій частині позовних вимог.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2014 року у даній справі задоволено адміністративний позов повністю, визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 16 жовтня 2013 року №734 «Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду 04 листопада 2014 року у даній справі скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2014 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 16 жовтня 2013 року №734 «Про проведення документальної позапланової перевірки» на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Нафтогазобслуговування» тривалістю 5 робочих днів з 17 жовтня 2013 року.

На підтвердження виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення ДП «Нафтогазобслуговування» податкового, валютного та іншого законодавства відповідач надав суду копію акта ДПІ у Святошинському районі від 15 липня 2013 року №1078/22-509/33943901 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вортекс Транс» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Компанія Ей Сі Ен» за період з 01 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 року», в якому відсутні посилання щодо можливих порушень податкового, валютного та іншого законодавства з боку ДП «Нафтогазобслуговування». При цьому, в таблиці на сторінці 3 цього акта зазначено про відсутність відхилень між податковими зобов'язаннями ТОВ «Вортекс Транс» та податковими кредитом ДП «Нафтогазобслуговування».

Судами також встановлено, що відповідач звертався до ДП «Нафтогазобслуговування» із письмовим запитом про надання пояснень та їх документальних підтверджень від 18 вересня 2013 року №5105/10/26-53-22-01-11, в якому пропонувала надати письмові пояснення та їх документальне підтвердження з питань взаємовідносин із ТОВ «Вортекс Транс».

У відповідь на названий запит, тобто протягом 10 робочих днів з дня його отримання, позивач 07 жовтня 2013 року подав до ДПІ у Дніпровському районі запитувані пояснення та їх документальні підтвердження по відносинам із ТОВ «Вортекс Транс».

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази дотримання відповідачем обов'язкових умов, які надають можливість для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та прийняття відповідного наказу, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного наказу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевим судом при прийнятті рішення не було враховано те, що позивач допустив податковий орган до проведення перевірки, за результатами якої був складений акт перевірки та винесено податкове повідомлення-рішення, яке судовим рішенням визнано правомірним.

Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними, та такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, при цьому колегія суддів виходить з наступного.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд вживає передбачені законом заходи для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі спірного наказу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 16 жовтня 2013 року №734 була призначена невиїзна документальна позапланова перевірка.

З огляду на вид призначеної відповідачем перевірки місцевий суд, вирішуючи спір по суті застосував положення Податкового кодексу України, які регламентують порядок та підстави призначення саме невиїзної документальної позапланової перевірки. При цьому при розгляді даного спору було вірно взято до уваги, що документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Апеляційний суд, вирішуючи даний спір обмежився лише висновком про те, що позивач допустив податковий орган до проведення перевірки, а тому спірний наказ вичерпав свою дію фактом його виконання та не створює для позивача жодних правових наслідків, як наслідок задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, відзначивши, при цьому, що за результатами реалізації прав, що випливають із вказаного наказу, податковим органом складено акт перевірки та прийнято податкове повідомлення-рішення, яке судовим рішенням визнано правомірним.

Разом з цим, проведення невиїзної перевірки в приміщенні контролюючого органу виключає можливість вчинення платником податків дій з допуску або недопуску до її проведення.

Також, поза увагою суду апеляційної інстанції залишена необхідність перевірки дотримання відповідачем умов та порядку прийняття рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, передбачених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України.

Ці обставини відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України входять до предмета доказування при розгляді судом цього адміністративного позову, оскільки від виконання чи невиконання відповідачем наведених положень Податкового кодексу України залежить правильність висновку щодо законності призначення перевірки та наявності правових наслідків такої.

Отже, наведене дає підстави стверджувати про неповноту встановлення апеляційним судом всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

Окрім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що за результатами проведеної на підставі спірного наказу документальної позапланової невиїзної перевірки позивача складено акт від 30 жовтня 2013 року №1080/26-53-22-01-21-31059253, висновки якого стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року №0005382220, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 214960,00 грн. Внаслідок оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в судовому порядку, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року, у позові Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відмовлено.

Поруч з цим, відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Вказані вимоги закону апеляційним судом були проігноровані, оскільки вирішуючи спір не витребувано та не досліджено ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року, про що свідчить її відсутність в матеріалах справи.

Між тим, як вбачається з постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2014 року, предметом оскарження у даній справі, окрім податкового повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року №0005382220, були дії податкового органу щодо проведення позапланової невиїзної перевірки.

Судом апеляційної інстанції не оцінені, з дотриманням та врахуванням вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у справі № №826/19336/13-а, а також не надано правової оцінки мотивам, викладеним в цих судових рішеннях, стосовно дій податкового органу щодо проведення позапланової невиїзної перевірки, зокрема, з приводу того, чи стосуються оскаржувані позивачем дії відповідача порядку та підстав призначення перевірки у даній справі.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність його висновків в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі на підставі належних та допустимих доказів та дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 4 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду 04 листопада 2014 року скасувати та направити справу на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев Н.Є.Маринчак