Постанова № 55597064, 08.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 лютого 2016 року № 826/9109/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроімпекс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про часткове визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроімпекс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про часткове визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 1572/26552213 від 13.11.2014.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Україна-Вояж» за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 та ТОВ «Креативкомпані» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014. Підставою для нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договір, укладений між позивачем та контрагентом: ТОВ «Креативкомпані», був укладений без мети настання правових наслідків. Позивач, не погоджуючись з таким висновком податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ «Креативкомпані» за договором, який мав реальний характер, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог, через канцелярію суду подав письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки від 31.10.2014 № 1032/26-55-22-13/32850209.

В судовому засіданні 07.09.2015 було допитано, як свідка директора ТОВ "Украгроімпекс" ОСОБА_1.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

В період з 23.10.2014 по 29.10.2014 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Украгроімпекс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Україна-Вояж» за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 та ТОВ «Креативкомпані» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

За результатами перевірки складено акт від 31.10.2014 № 1032/26-55-22-13/32850209, яким встановлені наступні порушення:

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість.

На підставі акта перевірки від 31.10.2014 № 1032/26-55-22-13/32850209 відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 13.11.2014 № 1572/26552213, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 807 746,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1115397,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 361349,00 грн.

Рішеннями Головного управління ДФС у м. Києві від 26.01.2015 № 1184/10/26-15-10-05-35 та ДФС України від 06.04.2015 № 7130/6/99-99-10-01-04-25 податкове повідомлення - рішення від 13.11.2014 № 1572/26552213 залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 22.04.2015 № 25062/10/26-55-22-13-10 погоджено застосування податкового компромісу в частині рішення на суму основного платежу - 1178680,89 грн., штрафних санкцій - 294670,22 грн. по операції з придбання послуг з передпродажної підготовки товару у ТОВ «Україна-Вояж» податковий номер 35122611 в рамках договору № 1У від 01.03.2013 за період січень, лютий 2014 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроімпекс", не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням від 13.11.2014 № 1572/26552213 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 333394,89 грн., у тому числі за основним платежем - 266716,11 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 66678,78 грн., збільшених по операціях з придбання послуг з передпродажної підготовки товару у ТОВ «Креативкомпані», вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку..

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

В пункті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроімпекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Креативкомпані» було укладено договір про надання послуг з передпродажної підготовки товарів від 07.07.2014 № 07-14/У, згідно якого замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату послуги з проведення передпродажної підготовки товарів, що цікавлять замовника (овочі, фрукти).

В розділі 3 договору зазначено, що виконавець самостійно організовує роботу з проведення наданих послуг. Після надання послуг сторони складають у 2-х примірниках акт здачі-прийняття робіт наданих послуг (або за підсумками послуг, виконаних протягом календарного місяця), по одному примірнику якого зберігається у сторін.

Відповідно до розділу 4 договору, замовник виплачує виконавцю плату за надані послуги після прийняття їх та підписання акту здачі-прийняття робіт. Вартість робіт визначається рахунками - фактури і підтверджується актами здачі-прийняття робіт.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано: виписку з ЄДР щодо ТОВ «Украгроімпекс»; наказ ТОВ «Украгроімпекс» №06-ІІІ від 18.07.2014 про внесення змін в штатний розпис та штатний розпис ТОВ «Украгроімпекс» від 18.07.2014; договір № 4 від 15.01.2014 суборенди складу площею 538,7 кв.м. та акт прийому передачі в суборенду складських приміщень від 16.01.2014; витяг з ЄДР щодо ТОВ «Креативкомпані» станом на 01.07.2014 (відомості про юридичну особу підтверджені); заявки на надання послуг згідно договору № 07-14/у від 07.07.2014; листи ТОВ «Креативкомпані» №1007-1 від 10.07.2014 та № 1008-1 від 11.08.2014; рахунки - фактури від 07.07.2014 № СФ-0000001, від 08.07.2014 № СФ-0000002, від 09.07.2014 № СФ-0000003, від 10.07.2014 № СФ-0000004, від 11.07.2014 № СФ-0000005, від 14.07.2014 № СФ-0000006, від 16.07.2014 № СФ-0000007, від 17.07.2014 № СФ-0000008, від 21.07.2014 № СФ-0000009, від 22.07.2014 № СФ-0000010, від 25.07.2014 № СФ-0000011, від 28.07.2014 № СФ-0000012, від 31.07.2014 № СФ-0000013; платіжні доручення від 14.08.2014 № 496, № 503, від 27.08.2014 № 517, від 28.07.2014 № 518, від 02.09.2014 № 521, від 17.09.2014 № 550, від 25.09.2014 № 576, від 30.09.2014 № 583, від 02.10.2014 № 587, від 06.10.2014 № 597, від 07.10.2014 № 599; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2014 № КР-0000012, № КР-0000013, № КР-0000014, № КР-0000015, № КР-0000016, № КР-0000017, № КР-0000018, № КР-0000019, № КР-0000020, № КР-0000021, № КР-0000022, № КР-0000023, № КР-0000024, № КР-0000025, № КР-0000026, № КР-0000027, № КР-0000028, № КР-0000029, № КР-0000030, № КР-0000031, № КР-0000032, № КР-0000033, № КР-0000034, № КР-0000035, № КР-0000036, № КР-0000037, № КР-0000038, № КР-0000039.

Крім того, позивачем надані докази використання отриманих від ТОВ «Креативкомпані» послуг у власній господарській діяльності товариства: видаткову накладну № 597 від 07.07.2014 про придбання термоетикеток 500000 шт.; договір поставки № 2855 від 14.02.2013, укладений між ТОВ «Украгроімпекс» та ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» разом з додатковою угодою № 1; договір поставки № 3138 від 05.03.2013, укладений між ТОВ «Украгроімпекс» та ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» разом з додатковою угодою № 1; вантажно-митні декларації щодо придбання ТОВ «Украгроімпекс» імпортованих плодів фруктів та овочів.

Також, в судовому засіданні 07.09.2015 було допитано, як свідка директора ТОВ "Украгроімпекс" ОСОБА_1, яким підтвердив реальність господарських операцій між ТОВ "Украгроімпекс" та ТОВ «Креативкомпані».

Відповідачем доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, до суду не надано.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту за фінансово - господарськими відносинами з контрагентом ТОВ «Креативкомпані» суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Креативкомпані» мали реальний товарний характер.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд встановив, що матеріалами справи спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, що призвели до заниження податку на додану вартість.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 13.11.2014 № 1572/26552213 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 333394,89 грн., у тому числі за основним платежем - 266716,11 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 66678,78 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 13.11.2014 №1572/26552213 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 333394,89 грн., у тому числі за основним платежем - 266716,11 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 66678,78 грн.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов