Ухвала суду № 55597399, 03.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 357/13477/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Рябченко Л.А. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

03 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П. Собківа Я.М.,При секретаріПрисяжній Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київської області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 пред'явила позов до Міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київської області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними дії державного виконавця МВ ДВС Білоцерківського МРУЮ Горобець І.В. щодо винесення постанови про накладення на неї штрафу від 27.08.2015 та дії начальника МВ ДВС Юрченко С.Ю. щодо затвердження постанови, скасувати постанову про накладення штрафу, стягнути судові витрати.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.01.2015 Білоцерківським міськрайонним судом у справі № 2а-8389/2010, 6-а/357/58/14 був виданий виконавчий лист про здійснення повороту виконання постанови суду від 8.12.2010, шляхом зобов'язання ОСОБА_5 сплатити (повернути) ОСОБА_8 кошти в сумі 2000грн..

9.07.2015 державним виконавцем МВ ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції в Київській області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 48089976 по справі 6-а/357/58/14 про стягнення боргу із ОСОБА_5 в сумі 2000грн. на користь ОСОБА_8. Боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду: сплати в 7-денний строк з дня винесення постанови. Копія постанови направлена боржнику рекомендованим листом, отримана 17.07.2015, про що свідчить розписка.

20.07.2015 начальником МВ ДВС Білоцерківського МРУЮ Юрченко С.Ю. винесена постанова про внесення змін до постанови державного виконавця про відкриття провадження від 9.07.2015 щодо формулювання способу виконання рішення суду: з «стягнення боргу» на «здійснення повороту виконання постанови суду від 8.12.2010 у справі 2а-8389/2010, шляхом зобов'язання ОСОБА_5 сплатити (повернути) ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 2000грн..»

Державним виконавцем вищевказані зміни були внесені до постанови від 9.07.2015.

Копії документів виконавчого провадження боржник отримала у міському відділі ДВС 22.07.2015, прибувши за викликом державного виконавця, про що свідчать відповідні розписки. Боржник надала пояснення та зобов'язалася виконати рішення суду, отримала виклик на 24.07.2015, про що було складено акт державного виконавця.

23.07.2015 ОСОБА_5 направила ОСОБА_8 поштою звернення щодо повідомлення реквізитів для перерахування коштів на її рахунок з метою добровільного виконання рішення суду, або ж вказати реквізити УПФУ у м.Білій Церкві, яке очолює стягувач, для перерахування коштів, або ж надати відомості про спосіб передачі коштів стягувачу. Аналогічне звернення боржника стягувачу було направлене поштою 28.07.2015.

24.07.2015 ОСОБА_5 подала до МВ ДВС Білоцерківського МРУЮ заяву, в якій повідомила про вищевказане звернення до стягувача, направлене в черговий раз, та просила винести постанову про закінчення виконавчого провадження, відповідно до п.8 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження», яку вручити їй особисто, на що отримала відповідь начальника міського відділу ДВС про відсутність підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з його виконанням.

28.08.2015 ОСОБА_5 отримала під розписку постанову державного виконавця МВ ДВС Білоцерківського МРУЮ Горобець І.В. про накладення штрафу в розмірі 340грн. за невиконання вищевказаного рішення суду в наданий строк.

23.07.2015, 20.08.2015 прокуратурою м.Біла Церква за результатами розгляду заяв ОСОБА_5 щодо внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

На звернення ОСОБА_5 від 31.07.2015 до Міністерства юстиції України заявнику була надана відповідь від 4.09.2015 щодо порядку примусового виконання рішень судів .

10.09.2015 ОСОБА_5 подала до МВ ДВС Білоцерківського МРУЮ заяву та квитанцію про сплату коштів у розмірі 50грн. ОСОБА_8, шляхом поштового переказу, на виконання рішення суду, які стягував отримала 17.09.2015.

12.10.2015 ОСОБА_5 повідомила державного виконавця про сплату ОСОБА_8 коштів у розмірі 50грн. квитанцією від 10.10.2015.

Натомість, постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 48089976 була винесена державним виконавцем МВ ДВС Білоцерківського МРУЮ та затверджена начальником відділу 8.09.2015 на підставі п.11.ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» в зв'язку з неможливістю виконати рішення суду без участі боржника. Підтвердження про отримання боржником вказаної постанови відповідач суду не надав.

Не погоджуючись із постановою від 27.08.2015 року про накладення штрафу, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч. 2, 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення, буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ч.1 ст.75 ЗУ «Про виконавче провадження»: «Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.»

Проте, з матеріалів виконавчого провадження є незрозумілим, з якого моменту державний виконавець здійснював відлік часу для добровільного чи то примусового виконання рішення суду перед накладенням штрафу на боржника.

Позивач зазначила, що їй було невідомо, яким чином та в який спосіб вона може повернути кошти стягувачу, в зв'язку з чим неодноразово зверталася як до стягувача, так і до державного виконавця з проханням надати роз'яснення, повідомити рахунки для перерахування коштів чи то спосіб їх повернення, на що не отримала однозначної відповіді та роз'яснення, зокрема від державного виконавця. В постанові про відкриття провадження, викликах до виконавчої служби не містяться відомості про порядок та спосіб внесення коштів на виконання рішення суду.

Державний виконавець, в свою чергу, звертався до казначейської служби за роз'ясненнями щодо порядку перерахування коштів боржником на депозитний рахунок виконавчої служби та на рахунок стягувача, на що не отримав відповіді.

Доказів про отримання боржником вимоги державного виконавця від 17.08.2015 із зазначенням реквізитів депозитного рахунку відділу державної виконавчої служби в разі неможливості поштового переказу коштів відповідач суду не надав. Позивач заперечує отримання даної вимоги.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.»

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з пунктом 4.16.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999, право органу державної виконавчої служби на стягнення виконавчого збору виникає лише у разі, якщо стягнення з боржника сум або передача майна боржника стягувачеві було виконано примусово, сума виконавчого збору вираховується від фактично стягненої державним виконавцем суми, оскільки саме ця сума є базою для нарахування 10 відсотків суми виконавчого збору.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не було проведено фактичного стягнення заборгованості на час винесення постанови державного виконавця від 27.08.2015 про стягнення виконавчого збору, а саме не вчинено в межах виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення, передбачених ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до змісту якої заходами примусового виконання рiшення є звернення стягнення на кошти та iнше майно боржника, звернення стягнення на заробiтну плату (заробiток), доходи, пенсiю, стипендiю боржника, вилучення в боржника i передача стягувачу певних предметiв, зазначених у рiшеннi; iншi заходи, передбаченi рішенням, що свідчить про відсутність права у Державної виконавчої служби виносити постанову про стягнення виконавчого збору.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 28.01.2015 у справі № 3-217гс14.

Враховуючи викладене, державний виконавець не вжив всіх заходів та не виконав покладених на нього обов'язків для повного виконання рішення суду, не надав своєчасну та повну інформацію боржнику щодо порядку внесення та перерахування коштів з метою виконання рішення, застосовуючи штрафні санкції не з'ясував поважність та об'єктивність причини його невиконання, а начальник відділу державної виконавчої служби, затверджуючи постанову, не перевірив виконання державним виконавцем, покладених на нього обов'язків та причин невиконання рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2015 року залишити без задоволення.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.