Рішення № 55591497, 09.02.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/7389/15-ц 09.02.2016 09.02.2016 09.02.2016

Справа № 487/7389/15-ц

Провадження №22ц/784/106/16 Головуюча в першій інстанції Темнікова А.О.

Категорія 50 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Довжук Т.С.,

суддів: Коломієць В.В., Шолох З.Л.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

за участю позивачки ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 вересня 2015 року по справі за позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_4

про стягнення аліментів на утримання дружини,

УСТАНОВИЛА:

16 вересня 2015 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до суду до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною трьох років.

Позивачка зазначала, що з 15 червня 1995 року вона перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_3 року у них народився син - ОСОБА_5, але на утримання дитини та на її утримання відповідач жодної матеріальної допомоги не надає. На даний час вона перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, а тому утримувати себе та дитину не може.

Посилаючись на викладене, просила стягнути з ОСОБА_4 на її утримання 1/4 частини від усіх видів доходів відповідача щомісячно починаючи з 16 вересня 2015 року і до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 вересня 2015 року позов задоволено повністю. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць. Також вирішено питання щодо стягнення судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилаючись на те, що при ухваленні рішення, судом першої інстанції не взяті інші факти, що мають значення для вирішення вказаної справи просить рішення суду змінити в частині розміру аліментів з 1/4 частини на 1/8 частину його заробітку (доходу).

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки та відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга, в межах її доводів, підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції посилаючись на положення ст. ст. 80, 84 СК України та виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності (ч. 9 ст. 7 СК) прийшов до висновку, що відповідач зобов'язаний і має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дружини в розмірі ? частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.

Між тим, з таким висновком суду не можна погодитись в повному обсязі, оскільки суд неповно з'ясував всі обставини справи та постановив рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни оскаржуваного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони по справі з 15 червня 1995 року перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с. 5).

Згідно свідоцтва про народження, ІНФОРМАЦІЯ_2 року у них народився син - ОСОБА_5 (а.с. 6).

Відповідно до довідки ТОВ «Миколаївдомсервіс» від 15 вересня 2015 року разом з позивачкою проживають донька ОСОБА_6, 2010 року народження та син ОСОБА_5 проживає разом з матір'ю та знаходяться на її утриманні (а.с. 7).

Частинами 2, 4 ст. 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Згідно довідки військової частини 3039 від 22 вересня 2015 року відповідач проходить службу у даній військовій частині та отримує постійний заробіток (а.с. 12).

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2015 року, яке змінено рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 23 грудня 2015 року, з ОСОБА_4 стягнуто на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_6 та сина ОСОБА_5 1/3 частину з усіх видів заробітку (доходу).

Довідками різних медичних закладів підтверджується незадовільний стан здоров'я відповідача (кістозна дистрофія обох легенів) (а.с. 33-37).

Згідно ст. ст. 182, 184 СК України, роз'яснень, що містяться в п. п. 17, 23 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України, тобто не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника, відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» (із змінами і доповненнями) не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати(доходу) цієї особи.

Але, відповідно до ч. 4 ст. 70 зазначеного Закону це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати в разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.

В даному випадку, позивачка наполягає на стягнення коштів на своє утримання до досягнення диною 3-х років. Тобто, максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника, не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати(доходу) цієї особи.

Як зазначено вище, з відповідача рішенням суду вже стягнуто утримання на двох малолітніх дітей в розмірі 1/3 частини (33%) з усіх видів заробітку (доходу), а тому стягнення з нього на користь позивачки ? частини (25%) перевищує максимальний розмір аліментів встановлений законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач зобов'язаний утримувати дружину до досягнення їх сином - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, трирічного віку, але з врахуванням стану здоров'я відповідача та вище зазначених підстав вважає, що розмір утримання дружини повинен складати 1/6 частину з усіх видів заробітку (доходу), а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Посилання ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на те, що на його утриманні знаходиться його мати не заслуговують на увагу та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині розміру утримання дружини до досягнення сином трьохрічного віку підлягає зміні.

В іншій частині зазначене рішення суду є законним і обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 вересня 2015 року в частині розміру аліментів на утримання дружини змінити, зменшивши суму аліментів з 1/4 частини до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу).

В іншій частині зазначене рішення суду залишити без змін.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Т.С. Довжук

Судді В.В. Коломієць

З.Л. Шолох