Постанова № 55597404, 03.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 705/5040/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Гончарук В.М.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.Суддів:Борисюк Л.П., Собківа Я.М.,При секретарі:Присяжній Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області, Державної казначейської служби України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 пред'явив позов до територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області, Державної казначейської служби України, в якому просив визнати відмову територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області у виплаті йому вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою відповідно до статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 7 липня 2010 року у редакції станом на момент подачі заяви (06.03.2014 року) протиправною та зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області виплатити йому вихідну неоподатковану допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, а в разі відсутності у Територіального управління державної судової адміністрації України у Черкаській області відповідних призначень, за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» Державного бюджету України на 2015 рік, шляхом пред'явлення виконавчого документу до Державної казначейської служби України.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено частково: визнано відмову територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області у виплаті ОСОБА_5 вихідної допомоги, як судді у зв'язку з відставкою відповідно до частини 1 статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року у редакції станом на момент подачі заяви про відставку до Вищої Ради юстиції 06.03.2014 року - неправомірною; зобов'язано Державну казначейську службу України, у відповідності до ч.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року, в межах відповідних бюджетних призначень виплатити ОСОБА_5 за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» Державного бюджету України на 2015 рік вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, яка становить 182700 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот) гривень, шляхом пред'явлення виконавчого документу до Державної казначейської служби України; в задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_5 - відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Державна казначейська служба України звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині зобов'язання Державну казначейську службу виплатити вихідну допомогу і в частині стягнення судового збору та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог до Державної казначейської служби відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Постановою Верховної Ради України № 634-VIII від 16.07.2015 року позивач звільнений з посади судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України у зв'язку з поданням заяви про відставку від 06.03.2014.

Наказом в.о. голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06.08.2015 року, у зв'язку із звільненням з посади судді, відрахований зі штату Уманського міськрайонного суду Черкаської області з 06.08.2015 року.

14.08.2015 року позивач звернувся із заявою до територіального управління Державної судової адміністрації про надання розрахунку вихідної допомоги у зв'язку із виходом у відставку.

Однак у виплаті вихідної допомоги позивачу листом № 2874-03/15 від 01.09.2015 відмовлено з посиланням на те, що на час прийняття Верховною Радою України від 16.07.2015 року № 634-VІІІ діюча редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не містить норми, яка б регламентувала виплату судді, який вийшов у відставку вихідної допомоги та її розмір.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність такої відмови відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції погоджується лише в частині визнання протиправною відмови ТУ ДСА у Черкаській області у виплаті ОСОБА_5 вихідної допомоги.

Відповідно до вимог п.9 ч.4 ст.126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав у разі подання суддею заяви про відставку.

Як зазначено в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі №1-1/2013 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 103,109,131,135,136,137, підпункту 1 пункту 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення», абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 19.11.2013 р. №10-рп/2013, аналіз розділу VІІІ Конституції України та Закону №2453 дає Конституційному Суду України підстави для висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання і гарантій недоторканості, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

Крім того, в цьому ж Рішенні зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків ( п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі №1-1/2013).

Згідно ч.1 ст.109 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року - суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву у відставку. У частині 3 вказаної статті зазначається, що заява про відставку подається суддею безпосередньо до Вищої Ради юстиції, яка протягом одного місяця з надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Станом на момент подачі заяви про відставку, а саме 06.03.2014 року його робота на посаді судді, а також інша діяльність, що дає право на відставку склала 20 років 4 місяці. Стаж роботи на момент звільнення 06.08.2015 року становить 21 рік 9 місяців 11 днів.

Відповідно до вимог ст.129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№ 2453-VI від 07.07.2010 року) суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про конституційний суд України» та не може визначатися іншими нормативно - правовими актами. Згідно до ч.2 даної статті суддівська винагорода (у конкретному випадку) складається з посадового окладу та доплат за вислугу років.

У довідці про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці вказано, що його заробітна плата станом на 16.07.2015 року склала 18270 гривень.

Згідно ч.1 ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№ 2453-VI від 07.07.2010 року) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна неоподатковувана допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Колегія суддів зазначає, що позивача звільнено з посади судді у відставку лише 16.07.2015 р. з незалежних від нього обставин.

Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII від 27.03.2014 року, яким скасовано статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року, набрав чинності лише з 01.05.2014 року, тобто після написання ОСОБА_5 заяви про вихід у відставку (06.03.2014 року).

Стаття 19 ч.2 Основного Закону приписує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 3 статті 22 Конституції України застерігає, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Із загального змісту статті 22 Конституції України можна зробити висновок, що права і свободи людини і громадянина в нашій державі можуть тільки розширюватись, удосконалюватись, але ніяким чином не звужуватись.

На зазначене вказують і рішеннях Конституційного суду України у справах про гарантії незалежності суддів від 18.06.2007 року № 4-рп (2007) та про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання від 11.10.2005 року (2005), що Конституція України не допускає будь-яких обмежень у правах судді на заробітну плату, пенсію, щомісячне довічне грошову утримання, тощо.

