Ухвала суду № 55590640, 28.01.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/7847/15 Головуючий у 1 інстанції: Фролова Л.Д.

Провадження № 22-ц/783/678/16 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота  Т.І.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Приколоти Т.І.

суддів: Тропак О.В., Федоришина А.В.

при секретарі: Івановій О.О.

з участю: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського державного університету фізичної культури на рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Львівського державного університету фізичної культури, з участю третьої особи управління Державної казначейської служби в Галицькому районі м. Львова, про стягнення недоплачених сум стипендії,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12 листопада 2015 року позов ОСОБА_3 до Львівського державного університету фізичної культури, про стягнення недоплачених сум стипендії задоволено частково.

Ухвалено стягнути з Львівського державного університету фізичної культури на користь позивача суму недоплаченої стипендії за період з 13 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року у розмірі 10192, 23 грн.

Вирішено питання судових витрат.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення оскаржив Львівський державний університет фізичної культури, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, які мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. У апеляційній скарзі просить рішення скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що відповідно до Постанови КМУ від 12 липня 2004 року призначення та виплата стипендій студентам, які навчаються спеціальності, окрім гірничих не передбачено. Зміни, що враховують вимоги статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у частині призначення студентам певних категорій стипендій у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб до вищезгаданого порядку не внесені, оскільки виплата цих стипендій не забезпечувалася коштами державного бюджету.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження позивач є донькою ОСОБА_4 .

З матеріалів справи, а саме з даних трудової книжки ОСОБА_4 вбачається, що він працював на підземних роботах у вугільній промисловості.

Згідно з довідкою № 14/6к від 25 травня 2011 року стаж роботи на підземних роботах з повним робочим днем під землею у вугільній промисловості ОСОБА_4 склав 15 років 3 місяці.

З довідки ВСП «Шахтоуправління ім. Героїв космосу» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» № 1/6к від 23 січня 2015 року вбачається, що його стаж роботи з 14 червня 2006 року на підземних роботах з повним робочим днем під землею склав 18 років 11 місяців.

Позивач є студенткою 4 курсу факультету здоров»я людини і туризму, при вступі скористалася пільгою згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Згідно довідки про доходи, позивач отримувала стипендію з вересня 2011 року по серпень 2012 року по 724 грн. щомісячно; з вересня 2012 по листопад 2012 року по 730 грн., у грудні 2012 року 1460,00 грн., з січня 2013 року по листопад 2013 року по 730,00 грн., у грудні 2013 року 1460,00 грн., з січня 2013 року по березень 2014 року по 730 грн. щомісяця; у квітні 2014 року 740,95 грн., у травні 2014 року - 757,01грн., у червні 2014 року 782,56 грн., у липні серпні 2014 року по 811,76 грн., у вересні 2014 1553,44 грн., у жовтні 2014 -823,44 грн., у листопаді 2014 року 854,10 грн., у грудні 2014 року 874,54 грн.(а.с.15-17).

Статтею 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено, що шахтарі, які мають стаж підземної роботи не менш як три роки, діти, батьки яких мають стаж підземної роботи не менш як 15 років, діти шахтарів, які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві, шахтарів-інвалідів I та II групи зараховуються поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованою виплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Під час навчання позивача за період з 1 вересня 2011 року по 31 грудня 2014 року були відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо реалізації положень статті ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці", зокрема, в законах України «Про державний бюджет на відповідні роки (2011-2014) або в Бюджетному кодексі України.

Враховуючи те, що відповідач у вказаний період нараховував та виплачував позивачеві стипендію в меншому розмірі, суд прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині шляхом стягнення з відповідача на користь позивача недонарахованої та невиплаченої стипендії у відповідності з положеннями ст.5 зазначеного Закону за період з 1 вересня 2011 року по 31 грудня 2014 року.

Суд вірно не погодився з доводами відповідача про те, що до Порядку призначення та виплати стипендії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року №882 «Про питання стипендіального забезпечення», яким керуються навчальні заклади при нарахуванні та виплаті стипендії, не вносились зміни з урахуванням вимог статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у частині призначення студентам певних категорій стипендій у розмірі прожиткового мінімуму, що такий розмір стипендії не фінансувався з державного бюджету, є неспроможними, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах зазначеного Закону, обмеження у застосуванні якого у спірний період 2011-2014 роки було відсутнє і який має вищу юридичну силу порівняно з положеннями «Порядку призначення і виплати стипендій», затвердженого Постановою КМУ від 12 липня 2004 року № 882 щодо розміру стипендій.

Відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання покладених на Львівський державний університет фізичної культури зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Відповідно до ст. 256 ЦК України,позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до п.8 ч.3 ст.3 Закону України «Про вищу освіту» формування і реалізація державної політики у сфері вищої освіти забезпечується шляхом надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 2 ст. 62 Закону передбачено, що особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, мають право на отримання стипендій у встановленому законодавством порядку.

Згідно з ч.3 ст. 10 Закону України Відповідно до «Про підвищення престижності шахтарської праці» Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Враховуючи наведене суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач, як дочка шахтаря зі стажем роботи під землею більше 15 років, має право на отримання гарантованої законом виплати стипендії у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, а тому обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення заборгованості по виплаті стипендії в межах строку позовної давності в розмірі 10 192,23 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що Законами України «Про Державний бюджет» на 2011-2013 роки не передбачені видатки на даний вид стипендії, не заслуговують на увагу, оскільки вказаною нормою виплата зазначених стипендій не поставлена в залежність від наявності на це коштів у бюджеті чи кошторисі навчального закладу, де навчається студент. Крім того, дія ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» Законами України "Про державний бюджет України" на 2011-2014 роки не зупинялась. Положеннями цієї статті гарантовано зазначеним студентам право на навчання за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів з наданням місць для проживання в гуртожитках на час навчання, також на одержання стипендії у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Положення, визначені в Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882, щодо розміру стипендій не можуть бути застосовані до розглядуваного випадку, оскільки пізніше прийнятим Законом, який має вищу юридичну силу по відношенню до зазначеної Постанови, встановлено гарантований розмір стипендій для категорії студентів з числа дітей шахтарів. Безпідставним є твердження, що підвищена стипендія передбачена тільки для студентів з числа дітей шахтарів, які навчаються гірничим спеціальностям, оскільки Законом такі обмеження не встановлені.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів, оцінених судом належним чином кожного окремо на їх достовірність, допустимість та достатність, взаємний зв'язок у сукупності; встановлених судом обставини.

При встановленні зазначених обставин судом першої інстанції не було порушено норм матеріального і процесуального права, рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи. Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних по справі доказів.

З такими висновками суду належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Підстави для скасування рішення Галицького районного суду м.Львова відсутні, а тому апеляційну скаргу належить відхилити.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1, ст.307, ст.ст. 308, 313, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Львівського державного університету фізичної культури відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді