Ухвала суду № 55597351, 26.01.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/22196/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участюсекретаря: Івченка М.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Мережевий Стандарт" до Державної податкової інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК "Мережевий Стандарт" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001762205 від 28.05.2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повіністю.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у мі. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Мережевий Стандарт" по взаємовідносинам з Приватним підприємством "Пром-Тех-Снаб" за період липень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за липень 2014 року на суму 204 196,00 грн.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт від 08.05.2015 року №611/26-53-22-05-21/33740410 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2015 року №0001762205, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК "Мережевий Стандарт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 306 294,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 204 196,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 102 098,00 грн.

Вважаючи дане податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду про його скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: - постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; - постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; - ввезення товарів на митну територію України; - вивезення товарів за межі митної території України; - постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: - придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; - придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); - отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; - ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цьогоКодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

При цьому, як визначено п.п. 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Суд звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Разом з тим, відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

З акту перевірк вбачається, що позивачем порушено податкове законодавство з підстав відсутності факту реальності господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Мережевий Стандарт" та Приватним підприємством "Пром-Тех-Снаб" по договорам від 03.02.2014 року №САТН03, від 03.02.2014 року №САТН04, від 03.02.2014 року №САТН01, від 03.02.2014 року №САТН02, від 09.01.2014 року №СА05, від 09.01.2014 року №СА07, від 09.01.2014 року №СА01.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході розгляду справи судом першої інстанції, між ТОВ "ТК "Мережевий Стандарт" (замовник) та ПП "Пром-Тех-Снаб" (підрядник) укладено типові договори підряду від 09.01.2014 року №СА 01, від 09.01.2014 року №СА 05, від 09.01.2014 року №СА 07, відповідно до якого замовник доручає, зобов'язується прийняти та оплатити, а підрядник зобов'язується виконати роботи по комплексному монтажу інженерних систем по об'єктах із вказаними в договорах адресами.

На підтвердження виконання умов даних договорів позивачем надано до суду копії: договорів підряду від 09.01.2014 року №СА 01, від 09.01.2014 №СА 05, від 09.01.2014 №СА 07, актів прийому-передачі виконаних робіт, банківських виписок, податкових накладних.

Крім того, між ТОВ "ТК "Мережевий Стандарт" (замовник) та ПП "Пром-Тех-Снаб" (підрядник) укладено типові договори підряду від 03.02.2014 року №СА ТН 01, 03.02.2014 року №СА ТН 02, від 03.02.2014 року №СА ТН 03, від 03.02.2014 року №СА ТН 04, відповідно до яких замовник доручає, зобов'язується прийняти та оплатити, а підрядник зобов'язується виконати роботи по технічному надзору за виконанням робіт по комплексному монтажу інженерних систем.

На підтвердження виконання умов даних договорів позивачем надано до суду копії: договорів підряду від 03.02.2014 року №СА ТН 01, 03.02.2014 року №СА ТН 02, від 03.02.2014 року №СА ТН 03, від 03.02.2014року №СА ТН 04, актів прийому-передачі виконаних робіт, банківських виписок, податкових накладних.

Також, на підтвердження факту реальності здійснення господаських операцій за вищепереліченими договорами укладеними між ТОВ "ТК "Мережевий Стандарт" та ПП "Пром-Тех-Снаб", позивачем вказано на відображення операцій за даними договорами в бухгалтерському обліці в картках рахунках 631 за період 01.07.2013- 30.09.2015 рр., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю.

Варто зазначити, що жодним нормативно - правовим актом не затверджено форми бланку акту приймання наданих послуг чи звіту про виконані (надані) послуги, крім законодавчо встановленого мінімуму обов'язкових реквізитів, встановлених ст. 9 Закону № 996-XIV для первинних та зведених облікових документів - назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акти приймання наданих послуг містять всі обов'язкові реквізити документу, а відсутність в них деталізації змісту послуг, не позбавляє їх правової та доказової сили, оскільки фактично господарські правовідносини між позивачем та його контрагентами відбулись, що підтверджується наявними в матеріалах справи іншими первинними документами, які, в тому числі, розкривають зміст та обсяг отриманих позивачем послуг .

У своїй апеляційній скарзі податковий орган зазначає, що відповідно податкової звітності ПП "Пром-Тех-Снаб" середньооблікова кількість штатних працівників підприємства складає 10 осіб, що, на думку відповідача, свідчить про недостатню кількість трудових ресурсів для ведення фінансово-господарської діяльності. Балансова вартість основних фондів на кінець 2013 року складає 85, 0 тис.грн., що, на думку відповідача, свідчить про недостатню кількість основних фондів для ведення фінансово-господарської діяльності.

Висновки про порушення позивачем приписів податкового законодавства у взаємовідносинах позивача з ПП "Пром-Тех-Снаб" щодо нереальності господарських операцій, грунтуються на акті Державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31.12.2014року №1874/26-59-22-08/38007002, з питань дотримання вимог податкового законодавства по проведеним фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року, також відхиляються колегією суддів, оскільки відповідальність за порушення податкового законодавства має нести лише той платник податку, який допустив порушення, а компетентні органи не вправі розповсюджувати негативні наслідки діяльності такого платника податку на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку .

Така правова позиція узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини, висловленою, зокрема, у рішеннях від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії».

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновкум суду попередньої інстанції, що позивачем документально підтверджено реальність спірних фінансово-господарських операцій, а тому податкове повідомлення-рішення від 28.05.2015 року №0001762205 прийняте Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною 1 ст. 4 статті Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка набрала чинності станом на момент звернення з апеляційною скаргою, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зважаючи на те, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві при зверненні до суду з апеляційною скаргою не було сплачено судовий збір, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з вказаного суб'єкта владних повноважень до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору у розмірі 5 053,85 грн. (306 294*1,5%/100%=4 594,41; 4 594,41*110%/100%=5 053,85) за ставкою звернення до суду з адміністративним позовом майнового характеру та з урахуванням змін до Закону України «Про судовий збір», що набрали чинності з 01 вересня 2015 року.

Керуючись ст.ст. 94,160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5053,85 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31211206781007, код бюджетної класифікації 00015622; код ЄДР суду 38004897).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 08 лютого 2016 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.