Ухвала суду № 55590281, 03.02.2016, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2519/15-а

Провадження № 2-а/456/10/2016

УХВАЛА

03 лютого 2016 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Гулкевича О. В.

при секретарі Кулешник С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Стрийського району Львівської області, третя особа ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

05.06.2015р. позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Стрийського району Львівської області, третя особа ОСОБА_3, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ради від 06.05.2015р. №1078 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виділення земельної ділянки під проїзд та садівництво та території ОСОБА_2 сільської ради» та рішення ради №1064 від 06.05.2015р. «Про надання дозволу на виготовлення детального плану території для індивідуальної забудови та території ОСОБА_2 сільської ради».

У судовому засіданні 03.02.2016р. представник позивача ОСОБА_4 подав заяву, в якій просив на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України закрити провадження у справі.

В обґрунтування покликався на те, що як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між позивачем ОСОБА_1, який згідно з договором купівлі-продажу від 04.09.2003р. є власником земельної ділянки, розміщеної по вул. Шевченка,189 в с. Дуліби Стрийського району, ОСОБА_2 сільськоюі радою і ОСОБА_3 щодо користування спірною земельною ділянкою.

В аспекті встановлених фактичних обставин можна зробити висновок про те, що предметом вирішення є не спір про оскарження рішення органу місцевого самоврядування, пов'язаного з реалізацією компетенції такого органу у сфері управління, а правовідносини, які виникли у зв'язку із реалізацією певними суб'єктами права власності на майно, тому провадження у справі підлягає закриттю, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підтвердження наведених мотивів послався на правові позиції, висловлені Львівським апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 29 жовтня 2015 року у справі № 876/5761/15 та Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 29 жовтня 2015 року у справі № 21-2299а15, від 17 лютого 2015 року у справі № 21-551а14, від 16 грудня 2014 року у справі 21-544а14, від 9 грудня 2014 року у справі № 21-308а14.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Стрийського району ОСОБА_5 покладалася на думку суду щодо вирішення зазначеної заяви.

Третя особа ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6 заперечили проти закриття провадження у справі із зазначених у поданій представником позивача ОСОБА_4 заяві підстав. Зміст наведених останнім заперечень зводиться до того, що позивач звернувся до суду з позовом на захист свого інтересу, а не порушеного права на користування спірною земельною ділянкою, тому спір є не приватноправовим, а є публічно-правовим, відтак повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З поданої ОСОБА_1 заяви вбачається, що останній оспорює рішення ОСОБА_2 сільської ради Стрийського району Львівської області від 06.05.2015р. №1078, яким йому відмовлено у виділенні земельної ділянки під проїзд та садівництво та території ОСОБА_2 сільської ради, та рішення ради №1064 від 06.05.2015р., яким надано ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення детального плану території для індивідуальної забудови і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,0385 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту с.Дуліби. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що тривалий час фактично користувався земельною ділянкою, яка виділена ОСОБА_3, як заїздом на придбану ним у 2003р. на підставі договору купівлі-продажу ділянку, привів її у придатний до використання стан. Зазначені обставини доведені поясненнями допитаних судом свідків.

У постанові ВСУ від 17.02.2015р. у справі №21-551а14, на яку покликався у поданій заяві ОСОБА_4, зазначено, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «субєкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття субєктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

До аналогічного висновку прийшов ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних в ухвалі від 09.12.12015р., в якій зазначив, що гідно з роз'яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), а також Рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «і» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями13і14 Конституції України, статтями177,181,324і главою30 ЦК України земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим, чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та закриваючи провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1ст. 205 ЦПК України, виходив з того, що позивачі у справі ОСОБА_4 таОСОБА_5 не є власниками земельних ділянок на спірному земельному масиві та не заявляли вимог про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, які видавались фізичним особам на цьому земельному масиві, в тому числі розпоряджень суб'єктів владних повноважень, на підставі яких видавались ці акти, дійшовши висновку про відсутність спору про цивільне право та існування публічно-правового спору між фізичними особами та суб'єктом владних повноважень з приводу виділення землі територіальної громади м. Харкова, у зв'язку з чим позивачі з цього приводу мають право звернутися до адміністративного суду, оскільки такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, враховуючи висловлені правові позиції, а також виходячи з того, що позивач не є власником земельної ділянки, виділеної оспорюваним рішенням №1064 від 06.05.2015р. ОСОБА_3; не заявляв вимог про визнання недійсним державного акту на право власності на спірну земельну ділянку, оскільки такий не видавався, чи рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі яких міг бути виданий цей акт, суд дійшов висновку про відсутність спору про цивільне право та існування публічно-правового спору між позивачем та суб'єктом владних повноважень з приводу виділення землі.

За таких обставин суд не вбачає підстав для закриття провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1ст.157 КАС України, оскільки даний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд

у х в а л и в :

відмовити у задоволенні заяви представник позивача ОСОБА_4 про закриття провадження у справі.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 5 днів з дня її проголошення через Стрийський міськрайонний суд.

Головуючий-суддя ОСОБА_7