Постанова № 55597101, 08.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 лютого 2016 року № 826/10242/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «СП УКРКОТТОН»

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фінансової служби у м.Києві.

про

визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СП УКРКОТТОН» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління головного управління Державної фінансової служби у м.Києві.

В позовній заяві позивач просить суд :

«скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №0001932201 від 18.03.2015р.;

скасувати повністю податкову вимогу від 30.03.2015 р. №7937-25;

скасувати рішення від 02.04.2015 р. №1079/26-59-25-01-14 про опис майна у податкову заставу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню. При цьому позивач посилається на правомірність формування податкового кредиту та витрат виробництва. Крім того, позивач стверджує, що винесення податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу є протиправними з огляду на процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення – рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення, у яких відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам, викладеним в акті перевірки. При цьому відповідачем не наведено посилань на узгодження податкового боргу позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з наказом від 20.02.2014 р. №323, співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач), на підставі п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «СП «УКРКОТТОН» (далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «Сейлз АП» (код 37589481) за період з 01.10.2014 р. по 31.10.2014 р. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №81/26-59-22-01/32961385 від 05.02.2015 р. (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за жовтень 2014 року в сумі 270 323, 00 грн.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки 18.03.2015 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001932201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 246 599, 00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 61650грн.

Прийняття зазначеного рішення мотивовано наступними обставинами.

Так, актом перевірки було встановлено, що між позивачем та ТОВ Маркетингове агентство «Сейлз Ап», було укладено договір №33 від 21.05.2012 року, за умовами якого контрагент позивача зобов’язався надати послуги по організації заходів інформування споживачів, промо-акцій, рекламні послуги, послуги мерчандайзингу, послуги з проведення перевірок та маркетингові послуги.

Сторонами було узгоджено, що терміни надання послуг (виконання робіт), їх об'єм, адресні програми, найменування продукції для просування, графіки проведення, скалькульований кошторис (Технічне завдання) та умови виконання сторонами своїх зобов'язань та домовленостей визначаються в додатках до договору.

Акт перевірки містить посилання на те, що відповідно до наданих до перевірки документів ТОВ "СП "УКРКОТТОН" за період жовтень 2014 року отримало від ТОВ «Сейлз АП» послуги з мерчандайзингу згідно Договору №33 від 21.05.2012 року на загальну суму 1 479 592.02 грн., в т.ч. ПДВ 246598,67грн., на що отримано податкові накладні від 31.10.2014 р. №9, 9, 10, 11.

Також акт перевірки містить посилання на те, що до перевірки надано ТОВ "СП "УКРКОТТОН" лише рахунки - фактури та акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) з технічними завданнями від 31.10.14р., якими обумовлено надання та прийняття позивачем послуг з мерчандайзингу в мережі магазинів «Сільпо» у жовтні 2014 року, консультації покупців про переваги продукції TM «Cleanіс» в мережі магазинів «Сільпо, «Фуршет», «Ватсонс» у жовтні 2014р., перевірка займаної частки поличного простору продукції TM «Сlеаniс» в мережі магазинів «АТБ» у жовтні 2014 року, оцінка рекомендаційного рівня ТМ «Сlеаnіс» продавцями в мережі магазинів «Ватсонс» у жовтні 2014 року та розстановка рекламних диспансерів для вологих серветок у жовтні 2014р.

В акті перевірки зазначено, що під час перевірки співробітниками відповідача було використано : податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014рік (з додатками) від 09.02.2015 №9080411374; договір №33 вії 2L05.2012poкy; рахунки-фактури за жовтень 2014року; податкові накладні з квитанціями за жовтень 2014року; акти виконаних робіт з додатками до них за жовтень 2014року; витяг з Єдиного реєстру; банківські виписки (стор. 4 Акту перевірки).

Актом перевірки сформульовано висновок про те, що, з огляду на відсутність обов’язкових умов в договорі, в процесі перевірки не було можливості визначити яким чином дані послуги (результат наданих послуг) використовуються в господарській діяльності, у зв’язку з чим позивачем, на думку відповідача, не доведено направленість на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому.

З огляду на викладене відповідач дійшов висновків, що надані до перевірки документи за маркетингові, консультаційні, інформаційні послуги, порушують п. 12 "Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні" затверджене Постановою КМУ №250 від 03.04.1993р. зі змінами та доповненнями, та ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не підтверджують пов’язаність з веденням господарської діяльності та були віднесені до складу податкового кредиту на порушення п. 198.3. ст.198 Податкового кодексу України за актами виконаних робіт без документального підтвердження надання цих послуг.

При цьому відповідач посилається на те, що до перевірки не надано документи, що засвідчують факти надання та факти передачі послуг, в т. ч.: послуги мерчандайзингу в мережі магазинів «Сільпо»; консультації покупців про переваги продукції ТМ «Сlеаnіс» в мережі магазинів «Сільпо», «Фуршет», «Ватсонс»; перевірка займаної частки поличного простору продукції ТМ «Сlеаnіс» в мережі магазинів «АТБ»; оцінка рекомендаційного рівня ТМ «Сlеаnіс» продавцями в мережі магазинів «Ватсонс»; розстановка рекламних диспансерів для вологих серветок.

