Постанова № 55603238, 04.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 р. Справа № 820/11402/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2015р. по справі № 820/11402/15

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області третя особа ОСОБА_2

про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі по тексту - ГУ ДМСУ в Харківській області, відповідач), за участю третьої особи - ОСОБА_2, в якому просив суд:

1. Визнати протиправним рішення державного службовця Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про реєстрацію місця проживання/перебування фізичної особи - ОСОБА_3, 2015 р.н. за адресою: АДРЕСА_1;

2. Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області ухвалити рішення про скасування державної реєстрації місця проживання/перебування фізичної особи - ОСОБА_3, 2015 р.н. за адресою: АДРЕСА_1;

3. Внести відповідний запис до карток реєстрації особи, адресних карток та паспортного документу шляхом внесення запису "скасовано" на штамп, що був внесений до цих документів з порушенням законодавства (штамп реєстрації місця проживання, або штамп реєстрації місця перебування, або штамп зняття з реєстрації місця проживання);

4. До реєстраційного обліку адресно - довідкового підрозділу надіслати змінені відомості про реєстрацію місця проживання/перебування особи або талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні з відміткою "скасування попередніх відомостей".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2015 року по справі № 820/11402/15 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа - ОСОБА_2 про скасування рішення - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2015 року по справі № 820/11402/15 скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що 25.06.2014 року ним як іпотекодержателем було укладено з ОСОБА_2 (іпотекодавець) договір іпотеки квартири АДРЕСА_1. Після отримання від позивача повідомлення про заборгованість від 06.04.2015 року боржником ОСОБА_2 16.06.2015 року було зареєстровано у вищезазначеній квартирі малолітню дитину ОСОБА_3 Стверджує, що діями ГУ ДМСУ в Харківській області щодо реєстрації ОСОБА_3 порушено норми ч.2 ст.1, ч.3 ст.12, ст.ст.37, 38 Закону України «Про іпотеку», п.2.2 розділу 2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні, затвердженого Наказом МВС України № 1077 від 22.11.2012 р. Однак, вищезазначене не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 червня 2014 р. позивачем було укладено із ОСОБА_2 договір іпотеки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Купровською Я.М. 25.06.2014 року за реєстровим № 140, відповідно до якого позивач став іпотекодержателем вищезгаданого нерухомого майна (а.с.8-9).

Для укладення договору іпотеки зазначеного нерухомого майна ОСОБА_5 були надані правовстановлюючі документи, технічний паспорт та довідка про зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки про зареєстрованих за вказаною адресою осіб № 937 від 25 червня 2014 року, виданої начальником дільниці № 38 КП "Жилкомсервіс", станом на 25 червня 2014 року у вищезазначеній квартирі були зареєстровані 4 особи:

1. ОСОБА_2-ІНФОРМАЦІЯ_1;

2. ОСОБА_6 -ІНФОРМАЦІЯ_4,

3. ОСОБА_7-ІНФОРМАЦІЯ_5,

4. ОСОБА_8- ІНФОРМАЦІЯ_2, жодних інших осіб зареєстровано за вказаною адресою не було (а.с.10, 12).

16.06.2015 року до Московського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради надійшли дані новонародженої дитини на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, для реєстрації місця проживання за місцем реєстрації матері ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, які були зареєстровані за вхідним номером 3523 від 16.06.2015 р. (а.с.43).

Після перевірки наданих документів державним службовцем Московського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області було оформлено реєстрацію місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 шляхом внесення відомостей до картки реєстрації матері ОСОБА_7.

Не погодившись з рішенням відповідача щодо реєстрації у вищезазначеній квартирі неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про скасування цього рішення, зобов'язання ГУ ДМСУ в Харківській області прийняти рішення про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за вказаною адресою, внести відповідний запис до карток реєстрації особи, адресних карток та паспортного документа, надіслати змінені відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 для реєстраційного обліку до адресно - довідкового підрозділу.

Відмовляючи у задоволенні позову, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки відповідачем у спірних відносинах було дотримано вимоги ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні, затвердженого Наказом МВС України від 22.11.2012 р. № 1077.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, одна4к при цьому зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи не надано належної оцінки всім доводам позивача по справі, не наведено мотивів, з яких суд виходив приймаючи оскаржуване рішення, що є підставою для зміни судового рішення.

За визначенням ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово; реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла; довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів.