Забезпечення гідного статусу життєвого рівня є обов'язком держави, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, належне матеріальне та соціальне забезпечення судді, як гарантія його незалежності приписане і статтею 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Статтею 127 Конституції України та статтею 53 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» обмежують суддю у поєднанні своєї діяльності з підприємницькою або адвокатською діяльністю, будь-якою іншою оплачуваною роботою.

Зазначені обмеження держава гарантувала компенсувати шляхом виплати допомоги при виході судді у відставку, підвищення заробітної плати, пенсії тощо.

Згідно статей 23, 25 Загальної Декларації прав людини, кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої, та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення, але цього всього держава незаконно позбавила позивача.

Таким чином, право на відставку позивачем реалізовано до набрання чинності Законом №1166- VІІ, яким із Закону №2453- VІ виключено ст. 136, а тому наявні правові підстави для нарахування та виплати позивачу як судді у відставці вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою та реалізованого права на відставку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача - ТУ ДСА у Черкаській області щодо відсутності правових підстав для нарахування та виплати вихідної допомоги позивачу є протиправною.

Колегія суддів критично сприймає посилання представника відповідача про неможливість ТУ ДСА в Черкаській області здійснити виплату позивачу вихідної неоподатковуваної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин, територіальне управління ДСА України є юридичною особою, має печатку Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс і рахунки в органах Державного казначейства України, тому є належним відповідачем та має відповідні повноваження на виконання даного рішення суду.

Що стосується задоволених позовних вимог в частині зобов'язання Державну казначейську службу України виплатити ОСОБА_5 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, яка становить 182700,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (далі - Бюджетний кодекс) безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до п. 24 Порядку - стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Органи Казначейства приймають їх до розгляду, та у разі відповідності зазначених документів вимогам законодавства вживають заходи до виконання виконавчих документів.

Безспірне списання коштів з рахунків боржників регулюється пунктами 24-34 Порядку.

Зокрема, абзацом 2 п. 25 Порядку у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 95 Конституції України встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Пунктом 8 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу передбачено принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному Бюджетним кодексом.

Частиною 1 статті 145 Закону України «Про судоустрій і статус судців» передбачено, що організаційне забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом, здійснює Державна судова адміністрація України.

Пунктом 1 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу, зокрема встановлено, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, міністерства, Конституційний суд України, Верховний суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.

Державній судовій адміністрації України відкрито асигнування за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів».

Відповідно до наданих повноважень Казначейство не має права втручатись у діяльність і самостійно спрямувати бюджетні асигнування, надані Державній судовій адміністрації України.

Колегія суддів зазначає, що Казначейство може лише виконати свої зобов'язання щодо відкриття асигнувань та їх спрямування Державній судовій адміністрації України як головному розпоряднику бюджетних коштів за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» з подальшим розрахунково-касовим обслуговуванням або ж, за наявності відповідного рішення, виконати рішення про стягнення коштів з Державної судової адміністрації України за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь судців».

Тобто Казначейство не може виплатити позивачу за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь судців» вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, яка становить 182 700.00 грн., так як Казначейство не є розпорядником бюджетних коштів по вказаній бюджетній програмі, а лише здійснює розрахунково-касове обслуговування Державної судової адміністрації України яка і є головним розпорядником.

З 01.01.2013 набув чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон про гарантії), яким встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання.

Відповідно до ч.1 ст. З Закону про гарантії виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою» передбачене 144,7575 млн. гривень.

Проте дія цього закону не розповсюджується на дані правовідносини.

Так як вже зазначалось вище, відповідно до абзацу 2 п. 25 Порядку у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою, тобто виконання рішень судів прийнятих на користь суддів здійснюється лише за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів».

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про необхідність зобов'язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_5 вихідну допомогу судді у зв'язку із виходом у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Що стосується оскаржуваної постанови в частині стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_5 судового збору в розмірі 487 грн. 20 коп. колегія суддів зазначає, що Державна казначейська служба по суті позовних вимог є органом, що виконує рішення про стягнення коштів державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, а тому судовий збір необхідно стягувати з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в такій редакції є помилковим.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції в частині та ухвалення нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 жовтня 2015 року задовольнити.

Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 жовтня 2015 року в частині зобов'язання Державну казначейську службу України, у відповідності до ч.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року, в межах відповідних бюджетних призначень виплатити ОСОБА_5 за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» Державного бюджету України на 2015 рік вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, яка становить 182700 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот) гривень, шляхом пред'явлення виконавчого документу до Державної казначейської служби України та в частині стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 487 гривень 20 копійок скасувати та в цій частині ухвалити нову постанову.

Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_5, відповідно до ст.. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», вихідну допомогу судді у зв'язку із виходом у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп.

В іншій частині постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 жовтня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.