Ухвала суду № 55590581, 02.02.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 447/1763/14 Головуючий у 1 інстанції: Березюк Г.М.

Провадження № 22-ц/783/1304/16 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів - Мікуш Ю.Р., Федоришина А.В.,

секретаря Бохонко Е.Р.,

з участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Ощипок Володимира Степановича на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 08 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-

встановила:

В червні 2014 року позивач ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Вимоги обгрунтовує тим, що проживає у житловому будинку АДРЕСА_1. Вказаний житловий будинок отримала у спадок після смерті чоловіка ОСОБА_6 Восени 2011 року відповідачка ОСОБА_5, самочинно зрізавши частину її бетонної площадки, побудувала паркан та самовільно зайняла 45 сантиметрів її земельної ділянки. На неодноразові звернення щодо знесення паркану та встановлення такого на межі між земельними ділянками, відповідачка не реагує, тому позивач змушена звертатись за захистом порушених прав до суду. Просила позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 08 грудня 2015 року в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовлено за недоведеністю.

Рішення суду оскаржив представник позивача ОСОБА_3 - Ощипок В.С., в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки суд неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи, не взяв до уваги всі докази, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а також судом порушено норми процесуального права.

Суд першої інстанції двічі відхилив клопотання про дослідження фотографій, які долучені до матеріалів справи та на яких зображений самочинно встановлений паркан. Також, суд залишив без задоволення клопотання позивача про призначення по справі судової земельно-технічної експертизи та витребування для огляду документів з Новороздільської міської ради, Миколаїського районного виробничого відділу ДП «Центр державного земельного кадастру».

Крім цього, суд в оскаржуваному рішенні перекручує твердження представника позивача та покази свідків, а саме свідок ОСОБА_7 в судовому засідання ствердив, що будучи в складі комісії при проведенні замірів земельної ділянки відповідачки бачив куски зрізаної бетонної площадки на подвір»ї у ОСОБА_3

Стверджує, що своїми поясненнями ОСОБА_5 визнала факт захоплення земельної ділянки ОСОБА_3, зазначивши при цьому, що на таке дав згоду син останньої.

Просить скасувати рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 08 грудня 2015 рокута ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач ОСОБА_3 та її представник Ощипок В.С., будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення їм поштових відправлень (т. 2 а.с. 13,14), в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, представник Ощипок В.С. подав заяву про відкладення розгляду справи з тих підстав, що він зайнятий в інших справах, при цьому докази на підтвердження зазначених у заяві обставин, не подав.

Представник позивача ОСОБА_8 викликався в судове засідання та не з»явився, повідомлення про вручення поштового відправлення повернулось в суд за закінченням терміну зберігання (т. 2 а.с. 16).

Представник третьої особи Новороздільської міської ради Львівської області в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи у відсутність представника міської ради.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог районний суд виходив з того, що позивач не представила суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували те, що відповідач при встановлені паркану самовільно зайняла частину її земельної ділянки та пошкодила при цьому її бетонну площадку, при цьому рішенням міської ради № 617 від 20.06.2014 року ОСОБА_5 погоджено межі земельної ділянки по АДРЕСА_2, позивач ОСОБА_3 дане рішення не оспорює.

Розглядаючи даний спір та перевіряючи законність оскаржуваного рішення згідно вимог ЦПК України, судова колегія виходить з наступного.

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту права власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно із ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 після смерті чоловіка успадкувала жилий будинок разом з господарськими будівлями, які розташовані на земельній ділянці в АДРЕСА_1, що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09.03.2000 року (т. 1 а.с. 11).

Згідно із ст. 30 ЗК України (в редакції 1990 року) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.

Відтак, до спадкоємця ОСОБА_3 після отримання у спадок житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1, перейшло і право користування земельною ділянкою за вказаною адресою, у розмірах та на умовах, на яких здійснював користування спадкодавець ОСОБА_6

Користувачем суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_2 є відповідач по справі ОСОБА_5

Правовстановлюючих документів на земельні ділянки сторони не мають, тому такі земельні ділянки перебувають у комунальній власності Новороздільської міської ради Львівської області.

Судом встановлено, що на протязі тривалого часу, а саме з 2011 року між сторонами у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 існують спори з приводу межі між земельними ділянками, які перебувають у їх користуванні, що стверджується неодноразовими письмовими зверненнями ОСОБА_3 до міського голови м. Нового Роздолу та відповідей на ці звернення, актами про проведення обмірів земельних ділянок сторін (т. 1 а.с. 24-34).

Стаття 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначає, що самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації.

Згідно із ч. 1 ст. 158 ЗК України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом статей 211, 212 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Стаття 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що питання надання земельної ділянки є виключною компетенцією ради.

Рішенням № 617 від 20.06.2014 року «Про погодження межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 ОСОБА_5.» Новороздільська міська рада Львівської області вирішила погодити межу між сусідніми ділянками по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1, відповідно до плану території земельної ділянки по АДРЕСА_2, виконаного Миколаївським РВВ ДП «ЦДЗК» у 2013 році.

Доручено міському голові затвердити Акт погодження меж земельної ділянки ОСОБА_5

Уточнено площу земельної ділянки по АДРЕСА_2, що передається безоплатно у власність ОСОБА_5, а саме передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 в м. Новий Розділ та прилеглу до неї земельну ділянку площею 0,0016 для ведення садівництва, згідно інвентаризації та обрахунку площі автоматизованою системою без зміни конфігурації та розмірів, виконаних Миколаївським відділом Львівської філії ДП «ДЗК» у 2013 році.

Рішення міської ради № 785 від 24.12.2009 р. «Про уточнення площі земельної ділянки по АДРЕСА_2» та рішення № 340 від 04.01.2013 року «Про погодження межі» визнано такими, що втратили чинність (а.с. 80-81).

Вказане рішення Новороздільської міської ради Львівської області від 20.06.2014 року №617 «Про погодження межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 ОСОБА_5.» позивач ОСОБА_3 не оспорює, є чинним, не визнавалося незаконним та не скасовувалося.

Згідно плану території земельної ділянки по АДРЕСА_2, виконаного Миколаївським РВВ Львівська РФ ДП «Центру ДЗК» у 2013 році, площа земельної ділянки ОСОБА_5 становить 0,1016 га.

Як вбачається з акту від 14.03.2014 року, складеного комісією в складі голови постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, депутата міської ради, члена комісії з питань земельних відносин, начальника відділу КМ та приватизації, на предмет встановлення фактичної площі земельної ділянки відповідача ОСОБА_5, при замірах межі виявлено: від АА до АБ 12, 72 м, від АБ до АВ 9,04 м, від АВ до АГ 3,39 м. В акті зазначено, що заміри проводились щодо межі, розмір якої визивав сумнів (а.с. 85).

Свідки, які брали участь в обстеженні земельних ділянок сторін, ствердили, що будь-яких відхилень у замірах земельної ділянки відповідачки ОСОБА_5 встановлено не було, факту захоплення земельної ділянки ОСОБА_3 не виявлено.

Таким чином, судова колегія приходить висновку про те, що всупереч вимогам ст.ст. 60, 131 ЦПК України, позивач та її представник не надали суду належні та допустимі докази на спростування висновків суду та підтвердження своїх вимог.

Разом з тим, під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача Ощипок В.С. про призначення судової земельно-технічної експертизи, оскільки обставини, на які покликався представник у клопотанні, не є підставою для призначення такої експертизи, крім цього, в матеріалах справи не містяться документи із суперечливим змістом стосовно дотримання норм чинного законодавства при визначенні місця розташування земельної ділянки, належної на праві користування відповідачці ОСОБА_5

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - Ощипок Володимира Степановича відхилити.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 08 грудня 2015 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

А.В. Федоришин