Ухвала суду № 55594649, 04.02.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

копія

Провадження № 11-кп/792/100/16

Справа № 680/1011/14-к Головуюча в 1-й інстанції Волкова О. М.

Категорія: ч.2 ст.191, ч.3 ст.191,

ч.1 ст.366, ч.3 ст.368 КК України Доповідач Латюк П. Я.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого-судді Латюка П.Я.,

суддів Вітюк І.В., Цугеля І.М.,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1,

прокурора Павлишина В.І.,

обвинуваченої ОСОБА_2

та її захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014240190000179 від 18.06.2014 року за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_2 на вирок Віньковецького районного суду від 27 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а:

Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та жительку с.Браїлівка Новоушицького району Хмельницької області, вул. Леніна, 94, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючу директором Браїлівської ЗОШ I-III ступенів, інваліда 2-ої групи, вдову, має на утриманні одну неповнолітню дитину, не судиму,

визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.3 ст.191, ч.1 ст.366, ч.1 ст.368 КК України та призначено покарання:

- за ч.1 ст.366 КК України у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 гривень з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків строком на 1 рік;

- за ч.2 ст.191 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків строком на 1 рік;

- за ч.3 ст.191 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків строком на 1 рік;

- за ч.1 ст.368 КК України (в редакції Закону від 18 квітня 2013 року) - у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків строком на 2 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_2В визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців та штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 гривень з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків строком на 3 роки, які на підставі ч.3 та ч.4 ст.72 КК України ухвалено виконувати самостійно.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки 6 місяців та на підставі ст.76 КК України покладено обовязок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено попередній заставу у розмірі 24360 гривень.

Цивільний позов прокурора задоволено частково та стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави в особі відділу освіти, молоді та спорту Новоушицької районної державної адміністрації Хмельницької області 1849 гривень 58 копійок майнової шкоди, заподіяної вчиненням злочину.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь державного бюджету судові витрати за проведення судово-хімічної експертизи №8546/14-34/9688-9708/14-34 від 01.08.2014 року у сумі 11100 гривень.

Вирішено долю речових доказів.

За вироком суду, ОСОБА_2, відповідно до наказу відділу освіти, молоді та спорту Новоушицької райдержадміністрації №36-к від 31.07.2007 року, перебуваючи на посаді директора Браїлівської загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів, будучи службовою особою з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, зловживаючи своїм службовим становищем, із корисливих мотивів, шляхом службового підроблення з метою незаконного отримання заробітної плати нею та її чоловіком ОСОБА_4, який працював сторожем Браїлівської ЗОШ, вирішила незаконно заволодіти бюджетними коштами.

Реалізовуючи свій злочинний умисел на незаконне заволодіння коштами, ОСОБА_5 на початку квітня 2012 року в приміщенні Браїлівської ЗОШ, що по вул. Леніна, 77, с. Браїлівка, Новоушицького району, надала заступнику директора Браїлівської ЗОШ ОСОБА_6, яка не була обізнана в її злочинних намірах, письмове пояснення з приводу кількості проведених у березні 2012 року уроків вчителями Браїлівської ЗОШ, в якому не повідомила про перебування нею з 27 по 30 березня 2012 року на стаціонарному лікуванні у Новоушицькій ЦРЛ. На підставі вказаного письмового пояснення ОСОБА_6 склала довідку до відомості на виплату заробітної плати вчителям за березень 2012 року, в яку внесені завідомо неправдиві відомості про відпрацювання ОСОБА_2 робочого часу за основним місцем роботи в повному обсязі.

Після цього ОСОБА_2 з метою незаконного заволодіння бюджетними коштами, вищевказану довідку та пояснення передала у відділ освіти, молоді та спорту Новоушицької РДА, що знаходиться за адресою:

смт. Нова Ушиця, вул. Гагаріна, 40, на підставі яких бухгалтер ОСОБА_7 склала відомість на виплату зарплати вчителям Браїлівської ЗОШ за березень 2012 року, у тому числі ОСОБА_2, в якій було внесено завідомо неправдиві відомості про відпрацювання нею робочого часу за основним місцем роботи в повному обсязі. Зазначену відомість ОСОБА_2 завірила своїм підписом та печаткою Браїлівської ОСОБА_8 ступенів, цим самим надавши вказаній відомості статусу офіційного документу.

На підставі вказаної підробленої відомості ОСОБА_2 незаконно нараховано та виплачено на картковий рахунок ПАТ КБ «Приватбанк» кошти за невідпрацьовані дні за період з 27 по 30 березня 2012 року на загальну суму 796,26 гривень, якими вона заволоділа.

Таким чином, директор Браїлівської ЗОШ ОСОБА_2, зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно заволоділа грошовими коштами у розмірі 796 грн. 26 коп., що в свою чергу призвело до зайвого нарахування єдиного внеску на заробітну плату на загальну суму 289 грн. 04 коп., чим спричинила майнову шкоду бюджетним інтересам держави на загальну суму 1085,30 гривень та суспільним інтересам у вигляді підриву авторитету та встановленого порядку організації державної системи освіти.

Крім того, директор Браїлівської ОСОБА_8 ступенів ОСОБА_2, зловживаючи своїм службовим становищем, здійснила розтрату бюджетних коштів на суму 764,28 гривень, чим спричинила майнову шкоду бюджетним інтересам держави на вказану суму та суспільним інтересам у вигляді підриву авторитету та встановленого порядку організації державної системи освіти.

Так, у квітні 2014 року ОСОБА_2 умисно надала завгоспу Браїлівської ОСОБА_8 ступенів ОСОБА_9, який не був обізнаний в її злочинних намірах, вказівку щодо заповнення табелів виконання робочого часу за березень та квітень 2014 року технічними працівниками Браїлівської ЗОШ, в які внести відомості про відпрацювання робочого часу в повному обсязі її чоловіком ОСОБА_4, сторожем Браїлівської ЗОШ, хоча останній перебував на стаціонарному лікуванні в період з 30.03.2014 року по 02.04.2014 року у Новоушицькій ЦРЛ та з 02.04.2014 року по 16.04.2014 року у Хмельницькій обласній лікарні.

Виготовлений в приміщенні Браїлівської ЗОШ ОСОБА_9 табель виконання робочого часу працівниками Браїлівської ЗОШ за березень 2014 року ОСОБА_2 завірила своїм підписом та печаткою Браїлівської ЗОШ, надавши цим самим йому статусу офіційного документу, чим здійснила видачу завідомо неправдивого документу. Надалі ОСОБА_2 повторно, умисно, з метою заволодіння бюджетними коштами в інтересах свого чоловіка ОСОБА_4, зазначений підроблений табель виконання робочого часу передала у відділ освіти, молоді та спорту Новоушицької РДА, на підставі якого бухгалтер ОСОБА_10 склала відомість на виплату заробітної плати працівникам Браїлівської ЗОШ за березень 2014 року, в тому числі ОСОБА_4, в яку внесено завідомо неправдиві відомості про відпрацювання останнім робочого часу за основним місцем роботи в повному обсязі. Зазначену відомість ОСОБА_2 завірила своїм підписом та печаткою Браїлівської ЗОШ, надавши їй цим самим статусу офіційного документу.

Крім того, ОСОБА_2 виготовлений в приміщенні Браїлівської ЗОШ завгоспом ОСОБА_9 табель виконання робочого часу працівниками Браїлівської ЗОШ за квітень 2014 року, з метою заволодіння бюджетними коштами в інтересах свого чоловіка ОСОБА_4, передала у відділ освіти, молоді та спорту Новоушицької РДА, на підставі якого бухгалтер ОСОБА_10 склала відомість на виплату зарплати працівникам Браїлівської ЗОШ за квітень 2014 року, в тому числі ОСОБА_4, в яку внесено завідомо неправдиві відомості про відпрацювання останнім робочого часу за основним місцем роботи в повному обсязі.

На підставі вказаних підроблених табелів та відомостей

ОСОБА_4 незаконно нараховано та виплачено на картковий рахунок ПАТ КБ «Приватбанк» кошти за невідпрацьовані дні на загальну суму

704,99 гривень, що в свою чергу призвело до зайвого нарахування єдиного внеску на заробітну плату на суму 59 грн. 29 коп.

Крім того, ОСОБА_2, перебуваючи на посаді директора Браїлівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Новоушицького району, будучи службовою особою з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, використовуючи своє службове становище, володіючи повноваженнями направлення подання про призначення на посаду вчителя Браїлівської ЗОШ до відділу освіти, молоді та спорту Новоушицької районної державної адміністрації, з використанням наданих повноважень, умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересів служби, за направлення подання про призначення ОСОБА_11 на посаду вчителя іноземної мови Браїлівської ОСОБА_8 ступенів до відділу освіти, молоді та спорту Новоушицької районної державної адміністрації, 24.06.2014 року близько 13 години в смт. Нова Ушиця на тротуарі по вул. Подільській біля перехрестя з вул. Українською, одержала від ОСОБА_11 неправомірну вигоду у сумі 200 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США, що станом на 24.06.2014 становило згідно курсу НБУ 2378,40 гривень, та продукти харчування і спиртні напої на загальну суму 1260 грн. 50 коп., а всього на загальну суму 3638,90 гривень.

За змістом поданої апеляційної скарги, ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати та провадження у справі закрити, посилаючись на те, що інкримінованих їй кримінальних правопорушень не вчиняла, що висновки суду про зворотне не основуються на зібраних доказах та не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на те, що факту її відсутності з 27 по 30 березня 2012 року та чоловіка ОСОБА_4 з 30 березня по 16 квітня 2014 року на робочому місці встановлено не було, що у неї ненормований робочий день, а лікування вони проходили не перебуваючи у стаціонарі лікувальних закладів.

Акцентує увагу й на тому, що до ОСОБА_11 жодного разу не телефонувала та грошові кошти і продукти харчування за її працевлаштування не вимагала та не отримувала, повноваженнями на прийняття її на роботу не наділена, а суд для доведення її винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України послався на докази, які є недопустимими

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченої та її захисника на підтримку поданої апеляційної скарги з посиланням на зазначені у ній доводи, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, окрім вирішеного питання про речові докази, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що вона підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

В силу ч.ч.1, 2 ст.55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Права і обовязки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Потерпілому вручається памятка про процесуальні права та обовязки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий має, зокрема, право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди (п.4 ч.1), право знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку передбаченому цим Кодексом, у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження (п.11 ч.1), та інші, виписані, у тому числі у цій нормі закону права.

Імперативним приписом п.3 ч.1 ст.291 КПК України визначено, що обвинувальний акт, серед іншого, має містити й анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, імя, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Згідно даних обвинувального акта та доданого до нього реєстру матеріалів (т.1 а.п.3-22) видно, що воно було розпочате на підставі заяви ОСОБА_11

Як убачається із матеріалів досудового провадження (т.1 а.п. 1, 8), внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014240190000179 від 18.06.2014 року за ознаками вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, відбулося саме на підставі заяви ОСОБА_11, яка для викриття ОСОБА_2 надавала власні 800 дол. США, за власні кошти купувала продукти харчування та алкогольні напої, проте відомості щодо неї, як потерпілої, до обвинувального акту у цьому кримінальному провадженні внесені не були, її права, як потерпілої, органами досудового розслідування дотримані не були.

Не були вони дотримані й судом першої інстанції, де ОСОБА_11 також мала статус свідка, у підготовче судове засідання вона взагалі не викликалася, а при розгляді справи по суті обвинувачення допитувалася як свідок.

В силу ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

а) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;

б) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Натомість, складений слідчим та затверджений прокурором 22 серпня 2014 року первинний обвинувальний акт (т.1 а.п.3-11) і цим вимогам чинного законодавства не відповідав, адже у ньому не було зазначено: які саме продукти харчування та спиртні напої ОСОБА_2 у якості неправомірної вигоди 24 червня 2014 року отримала від ОСОБА_11; коли саме ОСОБА_2 вчиняла службові підроблення.

Відтак, слідуючи виписаним у ч.3 ст.314 КПК України правилам, вже у підготовчому судовому засіданні суд мав би повернути цей обвинувальний акт, проте цього не зробив.

Розглянувши справу по суті обвинувачення, суд допустився і інших істотних порушень вимог як матеріального, так і процесуального закону.

Так, диспозицією ч.1 ст.368 КК України Закону №1261 VІІ від 13 травня 2014 року кримінальну відповідальність передбачено за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Оскільки передбачена ст.368 КК України кримінальна відповідальність настає за умови використання службовою особою наданої їй влади чи службового становища, то з метою недопущення порушення її права на захист в обвинувальному акті та у вироку суду мають бути зазначені нормативні документи, які підтверджують її посадові повноваження та обовязки.

Проте, як у наявних в матеріалах кримінального провадження декількох обвинувальних актах, так і у вироку суду посилання на такі нормативні акти, які б підтверджували повноваження ОСОБА_2, як директора школи, щодо „...направлення подання про призначення ОСОБА_11 на посаду вчителя іноземної мови Браїлівської ОСОБА_8 ступенів до відділу освіти, молоді та спорту Новоушицької державної адміністрації... відсутні.

Відповідно до ст.31 Конституції України, кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи зясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Положеннями ч.2 ст.246 КПК України визначено, що негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269-1, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Як убачається із наявних у справі даних, до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про інкриміновані ОСОБА_2 кримінальні правопорушення були внесені: за ч.3 ст.368 КК України 18 червня 2014 року (т.1 досудового провадження а.п.1); за ч.1 ст.366 КК України 17 липня 2014 року (т.2 досудового провадження а.п.156); за ч.2 ст.191 КК України 14 серпня 2014 року (т.2 досудового провадження а.п.221); за ч.3 ст.191 КК України 22 серпня 2014 року (т.3 досудового провадження а.п.71).

Згідно даних протоколу про результати здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (т.2 досудового провадження а.п. 2-9), на які, як на підтвердження винуватості ОСОБА_2, суд послався у вироку, прослуховування її мобільного телефону провадилось на підставі ухвали слідчого судді Хмельницької області №692т від 13 березня 2014 року.

Натомість, чому та на якій правовій підставі слідчим суддею апеляційного суду Хмельницької області було постановлено ухвалу про таке прослуховування ще 13 березня 2014 року суд належним чином не зясував, а відтак прийшов до передчасного висновку про визнання цього доказу належним та допустимим.

Відповідно до ч.3 ст.271 КПК України під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчинення злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті у такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Слідуючи цим імперативним вимогам закону, з огляду на те, що службовими особами Новоушицького РВ УМВС України в Хмельницькій області зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж ОСОБА_2 розпочалось задовго до її знайомства з ОСОБА_11, суд мав би ретельно зясувати, чи, принаймні не перешкоджати у цьому стороні захисту, мотиви дій ОСОБА_11 щодо дійсних намірів її та сімї із

м. Хмельницького переїхати до смт. Нової Ушиці з метою працевлаштування в одній із сільських шкіл цього району вчителем, однак цього не зробив, прийшовши до передчасного висновку про допустимість наданих стороною обвинувачення доказів і з цього приводу.

До цього його спонукав і зроблений ним же, судом, у вироку висновок про те, що ..із змісту протоколу від 07.07.2014 року про результати здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та протоколу про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального експерименту та протоколу аудіо-відеозапису від 24.06.2014 року, можна зробити висновок, що неправомірна вигода призначалась для передачі начальнику відділу освіти, молоді та спорту Новоушицької РДА ОСОБА_12, але після того, як ОСОБА_12 відмовилась, про що ОСОБА_2 повернувшись до автомобіля повідомила ОСОБА_13, остання, порадившись з кимсь по мобільному телефону, передала 200 доларів і пакет обвинувачені, яка прийняла це, а доказів, які б викликали сумніви в обєктивності вищевказаних матеріалів, чи їх фальсифікації ні обвинуваченою, ні її захисником не надано.

В силу виписаних у п.5 ч.2 ст.291, п.2 ч.3 ст.374 КПК України вимог, обвинувальний акт та вирок суду, серед іншого, мають містити відповідно: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотиви кримінального правопорушення, статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Зазначені обставини, відповідно до положень ст.91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Проте, наявний у кримінальному провадженні останній обвинувальний акт, затверджений прокурором Новоушицького району 27 квітня 2015 року (т.2 судового провадження а.п.77-85), як і вирок суду, цим вимогам не відповідають.

Так, наприклад, сформувавши у цих процесуальних документах фабулу обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст.366 КК України про те, що з метою незаконного заволодіння бюджетними коштами шляхом службового підроблення, ОСОБА_2 на початку квітня 2012 року надала заступнику директора школи ОСОБА_6, яка не була обізнаною в її злочинних намірах, письмові пояснення з приводу кількості проведених у березні 2012 року уроків вчителями Браїлівської ЗОШ, в якому не повідомила про перебування нею з 27 по 30 березня 2012 року на стаціонарному лікуванні у Новоушицькій ЦРЛ, та на підставі якого ОСОБА_6 склала довідку до відомості на виплату заробітної плати вчителям за березень 2012 року, в яку внесені завідомо неправдиві відомості про відпрацювання ОСОБА_2 робочого часу за основним місцем роботи в повному обсязі, та на завірення ОСОБА_2 своїм підписом та печаткою школи складеної бухгалтером відділу освіти, молоді та спорту Новоушицької РДА відомості на виплату заробітної плати вчителям Браїлівської ЗОШ, в якій були внесені завідомо неправдиві відомості про відпрацювання ОСОБА_2 за основним місцем роботи робочого часу в повному обсязі, їх автори не звернули уваги на те, що такі письмові пояснення ОСОБА_2 в матеріалах кримінального провадження відсутні, а наявні її письмові пояснення до довідки за березень 2014 року (т.2 досудового провадження а.п.83), у цих процесуальних документах не зазначено хто ж конкретно вніс у довідку до відомості на виплату заробітної плати та у відомість на заробітну плату завідомо неправдиві відомості про відпрацювання ОСОБА_2 у березні 2012 року повного робочого часу, не зазначено, які ж конкретно завідомо неправдиві відомості містить підписана нею відомість на виплату заробітної плати за березень 2012 року, адже кількість відпрацьованих вчителями школи днів у березні у цій відомості взагалі не зазначена через відсутність відповідної графи (т.2 досудового провадження а.п. 50).

Сформувавши у вироку фабулу обвинувачення ОСОБА_2 в отриманні 24 червня 2014 року неправомірної вигоди у виді продуктів харчування і спиртних напоїв на загальну суму 1260 грн. 50 коп. суд також порушив її право на захист, адже не указав які ж саме продукти харчування та спиртні напої вона в цей день отримала в якості неправомірної вигоди.

Кваліфікуючи дії ОСОБА_2 за епізодом незаконного нарахування та виплати чоловікові ОСОБА_4 764 грн. 28 коп. заробітної плати за такими ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України як розтрата та заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, та за кваліфікуючою ознакою повторність, суд допустився суперечності, адже з обєктивної сторони цього кримінального правопорушення це є різними формами його вчинення. Законом України №1254 від 14 квітня 2009 року, який набрав чинності з 11 червня 2009 року, у пункти 2, 3 та 4 ст.76 КПК України були внесені зміни, згідно яких слова "орган кримінально-виконавчої системи" у всіх відмінках і числах замінено словами "кримінально-виконавча інспекція", на що суд уваги також не звернув, поклавши на обвинувачену ОСОБА_2 обов'язок: "повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи."

В силу положень п.7 ч.9 ст.100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Всупереч цим положенням Закону, суд, вирішуючи питання про долю речових доказів, такі речові докази, як табелі виконання робочого часу технічними працівниками та відомості про виплату заробітної плати вчителям Браїлівської ЗОШ I-III ступеня, довідки до цих відомостей повернув у відділ освіти, молоді та спорту Новоушицької районної державної адміністрації, хоча в оригіналах в матеріалах провадження вони відсутні, а наявні їх фотокопії, а заяву ОСОБА_11 на 1 аркуші та аркуш паперу формату А-4 з написом ОСОБА_11 НОМЕР_1 ухвалив знищити.

З огляду на викладене, оскаржений ОСОБА_2 вирок суду не може залишатися чинним.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції у цьому кримінальному провадженні позбавлений можливості прийняти судове рішення по суті інкримінованих ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, як про це йдеться в її апеляційній скарзі, оскільки положеннями п.5 ч.2 ст.412, п.1 ч.1 ст.415 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.409, п.5 ч.2 ст.412, п.1 ч.1 ст.415, ст.419 КПК України, колегія суддів судової палати, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Віньковецького районного суду від 27 листопада 2015 року щодо неї скасувати.

Призначити новий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.3 ст.191, ч.1 ст.366, ч.3 ст.368 КК України у Віньковецькому районному суді в іншому складі суду.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити попередній - заставу у розмірі 24360 гривень.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області ОСОБА_14