Ухвала суду № 55589642, 03.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 331/5489/15 Головуючий у 1 інстанції Світлицька В.М.

Провадження № 22-ц/778/940/16 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Савченко О.В., суддів Стрелець Л.Г., Маловічко С.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2015 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 звернулась до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2015 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність у зв»язку з порушенням судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції вказував, що представник позивача, будучи повідомленим належним чином про час, дату та місце слухання справи, повторно поспіль не з»явився в призначені судові засідання 02.12.2015р. та 21.12.2015р., не виконавши вимоги ухвали суду про визнання явки сторін до суду обов»язковою.

Проте повністю погодитись з цими висновками не можна, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та вимогам норм процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 є громадянкою Російської

Федерації, де і проживає.

Для представництва своїх інтересів в судах України ОСОБА_2 надала довіреність ОСОБА_3, яка діяла до 09.11.2015р., а також уклала з ним як з адвокатом договір про надання правової допомоги, який є чинним ( а.с. 9, 86-87).

Відкриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_2, в ухвалі про відкриття від 08.09.2015р. було визнано явку сторін у судове засідання обов»язковою. Ця ухвала була направлена представнику позивача ОСОБА_3 на зазначену ним абонентську скриньку в м. Києві, але повернулась до суду не врученою ( а.с. 23, 26).

Справа призначалась до розгляду в судових засіданнях чотири рази: на 12.10.2015р., на 03.11.2015р., на 02.12.2015р. та 21.12.2015р.

Представник позивача ОСОБА_3 отримав повістку тільки в судове засідання на 03.11.2015р., в інші три судові засідання направлені судом своєчасно судові повістки не отримував, але регулярно спрямовував до суду письмові заяви про розгляд справи у його відсутності, які судом отримувались до початку судових засідань ( а.с. 26, 31, 43, 46, 85, 95, 97).

Отримавши судову повістку в судове засідання на 03.11.2015р., ОСОБА_3 звернувся з письмовою заяву від 19.10.2015р. про розгляд справи в режимі відеоконференції, в якій посилається на те, що ОСОБА_2 мешкає у Російській Федерації, а він як її представник постійно перебуває у м. Києві, тому просив провести засідання в режимі відео- конференції, проведення якої доручити Печерському районному суду м. Києва ( а.с. 34, 37).

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 жовтня 2015р. в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_3 відмовлено, а судове засідання 03 листопада 2015р. відкладено у зв»язку з неявкою всіх учасників судового розгляду, які приймають участь у справі, на 02 грудня 2015р. ( а.с. 39, 43).

Ухвалу про відмову в клопотанні про проведення відеоконференції та судову повістку про виклик у судове засідання на 02 грудня 2015р. представник позивача не отримав, але знову своєчасно направив до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, тому слухання справи знову відкладено на 21 грудня 2015р. ( а.с. 46, 85).

Така ж ситуація повторилась і щодо судового засідання 21 грудня 2015р., у зв»язку з чим судом постановлено ухвалу про залишення позову ОСОБА_2 без розгляду ( а.с. 95, 97, 101).

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_3 пояснював, що жодної ухвали із Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, зокрема, про відкриття провадження у справі та щодо відмови в проведенні розгляду справи в режимі відеоконференції він не отримував через неможливість явки до поштового відділення, в якому має абонентську скриньку, але про слухання справи був обізнаний через сайт судової влади. Вважає, що суд безпідставно залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_2, оскільки мались його заяви про розгляд справи у відсутності сторони позивача.

Колегія вважає, що доводи представника позивача ОСОБА_3 є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, особиста участь в судовому засіданні є правом, а не обов»язком особи, яка приймає участь у справі, також у відповідності до ч. 1 ст. 38 ЦПК України сторона має право брати участь в розгляді справи через представника.

У відповідності до змісту п. 4 ч. 1 ст. 169 ЦПК України, суд може визнати обов»язковою явку сторони, яка подала заяву про розгляд справи у її відсутності, якщо визнає потрібним, щоб вона дала особисті пояснення.

При відкритті провадження у справі, суддя визнала явку сторін у судове засідання обов»язковою, але вказану ухвалу представник позивача не отримав.

Проте, скориставшись своїм правом на участь у судовому засіданні в режимі відео- конференції, представник позивача подав відповідну заяву із дотриманням строку її подання, яка була залишена без задоволення.

В ухвалі від 26 жовтня 2015р. суд зазначив, що представник позивача у заяві не вмотивував причин неможливості прибути в засідання у Жовтневий районний суд м. Запоріжжя та не надав жодного доказу на підтвердження обставин щодо необхідності про- ведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Однак такі висновки суду не ґрунтуються на вимогах статті 158-1 ЦПК України, а також суперечать навіть змісту попередньої процесуальної дії суду.

Так, положення статті 158-1 ЦПК України щодо змісту заяви не передбачають наявність в ній обґрунтувань про причини, з яких особа просить провести розгляд справи в режимі відеоконференції, а також не зобов»язують заявника надати докази щодо неможливості явки до суду у місце проведення судового засідання.

До того ж, представник позивача чітко зазначив у заяві, що позивач є громадянкою Російської Федерації та не може з»явитись до суду, а він на тепер мешкає у м. Києві та також не має можливості прибути в судове засідання до суду в м. Запоріжжі.

Крім того, процесуальні дії суду з відмови в задоволенні клопотання про проведення засідання у режимі відеоконференції не узгоджуються з процесуальною дією суду щодо визнання явки сторін у судове засідання обов»язковою, оскільки одною із форми такої участі є наразі участь в судовому засіданні, яке проводить в режимі відеоконференції, тобто такий спосіб саме сприяє безпосередній участі сторони позивача в розгляді справи.

Натомість, безпідставна відмова суду в цьому позбавила сторону позивача можливості виконати ухвалу суду про обов»язковість участі сторін у судовому засіданні, яка помилково тлумачиться судом як участь саме в Жовтневому суді, в той час як така участь може відбуватись і у формі відеоконференції із судом, до якого сторона може з»явитись для реалізації свого права, передбаченого ст. 27 ЦПК України.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з»явився, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.

Представник позивача тричі спрямовував заяви про розгляд справи у його відсутності, в яких також вказував, що підтримує позовну заяву, але суд не зважив на це, та на порушення вищезазначеної процесуальної норми залишив позов без розгляду, в той час як мав розглянути справу по суті на підставі наявних матеріалів справи.

Вказані порушення судом норм процесуального права призвели до порушення прав позивача та у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 307, 311, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2015 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Савченко О.В.

Судді: Стрелець Л.Г.

Маловічко С.В.