Реєстрація місця проживання новонародженої дитини здійснюється також на підставі направлених органами соціального захисту населення даних, що зазначив законний представник, з яким постійно проживає дитина, у заяві про призначення допомоги при народженні дитини.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання обмежується щодо осіб, які не досягли 14-річного віку.

Відповідно до частини 4 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

Наказом МВС України від 22.11.2012 р. № 1077 затверджено Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів (далі по тексту - Порядок № 1077).

У відповідності до п.1.3 цього Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС) у день подання особою документів. Реєстрація місця проживання особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Як встановлено пунктом 1.6 Порядку № 1077, ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування осіб в Україні (далі - реєстраційний облік) здійснюється територіальними підрозділами ДМС та адресно-довідковими підрозділами територіальних органів ДМС з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних.

Реєстраційний облік ведеться у межах обслуговування адміністративно-територіальної одиниці відповідного адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС або територіального підрозділу ДМС.

У територіальному підрозділі ДМС картотеки складаються з відомостей про реєстрацію у формі картки реєстрації особи (додаток 1) та адресної картки (додаток 2), а в адресно-довідковому підрозділі територіального органу ДМС - талона зняття з реєстрації місця проживання в Україні (додаток 3) та відомостей про реєстрацію місця проживання особи (додаток 4).

Пунктом 2.3 Порядку № 1077 встановлено, що відомості про дітей віком до 14 років, місце проживання яких реєструється з батьками, вносяться до заяви одного з них. Особа, яка досягла 14-річного віку, подає заяву про реєстрацію місця проживання особисто.

При проживанні батьків за різними адресами для реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним з батьків надається письмова згода другого з батьків та довідка територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним.

Відомості про реєстрацію дитини, яка не досягла 14 років, вносяться до картки реєстрації того з батьків, з ким реєструється місце проживання дитини, та до адресної картки.

До адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України надсилаються відомості про реєстрацію місця проживання того з батьків, з ким реєструється місце проживання дитини, у графу 14 цих відомостей вноситься інформація про дитину (прізвище, ім'я, по батькові, стать, дата і місце народження).

Відповідно до п. 2.10 Порядку № 1077 реєстрація місця проживання новонародженої дитини здійснюється також на підставі направлених органами соціального захисту населення даних, що зазначив один із батьків дитини або законний представник, з яким постійно проживає дитина, у заяві про призначення допомоги при народженні дитини (далі - дані), зразок яких наведено в додатку 27 до цього Порядку.

Працівник територіального підрозділу ДМС України протягом доби з дня отримання даних:

реєструє їх у Журналі обліку заяв про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи. Дата реєстрації даних у цьому Журналі є датою реєстрації місця проживання новонародженої дитини;

заповнює відомості про реєстрацію місця проживання новонародженої дитини та надсилає їх до адресно-довідкового підрозділу для внесення до графи 14 відомостей про реєстрацію місця проживання одного з батьків дитини або того із законних представників, який подав заяву для призначення допомоги при народженні дитини;

вносить дані про реєстрацію місця проживання новонародженої дитини до графи 12 картки реєстрації особи, до адресної картки та до відривного корінця даних, який у п'ятиденний строк повертається до відповідного органу соціального захисту (п.2.11 Порядку № 1077).

Якщо під час опрацювання даних буде встановлено, що місце проживання одного з батьків дитини або її законного представника не зареєстровано або в реєстрації місця проживання дитини відмовлено, про це негайно повідомляється орган соціального захисту населення (п.2.12 Порядку № 1077).

Слід відмітити, що Порядком № 1077 не наведено переліку випадків, коли у реєстрації проживання дитини, зокрема, на підставі відомостей органу соціального захисту, може бути відмовлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що здійснення органом Державної міграційної служби реєстрації місця проживання новонародженої дитини у разі надходження відомостей з органу праці та соціального захисту населення є обов'язком органу Державної міграційної служби.

Матеріалами справи підтверджено, що Московським районним відділом у м. Харкові ГУ ДМСУ в Харківській області 16.06.2015 року отримано від УПСЗН адміністрації Московського району Харківської міської ради Додаток 27 до Порядку № 1077 - дані новонародженої дитини ОСОБА_3, що зазначив законний представник (ОСОБА_7), з яким постійно проживає дитина, у заяві про призначення допомоги при народженні дитини (а.с.43), у яких вказано адресу - АДРЕСА_1.

Як вбачається зі змісту довідки про склад сім'ї від 25.06.2014 року (а.с.10), яка надавалась позивачеві при оформленні договору іпотеки, місцем проживання та реєстрації ОСОБА_7 (мати дитини) є квартира АДРЕСА_1.

Крім того, як зазначено у статті 3 Конвенції "Про права дитини", схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН від 20.11.1989 р. N 44/25, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. N 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України "Про охорону дитинства" (Преамбула Закону).

Відповідно до статті 18 вказаного Закону Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Отже, у випадку наявності будь-якої правової колізій, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції "Про права дитини", пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З урахуванням положень вищенаведеного законодавства, та встановлених по справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним рішення про реєстрацію місця проживання/перебування фізичної особи - ОСОБА_3, 2015 р.н. за адресою: АДРЕСА_1, оскільки при винесенні рішення державний службовець Московського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області керувався чинними нормативно-правовими актами виключно в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, з метою недопущення втрати права дитини на користування житлом, яке гарантоване їй законодавством України та Конвенцією ООН про права дитини.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідач, зареєструвавши місце проживання новонародженої дитини ОСОБА_3 за адресою реєстрації місця проживання матері -ОСОБА_7, - АДРЕСА_1 - діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Порядком № 1077, а відтак, відсутні підстави для визнання дій ГУ ДМСУ в Харківській області протиправними.

З приводу позовних вимог про зобов'язання ГУ ДМСУ в Харківській області ухвалити рішення про скасування державної реєстрації місця проживання/перебування фізичної особи - ОСОБА_3, 2015 р.н. за адресою: АДРЕСА_1, внесення відповідного запису до карток реєстрації особи, адресних карток та паспортного документу шляхом внесення запису "скасовано" на штамп, що був внесений до цих документів з порушенням законодавства, надіслання до адресно-довідкового підрозділу змінені відомості про реєстрацію місця проживання/перебування особи або талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні з відміткою "скасування попередніх відомостей", колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п.7.1 Порядку № 1077 реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи скасовується в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства.

У разі виявлення такого порушення керівник територіального підрозділу ДМС України проводить перевірку підстав реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи, за її результатами складає висновок та приймає рішення про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи. Копія цього висновку надсилається керівнику головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - територіальний орган ДМС України) для здійснення контролю (п.7.2 Порядку № 1077).

Про прийняте рішення особі надсилається письмове повідомлення, в якому зазначаються підстави його прийняття. Особу запрошують на прийом до територіального підрозділу ДМС України для внесення відповідних відомостей до паспортного документа (п.7.3 Порядку № 1077).

Як встановлено пунктом 7.4 Порядку № 1077, відомості про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи вносяться до карток реєстрації особи, адресних карток та паспортного документа шляхом внесення запису "скасовано" на штамп, що був внесений до цих документів з порушенням законодавства (штамп реєстрації місця проживання, або штамп реєстрації місця перебування, або штамп зняття з реєстрації місця проживання).

До реєстраційного обліку адресно-довідкового підрозділу надсилаються змінені відомості про реєстрацію місця проживання/перебування особи або талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні з відміткою "скасування попередніх відомостей" (п.7.5 Порядку № 1077).

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що реєстрація місця проживання особи скасовується лише керівником територіального підрозділу ДМС України і лише у разі проведення такої реєстрації з порушенням вимог законодавства.

Як зазначалось вище, реєстрація новонародженої дитини ОСОБА_3 на підставі відомостей, надісланих Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, проведена Московським РВ у м. Харкові ГУ ДМСУ в Харківській області у відповідності до вимог п. 2.10 Порядку № 1077, а відтак, підстави для скасування такої реєстрації у розумінні п.7.1 Порядку № 1077 відсутні.

Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Слід відмітити, що скасування реєстрації місця проживання особи передбачає дотримання певної процедури (проведення керівником територіального підрозділу ДМС України (в даному випадку, Московського РВ у м. Харкові ГУ ДМСУ в Харківській області) перевірки підстав реєстрації місця проживання, складення за результатами перевірки висновку, прийняття рішення про скасування реєстрації місця проживання, надіслання копії цього висновку керівнику головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (в даному випадку, ГУ ДМСУ в Харківській області) для здійснення контролю, надіслання особі письмового повідомлення про прийняте рішення, запрошення особи на прийом до територіального підрозділу ДМС України для внесення відповідних відомостей до паспортного документа, а у випадку з новонародженою дитиною - інформування управління праці та соціального захисту населення, від якого надійшли відомості).

Лише після проведення усіх зазначених вище дій, у відповідності до п.п.7.4, 7.5 Порядку № 1077, може бути внесено відомості про скасування реєстрації до карток реєстрації особи, адресних карток та паспортного документа, а також надіслано змінені відомості (талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні з відміткою "скасування попередніх відомостей") до адресно-довідкового підрозділу.

Таким чином, виконання дій, направлених на скасування реєстрації місця проживання особи, законодавцем віднесено до виключних повноважень територіальних органів ДМС, при цьому ці дії проводяться тим територіальним органом ДМСУ, яким було проведено реєстрацію місця проживання.

У суду відсутні повноваження щодо зобов'язання ГУ ДМСУ в Харківській області ухвалити рішення про скасування державної реєстрації місця проживання/перебування фізичної особи - ОСОБА_3, 2015 р.н. за адресою: АДРЕСА_1, а також щодо самостійного внесення відповідного запису до карток реєстрації особи, адресних карток та паспортного документу шляхом внесення запису "скасовано" на штамп, що був внесений до цих документів з порушенням законодавства, надіслання до реєстраційного обліку адресно - довідкового підрозділу змінених відомостей про реєстрацію місця проживання/перебування особи або талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні з відміткою "скасування попередніх відомостей".

Отже, вказані позовні вимоги є формою втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягають задоволенню.

Посилання позивача на порушення відповідачем вимог ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку» при вчиненні реєстрації ОСОБА_3 у спірній квартирі колегія суддів відхиляє, з наступних підстав.

Частиною 3 статті 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Разом з тим, в даному випадку іпотекодавець ОСОБА_2 не вчиняв жодних правочинів з переданою в іпотеку квартирою, в тому числі й щодо користування цією квартирою.

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що реєстрація новонародженої дитини ОСОБА_3 у вищевказаній квартирі відбулася не за ініціативою ОСОБА_2 внаслідок вчинення нею певних правочинів, а на підставі приписів п.2.10 Порядку № 1077 у зв'язку з надходженням від УПСЗН адміністрації Московського району Харківської міської ради відомостей про дитину та адресу її матері, вказану останньою у заяві про призначення допомоги.

При цьому, проживання новонародженої дитини у квартирі АДРЕСА_1 разом зі своєю матір'ю в силу ч.4 ст.29 Цивільного кодексу України не потребує вчинення ОСОБА_2 будь-яких правочинів.

З приводу тверджень позивача про те, що судом першої інстанції необґрунтовано застосовано до спірних відносин норми Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», колегія суддів зазначає наступне.

Так, в апеляційній скарзі позивач стверджує, що вказаний Закон за своєю суттю є нормативним актом, який регулює публічні відносини між державою та фізичною особою, тому не може застосовуватись у правовідносинах, які мають приватний характер. При цьому, позивач вважає, що ігнорування в даному випадку положень Закону України «Про іпотеку» є злочинним, оскільки саме цей Закон має спеціальний та обов'язковий характер щодо відносин, які виникають на підставі договору іпотеки.

За визначенням ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про іпотеку» законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

З наведених норм випливає, що відносини на підставі договору іпотеки виникають виключно між іпотекодавцем та іпотекодержателем і регулюються Законом України «Про іпотеку», Цивліьним кодексом України, Господарським кодексом України тощо.

Між тим, слід вказати, що спірні відносини, дослідження яких є предметом розгляду по даній справі, склалися не між сторонами іпотечного договору (ОСОБА_1 та ОСОБА_2), а внаслідок вчинення територіальним підрозділом ГУ ДМСУ в Харківській області, як суб'єктом владних повноважень, реєстрації новонародженої дитини ОСОБА_3 у квартирі, яка є предметом іпотеки.

Відповідач, реалізуючи надані законом владні управлінські функції, при вчиненні дій щодо реєстрації місця проживання (місця перебування осіб) керувався Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні, які у спірних відносинах є спеціальними нормативними актами з питань проведення реєстрації місця проживання (місця перебування) особи.

