Ухвала суду № 55590617, 04.02.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/7377/14 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.

Провадження № 22-ц/783/383/16 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого Тропак О.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.,

за участю секретаря Іванової О.О.,

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачів: ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 червня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

15 жовтня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» звернулося в суд з позовом, який 07 травня 2015 року уточнено, та в результаті позивач просив: солідарно стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_4 суми заборгованості по двох кредитних договорах з фізичною особою в розмірі 1446598,05 грн., а також судовий збір в розмірі - 3654,00 грн. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що між АТ «Ерсте Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк») та ОСОБА_4 було укладено два кредитні договори: № 014/3530/3/07154 від 27 листопада 2007 року та № 014/3530/5/09982 від 7 лютого 2008 року. Згідно кредитного договору № 014/3530/3/07154 від 27 листопада 2007 року відповідачу було надано кредит в сумі 56900,00 доларів США, строком кредитування до 26 листопада 2017 року із сплатою 13,5% річних, кредит видавався на споживчі потреби. В забезпечення виконання зобовязань за вищезазначеним кредитним договором відповідачем передано банку в іпотеку, відповідно до договору іпотеки № 014/3530/3/07154 нерухоме майно квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 47, 2 кв.м.

Крім того, 20 листопада 2009 р., в якості забезпечення повернення кредитних коштів згідно вище зазначеного договору, між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки №014/3530/3/07154/2 від 20 листопада 2009 року.

Відповідно до кредитного договору № 014/3530/5/09982 від 7 лютого 2008 року відповідачу ОСОБА_4 було надано кредит в розмірі 26370,00 доларів США зі строком користування кредитними коштами до 06 лютого 2015 р. із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,5% із щорічним зниженням відсоткової ставки на 0,5%.

В забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором з фізичною особою № 014/3530/5/09982 від 07 лютого 2008 р. ОСОБА_4 передав банку в заставу автомобіль марки MITSUBISHI, модель LANCER 2.0 2008 р.в., колір чорний, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 тип ТЗ - легковий седан - В, реєстраційний НОМЕР_2. Поручителем по даному кредитному договору також виступила ОСОБА_5 відповідно до договору поруки №014/3530/5/09982/2 від 07 лютого 2008 р.

Проте, умови вищезгаданих кредитних договорів відповідачем ОСОБА_4 систематично порушувались і в результаті чого утворилась заборгованість.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 25 червня 2015 року позов задоволено. Вирішено: стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» заборгованість за кредитними договорами в розмірі 1446598 (один мільйон чотириста сорок шість тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) гривень 5 (п'ять) коп; стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» судовий збір в розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду, відповідачі: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначають, що суд першої інстанції належним чином не повідомив відповідачів про день, час та місце розгляду справи, жодної судової повістки вони не отримували, а відтак були позбавлені можливості надати суду свої пояснення та докази, а також заперечення проти позову. Не погоджуються із нарахуванням відсотків та пені, оскільки судом не проведено детальний аналіз розрахунку, наданого банком, не перераховано розмір пені, адже при її розрахунку позивач не дотримався 6-місячного строку нарахування пені. Покликаються, що судом при винесенні рішення не враховано майновий та матеріальний стан відповідачів та не застосовано вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення за рішенням суду неустойки (пені). Вважають, що позивач протягом шести місяців від дня настання строку права на повернення кредиту достроково не пред'явив позову до поручителя, а отже, у відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників: позивача і відповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги , та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належить відхилити , з наступних мотивів.

Твердження відповідачів про те, що суд першої інстанції не повідомляв їх про день, час та місце розгляду справи і вони не отримували жодної судової повістки, не відповідають дійсності, оскільки у матеріалах справи наявні докази, які підтверджують те, що відповідачі отримували судові повістки і були проінформовані про час і місце розгляду справи, а представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 приймав участь у судових засіданнях і неодноразово заявляв клопотання про відкладення розгляду справи або про оголошнення перерви, та , зокрема 02.06.2015 року був належним чином повідомлений про судове засідання 25.06.2015 року ( а.с. 56, 57.,65, 69, 131, 134, 135,137, 204). Крім цього відповідачем ОСОБА_4 02.06.2015 року було заявлено клопотання про відкладення судового засідання на інше число (а.с. 205)., і про те, що судове засідання відкладено на 25.06.2015 року (у якому було ухвалено оскаржуване рішення) під розписку було повідомлено його представника ОСОБА_2 (ас. 207), а тому у відповідності до ч. 5 ст. 76 ЦПК України вважається , що судову повістку отримав і ОСОБА_4

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачами не було подано заперечень щодо неправильного нарахування позивачем відсотків та пені, та не було подано заяви про застосування позовної давності, у зв»язку з цим, у суду першої інстанції не було підстав для проведення детального аналізу розрахунку, наданого банком, чи перерахування розміру пені, або застосування інституту позовної давності щодо будь якої із позовних вимог. Доречно зазначити також, що для позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) , у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України застосовується позовна давність в один рік, а не 6- місяців, як це зазначено в апеляційній скарзі.

Необхідно зазначити, що при вирішенні спорів , що виникають із кредитних відносин, не передбачено права суду враховувати майновий стан позичальників чи поручителів. А застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦПК України, є правом, а - не обов»язком суду.

Не можуть слугувати підставою для визнання припиненими договорів поруки:

№ 014/3530/3/07154/2 від 20 листопада 2009 року та № 014/3530/5/09982/2 від 07 лютого 2008 р., укладених між банком і поручителем ОСОБА_5, посилання відповідачів на положення ч. 4 ст. 559 ЦК України, з наступних мотивів.

Згідно положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У пункті:

5.2.3 договору поруки № 014/3530/5/09982/2 від 07 лютого 2008 р. встановлено, що порука припиняється, якщо кредитор в межах трирічного строку з дня настання терміну виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя (п. 4 ст. 559 ЦК України) / т. 1 а.с. 20-21/;

6.2.3 договору поруки № 014/3530/3/07154/2 від 20 листопада 2009 року встановлено, також порука припиняється , якщо кредитор в межах трирічного строку з дня настання терміну виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя (п. 4 ст. 559 ЦК України) /т. 2 а.с. 70-72/.

Згідно листів-вимог позивача від 04.03.2014 року :

за вих. № 21-40-5/281-ЗРД (т. 1 а.с. 39-40), яка була надіслана 05.03.2014 року і отримана ОСОБА_5 07.03.2014 року (т. 1 а.с. 41), поручителя було повідомлено, що позивач має намір застосувати своє право на дострокове виконання кредитних зобов»язань за кредитним договором № 014/3530/5/09982 від 07.02.2008 року і поставлена вимога у 30-деннний термін з дня надіслання банком вимоги повернути всю суму заборгованості;

за вих. № № 21-40-5/282-ЗРД (т. 1 а.с. 42), яка була надіслана 04.03.2014 року і отримана ОСОБА_5 06.03.2014 року (т. 1 а.с. 43) поручителя було повідомлено, що позивач має намір застосувати своє право на дострокове виконання кредитних зобов»язань за кредитним договором № 014/3530/3/07154 від 27.11.2007 року і поставлена вимога у 30-деннний термін повернути всю суму заборгованості.

Таким чином, строк виконання зобов»язання:

за кредитними договорами: № 014/3530/3/07154 від 27.11.2007 року і № 014/3530/5/09982 від 07.02.2008 року слід вважати таким, що настав 03 квітня 2014 року.

Зважаючи на те, що договорами поруки: № 014/3530/3/07154/2 від 20 листопада 2009 року та № 014/3530/5/09982/2 від 07 лютого 2008 р було обумовлено , що порука припиняється, якщо кредитор в межах трирічного строку з дня настання терміну виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя, то за обставин настання строку виконання зобов»язань за кредитними договорами: № 014/3530/3/07154 від 27 листопада 2007 року № 014/3530/5/09982 від 7 лютого 2008 року - 03 квітня 2014 року та -звернення позивача в суд з позовом до поручителя ОСОБА_5 15 жовтня 2014 року, тобто в межах трирічного строку з дня настання строку виконання основних зобов»язань, у справі не було підстав для висновку про те, що порука за договорами поруки: № 014/3530/5/09982/2 від 07 лютого 2008 р. та № 014/3530/3/07154/2 від 20 листопада 2009 року є припиненою, відтак не було підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів: позичальника ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_5 заборгованості за вищезазначеними кредитними договорами.

Згідно ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Враховуючи вищенаведені норми права, та, зважаючи на обставини справи у їх об»єктивній сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення не спростовують, тому апеляційну скаргу належить відхилити, оскаржуване рішення - залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, п.1 ч.1 ст. 314, ч. ч. 1, 2 ст. 315, ст. ст. 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідачів: ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий Тропак О.В.

Судді: Приколота Т.І.

Федоришин А.В.