Постанова № 55596778, 09.02.2016, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 лютого 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1687/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Смішливої Т.В.,

при секретарі судового засідання : Кравцовій Т.О.,

за участю

представника позивача Сєдова О.М., дов. № РА196/15 від 29.12.2015

представника відповідача Осмоловської Л.В., дов. № 79 від 11.01.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" до Луганського обласного центру зайнятості, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Ровеньківський міський центр зайнятості про визнання наказу незаконним в частині та його скасування,-

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2015 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" до Луганського обласного центру зайнятості, у якому позивач зазначив, що у провадженні Луганського окружного адміністративного суду знаходилась заява Луганського обласного центру зайнятості про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 2а-8483/10/1270 про стягнення з Державного підприємства «Ровенькиантрацит» на користь Ровеньківського міського центру зайнятості заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Заяву обґрунтовано прийняттям наказу від 15.04.2015 № 52 «Щодо роботи Ровеньківського міського центру зайнятості», яким Луганський обласний центр зайнятості визнано правонаступником боргових зобов'язань Ровеньківського міського центру зайнятості в частині дебіторської заборгованості та заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Вказаний наказ позивач вважає незаконним з огляду на те, що на час його видання Ровеньківський міський центр зайнятості не ліквідовано та не реорганізовано, він у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зазначений як юридична особа, а тому Луганський обласний центр зайнятості не може бути правонаступником Ровеньківського міського центру зайнятості. Відповідно до Положення про державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 20.01.2015 № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2015 року за № 141/26586, (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного наказу) лише Центральний апарат Служби утворює, ліквідовує, реорганізовує головні управління та управління Служби за погодженням з Міністерством соціальної політики України, затверджує структуру, граничну чисельність, штатний розпис, кошторис видатків головних управлінь Служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, в тому числі кошторис видатків апарату головних управлінь. Тобто, Луганський обласний центр зайнятості не мав повноважень щодо прийняття рішення про визнання себе правонаступником боргових зобов'язань Ровеньківського міського центру зайнятості.

Зазначив, що про існування наказу від 15.04.2015 № 52 «Щодо роботи Ровеньківського міського центру зайнятості» позивач дізнався лише 18.06.2015 при надходженні на адресу ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі № 2а-8483/10/1270 разом із копією вказаного наказу.

У зв'язку з викладеним позивач просив суд визнати наказ Луганського обласного центру зайнятості від 15.04.2015 № 52 «Щодо роботи Ровеньківського міського центру зайнятості» незаконним в частині підпункту 3 пункту 1, пункту 3, пункту 10, підпункту 1 пункту 11 з моменту набрання наказу чинності, а також скасувати наказ Луганського обласного центру зайнятості від 15.04.2015 № 52 «Щодо роботи Ровеньківського міського центру зайнятості» незаконним в частині підпункту 3 пункту 1, пункту 3, пункту 10, підпункту 1 пункту 11.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача проти позову заперечував, пояснив, що оскаржуваний наказ видано в межах повноважень Луганського обласного центру зайнятості, оскільки зазначеним наказом також вирішено питання про повне скорочення штатної чисельності працівників Ровеньківського міського центру зайнятості. Також, зазначив, що на час видання оскаржуваного наказу позивач змінив своє місцезнаходження та був зареєстрований у м. Сєвєродонецьку. У зв'язку зі значною завантаженістю Сєвєродонецького міського центру зайнятості було прийнято рішення про передачу повноважень щодо стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від Ровеньківського міського центру зайнятості до Луганського обласного центру зайнятості. З урахуванням зазначеного просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи третя особа повідомлялась судом належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд приходить до такого.

Судом встановлено, що Луганським обласним центром зайнятості 15.04.2015 з метою організації належної роботи обласної служби зайнятості та оптимізації видатків видано наказ № 52 «Щодо роботи Ровеньківського міського центру зайнятості», підпунктом 3 пункту 1 якого в.о. директора Ровеньківського міського центру зайнятості зобов'язано до 20.04.2015 передати по авізо та за актом приймання-передачі Луганському обласному центру зайнятості дебіторську заборгованість та заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за формою, наведеною в додатку № 1 до наказу. (а.с. 88-98)

Пунктом 3 вказаного наказу начальникам відділу бухгалтерського обліку, головному бухгалтеру ОСОБА_4 та юридичного відділу ОСОБА_5 забезпечити прийняття за актом приймання-передачі дебіторської заборгованості.

Відповідно до пункту 10 зазначеного наказу визнано Луганський обласний центр зайнятості правонаступником боргових зобов'язань Ровеньківського міського центру зайнятості в частині дебіторської заборгованість та заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, а в іншій частині боргових зобов'язань - Рубіжанський міський центр зайнятості.

Підпунктом 1 пункту 11 покладено обов'язки щодо окремого обліку дебіторської заборгованість Ровеньківського міського центру зайнятості на начальника відділу бухгалтерського обліку - головного бухгалтера обласного центру зайнятості ОСОБА_4

Позивач вважає, що саме вказані положення наказу Луганського обласного центру зайнятості від 15.04.2015 № 52 порушують його права.

Щодо посилання позивача на те, що наказ № 52 від 15.04.2015 «Щодо роботи Ровеньківського міського центру зайнятості» є нормативно-правовим актом суд зазначає, що нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий або затверджений уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Нормативно-правові акти поділяють на закони та підзаконні нормативно-правові акти.

У відповідності до пункту 1.1 ДСТУ 4163-2003 "Вимоги до оформлювання документів", затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55 (далі - ДСТУ 4163-2003) організаційно-розпорядчі документи це постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності.

Організаційно-розпорядчі документи - це управлінська документація, що слугує засобом здійснення і регулювання процесів в управлінні.

Наказ Луганського обласного центру зайнятості № 52 від 15.04.2015 «Щодо роботи Ровеньківського міського центру зайнятості» не містить норм права, а спрямований на врегулювання взаємовідносин між обласним та підпорядкованим йому міським центром зайнятості, а відтак за своєю правовою природою є організаційно-розпорядчим документом.

Вирішуючи питання про наявність у Луганського обласного центру зайнятості повноважень щодо прийняття наказу від 15.04.2015 № 52 «Щодо роботи Ровеньківського міського центру зайнятості» суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України № 90 від 05.09.2014 «Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення» встановлено, що державна служба зайнятості як централізована система державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством соціальної політики, є правонаступником Державної служби зайнятості. Одночасно вказаною постановою передбачено, що до внесення змін до Законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Про зайнятість населення" органи державної служби зайнятості продовжують виконувати завдання та функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до пункту 2 розділу І Положення про державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 20 січня 2015 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2015 року за номером № 141/26586) (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного наказу) служба складається з Центрального апарату Служби, головних управлінь Служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Головні управління), управлінь Служби в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - управління), навчальних закладів державної служби зайнятості, центрів професійної орієнтації населення, інших підприємств, установ, організацій, утворених Службою.

Відповідно до п. 2 розділу IV Положення головні управління Служби у межах своїх повноважень видають накази організаційно-розпорядчого характеру.

Пунктом 4 розділу IV Положення передбачено, що начальник головного управління Служби здійснює керівництво діяльністю головного управління Служби та несе персональну відповідальність за діяльність підпорядкованих управлінь Служби, за виконання покладених на головне управління Служби завдань та функцій, ефективну роботу головного управління Служби, цільове використання коштів Фонду в межах затвердженого кошторису видатків, належне використання виділеного у розпорядження головного управління Служби майна і матеріальних цінностей тощо. Прийняття і звільнення працівників головного управління Служби та підпорядкованих управлінь Служби здійснюється наказом начальника головного управління Служби.

Судом встановлено, що на даний час Луганський обласний центр зайнятості діє на підставі положення про Луганський обласний центр зайнятості, затвердженого директором Державного центру зайнятості 25.03.2011. (а.с. 57-62)

Відповідно до зазначеного Положення Луганський обласний центр зайнятості, відповідно до покладених на нього завдань, виконує функції:

- з організації і координації роботи підпорядкованих центрів зайнятості щодо збору страхових внесків, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі тих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі тих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав (п.п. 1 п. 4 Положення);

- представляє інтереси Фонду в судових та інших органах (п.п. 11 п. 4 Положення);

- виконує інші функції відповідно до чинного законодавства (п.п. 18 п. 4 Положення).

Тобто, прийняття наказу від 15.04.2015 № 52 «Щодо роботи Ровеньківського міського центру зайнятості», яким фактично вирішено питання організації роботи базового центру зайнятості, зокрема, питання скорочення штатної чисельності працівників, передача майна, майнових прав, дебіторської заборгованості та заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, відноситься до компетенції директора Луганського обласного центру зайнятості.

Згідно довідки Луганського обласного центру зайнятості № 30/12-121 від 13.01.2016 з 16.04.2015 по теперішній час штатна чисельність працівників Ровеньківського міського центру зайнятості складає 0 одиниць. (а.с. 87)

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до акту приймання-передачі Луганському обласному центру зайнятості від Ровеньківського міського центру зайнятості передано заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, яка обліковувалась станом на 17.04.2015, у тому числі заборгованість 13 відокремлених підрозділів ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит", стягнута за судовими рішеннями у 2009 - 2011 роках.

Згідно довідки Луганського обласного центру зайнятості № 30/12-341 від 01.02.2016 дебіторська заборгованість з фінансово-господарської діяльності станом на 01.02.2016 за ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" відсутня. (а.с. 168)

У зв'язку з цим положення пункту 3, підпункту 1 пункту 11 наказу № 52 від 15.04.2015 щодо передачі та окремого обліку дебіторської заборгованість Ровеньківського міського центру зайнятості на права та обов'язки ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" жодним чином не впливають.

Щодо заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття суд зазначає, що до 1 січня 2011 року правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначались Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000.

Положеннями пункту 5 частини другої статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" №1533-ІІІ від 02.03.2000 (далі - Закон № 1533-ІІІ) в редакції, чинній до 01.01.2011, визначалось, що Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, функції яких покладаються на органи державної служби зайнятості та центри зайнятості, контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 38 Закону № 1533-ІІІ, роботодавець зобов'язаний був своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески.

Вказаною нормою також передбачалось, що не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у порядку, встановленому законом.

З аналізу вказаних норм вбачається, що відповідні територіальні центри зайнятості, зокрема і Ровеньківський міський центр зайнятості, здійснюють функції щодо контролю за повноти і своєчасності сплати страхувальниками страхових внесків до Фонду, а у випадку несплати або несвоєчасної сплати вказаних внесків звертаються до суду з позовами про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків.

Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 № 339, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2001 року за № 30/522, нараховані суми страхових внесків роботодавців та застрахованих осіб перераховуються на відповідний рахунок Фонду. На цей рахунок перераховуються також суми фінансових санкцій та адміністративних стягнень, благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, інші надходження відповідно до законодавства України. (пункт 6.1 Інструкції)

У зв'язку з набранням чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та сум фінансових санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, територіальні органи Державної служби зайнятості в районах, містах, районах у містах мають право перевіряти правильність нарахування, своєчасність і повноту перерахування страхових внесків, у тому числі, коли за даними перевірки була підтверджена наявність заборгованості зі сплати страхових внесків, строк сплати яких не настав на 01 січня 2011 року, та застосовувати фінансові санкції у порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом. (пункт 7.1 Інструкції)

Подавати позовні заяви та представляти інтереси Фонду щодо стягнення страхових внесків, пені і штрафів у судах мають право Державна служба зайнятості, її територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах, районах у містах. (пункт 9.10 Інструкції)

Тобто, територіальні центри зайнятості не є отримувачами страхових внесків, а лише здійснюють контрольні функції щодо повноти та своєчасності сплати страхувальниками вказаних внесків до Фонду, а у випадку їх несплати здійснюють заходи щодо стягнення страхових внесків у судовому порядку та функції контролю за виконанням судового рішення про стягнення страхових внесків.

При цьому, до 1 січня 2011 року вказана Інструкція містила розділ 3 «Порядок обліку платників страхових внесків на випадок безробіття», пунктом 3.1 якого встановлено, що взяття на облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей робочими органами виконавчої дирекції Фонду.

З матеріалів справи вбачається, що до 2015 року місцезнаходженням ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" було м. Ровеньки Луганської області.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" з 09.04.2015 змінено місцезнаходження юридичної особи з м. Ровеньки на м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, 30/1 (а.с. 140-166).

Довідкою Луганського обласного центру зайнятості № 30/12-343 від 01.02.2016 підтверджено, що ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" обліковується в Сєвєродонецькому міському центрі зайнятості як роботодавець з 14.04.2015. (а.с. 169)

З урахуванням зазначеного суд вважає, що з 09 квітня 2015 року, тобто з дати зміни позивачем свого місцезнаходження, Ровеньківський міський центр зайнятості втратив право здійснення контролю за повнотою сплати ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Таке право набув Сєвєродонецький міський центр зайнятості, як базовий центр зайнятості на підконтрольній території якого зареєстрований роботодавець.

Однак, враховуючи, що Положенням про Луганський обласний центр зайнятості передбачено здійснення ним функцій з організації і координації роботи підпорядкованих центрів зайнятості щодо збору страхових внесків, а також щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків страхувальниками, а Положення про державну службу зайнятості, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 20 січня 2015 року, не містить заборон щодо здійснення вказаних функцій регіональними центрами зайнятості, до яких відноситься відповідач, суд вважає, що визначення в оскаржуваному наказі Луганський обласний центр зайнятості як орган, який здійснює контроль за стягненням заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття замість Ровеньківського міського центру зайнятості не є протиправним.

У зв'язку з викладеним доводи позивача про те, що наказом від 15.04.2015 № 52 відповідач безпідставно здійснив процесуальне правонаступництво суд вважає безпідставними, оскільки вказаним наказом здійснено передачу контролю за сплатою боргу зі страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що не є тотожнім поняттю процесуального правонаступництва.

Суд зазначає, що статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі ст.ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 (справа щодо оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1, 2 статті 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Звідси поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що начебто певні обставини впливають на його правове становище.

Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 15 грудня 2015 року у справі № 800/206/15.

Суд вважає, що наказ Луганського обласного центру зайнятості від 15.04.2015 № 52 «Щодо роботи Ровеньківського міського центру зайнятості» дії породжує права й обов'язки тільки для Ровеньківського міського центру зайнятості та Луганського обласного центру зайнятості.

Зазначений наказ не стосується жодних прав та обов'язків ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит", а отже не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Враховуючи відсутність факту порушення прав та інтересів ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" при прийнятті відповідачем наказу від 15.04.2015 № 52 «Щодо роботи Ровеньківського міського центру зайнятості», суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку відмови у задоволенні позову судові витрати позивачу, який не є суб'єктом владних повноважень, у справі не повертаються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" до Луганського обласного центру зайнятості, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Ровеньківський міський центр зайнятості про визнання наказу незаконним в частині та його скасування відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову у повному обсязі складено та підписано судом 09 лютого 2016 року.

Суддя Т.В. Смішлива