Отже, хибними є твердження позивача про необхідність застосування до спірних відносин насамперед Закону України «Про іпотеку», а не Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Порядку № 1077.

З приводу доводів позивача про те, що реєстрація ОСОБА_3 здійснена відповідачем без дотримання вимог п.2.2 Порядку № 1077, оскільки ОСОБА_2 не могли бути надані до органу Державної міграційної служби документи на право проживання її дитини у спірному житлі, необхідно вказати наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, реєстрація неповнолітньої ОСОБА_3 відбулася не на підставі п.2.2 Порядку № 1077 за письмовою заявою особи про реєстрацію місця проживання, а за відомостями щодо місця проживання, які надійшли до Московського РВ у м. Харкові ГУ ДМСУ в Харківській області з УПСЗН адміністрації Московського району Харківської міської ради (п.2.10 Порядку).

Крім того, пунктом 2.2 Порядку № 1077 урегульовано механізм реєстрації місця проживання дорослої повнолітньої особи, а не новонародженої дитини, у випадку реєстрації якої підлягає застосуванню пункт 2.3 або пункт 2.10 Порядку № 1077 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

За таких обставин, доводи позивача про порушення відповідачем вимог пункту 2.2 Порядку № 1077 щодо проведення реєстрації ОСОБА_3 у квартирі № 247 буд. 105 по просп.. Тракторобудівників у м. Харкові без документів, що посвідчують право на проживання в житлі (зокрема, право власності на житло) є помилковими.

Посилання позивача на те, що вчинення відповідачем незаконних, на думку позивача, дій щодо реєстрації ОСОБА_3 обмежує права позивача як іпотекодержателя, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст.ст.37, 38 Закону України «Про іпотеку», колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця (ч.5 ст.38 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з ч.1 ст.383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Статтею 405 ЦК України визначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.

Таким чином, як випливає із вказаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення, позбавлення права користування житловим приміщенням, а також інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.

Разом з тим, слід відмітити, що третя особа ОСОБА_2 (іпотекодавець) та інші особи, які зареєстровані у спірній квартирі разом із ОСОБА_2, зокрема, і мати зареєстрованої дитини ОСОБА_7, на даний час не втратили права власності та права користування житловим приміщенням.

Так, на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції позивачем як іпотекодержателем не було вчинено дій, передбачених ст.ст.37, 38 Закону України «Про іпотеку», направлених на втрату ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру.

ОСОБА_1 було лише направлено на адресу ОСОБА_2 06.04.2015 року повідомлення про порушення основного зобов'язання договору та вимогу про усунення порушення (а.с.11), про результати розгляду якого позивачем не повідомлено.

За таких обставин, колегія суддів вважає передчасними твердження позивача про те, що діями відповідача щодо проведення реєстрації ОСОБА_3 було порушено права ОСОБА_1 як іпотекодержателя, оскільки на даний час для позивача не настали наслідки, які б свідчили про неможливість реалізувати предмет іпотеки.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції помилково послався на п.2.13 Порядку № 1077, в той час як на час виникнення спірних відносин (вчинення спірної реєстрації ОСОБА_3) у Порядку № 1077 пункт 2.13 був відсутній.

Наказом МВС України від 01.10.2015 р. № 1204 "Про затвердження Змін до деяких наказів Міністерства внутрішніх справ України з питань діяльності Державної міграційної служби України" розділ ІІ Наказу № 1077 доповнено пунктами 2.6 - 2.8, у зв'язку з цим пункти 2.6 - 2.12 ухвалено вважати відповідно пунктами 2.9 - 2.15.

Таким чином, пункт 2.13 з'явився у Наказі № 1077 лише з 01.10.2015 року, а станом на час виникнення спірних відносин питання реєстрації місця проживання новонародженої дитини на підставі направлених органами соціального захисту населення даних було урегульовано пунктом 2.10 Порядку № 1077.

Однак, зазначене не було враховано судом першої інстанції.

У зв'язку з чим суд першої інстанції, дійшовши вірного висновку по суті позовних вимог, помилково застосував норми матеріального права, що, у відповідності до ст.201 КАС України, є підставою для зміни постанови суду першої інстанції.

Згідно з п.1 ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст.41 160, 167, 195, 196, 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2015р. по справі № 820/11402/15 змінити з підстав та мотивів відмови в задоволенні позову.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.12.2015р. по справі № 820/11402/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09.02.2016 р.