Крім того, відповідач послався на отримання податкової інформації від 23.01.2014р. від ДПІ у Деснянському районі «щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «СЕЙЛЗ АП» (код ЄДРПОУ 37589481) по взаємовідносинам з платниками податків за період з 01.10.14 р., згідно з яким ТОВ «СЕЙЛЗ АП» (код за ЄДРПОУ 37589481) має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Суд не погоджується з зазначеними підставами для донарахування позивачу податків з огляду на наступне.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач діяльністю позивача є реалізація товарів ТМ «Cleanic» у торгівельних мережах, що обумовлено договором № 07/08/04/07 від 10.08.2007 p., укладеним між позивачем та виробником товарів ТМ «Cleanic» - Harper Hygienics Sp. Z o.o.

Як вбачається з наданої позивачем копії вищезазначеного договору, продавець (тобто Harper Hygienics Sp. z o.o.) сприяє збільшенню обсягів реалізації позивача, як ексклюзивного дистриб'ютора товарів ТМ «Cleanic» на території України, не менш як на 15% шляхом виділення позивачу маркетингового бюджету на кожен наступний рік дії Договору у розмірі не менш як розмір виділеного маркетингового бюджету за попередній рік. (пункт 1.4. Договору та пункт 4.7. Договору в редакції додатку №8 від 21.12.2009 p.)

У 2014 році виробником ТМ «Cleanic» -Harper Hygienics Sp. z o.o. було виділено позивачу маркетинговий бюджет у розмірі 9 467,06 Євро шляхом оформлення документу про узгодження премії (виконаних робіт №1/Н) від 31.01.2014 р. та Документу від 24.02.2014 р. про взаємозалік зобов'язань та обумовлених сум до Договору № 07/08/04/07 від 10.08.2007 р.

Також між позивачем та Harper Hygienics Sp. z o.o. було погоджено, що у випадку досягнення обумовлених на кожен рік обсягів обороту, продавець зобов'язується виплатити покупцю «премії за обсяг» у розмірі 7% від виконаного обороту по ТМ «Cleanic». У 2014 році позивач отримав від Harper Hygienics Sp. z o.o. «премію за обсяг» у розмірі 147 959,65 Євро, яка була оформлена у вигляді Документу про узгодження премії (виконаних робіт №2/Н) від 04.02.2014 р. та Документу про взаємозалік зобов'язань та обумовлених сум до Договору № 07/08/04/07 від 10.08.2007 p.

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент формування позивачем витрат та податкового кредиту) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно, згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 вищезазначеного кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до визначення, наведеного в частині 1 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, здійснення позивачем витрат, пов’язаних з реалізацією товару, є господарською діяльністю в розумінні вищезазначених норм, оскільки призводить до безпосереднього отримання доходу позивачем.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача про відсутність підстав для формування позивачем показників звітності з огляду на зміст первинних бухгалтерських документів.

При цьому суд виходить з наступного.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Відповідно до ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому жодною нормою чинного законодавства України не визначено вимог до актів приймання – здачі виконаних робіт з мерчандайзингу, обов’язкових умов, які мають міститися в цих документах, їх реквізитів чи порядку складання тощо.

Зазначене, на думку суду, унеможливлює висунення вимог до конкретних документів та робить протиправними висновки про відсутність доказів здійснення господарської операції.

За таких обставин твердження відповідача про відсутність реального вчинення господарської операції мають доводитися в загальному порядку, з застосуванням принципів доказування, встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, позивачем було надано докази як надання послуг, зокрема – звіти з оцінювання рекомендаційного рівня, звіти по мерчандайзингу та звіти щодо перевірки займаної частки поличного простору.

Натомість відповідачем не було спростовано наявності зазначених документів, реальності існування зазначених в них місць продажу продукції, продажу продукції позивача в цих місцях та виконання контрагентом позивача робіт за договором № 33 в цих місцях.

Щодо посилань відповідача на податкову інформацію суд відзначає наступне.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом, контрагент позивача та Позивач, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платником податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 198.3 Податкового кодексу України, (в редакції, яка діяла на момент формування позивачем витрат та податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За ст. 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно із статтею 201.8 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Актом перевірки та матеріалами справи підтверджено наявність у позивача податкових накладних, виписаних зареєстрованим платником податку, та їх відповідність встановленим вимогам.

Крім того, судом встановлено, що 27.03.2015 р. податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, про що свідчить відбитки штампу відповідача від 26.03.15р. та ГУ ДЕС. у м.Києві від 27.03.15р.

Рішенням № 5916/10/2615-10-05-35 від 07.04.2015 р. ГУ ДФС у м. Києві продовжено строк розгляду первинної скарги до 25.05.2015 р.

30.03.2015 р. відповідачем було сформовано податкову вимогу №7937-25 про сплату податкового боргу у розмірі 228 465,84 грн., а 02.04.2015 р. відповідачем прийнято рішення №1079/26-59-25-01-14 про опис майна у податкову заставу.

Згідно з пунктом 56.12 статті 56 Податкового кодексу України якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.

При цьому згідно з пунктом 56.15 статті 56 вищезазначеного кодексу скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Оскільки відповідачем не надано жодного доказу існування податкового боргу позивача крім оскаржуваного податкового повідомлення – рішення, судом вбачається протиправним винесення податкової вимоги та рішення про опису майна, оскільки податкові зобов’язання мали статус неузгоджених до закінчення процедури адміністративного оскарження.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СП УКРКОТТОН» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фінансової служби у м.Києві №0001932201 від 18.03.2015р.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фінансової служби у м.Києві від 30.03.2015 р. №7937-25;

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фінансової служби у м.Києві від 02.04.2015 р. №1079/26-59-25-01-14 про опис майна у податкову заставу.

5. Судові витрати в сумі 487 грн. 20 коп. відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «СП УКРКОТТОН» за рахунок асигнувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук