Ухвала суду № 55592396, 08.02.2016, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/7962/15-ц

Провадження № 4-с/591/2/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Прокудіній Н.Г.

при секретарі Різниченко Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи : державний виконавець Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_2, державний виконавець Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_3, державний виконавець Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_4, Державна виконавча служба Сумського міського управління юстиції, головне територіальне управління юстиції в Сумській області, Зарічний ВДВС Сумського міського управління юстиції, ОСОБА_5, Сумська місцева прокуратура про визнання незаконною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, визнання незаконною та скасування постанови про примусовий привід боржника, про поновлення строку звернення до суду, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з скаргою та просить поновити строк звернення до суду, визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 14.08.2013 року про стягнення з боржника ОСОБА_6 виконавчого збору у розмір 7324 грн.27 коп. в рамках виконавчого провадження № 38176956. Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_7 від 11.09.2015 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмір 7324 грн.27 коп. в рамках виконавчого провадження № 48714632. Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_4 від 29.10.2015 року про примусовий привід боржника ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № 48714632.

Свої вимоги мотивує тим, що Зарічним районним судом був виданий виконавчий лист № 1805/6338/2012 від 09.04.2013 року про стягнення солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Синтез» суму заборгованості в розмірі 73242 гр. 68 коп.. По даному виконавчому провадженню було відкрито виконавче провадження № 38176809 державним виконавцем Загорним Д.С. та винесені постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.05.2013 року - боржник ОСОБА_5, від 27.05.2013 року боржник ОСОБА_1. Однак стягнення з боржників вказаним виконавцем не проводилось в звязку з направленням заяви стягувача ПАТ «АБ» «Синтез» від 20.03.2014 року про виконання боржником ОСОБА_5 рішення суду № 1805/6338/2012 від 09.04.2013 року. 20.03.2014 року виконавець ОСОБА_2 виносить постанову про виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_5 і тільки 09.09.2015 р. виконавець ОСОБА_2, посилаючись на той самий лист ПАТ АБ «Синтез» виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, щодо ОСОБА_6.

03.11.2015 р. вона отримала на пошті постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 7324 грн. 27 коп., яка була винесена 11.09.2015 р. виконавцем ОСОБА_7

Олексіївною. Після отримання постанови, скориставшись доступом до Єдиного державного

реєстру в проваджень, за адресою в мережі інтернет https://trade.informiust.ua. ій стало відомо, що 14.08.2013 року стосовно ОСОБА_1 виконавцем ОСОБА_2 вже винесена постанова про стягнення виключно з неї виконавчого збору в сумі 7324 грн. 27 коп., хоча в матеріалах виконавчого провадження основним боржником є ОСОБА_5. 09.11.2015 року з матеріалів окремого виконавчого провадження № 48714631 їй стало відомо, що ОСОБА_4 винесла постанову примусовий привід ОСОБА_1 від 29.10.2015р..

В матеріалах справи є лист ОСОБА_5 до старшого виконавця державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_7, в якому зазначено, що 15.10.2015 р. ОСОБА_5 був отриманий лист , відправником якого був ВДВС, а отримувачем ОСОБА_1. У вказаному листі знаходилась постанова про відкриття виконавчого провадження відносно колишньої дружини ОСОБА_5 (ОСОБА_5) ОСОБА_9. З-за співпадіння ініціалів відділенням поштового звязку зазначений лист був помилково вручений ОСОБА_5 замість (ОСОБА_5) ОСОБА_9. Відповідно 15.10.15 р. вх. № 215570259 ОСОБА_5 повернув до ВДВС постанову про відкриття виконавчого провадження. 11.09.2015 року до ДВС було направлено повідомлення про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 розлучені і після розлучення ОСОБА_6 взяла прізвище ОСОБА_1. Це підтверджується свідоцтвом про зміну прізвища від 24.12.2014, що було додатком до листа. Вважає, що державний виконавець Бабич Тетяна Олексіївна та виконавець ОСОБА_4 були повідомлені про те, що ОСОБА_1 не отримувала постанову, яку винесла виконавець ОСОБА_7 від 11.09.2015 р. про відкриття виконавчого провадження № 48714632. В свою чергу виконавець ОСОБА_4 знаючи про вказані вище факти не отримання ОСОБА_1 постанови , яка була винесена ОСОБА_7 і відповідно не маючи законних підстав, виносить постанову, з порушенням Закону України «Про виконавче провадження», про примусовий привід боржника ОСОБА_6, а саме в постанові вказує прізвище ОСОБА_6 а не ОСОБА_1, та порушуючи конституційні права громадянина України запроваджує до ОСОБА_1 привід через органи внутрішніх справ.

Представники ОСОБА_1 в судовому засіданні скаргу підтримали повністю, просять її задовольнити.

Державний виконавець Курочка І.І. в судовому засіданні скаргу не визнав, просить в її задоволенні відмовити за необґрунтованістю.

Представник зацікавленої особи ОСОБА_5 в судовому засіданні скаргу не визнав, просить в її задоволенні відмовити за необґрунтованістю.

Представник зацікавленої особи ОСОБА_10 в судовому засіданні скаргу не визнала, просить в її задоволенні відмовити за необґрунтованістю.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державний виконавець, відповідно до вимог ч.1. ст.6 Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.11 цього Закону).

За правилами ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Така ж можливість оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця передбачена Законом України "Про виконавче провадження", зокрема, у ст.82 вказаного Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а

іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно ч. 1ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного встатті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Частиною 1ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другоюстатті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що Зарічним районним судом був виданий виконавчий лист № 1805/6338/2012 від 09.04.2013 року про стягнення солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Синтез» суму заборгованості в розмірі 73242 гр. 68 коп. (а.с.4-6).

По даному виконавчому провадженню було відкрито виконавче провадження № 38176809 державним виконавцем Загорним Д.С. та винесені постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.05.2013 року - боржник ОСОБА_5 (а.с.7-9), від 27.05.2013 року боржник ОСОБА_1 (а.с.10).

Однак стягнення з боржників вказаним виконавцем не проводилось в звязку з направленням заяви стягувача ПАТ «АБ» «Синтез» від 20.03.2014 року про виконання боржником ОСОБА_5 рішення суду № 1805/6338/2012 від 09.04.2013 року.

20.03.2014 року виконавець ОСОБА_2 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_5 (а.с.12 ) і тільки 09.09.2015 р. виконавець ОСОБА_2, посилаючись на той самий лист ПАТ АБ «Синтез» виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, щодо ОСОБА_6 (а.с.11).

ОСОБА_1 отримала на пошті постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 7324 грн. 27 коп., яка була винесена 11.09.2015 р. виконавцем ОСОБА_7.

Після отримання постанови, скориставшись доступом до Єдиного державного реєстру в проваджень скаржнику стало відомо, що 14.08.2013 року стосовно ОСОБА_1 виконавцем ОСОБА_2 вже винесена постанова про стягнення виключно з неї виконавчого збору в 7324 грн. 27 коп. та в подальшому стало відомо, що ОСОБА_4 винесла постанову про примусовий привід ОСОБА_1 від 29.10.2015р.,

В матеріалах справи є лист ОСОБА_5 до старшого виконавця державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_7, в якому зазначено, що 15.10.2015 р. ОСОБА_5 був отриманий лист , відправником якого був ВДВС, а отримувачем ОСОБА_11.

У вказаному листі знаходилась постанова про відкриття виконавчого провадження відносно колишньої його дружини ОСОБА_6. Зазначає, що вони розлучені і після розлучення ОСОБА_5 взяла прізвище ОСОБА_1. В додаткі зазначив, що надає свідоцтво по зміну імені від 24.12.2014р., постанову ВП №48714632 та супровідний лист (оригінал).

(а.с.137).

Як слідує, їз-за співпадіння ініціалів зазначений лист був вручений ОСОБА_5

Васильовичу замість (ОСОБА_5) ОСОБА_9.

Відповідно 15.10.15 р. вх. № 215570259 ОСОБА_5 повернув до ВДВС постанову про відкриття виконавчого провадження та повідомив, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 розлучені і після розлучення ОСОБА_6 взяла прізвище ОСОБА_1. Це підтверджується свідоцтвом про зміну прізвища від 24.12.2014, додатком до листа.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом ( ч.2 ст. 25 цього Закону).

Таким чином, суд приходить до висновку, що державним виконавцем при здійсненні виконавчих дій за виконавчим провадженням ВП №38176956 були порушені вимоги ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження », щодо не надіслання позивачу копій винесених постанов про стягнення з боржника виконавчого збору, та за даних обставин скаржник був позбавлений можливості своєчасно вжити заходи для захисту своїх прав та законних інтересів, а відтак дії державного виконавця слід визнати неправомірними.

Відповідно до ч.1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобовязує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується у розмірі сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

Представник скаржника стверджує, що скаржник своєчасно не отримала копії постанов про відкриття виконавчих проваджень. Про терміни, встановлені для виконання судових рішень, їй не було відомо.

Державний виконавець та представники зацікавлених осіб не спростували доводів скаржника в цій частині і не надали суду документів, які б підтверджували отримання скаржником копій постанов про відкриття виконавчого провадження та інших постанов своєчасно.

Відтак дії державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору є неправомірними, а зазначена постанова підлягає скасуванню.

Державні виконавці були повідомлені про те, що ОСОБА_1 не отримувала постанову, яку винесла виконавець ОСОБА_7 від 11.09.2015 р. про відкриття виконавчого провадження № 48714632. В свою чергу виконавець ОСОБА_4

Михайлівна не пересвідчившись чи була отримана ОСОБА_1 постанова , яка була винесена ОСОБА_7 і відповідно не маючи законних підстав, виносить постанову, з порушенням Закону України «Про виконавче провадження», про примусовий привід боржника

ОСОБА_6, а саме в постанові вказує прізвище ОСОБА_6 а не ОСОБА_1, та порушуючи конституційні права громадянина України застосовує до ОСОБА_1 привід через органи внутрішніх справ.

Відтак дії державного виконавця щодо застосування приводу до скаржниці є неправомірними, а зазначена постанова підлягає скасуванню.

Як вбачається з листа ВДВС СМУЮ постанова про закінчення виконавчого провадження від 14.08.2013 року надсилалася стягувачу простою кореспонденцією для виконання та відома.

Свідок ОСОБА_2 пояснив у судовому засіданні, що в його провадженні перебував виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_5 та ОСОБА_5, він виніс постанову про виконавчий збір, однак не встиг зареєструвати. Представник ОСОБА_5 , Коритник, знайомився з матеріалами виконавчого провадження.

Однак суду не надано доказів, що на час ознайомлення представника ОСОБА_5, (ОСОБА_1В.) з матеріалами виконавчого провадження було винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

Таким чином доказів своєчасного отправлення та вручення ОСОБА_5, (ОСОБА_1В.) оскаржуваних постанов суду не надано, тому з урахуванням вищезазначеного 10-денний строк на оскарження постанови ОСОБА_1 пропущений з поважних причин .

Таким чином необхідно поновити строк звернення до суду та скаргу задовольнити повністю.

Керуючись Законом України "Про виконавче провадження ", ст. 383 - 387 ЦПК України,-

УХВАЛИВ :

Поновити строк звернення до суду.

Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 14.08.2013 року про стягнення з боржника ОСОБА_6 виконавчого збору у розмір 7324 грн.27 коп. в рамках виконавчого провадження № 38176956.

Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_7 від 11.09.2015 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника ОСОБА_6 виконавчого збору у розмір 7324 грн.27 коп. в рамках виконавчого провадження № 48714632.

Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_12 від 29.10.2015 року про примусовий привід боржника ОСОБА_6 в рамках виконавчого провадження № 48714632.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст виготовлено та підписано 08 лютого 2016 року.

Суддя Н.Г.Прокудіна