Ухвала суду № 55603236, 04.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 р.Справа № 820/9763/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін : позивача - Соколової І.Б., відповідача - Климчука С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2015р. по справі № 820/9763/15

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія"

до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській областіі

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА

Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія" (далі по тексту - СТОВ «Мрія»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі по тексту - Красноградська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення Красноградської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 28 квітня 2015 року № 0000481500 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 146619 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2015 року по справі № 820/9763/15 адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Красноградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 28 квітня 2015 року № 0000481500.

Стягнуто з Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (адреса: 63340, Харківська область, Красноградський район, с.Петрівка; код 30378024) витрати зі сплати судового збору у розмірі 293,24 грн. (двісті дев'яносто три гривні двадцять чотири копійки).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2015 року по справі № 820/9763/15 скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову СТОВ «Мрія» відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на п.33 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України стверджує, що до декларації за лютий 2015 року (рядок 20.1) можуть бути включені суми непогашених станом на 01.02.2015 року залишків від'ємного значення попередніх податкових періодів, задекларовані у рядках 20.2 та 24 декларації за січень 2015 року, у розмірі, що не перевищує позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту звітного періоду за лютий 2015 року (рядок 18). Вказана сума не обліковується у додатку 2 до декларації та не може бути врахована у збільшення реєстраційної суми та заявлена до бюджетного відшкодування. Решта непогашених станом на 01.02.2015 року залишків від'ємного значення в розділі ІІІ декларації за лютий 2015 року не відображаються, а тому рядки 20.2 та 20.3 у декларації за лютий 2015 року не заповнюються. Показники таких рядків уперше можуть бути сформовані у декларації за звітний період березень 2015 року та враховуються під час визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету чи підлягає бюджетному відшкодуванню, або переноситься до декларації наступних звітних періодів. Подання податкової декларації з ПДВ за звітний (податковий) період лютий 2015 року та наступні звітні періоди здійснюватиметься за формою і в порядку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року № 957 у редакції Міністерства фінансів України від 23.01.2015 року № 13 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за № 102/26547. З огляду на викладене, наполягає на правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Красноградської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області № 0000481500 від 28.04.2015 року про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ на суму 146619,00 грн. (у т.ч. за основним платежем - 117295 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29324 грн.).

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2015 року по справі № 820/9763/15 скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що СТОВ "Мрія" зареєстроване у встановленому законом порядку як юридична особа, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Красноградській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Харківській області та є платником податку на додану вартість.

Фахівцем Красноградської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області була проведена камеральна електронна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" код (30378024), про що складено акт №62/20-16-15-20/30378024 від 14.04.2015 року (а.с.11-16).

Зазначеним актом зафіксовано порушення встановленого пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 3 розділу IX Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за № 1267/26044, що призвело до заниження СТОВ «Мрія» суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації, на 117295 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2015 року № 0000481500 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 146619 грн., з яких за основним платежем - 117295,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29324,00 грн. ( а.с.17).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області та до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ГУ ДФС у Харківській області № 2081/10/20-40-10-04-14 від 13.07.2015 р. про результати розгляду скарги податкове повідомлення - рішення від 28 квітня 2015 року № 0000481500 року залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 24 - 27).

Рішенням ДФС України №16690/6/99-99-10-01-01-25 від 07.08.2015 року про результати розгляду скарги податкове повідомлення - рішення від 28 квітня 2015 року № 0000481500 року залишено без змін , а скаргу - без задоволення (а.с. 35 - 37).

Скориставшись правом, наданим пунктом 56.1 статті 56 ПК України, СТОВ «Мрія» звернулось до суду з даним позовом про скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно позбавив позивача можливості використати від'ємне значення з ПДВ у рахунок погашення поточних податкових зобов'язань лютого 2015 року, у зв'язку з чим безпідставно нарахував позивачу грошові зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2015 року № 0000481500.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для висновку про заниження позивачем грошового зобов'язання з ПДВ на 117295 грн. слугувало твердження відповідача про неправомірне заповнення позивачем рядків 20.2, 20.3 податкової декларації за лютий 2015 року, оскільки відповідач вважав, що дані рядки звітності не повинні були бути заповнені, а відповідні показники цих рядків уперше можуть бути сформовані в декларації за березень 2015 року.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено загальний порядок визначення та використання від'ємного значення податку на додану вартість, який полягає у автоматичному направленні такого від'ємного значення попередніх періодів у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ, які підлягають сплаті за результатами поточного декларування з ПДВ.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 р. № 71-VІІІ з 01.01.2015 р. введено в дію електронне адміністрування податку на додану вартість.

Так, відповідно до ст.201-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання приписів вказаної норми Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" було затверджено Порядок електронного адміністрування ПДВ, яким визначено механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі по тексту - Порядок №569), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.

Згідно з п.1 Порядку №569 система електронного адміністрування податку запроваджується поетапно: на перехідний період (до 1 липня 2015 р. або іншої дати, визначеної окремим рішенням Верховної Ради України про скорочення такого періоду) - у тестовому режимі; із зазначеної дати - на постійній основі.

З положень п.200-1.3 ст.200-1 ПК України вбачається, що сума податку на додану вартість, на яку платник ПДВ може скласти та зареєструвати у ЄРПН податкові накладні, залежить від розмірів: сформованого податкового кредиту, ПДВ, сплаченого митним органам, від'ємного значення з ПДВ попередніх податкових періодів та сум ПДВ перерахованих платником ПДВ на електронний рахунок, відкритий в органах держказначейства України.

Згідно з пунктом 33 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року:

а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення. Суми такого від'ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку;

б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 січня 2014 року.

З наведених норм випливає, що обравши порядок використання від'ємного значення у порядку підпункту "а" пункту 33 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, платник податку підтверджує своє бажання використати від'ємне значення з ПДВ для зменшення податкових зобов'язань поточного та наступних податкових періодів.

Колегія суддів зазначає, що статтею 200 ПК України передбачено автоматичне перенесення від'ємного значення з ПДВ до декларацій з ПДВ наступних податкових періодів, що в свою чергу передбачає автоматичне врахування цього значення при складанні декларації на потреби, визначені платником податку. Визначальним у даному питанні є наявність заяви платника з визначеним напрямком використання від'ємного значення, складеної не пізніше дати складання декларації з ПДВ, у якому це від'ємне значення мало бути використаним.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія" декларацію з ПДВ за лютий 2015 року від 20.03.2015 року № 9045039991 надало Красноградській ОДПІ засобами електронного зв'язку (а.с.49-54).

При цьому, при подачі даної податкової звітності позивач виявив бажання спрямувати у відповідності до пп. "а" п.33 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України суму залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів (до 1 лютого 2015 року) у розмірі 117295 грн. із 169889 грн., наявних на 01.02.2015 року, для збільшення реєстраційної суми, вказавши її прописом у текстовому полі та цифровому форматі перед таблицею 1 додатка 2 ( Д2) із одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний період, в якому було здійснено таке збільшення.

Декларування напряму використання від'ємного значення при подачі декларації з ПДВ колегія суддів вважає своєчасною подачею заяви про вибір платником напрямку використання цього від'ємного значення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що позивачем виконано вимоги, передбачені п.33 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України для збільшення за рахунок від'ємного значення ПДВ розміру суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, а тому відповідач неправомірно позбавив позивача можливості використати від'ємне значення з ПДВ у рахунок погашення поточних податкових зобов'язань лютого 2015 року, у зв'язку з чим протиправно нарахував позивачу грошові зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2015 року № 0000481500.

Колегія суддів зауважує, що встановлений нормами п. 33 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України (в редакції закону від 28.12.2014 року) порядок декларування та використання від'ємного значення з ПДВ, відрізняється від порядку формування грошового зобов'язання з ПДВ та від'ємного значення ПДВ, визначеного п.п.200.1, 200.4 ст.200 ПК України.

При цьому, положення п. 33 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України набрали чинності з 01.01.2015 року, як такі, що введені Законом України від 28.12.2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

Колегія суддів враховує, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України.

Конституція не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Чинним законодавством України не врегульовано питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Разом з тим, Конституційний Суд України в п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Таким чином, виходячи з системного аналізу ст.200-1 ПК України, Закону України від 28.12.2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 по справі за № 4-зп, колегія суддів дійшла висновку, що до спірних відносин щодо декларування сум від'ємного значення ПДВ у декларації за лютий 2015 року підлягають застосуванню саме норми п.33 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, як такі, що прийняті пізніше, а не п.200.4 ст.200 ПК України, який набрав чинності раніше.

Колегія суддів вказує, що твердження відповідача про неправомірне зазначення СТОВ «Мрія» сум від'ємного значення ПДВ у декларації за лютий 2015 року, а не за березень 2015 року базується на позиції ДФС України, викладеній у листі від 06.03.2015 року № 7796/7/99-99-19-03-02-17, яка полягає в тому, що станом на 01.02.2015 року залишків від'ємного значення в розділі ІІІ декларації за лютий 2015 року не заповнюються; показники таких рядків уперше можуть бути сформовані в декларації за звітний період березень 2015 року та враховується під час визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету чи підлягає бюджетному відшкодуванню, або переноситься до декларації наступних податкових періодів.

Разом з тим, пункт 33 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України таких приписів не містить.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що у відповідності до пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вказує, що у випадку виникнення спірних питань тлумачення норми п.33 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України відповідач, вважаючи, що вказана норма припускає неоднозначне трактування прав СТОВ «Мрія» як платника ПДВ, повинен був виходити з правомірності дій позивача щодо заповнення декларації з ПДВ за лютий 2015 року.

Тим більше, що зазначення позивачем спірних сум від'ємного значення податку на додану вартість у декларації за лютий 2015 року, а не за березень 2015 року, фактично не призвело до недоплати податку до бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2015 року № 0000481500 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 146619 грн., з яких за основним платежем 117295,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 29324,00 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

При відкритті провадження у справі за клопотанням відповідача сплату судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 наведеної статті (в редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VІІІ) розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення адміністративного суду встановлено на рівні 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на час подачі позову) за подання до адміністративного суду позову майнового характеру ставка судового збору складає 2% розміру позовних вимог, однак, не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

При цьому, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату подачі позову) було передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено на 2015 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня 2015 року - 1218 грн.

Таким чином розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання цієї позовної заяви, становив 293,24 грн.

Отже, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2015 року по справі № 820/9763/15, становить 322,56 грн.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у зазначеному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області.

Керуючись ст.ст.94, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2015р. по справі № 820/9763/15 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (63304, м. Красноград, Харківська область, вул.Короленка, 85, код ЄДРПОУ 39856317) на користь Державного бюджету України (отримувач -УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк : ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 322 (триста двадцять дві) грн. 56 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Жигилій С.П. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 09.02.2016 р.