Постанова № 55597129, 04.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 лютого 2016 року № 826/19263/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченко І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріорі Компані»

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про

визнання протиправними дій та рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріорі Компані» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) з урахуванням змінених позовних вимог про:

- визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року ТОВ «Пріорі Компані» (код ЄДРПОУ 39125794);

- скасування рішення відповідача №12433/1/10/26-50-15-01-10 від 20.07.2015р. «Про відмову у прийнятті податкової звітності»;

- скасування рішення відповідача №15184/10/26-50-28-01 від 20.08.2015р. «Про відмову у прийнятті податкової звітності»;

- скасування рішення відповідача №12772/10/26-50-15-01 від 21.09.2015р. «Про відмову у прийнятті податкової звітності»;

- зобов’язання відповідача визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року ТОВ «Пріорі Компані» (код ЄДРПОУ 39125794) направлену 16.07.2015р., як податкову декларацію та відобразити показник рядка 24 декларації з ПДВ за червень 2015 року, а саме суму від’ємного значення податку на додану вартість у розмірі 1 881 661,00грн. в системі електронного адміністрування ПДВ у сумі податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача щодо відмови у прийнятті податкової звітності.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріорі Компані» (код ЄДРПОУ 39125794) зареєстровано та як платник податків перебуває на податковому обліку у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.

16 липня 2015 року позивачем подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, яка отримана відповідачем 16.07.2015р., що підтверджується Квитанцією №2.

Листом від 20.07.2015р. №12433/1/10/26-50-15-01-10 ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовила у прийнятті податкової звітності у зв’язку з порушенням заповненого р. 6 – місцезнаходження (місце проживання) платника податку.

18 серпня 2015 року позивачем повторно подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, яка отримана відповідачем 18.08.2015р., що підтверджується Квитанцією №2.

Листом від 20.08.2015р. №15184/10/26-50-28-01 ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовила у прийнятті податкової звітності у зв’язку з порушенням заповненого р. 6 – місцезнаходження (місце проживання) платника податку.

Крім того, відповідач листом №12772/10/26-50-15-01 від 21.09.2015р. відмовив позивачу у прийнятті податкової звітності – податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року у зв’язку з встановленням невідповідності реєстраційних даних (адреса реєстрації) відповідно до даних Єдиного Державного Реєстру.

Незгода з вказаними рішеннями ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві та діями, обумовила звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи дану адміністративну справу суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Пунктом 46.1 ст.46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п.48.3 та 48.4, ст.48 цього Кодексу.

Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п.46.5 ст.46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Як зазначено в п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити обов'язкові реквізити, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку-фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Підпунктом 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі отримання податкової декларації, надісланої платником податків до контролюючого органу поштою або засобами електронного зв'язку, заповненої з порушенням вимог п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати цьому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

У відповідності до п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п.46.4 статті 46 цього Кодексу.

В той же час, згідно п.49.15 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм п.п.48.3 і 48.4 ст.48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

В оскаржуваних рішеннях відповідача вказана наступна підстава відмови у прийнятті податкової декларації: «з порушенням заповнено р. 6 декларації – місцезнаходження (місце проживання) платника податку».

Однак, як встановлено під час розгляду справи, податкова адреса позивача у декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року з додатками (03040, м. Київ, вул. Деміївська, 43) відповідає інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців” місцезнаходження юридичної особи це - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону в ЄДР містяться відомості в тому числі і щодо місцезнаходження юридичної особи, а також дані про установчі документи юридичної особи, дати, номери записів про внесення змін до них, а відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону - також відомості про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Таким чином, відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб га фізичних осіб-підприємців” та Податкового кодексу України поняття “місце реєстрації” юридичної особи тотожне поняттю “місцезнаходження” юридичної особи.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

З аналізу вищевикладених норм Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” випливає, що єдина підстава стверджувати про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (місцем реєстрації) може виникнути лише у разі внесення інформації про таку відсутність до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Беручи до уваги зазначені обставини та проаналізувавши норми права, суд приходить до висновку, що відомості про товариство (в тому числі щодо його місцезнаходження) є достовірними та відповідають ознакам достовірності відповідно до ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

Перебування підприємства за адресою: 03040, м. Київ, вул. Деміївська, 43, підтверджується матеріалами справи, а саме: Витягом з реєстру платників податку на додану вартість, Статутом підприємства (у новій редакції), Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Беручи до уваги зазначені обставини, суд приходить до висновку, що відомості про товариство (в тому числі щодо його місцезнаходження) є достовірними та відповідають ознакам достовірності відповідно до ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

Враховуючи наведені фактичні обставини суд приходить до переконання, що відповідачем цілком безпідставно та виключно на власний розсуд прийняті рішення про відмову у визнанні податкової звітності податкову декларацію з ПДВ за червень 2015 року ТОВ «Пріорі Компані».

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 №1503/12/13-12, резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

Вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.

Вiдповiднi висновки суду можуть бути викладенi в мотивувальнiй частинi рiшення з посиланням на абзац десятий частини другої статтi 162 Кодексу адмiнiстративного судочинства України, яка надає право суду прийняти iншу постанову, яка б гарантувала дотримання i захист прав позивача. У резолютивнiй частинi вiдображається власне протиправнiсть вiдмови у прийняттi податкової декларацiї, поданої платником податкiв на певну дату. Суди повиннi розглянути питання щодо протиправностi вiдмови у прийняттi податкової декларацiї, незважаючи на те, в якiй словеснiй формi сформульованi позовнi вимоги позивача, якщо зi змiсту таких вимог вбачається, що вони спрямованi на вiдновлення прав платника податкiв, порушених внаслiдок такої вiдмови.

Таким чином, захист прав позивача має відбуватися шляхом пред’явлення позовних вимог про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової звітності та подання платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Приймаючи до уваги встановлені обставини у справі, суд враховуючи вимоги ч. 2 ст. 162 КАС України, з метою відновлення порушених прав позивача, дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у спосіб визнання протиправною відмови ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріорі Компані» з податку на додану вартість за червень 2015 року, що подавалася 16 липня 2015 року, 18 серпня 2015 року та 18 вересня 2015 року.

У той же час, як було встановлено під час розгляду даної адміністративної справи позивачем податкова декларація ТОВ «Пріорі Компані» за червень 2015 року на адресу відповідача надсилалась тричі, а підстави для відмови в її прийнятті у кожному випадку були ідентичними.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року поданою ТОВ «Пріорі Компані» у день її першого отримання органом ДСФ, а саме: 16 липня 2015 року.

Одночасно, суд не може задовольнити вимоги позивача про скасування рішень відповідача №12433/1/10/26-50-15-01-10 від 20.07.2015р. «Про відмову у прийнятті податкової звітності»; №15184/10/26-50-28-01 від 20.08.2015р. «Про відмову у прийнятті податкової звітності» та №12772/10/26-50-15-01 від 21.09.2015р. «Про відмову у прийнятті податкової звітності», оскільки зазначені рішення є листами, які носять інформативний характер та самостійно не є рішенням суб’єкта владних повноважень, а відтак, відповідні вимоги не будуть відповідати завданням адміністративного судочинства, визначеними ст. 2 КАС України та є неналежно обраним способом судового захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08грн. з бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріорі Компані» задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріорі Компані» з податку на додану вартість за червень 2015 року, що подавалася 16 липня 2015 року, 18 серпня 2015 року та 18 вересня 2015 року.

Визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року поданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріорі Компані» 16 липня 2015 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріорі Компані» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08грн.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко