Ухвала суду № 55603440, 03.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2016 року м. Київ К/800/52081/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів: головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є.,розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин 1001 дрібниця»на постанову та ухвалуКіровоградського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року у справі№ 811/2419/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Магазин 1001 дрібниця» доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин 1001 дрібниця» (далі - ТОВ «Магазин 1001 дрібниця») звернулось в суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 26 квітня 2013 року № 0000562220, № 0000572220.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та постановити нове рішення, яким направити справу на новий розгляд.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у справі належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглядається відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки податковою інспекцією складено акт від 10 квітня 2012 року № 52/22-2/13769334 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Магазин 1001 дрібниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Агроленд-КР» за період з 01 червня 2009 року по 30 червня 2009 року, з ПП «Транс-ВМ» за період з 01 грудня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з ПП «Корел-Плюс» за період з 01 лютого 2009 року по 31 березня 2009 року, та з 01 травня 2009 року по 31 травня 2009 року, та з 01 жовтня 2009 року по 31 жовтня 2009 року, з ПП «Інбудтраст» за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з ПП «Агро-буд-гранд» за період з 01 лютого 2010 року по 28 лютого 2010 року, з ПП «Єлисавет-агро-світ» за період з 01 березня 2010 року по 30 червня 2010 року, 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року» (далі - акт перевірки), згідно з яким позивачем порушено вимоги:

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 1 696 139, 00 грн., в тому числі:

- за І квартал 2009 року на суму 614 793, 00 грн., в частині проведених взаємовідносин з ПП «Корел-Плюс»;

- за II квартал 2009 року на загальну суму 604 546, 00 грн., в частині проведених взаємовідносин з ПП «Корел-Плюс» та ПП «Агроленд-КР»;

- за IV квартал 2009 року на суму загальну 173 390, 00 грн., в частині проведених взаємовідносин з ПП «Корел-Плюс» та ПП «Транс-ВМ»;

- за І квартал 2010 року на загальну суму 34 461, 00 грн., в частині проведених взаємовідносин з ПП «Агро-буд-гранд» та ПП «Єлисавет-агро-світ»;

- за II квартал 2010 року на суму 97 369, 00 грн., в частині проведених взаємовідносин з ПП «Єлисавет-агро-світ»;

- за III квартал 2010 року на загальну суму 10 713, 00 грн., в частині проведених взаємовідносин з ПП «Єлисавет-агро-світ»;

- за IV квартал 2010 року на суму загальну 160 869, 00 грн., в частині проведених взаємовідносин з ПП «Єлисавет-агро-світ» та ПП «Інбудтраст».

- підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 356 911,00 грн., в тому числі:

- за лютий 2009 року на суму 395 488, 00 грн., в частині проведених взаємовідносин з ПП «Корел-Плюс»;

- за березень 2009 року на суму 96 346, 00 грн., в частині проведених взаємовідносин з ПП «Корел-Плюс»;

- за травень 2009 року на суму 272 948, 00 грн., в частині проведених взаємовідносин з ПП «Корел-Плюс»;

- за червень 2009 року на загальну суму 210 688, 00 грн., в частині проведених взаємовідносин з ПП «Агроленд-КР»;

- за жовтень 2009 року на суму 92 925,00 грн., в частині проведених взаємовідносин з ПП «Корел-Плюс»;

- за грудень 2009 року на суму 45 787, 00 грн., в частині проведених взаємовідносин з ПП «Транс-ВМ»;

- за лютий 2010 року на суму 8 377, 00 грн., в частині проведених взаємовідносин з ПП «Агро-Буд-Гранд»;

- за березень 2010 року на суму 19 192, 00 грн., в частині проведених взаємовідносин з ПП «Єлисавет-Агро-Світ»;

- за квітень 2010 року на суму 30 175, 00 грн., в частині проведених взаємовідносин з ПП «Єлисавет-Агро-Світ»;

- за травень 2010 року на суму 37 700, 00 грн., в частині проведених взаємовідносин з ПП «Єлисавет-Агро-Світ»;

- за червень 2010 року на суму 10 020, 00 грн., в частині проведених взаємовідносин з ПП «Єлисавет-Агро-Світ»;

- за серпень 2010 року на суму 4 253 грн., в частині проведених взаємовідносин з ПП «Єлисавет-Агро-Світ»;

- за вересень 2010 року на суму 4 317, 00 грн., в частині проведених взаємовідносин з ПП «Єлисавет-Агро-Світ»;

- за грудень 2010 року на суму 128 695, 00 грн., в частині проведених взаємовідносин з ПП «Єлисавет-агро-світ» на суму 125 328, 00 грн. та ПП «Інбудтраст» на суму 3 367, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 квітня 2013 року:

- № 0000562220, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 303 411, 00 грн., та штрафних санкцій - 75 853, 00 грн.,

- № 0000572220, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 215 160, 00 грн., та штрафних санкцій - 53 790, 00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-Х11 (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки, згідно зі статті 1 Закону № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

У відповідності до пункту 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Поставка товарів (робіт, послуг), як встановлено пунктом 7.1 статті 7 Закону № 168, здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334), що був чинний на момент виникнення спірних відносин, валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До їх складу, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (пункту 5.1 статті 5 Закону № 334).

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу), згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Аналіз значених норм права дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та валові витрати є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Як вставлено судами попередніх інстанцій та свідчать матеріали справи, на підтвердження фактичного надання послуг інформаційно-консультаційних послуг на тему «Ринок зерна та продуктів на тему «Ринок зерна та продуктів його переробки» ПП «Єлисавет-агро-світ» позивачем надано акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні, а також маркетингове дослідження.

На підтвердження господарських операцій з ПП «Інбудтраст» позивачем надано акт здачі-приймання робіт (надання послуг), розрахунок-фактуру, податкову накладну.

На підтвердження господарських операцій з ПП «Агро-буд-гранд» позивачем надано акт прийому-передачі виконаних робіт (переданих послуг), податкову накладну.

Жодних інших доказів, та документів про використання у власній господарській діяльності наданих послуг, доказів перерахування коштів за наслідками надання послуг, як і інших документів, які б в сукупності підтвердили фактичне здійснення послуг, що відображені в податковому обліку позивача, останнім не надано.

Крім того, позивачем на підтвердження правомірності відображення в податковому обліку сум податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ПП «Агроленд-КР» з ПП «Транс-ВМ», ПП «Корел-Плюс» взагалі не надано жодного доказу.

Разом з тим обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат по сплаті податку на додану вартість та валових витрат первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму податку на додану вартість при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також відображає суми валових витрат у податковому обліку.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом формування податкового кредиту та валових витрат).

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді обставини допущення порушень платником податків як підстави для нарахування податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Разом з тим відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до принципу змагальності кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

З огляду на те, що позивачем під час розгляду справи не надано доказів, які б в сукупності підтвердили реальність господарських операцій позивача з його контрагентами, як і не надано пояснень щодо неможливості надання таких доказів, суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин 1001 дрібниця» залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев Н.Є.Маринчак